Структура грунту
Якщо раніше основним фактором, що обмежував урожай, був дефіцит поживних елементів, то сьогодні це — неоптимальна грунтова структура. Саме від цього чинника значною мірою залежить біологічна активність грунту, його здатність забезпечувати коріння рослин повітрям, зберігати вологу та перетворювати пожнивні рештки на доступні рослинам форми.
Структура грунту не є його сталою характеристикою і змінюється як під впливом природних факторів (осадка та злипання призводять до грунтового ущільнення, розривання морозом та корінням рослин — до розпушення), так і внаслідок людської діяльності (проїзди техніки та прикочування ущільнюють грунт, оранка, культивація та дискування — розпушують). Основним завданням обробітку грунту є оптимізація його структури. Ця стаття допоможе правильно оцінити її та обрати найпридатніший спосіб обробітку.
Для забезпечення оптимальних умов життєдіяльності рослин грунт повинен мати відповідну структуру. Що ж їм потрібно для життя? Забезпечення повітрям, вологою та поживними речовинами у доступній формі. Останні перетворюються на доступну форму завдяки діяльності мікроорганізмів, яким для життя потрібні, знову ж таки, повітря і волога. Газо- та вологообмін відбуваються через різні пори між грунтовими фракціями, ясна річ, їх має бути достатня кількість. Усі пори мають різні величину та функціональність: великі — повітряні, середні — водні та малі — мертвоводні.
Великі пори, діаметром понад 1 мм, відповідають за газообмін. Насичення повітрям значною мірою визначає температурний режим грунту. Достатня кількість великих пор навесні забезпечує швидше прогрівання землі, і вона швидше стає придатною до висіву. Волога такими порами може рухатися тільки вниз. Достатня кількість великих пор запобігає застоюванню води на поверхні поля та забезпечує швидке перенесення вологи у глибші грунтові шари. Середні пори, діаметром до 1 мм, через капіляри підіймають вологу із глибших шарів, а малі — дуже незначного діаметра, завдяки чому утворюється вакуумний тиск понад 17 атм. Оскільки коріння рослин для всмоктування вологи може розвивати тиск не більше 17 атм., то волога із малих пор є недоступною для рослин — так звана мертва вода.
Недостатнє розпушення грунту спричинює значне ущільнення грунтових фракцій та зменшення частки великих і середніх пор. Замала кількість великих пор може зумовити кисневе голодування рослин та застоювання води на поверхні поля. А за недостатньої кількості середніх — спостерігатиметься гірше забезпечення кореневої системи рослин вологою із глибших шарів грунту. На цьому фоні значний відсоток мають малі пори. Такий грунт виглядатиме вологим, але значна частина води в ньому міститься у малих порах і є недоступною для коріння рослин. Надмірне розпушення означатиме зменшення частки малих та середніх пор і збільшення великих. Такий грунт швидко пропускатиме вологу в глибші шари, але мало акумулюватиме її і не зможе підтягувати в доступну для рослин зону. Через надмірну аерацію у разі високих температур такий грунт буде схильним до перегрівання.
Якщо фактор структури грунту є настільки важливим і визначальним у питанні врожайності, то варто приділяти йому належну увагу. Ведення контролю за цим показником стану грунту не потребує застосування дорогої апаратури. Прості речі, які завжди є під рукою: лопата, ніж і лист фанери — допоможуть аграрію визначитися з обробітком та зекономити не одну гривню.
Тож з допомогою цієї нехитрої амуніції викопайте блок грунту з орного шару (кубик розміром сторін 20 см). Візуально оцініть грунтовий агрегат. Проведіть тест: скиньте кубик грунту із висоти 1–1,5 м на фанерну дошку. Блок грунту має розсипатися на невеликі агрегати без гострих кутів. Оцініть міцність та форму агрегатів, наявність коріння та ходів дощових черв’яків. Можна прослідкувати, яким чином змінюється структура грунту за глибиною: це дасть змогу правильно визначити глибину обробітку. Викопайте яму завглибшки 50–60 см. Зачистіть одну її стінку та спробуйте проткнути ножем на різній глибині. Зусилля, які для цього знадобляться, допоможуть оцінити ступінь щільності грунту на різній глибині. Як правило, найменші зусилля потрібні для шару від 0 до 5–6 см (шар поверхневого обробітку), більші — для шару від 7 до 25–27 см (шар основного обробітку), найбільші — для шару завтовшки 5–7 см під орним шаром (шар плужної підошви), у глибших шарах щільність грунту зменшується (шар природної стійкості структури грунту — на цю глибину не доходить механічне зусилля, що створює шкідливе ущільнення). Наявність ущільненого пласта під шаром основного обробітку є цілком природним явищем. Боротися з таким ущільненням варто лише у разі, якщо воно створює негативний вплив.
Як оцінити вплив ущільнення?
Розпушіть стінку викопаної ями та перевірте на наявність у ній корінців рослин. Відсутність живих корінців нижче рівня ущільнення означатиме його високий ступінь, тобто шкідливий вплив. Аналогічний висновок можна зробити за відсутності ходів дощових черв’яків. Зверніть увагу на розгалуження кореневої системи рослин. Якщо на глибині основного обробітку корінці розходяться навсібіч і розмішуються горизонтальним шаром — ущільнення шкідливе. Неприємний запах та сіруватий колір грунту на рівні ущільнення може бути наслідком застою води на цій глибині і теж вказує на шкідливість ущільнення. Рихлити грунт глибше від шару основного обробітку — це недешева і ризикована справа, тому проводити її варто лише після остаточного переконання в шкідливості впливу такого ущільнення.
Перед тим, як запускати глибокорозпушувач у поле, постарайтеся знайти відповідь на такі питання:
По-перше, чи промерзне грунт на глибину шкідливого ущільнення (глибину підкаже проба стінки ями ножем, описана вище). Мороз найкраще справляється із шкідливим ущільненням, розриваючи грунтові агрегати.
По-друге, чи можна на цьому полі у режимі вашої сівозміни чи з огляду на інші фактори висівати культури, рослини яких мають стрижневий корінь, наприклад, люцерну чи деякі сидерати. Стрижневе коріння також ефективно бореться зі шкідливим ущільненням.
По-третє, чи зможе на такій глибині працювати плуг? На відміну від глибокорозпушувача, плуг може вигорнути на поверхню цілі «валізи», але в цьому немає нічого страшного. На поверхні вони обов’язково промерзнуть, а мороз — це найкращий спосіб боротьби зі шкідливим ущільненням грунту.
По-четверте, і це, мабуть, найважливіше питання: як запобігти утворенню шкідливого ущільнення? Адже всі згадані вище кроки матимуть сенс лише у комплексі заходів.
Висновки
Тож, пам’ятаючи про те, що здебільшого саме структура грунту є визначальним фактором врожайності, й оцінити її можна без жодних труднощів з допомогою простих знарядь, чи не краще убезпечити себе від переущільнення грунту і всіх неприємностей, пов’язаних із цим, ніж потім потерпати від економічно досить відчутних наслідків. Якщо невеличка ямка на полі може дати чітку відповідь на важливе питання, якого обробітку бажає ваше поле, то чому б її не викопати...
В. Мірненко,
ТОВ «Пьотінгер Україна»