Спецможливості
Досвід господарств

Бізнес на гарбузовому насінні. 100 тис./га — це реально

09.04.2017
35749
Бізнес на гарбузовому насінні. 100 тис./га — це реально фото, ілюстрація
Василь Рева, голов­ний агроном Баришівської зернової компанії

Цілком логічно, що кожен агровиробник, маючи в обробітку певну кількість землі, зацікавлений у збільшенні прибутку з одиниці площі. З постійного спілкування із землеробами в господарствах, на Днях поля, виставках та конференціях випливає очевидний висновок, що сьогодні однією із найрентабельніших культур є цукрові буряки. Навіть не маючи власного заводу із переробки сировини, прибуток від вирощування цієї культури становить 40 тис. грн/га. 

 

 

 

Проте багато агропідприємств не зважуються на цукробурякове виробництво через затратність та певні складнощі технології вирощування солодких коренів. Як не дивно, а друге місце посідає кукурудза із чистим прибутком близько 20 тис./га за врожайності 8 т/га. Третє «призове» — розділяють соняшник, соя та озима пшениця за середньої врожайності перших двох — 2 т/га, що за своїм прибутком еквівалентні вирощеним 5 т/га озимої пшениці.  

Про те, яка культура в сучасному рільництві є вигідною з огляду на її економіку, тобто дає 100 тис. грн і навіть більше чистого прибутку з гектара, ми дізналися, відвідавши Баришівську зернову компанію (БЗК). Спілкувалися з голов­ним агрономом підприємства Василем Ревою.

Баришівська зернова компанія сьогодні обробляє загалом близько 50 тис. га земель, розміщених у Черкаській, Полтавській, Чернігівській та Київській областях. Основні культури, які тут вирощують, це кукурудза — 40%, озима пшениця — 15, соя — 20 та соняшник — 10%. За словами головного агронома Василя Реви, перевагу ку­­ку­­рудзі надають лише тому, що ця культура найкраще росте в монопосівах, тоді як, наприклад, за вирощування сої в таких умовах уже через кілька років можна мати велику проблему з хворобами. 
Щороку господарство планує врожайність озимої пшениці на рівні 60 ц/га. Фактично на цю «планку» тут уже вийшли. Для кукурудзи планована врожайність — 80 ц/га, щодо сої в компанії вже подолали урожайний рубіж у 2,5 т та наближаються до рівня 3 т/га. На землях Чер­ні­­­гівщини вирощують також од­­ну з, так би мовити, старих-нових культур —льон олійний, урожайність якого становить 2 т/га. Повертати гарбуз на те саме поле потрібно не раніше ніж за п’ять-шість років, адже за частішого висівання культура досить сильно уражується борошнистою росою

Також один із цікавих проектів, який уже працював у БЗК два роки поспіль і який планують учергове реалізувати й цьогоріч, — вирощування голонасінного гарбуза задля отримання насіння. Більшість малих та середніх фермерів в Україні вважають, що саме гарбузовий бізнес є одним із виграшних варіантів. Тобто коли в землю вкладаєш по мінімуму, а грошей можна отримати по максимуму. До того ж якщо гарбузи ростуть майже в кожного на городі без особливого догляду, то чому вони не ростимуть у полі? Насправді в цьому бізнесі є свої «камені спотикання», «побачити» які нам допоміг головний агроном Рева Василь Федорович.

— Василю Федо­ро­вичу, розкажіть, як у БЗК виникла ідея вирощувати гарбузи на насіння та з чого почалася співпраця з іноземною компанією?

— Ідея вирощувати гарбуз на насіння в нас зародилася ще 2014 року. Тоді до нас із цією бізнес-пропозицією звернулися колеги з Австрії — ця культура там досить поширена (насиченість сівозміни становить близько 30%). Основним цільовим продуктом виробництва гарбуза є його насіння, яке потім переробляють на олію. Звісно, вирощують вони його — так само, як і ми, — заради коштів. Так, ще два роки тому на нього сформувалася досить непогана ціна — 4,5 євро/кг (саме таку суму пропонували австрійські партнери). І це була досить вигідна пропозиція, адже в Україні тоді вартість гарбузового насіння була на рівні 100 грн/кг, тобто приблизно 2 євро/кг. Згодом, із виходом на світовий ринок китайського гарбузового насіння, ціна на нього по­­чала дещо знижуватися. Наразі в Авст­рії воно коштує близько 3,5–4 євро/кг, а в Україні — 50 грн/кг.
Тож тоді, на початку гарбузового бізнесу й після укладення договору про співпрацю, австрійські колеги надали нам гарбузове насіння — посівний матеріал для закладання промислових посівів, а також техніку для збирання гарбузів, адже вона теж досить специ­фіч­­на й має свої особливості. Процес власне вибирання насіння, його промивання та сушіння має тривати доволі стислий часовий термін — не більш як 8–12 годин

Також ра­­зом ми побудували лінію до­­робки та досушування насіння. Реш­­­­ту витрат — сплачування за орен­­­­ду землі, на придбання техніки та добрив для вирощування культури — було закріплено за нами. Загалом витратна сума становила 10–12 тис. грн/га.

— Поділіться, будь ласка, своїм досвідом вирощування голонасінного гарбуза.

— Ми розпочали гарбузівницький напрям із вирощування голонасінного гарбуза. Його виробництво ґрунтувалося на використанні сорту Гляйсдорс та гібриду Рустікал. Особливість гібридного насіння в тому, що воно дещо пізніше дозріває, завдяки чому ми маємо розтягнутий період збирання.

Наше керівництво прийняло рішення про вирощування гарбуза на насіння на площі 2000 га в Чорнухинському районі на Полтавщині. Це зона нестійкого зволоження (Центральний Лісо­степ) із річною сумою опадів близько 400–440 мм. А 2016 рік у цьому плані був винятковим: тоді тут випало близь­­ко 700 мм. Гарбуз не належить до унікальних культур, тож для нього, як і для багатьох городніх рослин, для фор­­мування високого врожаю потрібні родючі ґрунти та добрі попередники. Тобто основний принцип вирощування цієї культури доволі простий: що кращі ґрунти, то більший отримаєте врожай.

Повертати гарбуз на те саме поле потрібно не раніше ніж за п’ять-шість років, адже за частішого висівання культура досить сильно уражується борошнистою росою. Основними попередниками під гарбуз у нас були кукурудза на зерно та озима пшениця. Після їхнього збирання під оранку внесли 150 кг/га нітроамофоски у фізичній вазі (17:17:17) та провели глибоку зяблеву оранку (28–30 см). Рано навесні для закриття ґрунтової вологи застосовуємо боронування, а за прогрівання ґрунту на глибині висівання насіння до 12…14°С — передпосівну культивацію та відразу проводимо висів. Ґрунт слід досить добре вирівняти та якісно підготувати. Гарбузове насіння висівають сівалками для просапних культур із нормою висіву 4–5 кг/га залежно від схожості. Глибина загортання насіння — 3–4 см. Густота рослин становить близько 30 тис./га, у рядку — 4–5 шт./м.п., ширина міжряддя — 1,4 м.

Період цвітіння гарбуза розтягнутий, цвіте він навіть у вересні. Але перший місяць цвітіння потрібно «закрити» повністю, тобто забезпечити цілком сприятливі умови для запилення

Гарбуз, як і будь-яка інша культура, краще росте й формує врожай на чистому від бур’янів полі. Тому відразу після висівання до появи сходів культури ми застосовуємо ґрунтовий гербіцид Комманд, та протизлаковий гербіцид Дуалг Голд. У разі, якщо по вегетації з’являються бур’яни, то проводимо міжрядні прополювання культиваторами для міжрядного обробітку.

Із хвороб, притаманних для гарбуза, найпоширеніша, як і на всіх баштанних культурах, борошниста роса. Але попри прояв цієї хвороби, австрійські колеги забороняли нам використовувати фунгіциди, оскільки їхні хімічні речовини можуть накопичуватися у насінні, що, безумовно, вплине на його якість. Між двома роками вирощування гарбуза спостерігали цікаву різницю в прояві хвороби. Так, 2014-го на фоні посушливих умов та підвищених температур борошниста роса розвивалася досить інтенсивно. Вона може проявлятися в різний період, та найбільшої шкоди завдає в період цвітіння культури й утворення зав’язі. Саме на цьому етапі в перший рік вирощування ми втратили 20–25% урожаю лише внаслідок ураження рослин цією хворобою. Другого року вирощування за її прояву ми застосували біологічний сірковмісний фунгіцид у період, коли в поле ще можна було зайти обприскувачем, тоб­то до змикання рядків. Специфічних для гарбуза шкідників немає, тому, звісно, відпадає й потреба використовувати інсектициди.

Одним з обов’язкових прийомів під час вирощування гарбуза на насіння є його запилення. Біологічна особливість культури полягає в тому, що на чотири чоловічі квітки цієї рослини припадає одна жіноча. Яка вона буде за черговістю утворення — першою чи п’ятою — нікому невідомо. Тому від появи першої квітки та протягом наступних трьох тижнів на полі мають бути комахи-запилювачі. Для цього наша компанія два роки поспіль залучала пасічників. За кожну привезену бджолину сім’ю ми виплачували по 100 грн, загалом на 2000 га нам удалося залучити понад 500 вуликів. Проте й такої кількості бджолосімей було не зовсім достатньо.

 Узагалі період цвітіння гарбуза розтягнутий, цвіте він навіть у вересні. Але перший місяць цвітіння потрібно «закрити» повністю, тобто забезпечити цілком сприятливі умови для запилення. В Австрії для запилення цієї культури використовують джмелів — їх вважають продуктивнішими комахами, позаяк вони починають відвідувати поле дуже рано і працюють допізна. Яка прибавка врожаю від запилення, сказати дуже важко, проте сам ефект від цього процесу було видно неозброєним оком. Найбільша врожайність (кількість плодів) була на тому краю поля, де безпосередньо стояли вулики. Ось таку спостерігали закономірність: що більша відстань від вуликів, то мен­ша врожайність.

Збирання гарбуза розпочинають тоді, коли плоди набувають жовтого кольору з переходом у коричневий. Також змінюється й колір насіння цього виду гарбуза — від світло- до темно-зеленого. Гарбузове бадилля частково залишається зеленим, але переважає світло-жовте його забарвлення, до того ж зазвичай 90% рослин на цей час уже вилягають. Спочатку на полі працює валкоутворювач, який скочує ягоди у валки, після цього до роботи береться збиральний комбайн. 

Період збирання врожаю голонасінних гарбузів досить складний. Адже процес власне вибирання насіння, його промивання та сушіння має тривати доволі стислий часовий термін — не більш як 8–12 год. Якщо минає більше часу, то це негативно позначається на насінні: через його «оголеність» (оскільки воно не має покривної шкірочки-оболонки) відбувається швидке окислення, що робить його непридатним для виготовлення олії високої якості. Процес сушіння має забезпечити кінцеву вологість насіння 8–11%, олійність залежить від сорту гарбуза, проте вона, як правило, в межах норми. Основною вимогою до якості насіння є допустима норма в ньому залишків ЗЗР. Тому під час вирощування потрібно використовувати продукти, що мають короткий термін розпаду.

— Кожна культура, що росте на полі, підпадає під певні ризики. Напевно, гарбузи теж не оминули якогось стресу, чи не так? А щодо отриманої врожайності, якою вона була?

— 2015 року в господарстві було зібрано в середньому 890 кг/га гарбузового насіння. Впроваджена технологія дає змогу отримати 1500 кг/га насіння. У чому ж причина недоотримання врожайності? Не все так просто, як може здатися на перший погляд. Однією з причин є нехтування обробітком ґрунту. Так, зокрема, в нас частина площі під гарбузом була засіяна після мінімального обробітку ґрунту, в результаті чого не вдалося досягти якісного вирівнювання поверхні поля. Так би мовити, неякісний обробіток ґрунту послабив дію ґрунтових гербіцидів, у результаті чого препарати погано спрацювали та не змогли ефективно запобігти забур’яненості. Іншим фактором зниження врожайності стали погодно-кліматичні умови. На початку червня протягом двох тижнів спостерігали пониження температури до 0°С, місцями навіть були приморозки. Внаслідок цього перша сформована зав’язь підмерзла, почорніла та відпала. Надалі виникла велика посуха, і нові жіночі квітки фактично не утворювалися. Звісно, це вплинуло на врожайність.

Обладнання для доробки насіння є однією із затратних частин під час вирощування гарбузаА торік, на початку червня, вся площа під гарбузом (500 га) піддалася сильному градобою. До того ж під ці стресові умови гарбузові рослини потрапляли двічі. В цей час на культурі була утворена зав’язь і розмір плодів сягав 10–12 см. У місцях попадання граду на гарбузах утворилися пошкодження шкірки, і згодом там почала розвиватися гниль. Таким чином 50–60% майбутнього врожаю загинуло. Як зазначалося вище, завдяки тому, що період цвітіння гарбуза розтягнутий, культурі все ж таки вдалося сформувати другу хвилю врожайності. Хоча вона, ясна річ, за своєю потужністю значно поступалася першій, але оскільки половину першого врожаю було втрачено, то за таких умов другий, як то кажуть, ніколи не зайвий.

Та відголоски градобою на цьому не скінчилися. Із формуванням другої хви­лі врожаю збирання плодів довелося відтермінувати на кінець жовтня.  У ре­­зультаті збиральний період тривав протягом листопада. Якщо до настання перших морозів ви не зібрали врожай — можете фактично забути про нього, бо підібрати з поля промерзлий гарбуз комбайном фактично неможливо. 

— То що ж із ним стається особли­вого?

— А ви поекспериментуйте: покладіть гарбуз у морозильну камеру й ви­­тягніть його через день… Словом, після того, як він розмерзнеться, він просто сам розпадеться — от вам і відповідь. Та попри градобій, ми все ж таки зібрали в своєму господарстві 1,28 т/га.

— А чи є якісь відмінності у вирощуванні звичайного й голонасінного гарбуза?

— Тим, хто вирішить вирощувати на насіння звичайний гарбуз, тобто з насіннєвою оболонкою, варто знати, що виробнича технологія фактично ідентична, проте вимоги з доробки насіння не такі жорсткі. Але водночас слід мати на увазі, що ціна на таке насіння на 1 євро дешевша.

Тож, як бачимо, за словами головного агронома Василя Реви, вирощування гарбуза на насіння — досить вигідна справа. Але, як і всі с.-г. культури, він має свої особливості та ризики. І ще один важливий фактор, на який не­од­мін­но (якщо не першочергово) слід зважати, беручись за цю справу: наскільки б економічно вигідною не була вирощувана продукція, головне — знайти клієнта, який заплатить за неї очікувану ціну. Тож шукайте, вирощуйте й заробляйте!

Інтерв'ю
Богдан Духницький, канд. ек. наук ННЦ «Інститут аграрної економіки», аналітик компанії «Бізнесгрупінвест», що тісно співпрацює з Асоціацією «УКРСАДПРОМ»
Європейський ринок потребує фруктів і ягід і скупує  їх з усього світу. При цьому попитом користується не  лише сировина, а й перероблена продукція. За результатами 2016 року, 70% доходів зі
Система аграрних розписок (АР) працює у 8 областях: Харківській, Полтавській, Черкаській, Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Сумській та Миколаївській. Станом на середину квітня в Україні

1
0