Українські саджанці їдуть до Європи

ФГ «Гадз» у черговий раз здивувало ринок. Нещодавно воно чи не першим серед українських господарств почало регулярний експорт десертного яблука до ЄС — не на переробку, а на свіжий ринок. А зараз господарство почало відправляти до ЄС і саджанці, знову вибиваючись із загального серед вітчизняних садівників тренду використання імпортного матеріалу.

Від імпорту - до самозабезпечення, а там і до продажу

Коли господарство 6 років тому тільки почало закладку власного саду, який зараз займає площу близько 600 га і, як очікують у ФГ «Гадз», нинішнього року зробить підприємство найбільшим виробником яблук в Україні, то теж завозило посадковий матеріал з Європи. Саджанці купували і в Голландії, і в Бельгії, і в Сербії, але найбільше — десь 70% — в Італії. Десертні якості тамтешніх сортів — поза всіляким сумнівом. Однак акліматизація дерев проходила непросто: і хворіли, і підмерзали. «Тому була поставлена задача отримати саджанці тамтешніх сортів власного виробництва», — розповідає керівник садівничого напрямку господарства Тарас Мельник.

Зараз саджанці відвантажують покупцям з різних куточків України аж до Донеччини. Та найсвіжішим досягненням господарства у цьому напрямку стало відвантаження саджанців до Голландії. Як пояснив Тарас Мельник, господарство вийшло на новий рівень співпраці з одним зі своїх тамтешніх партнерів: якщо раніше у нього брали готові саджанці, то зараз — живці й підщепу. А потім усе це щеплять тут, щоб потім рік чи два вирощувати в полі і відправляти до Голландії готові до висадки деревця.

Програма українсько-голландської співпраці в вирощуванні саджанців охоплює не тільки яблуню, а й грушу, черешню, абрикос, сливу. Для яблуні використовується підщепа М9, М7, М26, ММ109, ММ111, для груші — айва. Що ж стосується сортів, то фахівцям господарства було не так просто відповісти. Насамперед тому, що на багатьох саджанцях прищеплюється 2–3 сорти відразу. «Влітку за щеплюємо по 2–3 бруньки на підщепу з кожного боку — і на наступний рік отримуємо дерево з 2–3 пагонами, і всі ці пагони — різних сортів», — пояснює Тарас Мельник.

Як виявилося, подібні саджанці досить популярні на хобі-ринку, а саме на нього орієнтується голландський партнер ФГ «Гадз», котрий має платформу, що продає саджанці садівникам-любителям у більш ніж 100 країнах світу, зокрема, через Інтернет. «Наприклад, один пагін на яблуні — сорту Голден Делішес, інший — Симиренка, і такий варіант досить популярний в Європі в хобі-сегменті», — переконує Тарас Мельник. Так само з черешнями: один пагін – білоплідного сорту, інший – червоноплідного.

Та взагалі ФГ «Гадз» вирощує саджанці всіх можливих типів: однорічні некроновані та кроновані (3 класів якості: 3+, 5+ і 7+ - відповідно до кількості гілок у кроні), дворічні, у яких в усіх уже є крона, а також кніпбаум (з дворічною кореневою системою і однорічною кроною). Як пояснив Тарас Мельник, особливість останніх – у технології вирощування, яка передбачає на другий рік росту саджанця зріз на висоті 70 см і прищипування верхівки. Таке пінцерування верхівки проводять двічі-тричі механічним і хімічним способом, щоб стимулювати утворення гілочок з бокових бруньок. Що стосується сортів, то найпопулярніші в Європі – Голден, Гала, Айдаред і, як не дивно, Симиренка (як пояснює Тарас Мельник, більшість країн Європи традиційно віддають перевагу зеленому яблуку, бо червоне там все одно не набирає кольору через кліматичні особливості.

Поле для саджанців

В середині квітня яблуньки ще голі, і в саду ФГ «Гадз» найбільше кидаються в вічі бетонні стовпчики, якими густо всіяно все довкола. Завдяки цьому виникає враження, що ти не в саду, а в винограднику, тим більше, що навколо пагорби.

Натомість у розсаднику в цей час кипить робота – висаджують молоді саджанці і викопують готові до продажу садівникам. Як розповів Тарас Мельник, на першому полі буде близько 300 тис. саджанців для літнього щеплення, на другому – близько 200 тис. для зимового (в січні-лютому), яке виконуватиметься як у полі (якщо температура не буде нижчою за -10  ͦ С), так і в закритому приміщенні, при цьому живці вже заготовлені й зберігаються в холодильнику, який у ФГ «Гадз» дуже великий. Тож по мірі вивільнення холодильних камер від яблук з’являється місце для саджанців.

60% саджанців, що вирощуються, - яблуня. Разом з тим вирощується черешня, абрикос, айва в якості підщепи для груші і алича – для сливи. Коли я приїхав у господарство, саме висаджували підщепу М9 для щеплення влітку. Як розповіли в господарстві, влітку на саджанці прищеплять 1 бруньку і восени наступного року матимуть повноцінний посадковий матеріал.

Перше, що привернуло увагу – механізована посадка саджанців. Як пояснив агроном розсадника Володимир Бурсак, якого запросили в господарство відразу після закінчення УНУС, 4-рядна спеціалізована машина для садіння саджанців – єдина в Україні: є 2-рядні, є машини для лісівництва, які використовують і в розсадниках плодових культур (у них ширина міжрядь 187 см, щоб туди міг заїхати для обробітку малогабаритний трактор), а такої більше немає ні в кого. На машині працює 8 чоловік, які за зміну висаджують 20 тис. саджанців. Втім основна перевага механізації, за словами агронома розсадника – те, що в цьому випадку точно витримується задана відстань між рослинами за рахунок стандартної ширини лопаток, що відповідають ширині робочих органів машин, що використовуються для подальшого догляду: підгортання, культивації міжрядь. Він пояснив, що є технологія «часткової механізації», коли механічним способом нарізають щілини, в які потім вручну висаджують саджанці і ногами загортають землю: продуктивність праці майже така, як і з посадковою машиною, але якість дотримання схеми посадки вже нижча.

Саджанці яблуні машина висаджує за схемою 35х85 см (густота близько 33 тис. шт./га), черешні й абрикоса – 45х95 см. Подальший догляд включає полив шланго-барабанною машиною, внесення в міжряддя гербіцидів і ручну прополку в рядах, обробку інсектицидами до розпускання бруньок, позакореневе підживлення азотом у 1-й декаді червня, потім – внесення фунгіцидів та інсектицидів.

Як запевняє В. Бурсак, така кількість обробок забезпечує захист саджанців від вірусів. Однак такий захист вимагає поєднувати обробки з іншими заходами. Тому тут відбирають безвірусний вихідний матеріал і дотримуються сівозміни. Так, на місці будь-яких плодових насаджень розсадник влаштовують не раніше, ніж через 2 роки після розкорчування перших, а після старого саду – не раніше, ніж через 3 роки. Попередником  бажано, щоб виступали горох чи зернові.

Чистоту від вірусів засвідчують усіма можливими документами - сортовими свідоцтвами, карантинними, які підтверджують апробаціями згідно всіх необхідних стандартів – як українських, так і міжнародних.

Важлива й підготовка грунту під розсадник, особливостями якої є плантажна оранка та щедре (до 40 т/га) внесення гною. За потреби рано навесні виконується розкислювання грунту дефекатом, а на 2-й рік вирощування саджанців вносять нітроамофоску.

Саджанці вирощуються під замовлення

«Саджанці, які ми зараз садимо машиною, вже продані. Залишилось їх виростити», - говорить В. Бурсак. Оскільки розширення площ під товарними насадженнями в ФГ «Гадз» років на 2-3 призупинене, продаються всі саджанці, які зараз вирощуються. Європейці платять за некроновані саджанці яблуні по 2-3 євро, за кроновані та кніпбаум по 3-4. Абрикос і черешня йдуть дорожче – по 4 євро. На вітчизняний ринок саджанці постачаються дешевше – по $2-3 за штуку. Зараз у господарстві відзначають суттєве зростання попиту з боку внутрішнього ринку завдяки програмі бюджетної компенсації.

В той час як одні саджанці садять, інші вже викопують: трактор спеціальною машиною їх підкопує, а люди вручну висмикують і в’яжуть у в’язки. В господарстві саме йшло викопування саджанців яблуні Моді – 1-річних некронованих (хоча деякі дерева все ж пустили бічні гілочки).

«Розсадник – задоволення трудомістке й затратне», - підсумовує Володимир Бурсак. Мабуть, тому голландські розсадники співпрацюють з Україною, де робоча сила й оренда землі дешевші, а грунти родючіші. Фактично, голландці віддали в Україну на аутсорсинг процес щеплення та вирощування саджанців, надаючи підщепу й живці. Відтак можна очікувати, що й інші передові розсадники освоять цю нішу на зовнішньому ринку.

А ФГ «Гадз» збирається ще й розвивати цей напрямок. Так, у найближчих планах – створення власної лабораторії для отримання безвірусного посадкового матеріалу за технологією in vitro. Згодом же хочуть зайнятися і власною селекцією у співпраці з нинішніми закордонними партнерами-селекціонерами.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com