Усе про колоноподібні яблуні

Колоноподібні яблуні — дуже незвичайні деревця, які викликають непідробне здивування у людей, які познайомились із ними вперше, і, безсумнівно, любов більшості садівників. Ці дерева мають маленьку крону і один основний стовбур, який обростає кільцівками та до осені весь покривається привабливими плодами.

Основною відмітною рисою колоноподібних яблунь є потовщені пагони з вельми укороченими міжвузлями. Завдяки цій особливості листя розміщені близько один до одного, й дерева мають вигляд густих зелених колон, що приваблюють погляд своєю ошатністю. На пагонах утворюється велика кількість укорочених бічних розгалужень плодоносного типу. Самі пагони відходять від центрального стовбура під гострим кутом, формуючи компактну крону, що дає змогу створювати занадто щільні насадження інтенсивних садів із високою врожайністю. Такі перспективи викликали величезний інтерес у дослідників, і першими відгукнулися британські вчені з Іст-Моллінгського інституту садівництва.

Цілеспрямована селекція велася відразу за декількома напрямами: поліпшення смакових якостей (Макінтош Важак поступався за цим показником вихідному сорту Макінтош), стійкість до хвороб, слаборослість і т.д. Крім того, дослідники вели відбір щодо створення частково самоплідних сортів, дерева яких формують елегантні струн­кі крони, що нагадують за формою танцівницю балету. Всю групу отриманих сортів назвали «Балерина». Більшість сортів мала швидше декоративне використання, але деякі з них були з непоганими смаковими якостями, тому чимало сортів Іст-Моллінгського інституту успішно вирощують у садах і нині (Трайдент, Телаймон, Болеро, Шарлотта, Фламенко, Полька та ін.).

На прикладі сортів Трайдент і Телаймон вивчали потенціал інтенсивного саду з щільною посадкою дерев. Отриманий урожай плодів яблук — 400

т/га — вдесятеро перевищив показник продуктивності звичайного саду.

Пізніше селекцією колоноподібних сортів стали займатися і в інших країнах. У Росії була отримана ціла група сортів із маркуванням «КВ». Найбільшого поширення з цієї групи отримали сорти Джин (КВ-5) та Арбат (КВ-43), а також Баргузин і Валюта. В Україні також вивели досить цікаві сорти: Танцівниця, Спарта, Вертикаль, Антей, Руслан, Аннушка.

Ознаки колоноподібності в сортів досить стійкі та добре передаються за традиційного вегетативного розмноження. Однак під час спроби розмножити ці сорти за допомогою сучасної технології культури тканин колоноподібний характер зростання дерев губився. Для вирощування сортів-«балерин» кращими виявилися підщепи М.26 і ММ.106, на яких п’ятирічні дерева досягали висоти 2,5 м і не потребували опор. Слід зазначити, що різні форми колоноподібних яблунь помітно відрізняються за силою росту. Наприклад, десятирічні дерева КВ-2 на ММ.106 досягають у висоту 4,2 м, а КВ-46 — всього лише 70 см.

Відрізняються колоноподібні яблуні й за термінами вступу в плодоношення. Окремі представники характеризуються винятковою скороплідністю, причому висаджені однорічки цвітуть уже в перший рік посадки. Завдяки своєму невеликому розміру, на присадибній ділянці можна розмістити відразу кіль­ка сортів колоноподібних яблунь. Але варто пам’ятати, що вони потребують особливого догляду та нагляду й не терплять недбалого ставлення.

Найкраще висаджувати молоді однорічні саджанці, тому що старші за віком можуть захворіти після пересадки, яку вони важко витримують. Пам’ятайте, що ці яблуні дуже люблять вологу та потребують ретельного поливу, особливо під час пересаджування. Неприпустимо пересихання ґрунту навколо дерева, що тягне за собою засихання кореневої системи. Саджанці слід висаджувати на відстань не менше 0,4 м один від одного (до 0,7 м). Дуже красивий вигляд мають колоноподібні яблуні вздовж паркану, на центральній алеї, вздовж доріжок тощо. Буяння цвіту та його кольорів у період квітування робить їхній вигляд неперевершеним. Також різний термін квітування розтягує цей період до двох тижнів.

Саджанці колоноподібних яблук — досить недешеве задоволення, плюс сам догляд за ними потребує певних витрат, але в результаті всі ці витрати окупаються вже через два-три роки, а деякі сорти із високою скороплідністю квітують уже в рік садіння, що додає насадженню неперевершеної краси!

З одного молодого деревця можна отримати від 5 кг яблук, залежно від сорту, і це не межа. Порівняно з іншими садовими деревами, колоноподібні яблуні мають досить міцний деревний стовбур, що здатен витримати понад 12 кг плодів.

ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ

Колоноподібні яблуні всіх сортів потребують заміни після 15 років служби, хоча цей термін залежить від підщепи, на якій росло дерево. Досвідчені садівники люблять ці яблуні, оскільки вони дають рясний урожай. Часто саджанці розпускаються рано навесні вже в перший рік посадки. Це не дуже добре, адже дерево отримало стрес під час пересаджування й ще не встигло зміцнитися корінням у ґрунті. Воно витрачатиме надто багато сил і поживних речовин на утримання та розвиток зав’язі плодів, що негативно позначиться на ньому згодом. Тому одразу після квітування потрібно обірвати всю зав’язь.

Ґрунт перед висаджуванням саджанців потрібно рясно удобрити органічними поживними речовинами. Не використовуйте для колоноподібних яблунь мінеральних добрив!

ПОСАДКА ТА ДОГЛЯД

Колоноподібні яблуні дуже компактні порівняно з іншими садовими деревами. За це користуються заслуженою популярністю й любов’ю у садівників, особливо популярні серед власників невеликих ділянок. Адже ці деревця займають досить мало місця і дають відмінний урожай.

Якщо ви хочете успішно виростити в себе кілька сортів цих яблук без зайвого клопоту, дотримуйтеся декількох обов’язкових правил під час закладання насадження. За дотримання всіх умов і своєчасного догляду можна отримати відмінний урожай.

Як було вже зазначено, рослини для висаджування слід брати молоді, віком не більше року, які легко витримають пересаджування, швидко приживуться й легше справляться зі стресом, що допоможе уникнути хвороб. Не забувайте не тільки добре полити дерево в момент пересаджування, а й простежити, щоб коріння не пересихало й під час транспортування рослини.

Яблуні цих сортів висаджують досить щільно, найкращий варіант посадки в ряду такий: 0,4–0,5 до 0,7 м. Підгодовують саджанці навесні і влітку курячим послідом, сечовиною або селі­трою (тричі).

Найслабшим місцем у морфобудові цієї яблуні є верхівкова брунька. Якщо з нею щось трапиться (вимерзання, пошкодження зайцями тощо), то може вирости ще кілька головних пагонів. За бажання їх залишають, і тоді дерево буде розвиватися в кілька ярусів. Якщо ж потрібна чітка колона, то вибирають найсильніший, а всі бічні видаляють, залишаючи пару біля основи. Через рік процедуру повторюють, обрізаючи все зайве. Також під час весняного формування крони вирізають усі силь­ні вертикальні гілки завтовшки понад 30–35 см або ж укорочують їх на від­повідну довжину.

Колоноподібні яблуні дають прекрасний багатий урожай і мають водночас ще один плюс — займають досить мало місця в саду. Але у відповідь вони потребують ретельного своєчасного догляду, спостереження, своєчасного поливу й удобрення.

БОРОТЬБА ЗІ ШКІДНИКАМИ ТА МОРОЗАМИ

Не забувайте й про боротьбу зі шкідниками та хворобами, якщо хочете отримати максимальний результат. Постійно стежте за листям цього дерева: здорові листки — запорука здоров’я всієї яблуні. За перших же ознак хвороби — не затягуйте з лікуванням! Для боротьби зі шкідливими комахами й різними захворюваннями використовують ті самі речовини, що й для звичайного яблуневого дерева. Своєчасне обприскування рослини задля профілактики допоможе збільшити отриманий наприкінці сезону врожай. Добре висаджувати сорти, що є високостійкими до хвороб — парші, борошнистої роси (а найкраще — імун­ні). Ці сорти не потребуватимуть хіміч­них обробок (лише використання біопрепаратів), а ви забезпечите себе здоровими плодами!

Але турбота не закінчується зі збиранням останніх плодів. Яблуня також потребує захисту взимку від мишей і зайців. Інакше в новому сезоні ви ризикуєте залишитися без дерев.

Більшість сортів колоноподібних яблунь досить стійкі до морозів, але і їм потрібен захист від холодів. Укриття можна зробити з підручних матеріалів, головне, щоб вони були сухі. Можна створити прошарок із соломи або стружки (простежте, щоб туди не потрапила миша). Відмінним варіантом буде підгортання дерева снігом.

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ КОЛОНОПОДІБНИХ ЯБЛУНЬ

Безсумнівним та головним достоїнством яблунь цих сортів є їхня висока врожайність за нереально маленького розміру самого дерева й займаної ним площі. Плюс до всього практично всі сорти мають відмінні смачні соковиті плоди, досягнуті шляхом довгої селекції.

Також, завдяки невеликому розмі­ру дерева, збір урожаю стає максимально легким — більше не потрібно приставних драбин, що завжди несуть небезпеку впасти з них. До того ж ви не втратите жодного яблука з урожаю, адже відразу видно, який плід уже дозрів для того, щоб його зірвати. На звичайних же яблунях є великий відсоток втрати врожаю — так звана падалиця, оскільки серед густої крони звичайних дерев завжди є велика можливість пропустити поза увагою дозрі­лий плід.

Ще одна безперечна перевага колоноподібних яблунь — їхня висока стій­кість до різних хвороб, шкідників і морозів. Не останнім є питання правильного підбору підщепи. Найкраще для цих яблунь слугуватиме 54–118, але це залежить від сили росту самого сорту. Якщо сорт сильнорослий, то доречне використання карликової або напівкарликової підщепи за обов’язкового поливу.

Ну й, звичайно, бездоганний вигляд дерева дає змогу перетворити цю культурну рослину на декоративне деревце — висаджуючи їх уздовж огорожі або стежки, ви створите композицію, якій позаздрить будь-який ландшафтний дизайнер!

Але з урахуванням усіх цих плюсів не варто забувати, що колоноподібні яблуні потребують постійного і, головне, своєчасного догляду, інакше ви ризикуєте втратити не тільки урожай, а й самі дерева. Тому, якщо у вас немає можливості забезпечити їх усіма необхідними умовами, варто задуматися про придбання цієї рослини.

Зваживши всі плюси й мінуси, а також вивчивши особливості колоноподібних яблунь, ви можете прийняти правильне рішення про доцільність висаджування їх у вашому саду. Якщо ви все ж таки зважитеся це зробити і виконаєте всі умови для нормального розвитку дерева, знайте — вас чекає просто відмінний результат.

СОРТИ КОЛОНОПОДІБНИХ ЯБЛУНЬ

Колоноподібна яблуня має безліч найрізноманітніших сортів, які також, як і в звичайної яблуні, відрізняються і смаковими якостями, і часом вегетації. Є ранні й пізні сорти колоноподібних яблунь.

Колекція яблуні Дослідної станції помології ім. Л.П. Симиренка нараховує понад 50 зразків колоноподібних яблунь. Це й так звана група сортів із маркуванням КВ (більш ніж 20 зраз­ків), а також зразки зарубіжної селекції, Росії та України.

Болеро — сорт осіннього строку достигання, отриманий за гібридизації Мекінтоша Важака та Грінслівз. Дерево сильноросле з колоноподібною кроною завширшки до 50 см, яку утворюють численні кільцівки, плодушки, списики та плодові прутики, рівномірно розташовані всією довжиною стовбура.

Квітування на середньорослих підщепах починається з другого року після садіння та перебігає в ранні строки досить тривало. Кращі запилювачі: Арбат, Антей київський, Теламон. Урожайність 4–6–річних дерев на підщепі 54–118 становить 6,5–7,0, а 8–9-річних — 8–13 кг.

Плоди вище середніх розмірів (160–180 г), одномірні, пласко-округлої форми, дещо асиметричні, жовтувато-світло-зелені із середньою кіль­кістю великих світлих підшкіркових цяток. Плодоніжка середня за довжиною й товщиною. М’якоть кремова, дрібнозерниста, ніжна, соковита, гармонійного кисло-солодкого смаку (8,0–8,4 бала). Шкірочка середньої товщини та щільності, гладенька, блискуча, дещо масляниста.

Трайдент — зимовий сорт, отриманий в Англії, на Іст-Моллінгській станції селекціонерами Ф. Олстоном і К. Тобатом шляхом схрещування сортів Голден Делішес і Важак. Дерево слаборосле з колоноподібною кроною, сформованою з численних коротких гілочок, що відходять від стовбура під гострим кутом і густо вкриті кільцівками та плодушками.

Квітує в середні строки, дуже інтенсивно. Добре запилюється пилком колоноподібних сортів Арбат, Болеро, Вертикаль, а також звичайних сортів. На середньорослій підщепі 54–118 вступає у плодоношення на другий рік після садіння, формує по 0,5–1,0 кг плодів у середньому на одному дереві. Плодоносить регулярно, в окремі роки надмір­но. Урожайність чотирирічних дерев — 1,5–4,0, десятирічних — 5,5–13,0 кг.

Плоди середньої величини (120– 145 г), одномірні, округлоконічні, точені, зеленувато-світло-жовті з темно-червоним розмитим рум’янцем майже на всій поверхні, численними рожевими підшкірковими цяточками середнього й дрібного розмірів та сизим нальотом. М’якоть жовтувато- кремова, дрібнозерниста, ніжна, соковита, кисло-солодкого гармонійного смаку (7,4–7,8 бала). Шкірочка товста, щільна, гладенька, блискуча.

Знімальна стиглість плодів настає в другій половині вересня, споживча — в грудні. Зберігається до січня, а в холодильнику — до лютого-березня.

Президент — Сорт колоноподібної яблуні російської селекції, належить до літніх сортів. Колоноподібна яблуня компактна, середньоросла, напівкарликова, з високою врожайністю. Може дати близько 10 плодів уже на другий рік після висаджування.

Забарвлення плоду світло-жовте, можливий слабо-рожевий рум’янець. Середня маса плоду — 150–200 г. М’якоть соковита, м’яка. Дозрівають у серпні. Сорт Президент вирізняється доброю зимостійкістю та стійкістю до хвороб і шкідників. Плоди сорту мають приємний аромат, придатні як для споживання у свіжому вигляді, так і для приготування компотів.

Медок — сорт колоноподібної яблуні російської селекції літнього строку достигання. Колоноподібна яблуня цього сорту середньоросла, висота дерева може досягати 2,0–2,5 м. Належить до напівкарликових. Плоди округлі, біло-жовті, середня маса плоду — 200 г. М’якоть яблука соковита, зерниста, вирізняється солодкувато-медовим смаком. Шкірочка щільна. Яблуня сорту Медок достатньо високопродуктивна.

Плоди дозрівають наприкінці липня — на початку серпня. Сорт зимостійкий (може витримувати морози до -35…-40°С), має непогану стійкість до хвороб і шкідників. Яблука споживають як у свіжому вигляді, так і використовують для консервації.

Васюган належить до осінніх сортів. Вирізняється високою зимостійкістю, скороплідністю (починає плодоносити з першого року після висаджування). Висота дерева може досягати 3 м.

Плоди червоно-смугасті, подовженої форми, шкірочка тонка. Сорт має відмінний аромат і кисло-солодкий смак. Плоди середньо великі (середня маса плоду — близько 150–200 г), дозрівають у середині вересня.