Вапняно-аміачна селітра. Особливості застосування на озимих зернових

У нашій країні відсоток розораних земель значно вищий порівняно з провідними європейськими державами. Тому збільшення валових зборів зерна шляхом уведення в експлуатацію нових площ вже неможливе. Крім цього, значні площі донедавна родючих грунтів деградовані внаслідок порушення сівозміни і безконтрольного застосування добрив. Зниження врожайності сільськогосподарських культур зумовлене порушенням нормального балансу рН грунтового розчину. Під час формування високого врожаю озимої пшениці (понад 60 ц/га) вміст N, P, K і їхнє співвідношення в органах рослин, на яких проводиться діагностика, оптимальні. Збільшення кількості внесених добрив або невідповідність їхніх доз для конкретних грунтових умов призводить до зміни рН грунту і зниження доступності елементів живлення для рослин.

Надлишкова кислотність грунтового середовища може бути зумовлена природними чинниками — властивостями материнської породи або антропогенним впливом, коли фермери вносять великі дози фізіологічно кислих добрив на грунтах, які схильні до підвищення кислотності. Значно підкислюється грунт внаслідок винесення кальцію з урожаєм або зі зливовими опадами. Висока кислотність грунтів знижує врожайність зернових культур на 30–40%. Недобір урожаю основних сільськогосподарських культур внаслідок підвищеної кислотності грунтів щороку становить близько 1 млн 350 тис. т зернових одиниць.
Встановлено, що оптимальною умовою для поглинання основних елементів живлення рослин — азоту, фосфору, калію, сірки, магнію, є нейтральне значення рН грунтового розчину. Відповідно, активні ростові процеси та висока врожайність озимої пшениці спостерігаються  за рН 6,0–7,5. За зміщення рН у бік лужного середовища і, особливо, за зростання кислотності доступність цих елементів живлення для рослин пшениці різко знижується. На кислих грунтах втрати внесеного азоту можуть сягати 50%. Тому оптимальна реакція грунтового середовища і вміст елементів живлення — одні з найважливіших умов доступності азоту для рослин.

Застосування вапняно аміачної селітри

Найпоширеніше азотне добриво — аміачна селітра, містить у своєму складі азот в амонійній і нітратній формах. Це добриво швидко розчиняється в грунті і засвоюється грунтово-поглинальним комплексом. Ще в дослідах Д.М. Прянішнікова доведено, що з розчину аміачної селітри рослини насамперед  засвоюють катіони NH4+, а потім — аніони NО3-. Тому аміачна селітра відноситься до фізіологічно кислих добрив. Також до цієї групи азотних добрив належать: сульфат амонію, амоній хлорид, безводний аміак, аміачна вода, — всі вони здатні підвищувати кислотність грунтового розчину. Особливо різко негативна дія фізіологічно кислих добрив проявляється на грунтах з низьким вмістом кальцію (кислі дерново-підзолисті). Систематичне застосування аміачної селітри в такому разі може викликати підкислення грунтового розчину. До суттєвих недоліків аміачної селітри також можна віднести високу гігроскопічність (за тривалого зберігання вона швидко злежується) і вибухонебезпечність.

Характерні особливості вапняно-аміачної селітри

Застосування вапняно-аміачної селітри може розв’язати проблему негативного впливу азотних добрив на грунт, а також підвищити безпеку виробничого процесу. Вапняно-аміачна селітра — перспективне азотне добриво, за властивостями — близьке до фізіологічно нейтрального. У своєму складі містить у середньому 26–28% азоту, 4 —  кальцію, 2% магнію, у продаж надходить у вигляді гранул розміром 1–4 мм. Вапняно-аміачна селітра, порівняно зі звичайною, має кращі фізико-хімічні властивості, вона менш гігроскопічна і добре піддається механізованому внесенню в грунт. Це горюча речовина, проте вона не вибухонебезпечна, як аміачна селітра. Також важливо, що це добриво- вапняно-аміачна селітра, майже не злежується і може зберігатися у великих кількостях без особливих умов. Перевезення допускається всіма видами транспорту, окрім повітряного. До переваг цього добрива над традиційною селітрою можна віднести ще й те, що воно містить кальцій і магній. Кальцій відіграє важливу роль у процесах фотосинтезу, засвоєнні азоту та переміщенні вуглеводів рослиною. Дефіцит кальцію у рослин пшениці викликає затримку росту коренів, перешкоджає утворенню кореневих волосків, гальмує ріст листкових пластинок. Магній — входить до складу хлорофілу, впливає на окисно-відновні процеси, бере участь у переміщенні фосфору рослиною та вуглеводному обміні. В умовах дефіциту магнію знижується вміст хлорофілу, листки скручуються і жовтіють. Недоліком вапняно-аміачної селітри, порівняно з аміачною, є менша кількість азоту.

Застосування вапняно-аміачної селітри під час вирощування озимих зернових позитивно впливатиме на фізіологічно кислі дернові, дерново-підзолисті, сірі, сірі лісові грунти. Наявний у ній кальцій не зможе повністю нейтралізувати кислотність, властиву цим грунтам, але, без сумніву, не буде справляти негативного впливу на кислотний режим порівняно з аміачною селітрою. Вапняно-аміачна селітра за систематичного застосування перевершує щодо ефективності інші добрива на кислих грунтах. У польових дослідах встановлено, що тривале внесення вапняно-аміачної селітри на кислих грунтах у 3,3 разу ефективніше, ніж звичайної аміачної.

Особливості застосування вапняно-аміачної селітри

Цінність цього добрива полягає в тому, що його можна використовувати на будь-яких грунтах і під усі сільськогосподарські культури, у тому числі зернові колосові. Застосовують це добриво як основне і для підживлень за фазами вегетації. Маючи нейтральну реакцію, вапняно-аміачна селітра створює оптимальні умови живлення азотом в зоні його внесення, де розміщується основна маса коренів рослини. Це дає можливість більш повно використовувати азот добрив. Наявні в вапняно-аміачній селітрі карбонати кальцію і магнію зумовлюють високу ефективність як на кислих, так і на лужних грунтах, а також на грунтах легкого гранулометричного складу (піщаних, супіщаних) і солонцюватих. Добрі результати спостерігаються від внесення вапняно-аміачної селітри на грунтах бідних на магній. За систематичного використання цього добрива грунт не підкислюється. Висока ефективність вапняно-аміачної селітри передусім визначається способом її внесення, а саме — у шар грунту, де розміщується основна маса коренів. Під зернові культури вапняно-аміачну селітру доцільно вносити в передпосівну культивацію в кількості 30–40 кг/га д. р. Навесні, за відновлення вегетації, проводять підживлення по мерзлоталому грунту, кількість азоту, яку вносять із добривом, становить близько 30% повної дози внесення цього елемента. Якщо грунтова діагностика вказує на потребу азоту, проводять підживлення вапняно-аміачною селітрою прикореневим способом у фазі кущіння в кількості 30 кг/га д. р.

Таким чином, внесення вапняно-аміачної селітри в посівах озимих зернових культур дає змогу зменшити шкідливий вплив від застосування фізіологічно кислих добрив на грунтах, схильних до підкислення. Крім цього, вона безпечніша у використанні та майже не злежується під час тривалого зберігання.

В. Ходаніцький, канд. біол. наук