У “Партизані” знають, як здобути рентабельне молоко

Ситуація в галузі молочного скотарства не радує. Попри намагання уряду її покращити, зменшується чисельність молочних корів не тільки в спеціалізованих підприємствах, а в останні роки і в господарствах населення. Залишається ще невисокою молочна продуктивність корів. На багатьох сільгосппідприємствах виробництво молока малоефективне, а подекуди навіть нерентабельне.
Але не всюди.

Досвід ВАТ “Партизан” заслуговує на детальне вивчення та впровадження. В господарстві реально оцінюють нинішню ситуацію, розробляють власну стратегію й тактику, не чекаючи ніяких вказівок. Керівництво і спеціалісти, всі працівники вбачають у розвитку галузі молочного скотарства не лише можливість для виживання, а й економічну міць господарства.
Відкрите акціонерне товариство “Партизан” створено 1996 року на базі колишнього племптахорадгоспу-репродуктора “Партизан” із центральною садибою в с. Журавлівка Сімферопольського району АР Крим.
Найперше слід зазначити, що запорукою успіхів у досягненні високих показників галузі молочного скотарства та інших галузей тваринництва (та і в цілому підприємства) є копітка творча праця керівника — голови правління ВАТ “Партизан” Калина Петра Савелійовича, заслуженого працівника сільського господарства України та заслуженого працівника агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, який очолює господарство з 1987 року.
Висококваліфікований фахівець, людина з багатим життєвим і виробничим досвідом, завдяки своїм організаторським здібностям разом із дружним колективом спеціалістів, він успішно вирішує нагальні питання розвитку виробництва, в т. ч. галузей тваринництва, без залучення інвестицій: за рахунок кредитів та власних обігових коштів.
Нині в товаристві під сільськогосподарськими угіддями — 3554 га, із них 2889 взято в оренду. У їхній структурі рілля займає 3551 га; пасовища — 3; зрошуваних земель — 2265 га, або 63,8 відсотка.
У рослинництві підприємство спеціалізується на вирощуванні зернових культур, соняшнику, сої та кормовиробництві, у тваринництві — на племінному скотарстві, племінному і товарному птахівництві та товарному свинарстві.
Щорічно господарство виробляє в середньому понад 6,3 тис. т зернових (із кукурудзою), 180 т сої, 160 т насіння соняшнику, понад 2,8 тис. т молока, 34,7 млн шт. яєць і реалізує 330 т худоби та птиці в живій масі, з них 160 т великої рогатої худоби, 4 т свиней та 166 т птиці в живій масі.
Сільгосппідприємство з року в рік досягає високих показників ведення галузі молочного скотарства. За шість останніх років молочна продуктивність корів підвищилася на 991 кг, або на 24,4%. За 2006 рік від кожної корови надоїли в середньому по 5057 кг молока проти 4066 у 2001 році. Рентабельність молока тільки за останні три роки (2004–2006) становила в середньому близько 60%, а в 2006 році — 83,1%. Торік від реалізації молока господарство одержало 1965,4 тис. грн чистого прибутку, що на 362,3 тис. грн, або на 22,6% більше, ніж попереднього року. За останні три роки питома вага прибутку від реалізації молока та реалізації всієї продукції тваринництва становила 73,4 відсотка.
Варто зауважити, що протягом останніх шести років у господарстві залишається стабільною кількістю поголів’я корів — 600 голів, а валове виробництво молока за цей період зросло на 594 т, або на 24,3 відсотка.
Звідки ж сила цієї галузі, за рахунок чого вона розвивається? Нинішнього рівня інтенсифікації сільгосппідприємство досягло завдяки кільком важливим чинникам, а саме: в господарстві створено відносно міцну кормову базу; впроваджено прогресивну технологію годівлі, утримання та доїння корів; удосконалено системи вирощування ремонтних телиць; фахівці творчо підходять до ведення селекційно-племінної роботи, дотримуються чіткої системи відтворення стада, забезпечують якісний ветеринарний догляд. Все це стало можливим завдяки налагодженій організації праці всіх ланок. Адже успіхи тваринників великою мірою залежать від правильного ведення рослинництва, а кормовиробництво не можна розглядати ізольовано від загальної культури виробництва. Саме завдяки високій культурі землеробства в господарстві, в основному, вирішено проблему виробництва високоякісних кормів.
У структурі посівних площ кормові культури в середньому за останні три роки становили 33,2%. В структурі висівання кормових культур під багаторічні трави за цей період відводили в середньому 29,5%, відповідно, під однорічні трави — 39,0, кукурудзу на силос і зелений корм — 30,0, коренеплоди — 1,5%. Питома вага багаторічних трав у структурі посіву кормових культур підвищилася з 24,0% у 2004 році до 34,5 у 2006, а однорічних трав, навпаки, зменшилася, відповідно, із 40,1 до 35,4 відсотка.
У господарстві одержують відносно високі врожаї більшості кормових культур, що дає змогу постійно забезпечувати тваринництво високоякісними кормами в достатній кількості та потрібної структури. Так, середня врожайність зернових (без кукурудзи) з 1 га за останні три роки становила 35,1 ц, сіна багаторічних трав — 24,1 та зеленої маси з них 258, відповідно, сіна однорічних трав — 21,5 ц і зеленої маси з них 90, кукурудзи на зелений корм і силос — 193 та кормових буряків — 258 ц. Підвищення рівня кормовиробництва дало можливість збільшити витрати кормів на середньорічну корову до 55–57 ц к. о., а на середньорічну телицю, відповідно, — до 19–21 ц кормоодиниць.
Створення міцної і стабільної кормової бази ( в середньому тут одержують 38–40 ц к. о. з 1 га сіяних кормових культур) стало основним і вирішальним фактором досягнення господарством досить високих показників розвитку молочного скотарства, темпи інтенсифікації якого характеризуються показниками, наведеними в таблиці:
Очевидно, що високорентабельне виробництво молока пояснюється насамперед високою продуктивністю корів, дотриманням вимог технології його виробництва, високою якістю молока та відносно невисокою собівартістю реалізованого молока.
Слід зауважити, що важливу роль у невисокій собівартості молока відіграє те, що в господарстві за мінімальних затрат вирощують досить непогані врожаї більшості кормових культур. Так, 2004 року собівартість 1 ц силосу становила 5,10 грн; сінажу — 5,50; сіна багаторічних трав — 6,90 і зеленої маси з них 2,80 грн; сіна однорічних трав — 6,80 і зеленої маси з них — 3,00 та зернофуражу власного виробництва — 33,75 грн; у 2005 році, відповідно, — 5,50; 5,90; 6,80 та 3,40 грн; сіна однорічних трав не було, а зеленої маси з них — 3,69 та 34,30 грн; у 2006 році, відповідно, — 6,00; 6,70; 6,50; 2,95; 6,30; 2,10 та 36,80 гривні.
Підвищенню ефективності ведення галузі молочного скотарства значною мірою сприяла цілеспрямована селекційно-племінна робота.
Спільним наказом Мінагрополітики України та УААН від 8 листопада 2004 року № 400/92 ВАТ “Партизан” Сімферопольського району АР Крим присвоєно статус племінного заводу з розведення великої рогатої худоби української червоної молочної породи, а спільним наказом Мінагрополітики України та УААН від 29 грудня 2005 року № 766/130 цей статус племзаводу підтверджено.
Початковим етапом формування високопродуктивного молочного стада корів слід вважати період з 1992 року. Для підвищення молочної продуктивності та поліпшення технологічних якостей маточне поголів’я до 1997 року осіменяли сім’ям бугаїв червоної степової та англерської порід, а потім стали осіменяти сім’ям голштинських червоно-рябих бугаїв. Завдяки цілеспрямованому підбору бугаїв зазначених порід та відбору тварин бажаного типу за вказаний період у господарстві створено високопродуктивне стадо корів.
За даними матеріалів бонітування, в 2006 році 100% маточного поголів’я, в тому числі й корів, зараховано до чистопородних української червоної молочної породи; 69% поголів’я корів — до класів еліта-рекорд та еліта. Для осіменіння корів і телиць у господарстві використовували сім’я високопродуктивних бугаїв — плідників голштинської породи Стрет Кін Ет Ред 2124838, Джайм 399456, М. Парамаунт 5206117, Пекар 2081 (вітчизняної селекції) та інших, перевірених за якістю нащадків із продуктивністю їхніх матерів 9,5–16, тис. кг молока, із вмістом жиру 3,7–4,6 відсотка.
На 1 серпня 2007 на фермі утримували 1832 голови великої рогатої худоби, в тому числі 600 корів української червоної молочної породи.
Значну увагу в господарстві приділяють вирощуванню власних ремонтних телиць від високопродуктивних корів. З першого дня народження їх утримують у родильному відділенні біля корови протягом однієї доби, потім переводять в індивідуальні клітки на свіжому повітрі, де утримують до 30 діб. Після цього їх переводять у телятник-профілакторій і утримують групами по п’ять-шість голів до шестимісячного віку. У віці 20–25 діб усіх телят знерожують за допомогою приладу “Термокаутер”.
На молочній фермі є родильне відділення на 70 скотомісць, там утримують сухостійних корів за десять-чотирнадцять діб до розтелення, а нетелей — за один місяць.
Середньодобові прирости живої маси ремонтних телиць усіх вікових груп за останні три (2004 –2006) роки становлять у середньому 551, у тому числі за 2006 рік — 621 г. Під час вирощування ремонтним телицям забезпечено збалансований за поживністю раціон годівлі. У молочний період ремонтним теличкам випоюють 550 кг незбираного молока та 148 кг замінника цільного молока. Перше осіменіння ремонтних телиць практикують у 18- 19-місячному віці за середньої живої маси 350 кілограмів.
У господарстві старанно здійснюють роздоювання корів (переважно індивідуальне). За 2006 рік до надоїв 5 тис. кг роздоєно 186 корів (32%), відповідно, до 5–6 тис. кг — 159 голів (27%), до 6–7 — 51 голова (9%), 7–8 — 4 голови (0,7%) і понад 8 тис. кг — 2 голови, або 0,3 відсотка.
Кращих результатів у 2006 році серед майстрів машинного доїння корів досягли оператори М. Костенко  та О. Зуєва, які доїльною установкою “Ялинка” надоїли в середньому на корову по 5640 кг молока та Т. Яроповецька, відповідно, 4580 кг.
У господарстві практикують традиційну стійлово-табірну технологію безприв’язного утримання худоби. Дійна череда корів чисельністю 600 голів розміщується на одній молочній фермі (племзавод) у с. Сумське, за 10 км від центральної садиби. На фермі однозмінна організація праці з дворазовим доїнням корів: доїльною установкою “Ялинка” УДА-16 виробництва заводу “Брацлав” Вінницької області (400 голів) та у молокопровід (200 голів). Навантаження на оператора машинного доїння доїльною установкою “Ялинка” — 200 голів, а в молокопровід — 50 голів.
Уже третій рік у господарстві застосовують однотипову годівлю худоби кормосумішами, які готують із грубих, соковитих та концентрованих кормів і роздають їх тваринам кормороздавачами марки SEKO SAM-40 (Італія), що дало змогу перейти на годівлю корів повнораціонними кормосумішами з використанням “кормових столів”.
Гній із приміщень (75%) видаляють дельта-скрепером, а з інших приміщень (25%) — гноєвим транспортером ТСН- 2Б. Напувають худобу з допомогою автоматичних напувалок ПА -1.
Потрібно зазначити, що все поголів’я великої рогатої худоби, свиней та птиці одержує концентровані корми у вигляді комбікормів, які виготовляють переважно із власного зерна (пшениця, ячмінь, кукурудза та макуха) у власному комбікормовому цеху в с. Журавлівка. Премікси та значну частину соняшникової макухи закуповують. Тварини всіх статево-вікових груп великої рогатої худоби постійно отримують вітамінно-мінеральну підгодівлю у вигляді преміксів, які додають до комбікормів.
Зооветспеціалісти господарства постійно контролюють фізіологічний стан маточного поголів’я, лікують тварин від гінекологічних захворювань і проводять комплексні дослідження на субклінічні форми маститів та оперативне їх лікування. Слід також сказати, що для профілактики маститів, які виникають після розтелення корів, у господарстві, перед тим як перевести корів на сухостій, використовують технологію “консервації” вимені.
На молочній фермі зберігся і підтримується в належному стані будинок тваринників, де є магазин, кімната для відпочинку, медична кімната, душові, кімнати для спеціалістів та зала для проведення зборів тваринників.
У “Партизані” значну увагу приділяють роботі з людьми — безпосередніми виконавцями технології виробництва молока (бригадир ферми, обліковець-лаборант, оператори машинного доїння корів, скотарі, телятниці, слюсарі, трактористи-машиністи, техніки штучного осіменіння с.-г. тварин та інші). Щомісяця на фермі проводять збори працівників, підбивають підсумки трудового змагання, а щоквартально та за рік переможцям вручають грошові премії.
До кінця 2007 року тваринники й спеціалісти підприємства сподіваються не зменшити чисельність дійної череди, підвищити середні надої молока від корови до 5400–5500 кг, виробити не менше 3240 т та реалізувати на переробні підприємства 3045 т високоякісного молока. Крім того, від реалізації молока та племмолодняку великої рогатої худоби в живій масі отримати не менше 2,4 млн. грн прибутку, а рентабельність молока довести до 84%. Головна ж мета “партизанів” — створити в найближчі чотири-п’ять років високопродуктивне стадо української червоної молочної породи з продуктивністю не менше 6 тис. кг молока від кожної корови.

Д. Микитюк,
канд. с.-г. наук
Л. Курцева,
нач. Управління Мінагрополітики АР Крим
М. Геймор,
учений зоотехник