Василь Швець: «Перед закладкою інтенсивного яблуневого саду, потрібно з самого початку випередити конкурентів»

Вітчизняне яблуко впевнено витісняє польський імпорт з українського ринку. Останнім бастіоном польського продукту є пізня весна, коли українські яблука практично зникають з продажу через гірші якісних показників і умов зберігання. Головною рушійною силою яблучного прогресу України є навіть не фінансові ресурси, які інвестуються в яблучні сади, а досвідчені агрономи-практики, які забезпечують якісні врожаї яблук. Один з таких агрономів - Василь Антонович Швець. У нього за плечима досвід закладки та вирощування не тільки 8 великих яблучних плантацій в Україні, а й двох садів в Польщі.

 — Я родом з Бучацького району Тернопільської області, закінчив Уманський сільгоспінститут, факультет плодоовочівництва і виноградарства в 1994 р Мені дуже сильно пощастило в тому, що ще в 1993 році, завдяки зусиллям зав. кафедрою професора Г.К. Карпенчук та (тоді) доцента к.с.-г.н. А.В. Мельника (тепер - професор, доктор с.-г. наук, зав. кафедрою плодівництва), я побував на стажуванні в Польщі. Наші викладачі хотіли, щоб українські студенти побачили найбільш прогресивну європейську практику і технології. Тому ми потрапили в найпередовіші господарства в Польщі - в пілотні сади, закладені за голландською технологією. Саме там у мене визріло остаточне рішення повністю пов'язати своє життя з садівництвом.

Після повернення в Україну мені запропонували роботу в науковій станції садівництва в с. Ведмеже Вушко Вінницької обл. На той час там був закладений новий сад, як вважалося, найінтенсивніший, на підщепі ММ-106 за схемою 4х2 м. Коли я на співбесіді заявив, що в Польщі це давно вважається анахронізмом, і що в Польщі вже збирають по 40-60 тонн яблук з гектара, співробітник станції перепитав мене: «Ти не нічого плутаєш? Може, центнерів, а не тонн?».

Адже за радянських часів урожай яблук в радгоспі становив від 5 до 15 т/га. Причому 10-15 т/га збирали в лічених радгоспах Вінницькій області.

Зараз звичайна врожайність яблук в Україні становить 40-60 т/га. Правда, є рекорди і 80-100 т/га. Але садівники, які отримали такі результати, стверджують, що більше не будуть ставити таких рекордів: дерев шкода. Краще мати щороку по 60 т/га, ніж один раз 100, і потім витратити 3 роки на відновлення дерев.

Тоді, в 90-х, дуже багато керівників господарств пропонували мені закласти їм ці самі «польські» сади, але ресурсів у той час не було. Однак вже до кінця 90-х криза в економіці дійшла до такої міри, що про закладення садів в Україні вже не могло бути й мови. І я поїхав до Польщі - закладати сади і заробляти на життя родини.

За час роботи в Польщі дуже пощастило зав'язати чудові стосунки з польськими садівниками, а також попрацювати з голландськими фахівцями, які й стали моїми найкращими вчителями. В першу чергу, з Яном Холтером, нині, на жаль, покійним. Він був «зіркою» садівництва, і його знали від Бельгії до Італії. І навіть тепер при зустрічі з голландськими, німецькими, бельгійськими, італійськими садівниками ім'я Холтера звучить як пароль, як пропуск в елітний світ європейського садівництва.

Вінничина — гніздо яблучного консерватизму

В Україну повернувся в 2002 році, і почав працювати в господарстві «Садівник» Барського району Вінницької області. Багато що вдалося зробити, але мушу зазначити крайній консерватизм місцевих садівників, який проявляється і зараз. За радянських часів плодовий трест включав 30 садівничих радгоспів в області. Зараз не менше 20 з них збереглися, змінивши лише форму власності.

У підсумку, незважаючи на наявність величезного потенціалу в садівництві, Вінницька область зараз є чи не останньою в застосуванні сучасних технологій: там ще «витискають» радянські сади.

А локомотивом прогресу зараз є Буковина. Ще за радянських часів місцеві спритні хлопці робили гроші на поставках сушених слив і свіжих яблук в Москву. І зараз саме там закладаються найкращі сади, і взагалі немає відверто слабких проектів. Вінницька ж область домінує скоріше не в самих яблуках, а в обсягах яблучного концентрату - більше половини всього національного виробництва.

У Вінницькій області ще є така негативна риса в роботі, як повна скритність. На мене дивилися як на ідіота, коли я розповідав абсолютно все, що знав. Ян Холтер мені завжди говорив: «Вася, інформація - це як свіжа булочка. І щоб вона добре продавалася, завжди повинна бути найсвіжішою. І тоді люди будуть йти до тебе, а не ти до людей, щоб щось дізнатися».

— З якими сортами Ви працюєте і які рекомендуєте закладати?

 — Є сорти для супермаркету, «грошові»: Голден Делішес, Фуджі, Гала, клони Ред Делішес (РедКап, Топ Ред, Сандідже, Ерлі Ред Ван), лінійка Джонаголд, найефективніший з яких Ред Джона Принц. Є місцевий сорт Ренет Симиренка, але він поступається своїми позиціями через специфічний смак.  

Наступна група - імунні або резистентні сорти. Їх перевага в тому, що вони не хворіють паршею, і вимагають менше хімобробок. Це т. зв. «ре-сорти»: Реанда, Реколор, Регліндіс, Ремо, Ренора, Ревена, Ребелло. Їхній головний недолік - кислий смак. Це технічні сорти для переробки.

Однак з імунних сортів вдалося вивести й десертні сорти: Топаз і його клон Ред Топаз, Сирус, Луна, Оріон. Це сорти чеської селекції. Крім цього, є сорт Рубінола, і Флоріна - сорт, який вже завоював в Україні міцні позиції. Новітні сорти, поки маловідомі, але дуже перспективні сорти італійської селекції Моді, Смеральда,.

Хочу окремо підкреслити, що ці сорти - напевно, останні, отримані шляхом традиційної селекції. Все, що буде з'являтися нове - це вже точно генномодифіковані продукти. Це особливо стосується такої новинки, як яблука з червоною м'якоттю. Людство обробляє яблуні з біблійних часів, цілеспрямована селекція ведеться останні 250 років, але жодного разу за весь цей час ніколи не спостерігалося мутації, що дає червоний колір м'якоті - за винятком окремих червонуватих сіток по м'якоті від шкірки плоду сорту Циганка. Але як тільки з'явилася генна інженерія - з'явилося відразу цілих 5 сортів з червоною м'якоттю! І вже з'явилося друге покоління, з іншими забарвленнями шкірки, але з тією ж червоною м'якоттю!

— Які Ви рекомендуєте способи посадки яблунь?

- Найбільш ефективний спосіб - під саджалку. Але крім посадки самих яблунь в першу чергу треба думати і про опори. Останнім часом я спостерігаю, як урагани і бурі повністю ламають, як сірники, бетонні стовпи для протиградових сіток - викошують відразу на всій площі, як доміно. Тому ще до посадки слід думати про закупівлю надійних, випробуваних бетонних стовпів, або кілків з акації. Про це варто було б задуматися і лісівникам, щоб закласти посадки акацій на кілки для садів. Адже акація - це українське «залізне» дерево.

 — Які Ви рекомендуєте способи обробки грунту, добрива, сидерати, іригацию і т. і.?

 — В першу чергу слід організувати систему поливу. Для вже існуючих садів, навіть на сильно-і середньорослі підщепах - ММ-106, М-54-118, М-26, і навіть М-7 і А-2. На полив дуже позитивно реагують і яблуні на сіянцях: поліпшується і якість, і кількість плодів.

Якщо ми садимо інтенсивний сад на підщепах М-9, М-7, або ММ-106, коренева система знаходиться в поверхневому шарі грунту на глибині 40-80 см. Немає ніякої необхідності проводити плантажну оранку на глибину до 80 см. Увесь грунт, на який посаджені сади, був розпушений на глибину до 40-50 см. Далі - звичайна оранка на 30 см, культивація, вирівнювання. І потім саджайте як зручно: під лопату, саджалку або гідробур.

Сидерати - це просто ідеально, якщо посіяти за рік до посадки, наприклад, гірчицю, люпин або вику. Сидерати дають до 60 т/га органічної маси, і це дуже серйозна підгодівля деревам у перші роки.

Можна садити однорічки, або дворічки - кроновані кніпбауми. Трирічні саджанці - це вже переростки-неліквіди розплідника, і за ними потрібен спеціальний, більш дорогий догляд.

Садити можна і навесні і восени, але в нашій зоні я настійно рекомендую тільки весняну посадку.

Ширина міжрядь визначається тільки технікою, яка буде працювати в саду. При максимальній інтенсифікації можна ущільнити міжряддя і до 2,8 м, але це тільки при наявності спеціальних тракторів і техніки під таку ширину. Тому найбільш поширена ширина - 3,2 і 3,5 м. Особисто я успішно «втискав» яблуні на ММ-106 в 3,5 м. Але це працює на слаборослих сортах типу Чемпіон, Топаз, Еліза, Моді.

В яблуневому саду шпалери натягуються або перед посадкою дерев, або після. Перед посадкою рекомендується закласти систему протиградових сіток. А самі шпалери можна ставити і після посадки. Відстань між стовпами - не більше 6-7 м. Намагалися якось заощадити і поставили через 11 м, але на 4-му році дріт провис під вагою 40-50 т/га плодів. Довелося ставити додаткові опори. Дріт застосовуємо бельгійського виробництва товщиною 2,8 мм, він витримує на розрив до 900 кг.

Хімобробки в саду проводяться не менше 15 разів за сезон, і це обов'язкові, страхові обробки. Фунгіцидні обробки - 22-25 разів, проти парші та борошнистої роси. Імунні сорти обробляють до 7 разів - від борошнистої роси і хвороб деревини. Інсектициди по всіх сортах вносять до 7 разів.

Підживлення вносяться відразу в баковій суміші. Крім хлористого кальцію, який вноситься перед збором для поліпшення зберігання яблук.

Кореневі підживлення здійснюються нітроамофоски, в разі потреби - селітрою і карбамідом. Нітроамофоску краще вносити навесні, на старті вегетації. Дерево спочатку забирає азот, а через 4-6 міс. - фосфор і калій. При осінньому внесення добрив ми втрачаємо азот, а фосфор і калій рослині тоді ще не потрібні.

— Чи підходять підземні системи зрошення?

— В Україні такі системи не застосовуються. Таку систему я бачив у Польщі, та й то в якості експериментальної на одному гектарі. Головний її ворог - гризуни. А за ефективністю у неї немає ніякої переваги перед поверхневим зрошенням.

— Який строк життя інтенсивного саду?

— В середньому - 15-25 років. Сад виходить на робочі обсяги врожаю і перший прибуток з 5-го року. Врожаї йдуть по наростаючій до 7-10-го року. Потім протягом 10-15 років врожаї стабільні. І після 22-25 років вони знижуються. Але сад можна експлуатувати і 30-40 років. Так, в Італії я бачив сад на М-9 віком 36 років, і там збирають по 60 т/га яблук. Але в наших умовах після 25 років врожайність різко падає до 15-25 т/га. У Голландії і Бельгії ставиться питання про корчування саду при зниженні врожайності до 40 т/га.

Після викорчовування саду проводиться рекультивація протягом 3-5 років, і закладається новий сад, бажано - кісточкових. Небажано садити яблуні після яблунь або інших зерняткових.

В Україні вже з'явилися саджанці та розплідники, які відповідають сучасним стандартам. В першу чергу слід відзначити саджанці Бахмутської станції.

За кордоном найкращі сорти, саджанці та розплідники - в Бельгії, Нідерландах, Італії. І не треба боятися ні італійських саджанців, ні сортів. Так, в Італії період вегетації на місяць довше, але і в наших умовах вони відмінно себе показують і добре зимують. Головний нюанс: італійські сорти і саджанці, як і інші, слід садити тільки навесні, щоб дати деревам рік на адаптацію. Якщо він переживе першу зиму, то далі проблем немає. А ось осіння посадка - це непотрібна лотерея. В одному дуже відомому господарстві після осінніх посадок було від 5 до 30% втрат: саджанці не відійшли після зими.

— Що скажете з приводу вишні? Я бачу за вікном у вас не тільки яблуні, але й вишні.

— Вишня — прекрасна культура. Але її з самого початку слід закладати під переробку і під комбайновий збір. Ось у Городку Львівської області посадили відразу 600 га вишні. Але у них є і заморожування, і виробництво соків, і машина для вибивання кісточки.

— Який у вас погляд на загальний подальший розвиток яблучної галузі в Україні?

 — Чесно кажучи, у мене є передчуття, що Україна востаннє має хорошу ціну на плоди і ягоди. І то тільки тому, що морози в травні викосили врожай по всій Європі.

— І що ж робити? Саджати сади чи не саджати?

— По-перше, слід доглядати належним чином за тим, що вже є. По-друге, закладати сади повинні тільки ті, хто має достатній фінансовий ресурс і досвід в садівництві.

У нас не повинна повторитися ситуація 2002, 2005 або 2010 року, коли сади формально закладалися за держпрограмою підтримки садівництва. А фактично відмивалися і розкрадалися гроші. Під цю програму замість садів садили все сміття з розплідників, яке тільки могли знайти. Спочатку вичистили і закопали весь тухлий хмиз з українських розплідників. Потім - з молдавських, потім вже з польських, а зараз добралися навіть до італійських.

На практиці це виглядає так: перша фура привозить ідеальний матеріал, друга вже викликає запитання, а в третій - дійсно зв'язки запліснявілого хмизу, який колись був саджанцями. Причому, це відбувається з подачі не найманого менеджера, а саме власника, який бере дешевше. Звичайно, я як агроном відмовляюся працювати з таким матеріалом. Якісний саджанець в Італії коштує 4,5 євро/шт, але примудряються привозити і за 1,2 євро. Але це таке сміття, якого і в Україні годі й шукати. Так що це або відмивання грошей, або якась інша схема.

А ось тим, хто планує дійсно займатися розведенням яблук як тривалим бізнесом, я хочу дати кілька порад:

Найважливіше в цій справі: вибір місця під сад! Про це дуже багато говориться і пишеться в усій літературі з садівництва. Експозиція схилів, роза вітрів, наявність природних, або штучних захисних насаджень, і т.д. Але чомусь більшість бажаючих мати сади нехтують цими правилами, забуваючи, що якість грунту поправити ми зможемо, а от розташування саду - ніколи!

1. Планируйте спочатку весь фінансовий ресурс так, щоб їх було вдосталь відразу на весь обсяг робіт. І виходьте з того, що закладка 1 га інтенсивного саду коштує близько 30 тис. євро.
2. Не бійтеся конкуренції. Я 25 років чую один і той же аргумент: немає сенсу садити, тому що всі навколо садять яблуні. Це говорили і в 90-х, і в 2000-х, і зараз. Пам'ятайте, що навіть якщо всі садять яблуні, то далеко не у всіх це яблуко піде, і не в усіх вистачить терпіння цим займатися. І в підсумку місця на ринку вам вистачить.
3. Закладати яблучний сад слід, тільки якщо з самого початку випередити конкурентів: садити тільки найновіші і найкращі, але вже перевірені сорти. Немає ніякого сенсу намагатися конкурувати на ринку зі старими сортами: їх і так вже надлишок.
4. Керуйтеся принципом мого голландського вчителя Яна Холтера: «В саду немає місця для жадібності й жалості». Не скупіться і давайте деревах то, що їм потрібно тут і зараз: опори, воду, добрива, обробки, і так далі. І точно так само нехай у вас не тремтить рука корчувати, коли приходить час міняти сад.

Вадим Нанинець

Снятин, Івано-Франківська область