Соя в Україні: Чому та як варто вирощувати цю культуру? Особливо сьогодні…

Останніми роками українські аграрії здійснили значний прорив у вирощуванні сої. З кожним роком площі під цією бобовою культурою зростають. Утім зміни клімату можуть суттєво впливати на виробництво олійної.

Успішні технології вирощування сої

Для того, щоб виробляти продукцію і мати добрий врожай, потрібно, щоб ґрунт був здоровим. Це одна із особливостей генеративного (відновлювального) землеробства до якого слід прагнути за вирощування не лише сої, а й інших сільськогосподарських культур, вважає Богдан Драйхаупт, директор компанії Control Union Certifications, тому, що кліматичні зміни відбуваються щосезону. 2021 рік в Україні показав рекордні результати врожайності сільськогосподарських культур, але якщо дивитися по роках, то помітно, що проблеми все ж є. Ті господарства, які не планують покращувати здоров’я ґрунту на своїх полях, стикаються з ризиками один на один. Клімат є викликом, який може сприяти меншій врожайності і залежності від його змін.

Якщо ж говорити про вирощування за класичним землеробством, то слід фокусуватися на перехід до практик, які пов’язані з покращенням біорізноманіття, розвитку мікроорганізмів в ґрунті, гумусу — No-till, мінімальний обробіток ґрунту тощо.

За словами Тараса Рунціва, регіонального представника в Західній Україні, ТОВ «Хорш Україна», з 2021 року на техніку, яка використовується в регенеративному землеробстві Уряд Німеччини виділив мільярд євро допомоги, з яких щороку видається по 250 млн, компенсується половина собівартості техніки. Як це стосується українського фермера? З минулого року ЄБРР розробила програму, яка передбачає підтримку фермерів у придбанні нової техніки, яка буде менш енергозатратною, ефективніше проводить обприскування, обробляє ґрунт тощо.

Є чотири види ґрунтового обробітку, основний — це оранка (вона не стосується регенеративного землеробства, або може стосуватися частково, бо коли орються землі, то втрачається гумус), мінімальний обробіток, смуговий обробіток (Strip-till) i No-till (нульовий обробіток) активно використовуються в регенеративному землеробстві. Україна вже давно працює за технологією відновлювального землеробства. Смуговий обробіток (Одеса, Миколаїв) застосовують 60–65 % фермерів. Хоча у Вінниці, наприклад, 54 % працюють ще за класичною технологією. З одного боку наші фермери завжди шукають нові технології, а з іншого, вони досить консервативні, бо кожну технологію потрібно не один рік перевіряти, — каже Тарас Рунців.

Особливості обробітку ґрунту

Перш за все потрібно проводити аналіз ґрунту, щоб розуміти, які поживні речовини там є. Тарас Рунців рекомендує викопати профіль ґрунту, наприклад, метр на метр, і оцінити його структуру, адже можливе ущільнення, так звана «підошва» може утворюватися на різних глибинах, тому, в залежності від того, де розташована «підошва», варто її позбутися, щоб був контакт верхньої вологи з підземною. Часто буває, навесні соя дуже добре розвивається, а з настанням літа вологи меншає і культура починає жовтіти, виникає питання, чому? Виходить, що коренева система не може пробити ущільнення і не має звідки взяти вологу, поживні речовини. Тобто, основні задачі, які мають ставити перед собою фермери за ґрунтового обробітку — це виявити що знаходиться в ґрунті, визначити кислотність ґрунту, якщо є потреба, провести вапнування, бо для сої, наприклад, рН має бути 6,5–7. Крім ущільнення в ґрунті можуть утворюватися пустоти — це також погано. Потрібно проводити коткування, для сої важливо також здійснювати вирівнювання ґрунту перед посівом. Якщо не застосувати цей прийом, можна втратити від 5–10 % врожайності культури, бо комбайн не зможе зібрати нижні стручки.

Динамічний підбір сортів

За підбору сортів сої основну увагу слід звертати на зону вирощування, технології, за якими працює господарство, вносити корективи, не боятися щось змінювати, — розповідає  агроном-дослідник та експерт компаній Agritema LLC і Sevita Genetics Ukraine Сергій Колесник. Останніми роками фермери суттєво звертають увагу на зміни клімату і підлаштовуються під них, але дуже мало уваги вони звертають на технології вирощування сої.

До кожної зони вирощування треба підходити технологічно і підбирати сорти, групи стиглості, за допомогою яких впевнено можна отримати високі результати. Якщо дивитися на зону Криму і до Запоріжжя, тут підходить група стиглості 2300–2900 теплових одиниць (т.о.), — каже Сергій Колесник. Є вдалі приклади, коли аграрії в тих регіонах отримують по два врожаї за сезон, вирощують як сою по сої, так і після ячменю, ріпаку встигають висіяти ультра ранні та середньоранні (2600–2900) групи стиглості. Є також компанії, які сьогодні успішні в цьому напрямі, вони мають сорти в групі стиглості 2500–2700 т.о. (наприклад, Астор, Ніагара) і отримують середні врожаї на рівні 2,5–4,5 т/га.

У центральному регіоні, від Кіровограду до Черкас, Сергій Колесник рекомендує використовувати сорти сої з групою стиглості до 2800 т.о. Кількості теплових днів вистачає для повноцінного росту й розвитку рослин, середня група стиглості (2600–2700 т.о.) також буде у фаворі.

На Київщині, Житомирщині кращою групою стиглості буде до 2700 т.о. Із запасами вологи, інтенсивністю опадів у цих регіонах, зазвичай, все добре, каже агроном, значить і зі строками збирання буде прекрасно.

Північно-західна частина України (Чернігівщина, Волинь) має обирати групу стиглості до 2650 т.о. Врожайність може сягнути в межах 5,5 т/га.

З якою шириною міжрядь сіяти сою?

Наразі, по всій Україні в середньому, залежно від матеріально-технічного забезпечення господарства і технології, дотримуються ширини міжрядь 12,5–35 см або 45–70 см, розповідає Антон Косяк, керівник відділу з розвитку продукту ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР Україна». Зустрічаються також TWIN-посіви, Strip-till технологія, де ширина міжряддя під сою в середньому складає 25 см, технологія нульового обробітку (18–25 см). Коли залишається велика кількість пожнивних решток, ширина міжряддя має бути більшою.

Відстань між рядами залежить не лише від технічного забезпечення господарства, а й від забур’яненості поля, в такому випадку ширина 12,5–15 см не підходить, тому, що буде вузьке вікно застосування страхових гербіцидів. Відповідно, з вузьким міжряддям на забур’янених полях буде тяжче це контролювати, бо коли соя має другий трійчатий лист і переходить у фазу третього, міжряддя повністю зімкнене, тоді виникають проблеми. Наразі весь світ і Україна, зокрема, у зв’язку зі змінами клімату, йде до звужування міжряддя (12,5–17 см) у посівах сої. Таким чином оптимізується площа живлення, тобто, на 1 м², чи на 1 га рівномірно розподіляється насіння. За формування вузького міжряддя, соя швидше його закриває, створюється мікроклімат, зменшується випаровування вологи. У південних чи східних регіонах, де є проблема з вологозабезпеченням, відповідно, аграрії будуть дотримуватися вужчого міжряддя. Щоб отримати максимальну віддачу від сої, високий показник врожайності, треба забезпечити оптимальну площу живлення, впевнений Антон Косяк. Оптимальна площа живлення сої — це коли на кожну насінину потрапляє потрібна кількість вологи, поживних речовин, але, у зв’язку з технологічними аспектами, вона змінюється. Тут потрібно підходити з розумом, все залежить від сортів.

Ультра ранні та ранні сорти сої мають генетично меншу стійкість до гілкування, але може бути виняток. За стандартом, ультра ранні, ранні сорти висіваються з шириною міжряддя 12–15 см, середньоранні — 25–35 см, бо більше теплових одиниць і соя має вищий потенціал врожайності. Середньостиглі сорти можуть вирощуватися і за 25–70 см. Вони мають подовжений період вегетації, більшу кількість теплових одиниць, за рахунок цього соя може формувати цілий кущ, тому з вузьким міжряддям такі сорти сіяти нераціонально. Крім того, потрібно дотримуватися належної густоти рослин, незалежно від ширини міжряддя, тоді буде успіх у вирощуванні будь-якого сорту сої. Соя дуже реагує на густоту і масу 1000 насінин. Для кожного сорту є своя межа. Густота — це один із ключових факторів під час висіву насіння сої.

Збалансована система живлення сої

Обробка ЗЗР, мікродобривами насіння сої. Деякі ЗЗР, препарати на основі ТМТД зменшують кількість бактерій на 3–4 день, до 20 % бактерій можуть діяти на насінні, розповідає агроном-консультант компанії Agritema LLC Павло Волинець. Що стосується мікродобрив, то є цікаві препарати з мікроелементами, які можна застосовувати саме на бобових, але треба враховувати нюанс. Компанії-виробники чітко рекомендують застосовувати препарати разом з інокулянтом, а висівати насіння потрібно протягом 24 годин після обробки. У протилежному випадку, ви втрачаєте можливість зберігати інокульоване насіння. Тут треба обирати, або інокулюєте і одразу висіваєте, або не інокулюєте і застосовуєте добрива разом зі страховими гербіцидами.

Павло Волинець рекомендує не лише азотфіксуючі інокулянти, а й фосформобілізуючі. АгриБактер®, наприклад, — це азотфіксуючий інокулянт, в подальшому рослина розвивається типово, коренева система типова, формується достатньо бульбочок на корені. А фосформобілізуючі бактерії утворюють більш потужну кореневу систему. При цьому врожайність, за застосування обох видів бактерій у окремі періоди, майже однакова. Якщо ж застосовувати разом такі біопрепарати то приріст врожайності збільшується вдвічі.

Важливо знати, якщо ґрунт містить більше, ніж 2 % гумусу, то азотні добрива можна не додавати, а використати тільки якісний інокулянт. У виняткових випадках, коли ціни на добрива злетіли і не вистачає коштів, під сою можна взагалі не вносити добрива, а дати фосформобілізуючі і азотфіксуючі бактерії. В ґрунті абсолютно достатньо фосфору (20–30 т у 20 см шарі ґрунту) і якраз за рахунок дії таких бактерій ви зможете зекономити, але часто це робити не можна, ви збіднюєте ґрунт, зазначив Павло Волинець.

Які інокулянти краще застосовувати рідкі чи сипучі? У ТОВ «Інститут Агробіології» створюють інокулянти більше 15 років. Наразі, інокуляція — це самостійна технологічна операція без якої виростити сою професійно неможливо, впевнена директорка Інституту Ірина Бровко.

Інокулянти бувають рідкі, у вигляді суспензії, чи гелеподібні, до яких додані різноманітні гелеподібні речовини, екстензори, щоб молекулярна клітина краще закріпилася на поверхні насінини. Є також сипучі (сухі) інокулянти. Їхніми наповнювачами можуть бути різноманітні речовини (торф, тальк, графіт, вугілля). Якщо обирати препарати д.р. яких містять азотфіксуючу бактерію, то ключовим у виборі має бути кількість активних клітин у інокулянті, а вже препаративна форма (рідкі, сипучі) — для зручності застосування. Якщо фермер обирає інокулянт для подальшої сівби сої, він має оцінити техніку в його господарстві і яким чином цей інокулянт потрапить на насіння й розподілиться там рівномірно. Рідкі, чи гелеподібні інокулянти краще застосовувати ручним способом. Якщо невеликий об’єм насіння, можна використати «дідівський метод» — обробка вручну на брезенті, наприклад, чи у бетонозмішувачі. Якщо ж об’єми насіння великі, то слід застосувати протруювальну техніку, це забезпечить покрити інокулянтом до 90–100 % поверхні насіння.

Щодо сипучих інокулянтів, наприклад, торф’яні препарати, де частинки грубі, в такому випадку також краще обробляти насіння ручним способом, але поряд з цим, виробники рекомендують застосовувати прилипачі, щоб краще закріпити інокулянт на насінні. Сипучі продукти на основі тальку, графіту (їхні наповнювачі мають дрібнодисперсну структуру) характеризуються статичними ефектами, тобто їх можна застосовувати одразу в сівалку. При цьому не потрібні додаткові прилипачі, порошок дуже добре налипає на насінину.

Як бути за посухи і позбавити рослини стресів? Коли питання стосується стресів, будь-який виробник знає, потрібно застосовувати антистресанти (амінокислоти чи водорості), каже агроном-консультант Павло Волинець. Щоб зберегти життя рослини за стресу потрібно працювати на упередження, до настання негативного впливу. Якщо температура влітку досягла 25…27 °С, а пізніше за прогнозом очікується 30…32 °С, то в цей момент бажано застосувати амінокислоти, і в кращому випадку на основі гліцин бетаіну, бо ця речовина найпотужніше контролює осмотичний тиск всередині клітини.

Водорості бажано застосовувати на початкових етапах розвитку стресів, бо вони найбільше впливають на гени, змінюють тип росту рослини. Не можна давати великі норми водоростей під час того як рослина переходить на наступний етап розвитку, щоб культура не «закрилася» від оточуючого світу. Препарати на основі водоростей можна поєднувати з амінокислотами, у невеликих кількостях. Коли рослина вже перебуває в стресі, каже Павло Волинець, застосовувати водорості, чи амінокислоти разом з добривами не бажано. Це знову ж таки спричинить додаткове навантаження на рослину. Спочатку культуру варто вивести зі стресу, а за 3–4 дні підживлювати. Якщо ж удобрення і антистресова обробка здійснюється до початку настання стресу, то препарати можна поєднувати.

Чи доцільно використовувати азотні добрива на сої? Є одна з основних думок, що за вирощування сої внесення азотних добрив не потрібне, бо рослина, мовляв, має себе повністю забезпечити азотом за рахунок азотфіксації. Однак соя — це білкова культура, для формування її насіння азот дуже необхідний, впевнена Ірина Бровко, директорка Інституту Агробіології. Якщо говорити про професійне вирощування сої, врожаї на рівні 3 т і більше, то потрібно розрахувати баланс азоту. Азотфіксуючий апарат починає утворюватися на сої на стадії один трійчатий листок (тільки починає формуватися бульбочка на корені) — приблизно 14 днів після висіву насіння. Процес азотфіксації відбувається на стадії 4–5 трійчатих листків і його пік припадає на фазу цвітіння сої. Однак, якщо врахувати зміни кліматичних умов, то сої до початку азотфіксації потрібен азот, тому Ірина Бровко рекомендує використовувати стартові дози азотних мінеральних добрив. За припосівної культивації потрібно внести до 30 кг азоту на гектар в д.р., якщо ґрунти збіднені, дозу можна збільшити до 50 кг/га. Також можна додатково внести до 10 кг азоту на стадії 4–5 трійчатих листків перед початком азотфіксації, бо до того часу рослини можуть знаходитися в стані стресу або відчувати азотне голодування, яке може бути помітним візуально. Таким чином рослини задовольнять свою потребу в мінеральному азоті і реалізують азотфіксувальний потенціал бактерій. Однак, чи вносити, чи не вносити добрива, потрібно міркувати від зворотного, який врожай в результаті ви хочете отримати. Для формування 1 т сої потрібно 70 кг азоту, азотфіксація дасть вам 120–150 кг азоту, за класичними науковими даними. Тож, варто розуміти який рівень азоту в ґрунті і його відсоток засвоєності рослиною.

Які обмежуючі фактори можуть виникати за інокуляції? Факторів може бути безліч, найбільш вагомий — це людський фактор, розповідає представник компанії Rizobacter Артем Надольський. Потрібно правильно проводити інокуляцію насіння, дотримуватися норм, вимог тощо, бо саме від цього залежить якість інокуляції. По-друге — використання чи невикористання пестицидів (інокулянт в баковій суміші з пестицидом або спочатку одне, потім інше). Потрібно знати потужності протруювальної техніки, Артем Надольський радить зробити суміш з розрахунку на 3–5 т насіння, коли використається, зробити ще раз. Бо шкодочинний фактор пестицидів на інокулянт набагато більший, коли він знаходиться в баковій суміші у вологому стані, якщо ж насінина висохла, набагато меншим буде цей вплив. Також одними з головних факторів є: використання мікродобрив; додавання води (якщо є необхідність додати воду, додайте очищену); зберігання насіння (варто — в прохолодному затемненому місці); висівання (коли насіння доставляється до поля, воно має перевозитися за певних умов, температура вище 25 °С критична, відсоток загибелі бактерій набагато більший).

Варто пам’ятати, продовжує Ірина Бровко, що інокуляція — це технологічний процес, і в подальшому, після висіву насіння, за рослинами потрібно доглядати, проводити гербіцидний, фунгіцидний, інсектицидний захист, бо інокулянт зробить свою роботу тоді, коли рослина буде себе добре почувати.

Наскільки збільшиться відсоток фермерів, які сіятимуть сою у 2023 році?

На думку Артема Надольського, посіви сої однозначно збільшаться, це викликано і здороженням добрив, і тим, що ця культура — чудовий попередник під основні зернові. За прогнозами фахівця площі під соєю можуть зрости до 1,6–1,7 млн га. Однак наразі Україна перебуває в стані війни і достеменно не відомо чи все ж збільшаться посіви сої, чи скоротяться, навпаки (прим. ред.).

За словами Павла Волинця 2021 рік став першим, коли компанії почали купувати не ГМО сою. Різниця в ціні сьогодні між ГМО і не ГМО культурою сягає 5 тис. грн, при цьому ціни на Раундап, яким обробляються ГМО сорти від бур’янів, набагато зросли і стартують від 10–12 дол/л. Тобто, в ціні сорти ГМО і не ГМО майже вирівнялися, хоча ГМО сою в Україні офіційно вирощувати не можна, проте значна її кількість культивується. Ціна в 21 тис. грн неймовірно цікава для виробників. Тому, вважає Павло Волинець, на 10 % посіви сої можуть зрости, більше буде не ГМО, а класичних сортів. Збільшення посівів, вважає агроном, буде здебільшого у західних, північних областях, адже там більш сприятливі умови для вирощування сої.

Тож, сіємо і боронимо Україну!

В. Полевик, v.polevik@univest-media.com (підготовлено за матеріалами конференції «Соєвий джекпот як гра в довгу», яку організовувала і провела 15 лютого 2022 року асоціація «Дунайська Соя»)