Захист багаторічних насаджень від каліфорнійської щитівки в центральному лісостепу України

Захист багаторічних насаджень від каліфорнійської щитівки в центральному лісостепу України

Одним із найнебезпечніших карантинних об’єктів плодових культур є каліфорнійська щитівка, яка пошкоджує близько 150 видів рослин і виявлена на 18% площі плодових садів та 55,2% розсадників 19 областей України і Автономної Республіки Крим загальною площею 107350,2 га.
Упродовж 1986–2001 рр. у господарствах Черкаської і Кіровоградської областей нами проводилися дослідження із вивчення біологічних особливостей, шкодочинності каліфорнійської щитівки та розробки нових прийомів із захисту багаторічних насаджень від цього шкідника.
У результаті досліджень було встановлено, що в умовах Центрального Лісостепу України каліфорнійська щитівка розвивається в двох поколіннях і має такі стадії розвитку: личинки першого віку з фазами — мандрівниця, білий щиток, сірий щиток, чорний щиток, личинки другого віку й імаго. Перезимовує щитівка в стадії личинки першого віку у фазі чорного щитка. Наприкінці березня
(І-а декада квітня) личинки виходять зі стану діапаузи і звичайно наприкінці І-ої декади — початку ІІ-ї декади квітня линяють, переходячи у другий вік. Розвиток личинок, що перезимували, розпочинається при встановленні середньодобової температури повітря 7,3°С за середньої відносної вологості повітря 62,3–69,4%. 3 другого віку частина личинок розвивається в самців (проходячи фази пронімфи, німфи і лялечки), а інші — в самок. Появу молодих самок здебільшого помічено в другій декаді травня, у фазі “осипання пелюсток” зимових сортів яблуні за суми ефективних температур (SТеф.) 242,6°С (вище 10С). Одночасно з’являються й дорослі самці, які гинуть після запліднення самок, а самка продовжує живитися, формуючи статеву продукцію. У середньому через 35 днів після початку льоту самців (друга декада червня) за SТеф. 360–362,5°С відбувається відродження личинок-мандрівниць, що сигналізує про необхідність проведення І-го обприскування проти шкідника. Личинки через кілька годин після відродження присмоктуються до кори стовбура або гілок, а частина переходить на листя і плоди. Близько 30–45% личинок у фазі чорного щитка впадає в стан діапаузи вже в І-й генерації, інша частина їх продовжує розвиватися.
Розвиток ІІ-го покоління розпочинається в другій декаді липня за SТеф. 840,2°С, а масовий літ — 20–25 липня за SТеф. 895,6°С. Відродження личинок-мандрівниць ІІ-го покоління розпочинається з І-ої декади серпня і триває до глибокої осені. Встановлено, що для розвитку одного покоління необхідно SТеф. 520,5°С (вище 10°С), що календарно становить 25–30 днів.
Шкідником пошкоджуються всі надземні частини дерева: стовбур, скелетні гілки, пагони, листя, плоди. Личинки, що масово відроджуються, заселяють вегетативні органи дерева, прикріплюються до них і висмоктують соки рослин. Під дією їх слини на стовбурі і гілках з’являються численні тріщини, суховершинність, відбувається всихання окремих скелетних гілок і всієї крони дерева.
Ця картина ще більше загострюється на фоні сьогоднішніх сільськогосподарських проблем: відсутностю або несвоєчасністю проведення захисних заходів проти цього фітофага; дефіцитом ефективних хімічних препаратів; браку палива і спеціальної техніки із захисту рослин. У зв’язку з появою нових численних вогнищ цього небезпечного карантинного об’єкта в господарствах Центрального Лісостепу України виникла потреба вивчення його шкідливості в нинішніх умовах.
Упродовж 1993–1999 рр. у занедбаних садах Городищенського району Черкаської області, де обприскуваннь інсектицидами проти щитівки не проводили, ми вели дослідження із вивчення шкодочинності цього об’єкта на яблуні — одній із найбільш пошкоджуваних порід. Для обліку були відібрані дерева сортів Пармен зимовий золотий, Кальвіль сніговий і Бойкен віком 15 і 25 років.
Ступінь заселення насаджень цим об’єктом оцінювали на 25–50 деревах за п’ятибальною шкалою загальноприйнятих методик, зокрема: 0 балів — каліфорнійської щитівки не виявлено; 1 бал — заселення слабе, зустрічаються не більше 2–3 особин; 2 бали — заселення середнє, є окремі колонії, де налічується невелика кількість (до 20) особин; 3 бали — заселення сильне, колонії шкідника розкидані в різних місцях основних гілок і стовбура дерева; 4 бали — заселення дуже сильне, стовбур і основні гілки вкриті колоніями шкідника, 5 балів — суцільне заселення.
Біометричні показники (річний приріст, обхват штамба) та величину листкової поверхні визначали за загальноприйнятими методиками.
Уперше шкідника в насадженнях було виявлено в 1993 році, ступінь заселення окремих дерев становив 1 бал, у 1996 році він підвищився до 2–3, а в 1999 році — до 4 балів. У окремих сортів почалося відмирання скелетних гілок і частин крони, а потім і дерев.
Обстеження садів з обліком кожного дерева, проведені в 1999 році свідчать, що з п’ятнадцятирічних яблунь найвищий ступінь заселення (4 бали) був у 53,1% дерев Пармена зимового золотого (сильнозаселюваний сорт), у 10,1–27,0% Кальвіля снігового і Ренета Симиренка (середньозаселювані сорти), ступінь заселення не досягав 3–4 балів у дерев Бойкен (слабозаселюваний сорт).
З 25-річних яблунь сильнозаселюваним був Кальвіль сніговий (51,4% дерев), середньозаселюваними — Ренет Симиренка і Пармен зимовий золотий (26,2–28,1%), слабозаселюваним виявився Бойкен.
Таким чином, сорт Бойкен у даних умовах як в 15-річному,так і в 25-річному віці був відносно стійким до заселення каліфорнійською щитівкою. Заселення інших сортів яблуні відбувалося по-різному, залежно від їх вікового стану. Так, в 15-річному віці всі дерева сортів Кальвіль сніговий і Ренет Симиренка були менш заселені каліфорнійською щитівкою, аніж у 25-річному, а у Пармена зимового золотого, навпаки, більш заселеними були 15-річні дерева.
Встановлено, що річний приріст 15-річних дерев сортів Пармен зимовий золотий, Кальвіль сніговий і Ренет Симиренка напряму залежить від ступеня заселення їх шкідником. Сумарний приріст на деревах цих сортів, заселення яких становило 1–2 бали, був на 21,3–27,9% вищим, ніж за 3–4 балів. На 25-річних деревах різних сортів величина річного приросту не залежала від ступеня заселення каліфорнійською щитівкою.
Важливим показником стану дерев є площа листкової поверхні. Для цього відбирали близько 1000 листків із заселених шкідником дерев кожного сорту. Було встановлено, що величина пластинки листа у різних сортів яблуні при заселенні їх щитівкою була в 1,1–1,9 раза меншою, аніж у здорових дерев.
Результати досліджень свідчать, що заселення щитівкою впливає на обхват штамба дерева. Дані, отримані в результаті вимірів обхвату штамба у різних сортів (по 10 дерев), свідчать, що у 15-річних дерев зі збільшенням ступеня заселення щитівкою товщина штамба істотно не змінювалася, а у 25-річних — знижувалася на 16,8–21,4%. Встановлено, що на окремих 15-річних деревах сортів Пармен зимовий золотий і Кальвіль сніговий у віці 25 років почалося відмирання скелетних гілок і частини крони, яке за ступеню заселення 4 бали становило, відповідно, 30 і 45%.Таким чином, через чотири роки після заселення шкідником за відсутності проведення захисних заходів дерева починають відмирати.
Відомо, що поширюється цей шкідник різними шляхами: з інвентарем, продукцією, птахами, транспортом, частково повітряними потоками. Проте відсутні дані щодо можливої відстані перенесення особин шкідника повітряними масами. Нами проводилися спеціальні дослідження із визначення відстані самостійного перенесення (вітром) шкідника із заселених ним багаторічних насаджень яблуні на молоді незаселені рослини. Досліди проводили так: саджанці сорту Мелба, які були отримані шляхом зимового щеплення і оздоровлені препаратом Пернікол, було висаджено в горщечки, їх вирощували в ізольованому від шкідника приміщенні. На початку другої декади червня (при появі личинок-мандрівниць) горщечки з рослинами було розміщено на різній відстані від насаджень яблуні. Облік щитків шкідника (кількість їх на 100 см гілок) проводили в кінці вересня. Результати досліджень свідчать, що просторова ізоляція полів розсадника повинна становить не менше 1000 м від садів, що обмежить занесення до них цього об’єкта.
У 1992–2001 рр. в умовах дослідного господарства інституту ми вивчали вплив погодних умов на стан перезимівлі каліфорнійської щитівки. Було встановлено, що заселення пагонів поколінням, що перезимувало, напряму залежить від погодних умов. Так, якщо наприкінці березня 2000 року щільність заселення гілок шкідником становила в середньому 36 особин шкідника на 1 дм2 кори штамба, то в 1996–1997–1998–1999 рр. ця цифра становила 1,2; 1,4; 1,5; 0,8 особин, відповідно. При ранніх зниженнях температури повітря до -22,0...-29,3°С у грудні 1998 року протягом 16 днів загибель личинок шкідника, перебуваючих під щитком, становила 96,2%,а за весь зимово-ранньовесняний період — 98,8%. Аналогічна ситуація спостерігалася в грудні 1995 і 1997 рр. та в січні 1995 і 1996 рр. Слід зазначити, що тільки тривалі низькі температури повітря (-24,5°С, -25,5°С, -26,0°С, -27,8°С, -29,3°С), що утримувалися 10–12 днів (1995, 1996, 1997 рр.) і більше (1997, 1998 рр.) знижували на 97,1–98,8% чисельність популяції цього небезпечного об’єкта. Низькі температури повітря (-24,5°С, -27,0°С) не більше 2–3 днів протягом місяця (1993–1995 рр., 2000 р.) не були критичними для каліфорнійської щитівки.
Таким чином, враховуючи вплив низьких температур (нижче -20°С) за тривалий час (10–12 днів і більше) можна виключати ранньовесняне обприскування ДНОКом, 40% р.п., що дасть змогу зменшити пестицидне навантаження в садах і затрати на отримання плодової продукції.
В колекційних насадженнях груші дослідного господарства інститут на сортовипробувальних дільницях та в промислових насадженнях господарств Черкаської, Полтавської, Київської і Кіровоградської областей у 1994–1999 рр. була проведена оцінка 23 сортів груші на стійкість до цього шкідника з урахуванням ступеня їх стійкості в умовах природного заселення.
У колекційних насадженнях оцінювали ступінь стійкості 6 дерев кожного сорту, в промислових насадженнях — 50–100 дерев.
Оцінку стійкості сорту проводили шляхом реєстрації кількості щитків шкідника на 5–6 пробних ділянках, поверхня яких становила 100 см2 кожної за п’ятибальною шкалою: 0 — каліфорнійської щитівки не виявлено; 1 бал — заселення слабе, зустрічається не більше 2–5 особин; 2 бали — заселення середнє, є окремі колонії, де налічується невелика кількість (до 20 особин); 3 бали — заселення сильне, колонії шкідника розміщені в різних місцях основних гілок і стовбура дерева; 4 бали — заселення дуже сильне, стовбур і основні скелетні гілки вкриті колоніями шкідника.
Отримані дані дали змогу досліджувані сорти груші віднести до слабо-, середньо- і сильно заселюваних каліфорнійською щитівкою. Встановлено, що з них тільки два — Мліївська рання і Корсунська — виявилися вільними від заселення цим фітофагом. Дуже слабо (до 1 бала) були заселені дерева сортів Добра Луїза, Бере Боск, Велика літня, Бере Гарди, Золотиста мліївська, Бере київська, Лимонка мліївська, Маргарита Марилья, Зеленка мліївська. Середнє заселення (до 2 балів) відмічено у дерев сортів Бере Лигеля, Платонівська, Конференція, Новинка мліївська, Олів’є, Жозефіна Мехельнська, Чарівниця. Сильно (3–4 бала) були заселені шкідником дерева таких сортів: Вільямс, Улюблена Клаппа, Кюре, Зимова мліївська, Деканка зимова. Відмічено високу стійкість до каліфорнійської щитівки дерев нових сортів вітчизняної селекції: Велика літня, Золотиста мліївська, Бере київська, Лимонка мліївська, Зеленка мліївська.
При вивченні ступеня стійкості сортів груші до каліфорнійської щитівки нами було встановлено різко виражену вікову стійкість дерев до шкідника. Як правило, молоді дерева є більш стійкими, аніж старі. Наприклад, п’яти-, шестирічні дерева груші сортів Бере Боск, Маргарита Марилья, Бере київська були практично вільні від каліфорнійської щитівки, а починаючи з десятирічного віку заселеність дерев досягала 1 бала.
Отримані в польових умовах дані про стійкість груші різних сортів до шкідника протягом 1998–1999 рр. ми перевіряли шляхом штучного заселення рослин (Попова Г.М., 1960) мандрівницями 1-го покоління в період масового їх відродження (друга декада червня) саджанців двох сортів: Мліївська рання (вільний від заселення шкідником у природних умовах) і Улюблена Клаппа (сильнозаселюваний, узятий для контролю), які вирощувалися контейнерним способом (підщепа — айва А).
Встановлено, що при штучному заселенні саджанці груші сорту Мліївська рання заселялися і пошкоджувалися каліфорнійською щитівкою. Однак, характер заселення і стан шкідника були цілком іншими, аніж на саджанцях сильнозаселюваного і пошкоджуваного сорту Улюблена Клаппа: спочатку перенесені личинки каліфорнійської щитівки харчувалися і розвивалися нормально. Але, напевне, склад їжі саджанців сорту Мліївська рання не відповідав вимогам шкідника, в результаті чого розвиток його личинок надалі почав пригнічуватися, порівняно з сортом Улюблена Клаппа: кількість личинок у фазі білого і чорного щитка було у 2,7 раза нижче, а кількість загиблих і діапазуючих личинок — значно більша. На другому етапі (облік у першій декаді серпня) — розвиток шкідника на груші сорту Мліївська рання також пригнічувався: число статевозрілих самок було в 4,6 раза менше, ніж на сильнозаселюваному сорті Улюблена Клаппа, самців — в 3,3 раза, кількість діапазуючих личинок, навпаки, збільшилося майже в 3 рази. Продуктивність самок на сорті Мліївська рання зменшилася в 3,5 раза, порівняно з сортом Улюблена Клаппа. Очевидно, що тканини кори саджанців сорту Мліївська рання не придатні для живлення, викликають затримку розвитку каліфорнійської щитівки, а також її смертність.
Дослід із штучним заселенням саджанців каліфорнійською щитівкою стверджує, що ступінь їх заселення в природних умовах можна прийняти як показник стійкості до пошкодження шкідником. Це потрібно брати до уваги закладаючи нові сади і ремонтуючи старі насадження, а також добираючи батьківські пари при гібридизації. У зв’язку з цим районовані в Україні сорти Мліївська рання, Корсунська, Велика літня, Золотиста мліївська, Бере київська, Лимонна мліївська, Зеленка мліївська заслуговують особливої уваги, оскільки впровадження стійких до каліфорнійської щитівки сортів груші дасть змогу її шкодочинність і зменшити кратність застосування пестицидів.

Ю. ЯНОВСЬКИЙ,
ст. наук. співробітник відділу захисту рослин Мліївського інституту садівництва
ім. Л. П. Симиренка, кандидат с.-г. наук