Саркоптоз – актуальна проблема свинарства в Україні

Ектопаразитарні захворювання й досі є актуальною проблемою свинарства в Україні. Паразитуючи на поросятах, ектопаразити спричинюють свербіж, локальне або генералізоване запалення шкіри й прогресуюче виснаження хворих тварин, що призводить до зниження м'ясної продуктивності в середньому до 50%. Знижується також резистентність організму поросят, що нерідко ускладнює перебіг деяких інфекційних захворювань свиней.

Звичайно, найнебезпечнішою з ектопаразитарних інвазій вважють саркоптоз, який спричинюється коростяними кліщами родини Sarcoptidae роду Sarcoptes й характеризується свербежем, дерматитами, гіперкератозом, прогресуючим виснаженням. На поросятах і підсвинках паразитують кліщі виду Sarcoptes suis, на свиноматках і кнурах - S. parvula.

Збудники
Саркоптеси (свербуни) - дрібні кліщі: самці завдовжки 0,2 мм, самки - 0,5 мм. Тіло округлої форми, блідо-сірого кольору. Кутикула смугаста в поперечному напрямі й на спинному боці має трикутні луски та щетинки, спрямовані назад. Лапки короткі, товсті, конусоподібні, мають присоски на довгих нечленистих стерженьках. Кріпляться лапки з вентрального боку тіла кліща. У самок каудальна пара лапок без присосок, має щетинки, а у самців на третій парі є довгі щетинки. Хоботок  гризучого типу, короткий, підковоподібний, складається з тонких хеліцер і тричленистих пальп. Очей немає. Анальний отвір у кліщів на задньому кінці тіла. Яйця великі, овальні, незрілі, мають двошарову оболонку, 0,15-0,25 мм завдовжки.

Цикл розвитку
Свербуни паразитують і розмножуються в епідермальному шарі шкіри. Самки відкладають по 2-8 яєць, усього 40-60 шт. Одна генерація кліщів за оптимальних умовах розвивається 15-19 діб, проходить фази яйця, личинки, протонімфи, телеонімфи та імаго. Самці кліщів живуть майже місяць, гинуть після копуляції з телеонімфами. Самки живуть до 1,5 міс. Здорових тварин інвазують лише телеонімфи та самки. Кліщі в зовнішньому середовищі не розмножуються, але зберігають свою рухливість до двох тижнів, гинуть за температури нижче 0°С. Яйця життєздатні майже місяць. Живляться кліщі клітинами епідермісу, лімфою, запальним ексудатом.
Кліщі можуть переходити з тіла специфічного хазяїна до неспецифічного й локально розмножуватися та спричинювати короткочасне захворювання - псевдокоросту, яка особливо ха-рактерна для людей. У разі зараження від свиней саркоптоз у людей проявляється слабше, ніж у разі зараження збудником людського виду, оскільки кліщі не прогризають ходи й не розмножуються. Через кілька годин після контакту з хворою твариною в людини на шкірі рук, грудей, живота, стегон виникають почервоніння, папули, печія й свербіж. Такі ознаки в людей можуть бути впродовж чотирьох місяців, інколи й довше.

Епізоотологічні дані
Поширенню саркоптозу сприяють антисанітарні умови утримання (темні, брудні й вологі приміщення), підвищена вологість шкіри тварин, неповноцінна годівля, наявність гельмінтозів. Основним джерелом інвазії є хворі свині та паразитоносії. Зараження відбувається за контакту хворих тварин із здоровими, а також через предмети догляду - інвентар. Збудник хвороби передається через підстилку, взуття, одяг обслуговуючого персоналу, поширюється комахами, гризунами. Пік інвазії спостерігається в осінньо-зимовий період та рано навесні, влітку хвороба згасає й набуває хронічного перебігу. В літній період інсоляція, сухе повітря зумовлюють загибель значної частини кліщів, але самовиліковування тварин не спостерігається. До хвороби чутливі свині всіх вікових груп. Тяжко хворіють поросята й підсвинки. Свиноматок частіше інвазують кнурі, а поросят - свиноматки.

Патогенез
Кліщі прогризають численні горизонтальні й вертикальні ходи в шкірі тварини, руйнують капіляри та нервові закінчення, що зумовлює порушення її основних функцій і створює умови для проникнення патогенної мікрофлори. Продукти розпаду клітин та метаболізму кліщів проникають у кров з ділянок ураженої шкіри й спричинюють інтоксикацію організму, що призводить до порушення функцій серцево-судинної, нервової систем і органів дихання. У крові спостерігаються зменшення кількості еритроцитів, вмісту гемоглобіну, збільшення кількості лейкоцитів та значна еозинофілія. Тривалий перебіг хвороби, недостатня й неповноцінна годівля сприяють зниженню резистентності організму, постійний свербіж виснажує, а інтоксикація часто призводить до загибелі тварин.

Клінічні ознаки
У свиней саркоптоз має гострий і хронічний перебіги. Інкубаційний період триває 10-15 діб, інколи довше. Перші ознаки зараження з'являються на шкірі голови, а потім на шиї, грудях, спині, животі. У поросят спостерігається сильний свербіж. З часом шкіра запалюється, ущільнюється, тріскається, стає складчастою, щетина випадає, з'являються вузлики й пустули. Тварини втрачають вгодованість, виснажуються. Через чотири-шість тижнів у них може бути уражена вся шкіра. За ускладнення патологічного процесу з'являються ознаки інтоксикації, і деякі тварини гинуть. У поросят до чотиримісячного віку, а інколи і в п'ять-шість місяців реєструють генералізовану форму саркоптозу. Вона може закінчуватися летально або набувати хронічного перебігу, який спостерігається в племінних свиней та в тих, що на відгодівлі.
У дорослих свиней хвороба характеризується генералізованим або локальним ураженням шкіри голови, вух, шиї, нижньої стінки черева, статевих органів у кнурів та деяких інших ділянок тіла. Шкіра вкривається лусками, грубіє, спостерігається поступове погіршення загального стану. Тварини худнуть. У разі незначного ураження шкіри дорослі свині не виявляють ознак захворювання й тривалий час залишаються паразитоносіями. У літній період хвороба набуває субклінічного перебігу.

Діагностика
До уваги беруть епізоотологічні дані, клінічні ознаки й результати лабораторних досліджень зразків, які зішкрібають на краях ураженої шкіри скальпелем або ложкою Фолькмана до появи слідів крові. Одержаний матеріал досліджують одразу або відправляють у лабораторію ветеринарної медицини в щільно закритій пробірці чи флаконі з-під пеніциліну.
Матеріал зразків шкіри досліджують на виявлення мертвих кліщів (мортальні методи) або живих (вітальні методи).
Для встановлення первинного діагнозу застосовують:
q метод компресорного дослідження - зразок шкіри кладуть на предметне скло, додають кілька крапель 5-10%-го розчину лугу (КОН, NaOH), накривають другим предметним склом і розглядають за малого збільшення мікроскопа;
q метод Лобичина: в пробірку з 1 мл 10%-го розчину лугу вміщують зразок шкіри й підігрівають протягом 1-2 хв. Через 3-5 хв у пробірку доливають 55%-й розчин цукру або 60%-й розчин гіпосульфіту (3-5 мл) і на 5 хв залишають відстоюватися. Потім з поверхні розчину дротяною петлею збирають краплі, переміщають їх на предметне скло й розглядають під мікроскопом;
q метод Присєлкової: зразок шкіри кладуть у лабораторну чашку або на предметне скло, додають до нього подвійну за об'ємом кількість гасу, ретельно розмішують і готують розчавлені краплі, які розглядають під мікроскопом (кліщі в гасі не гинуть до 4 год);
q метод з просвітленням зразків шкіри рослинною олією (соняшниковою). Матеріал кладуть у лабораторну чашку й додають рівну за об'ємом кількість рослинної олії. Кірки ретельно подрібнюють препарувальною голкою. Через 10-15 хв матеріал досліджують під мікроскопом.
У поросят і підсвинків кліщі S. suis уражають усю шкіру, в свиноматок і кнурів S. parvula паразитує на внутрішній поверхні вух, стегнах, нижній стінці живота.
Диференціюють саркоптоз у тварин від сифункулятозу, стригучого лишаю, демодекозу, екземи, дерматитів. У тварин при сифункулятозі спостерігають сильний свербіж і дерматит, а під час обстеження на шкірі виявляють вошей. Стригучий лишай реєструють у свиней рідко. У таких тварин свербежу немає, а під час мікроскопії зразків шкіри і щетини виявляють спори або міцелій гриба-паразита. В разі демодекозу свербежу немає, а в зразках з місць ураження на шкірі знаходять дрібних, видовжених, з поперечною смугастістю кліщів-демодексів. Дерматити, екзема спостерігаються в будь-яку пору року й на різних ділянках шкіри тварин. Виявляють їх акарологічним дослідженням зразків шкіри.

Лікування
Високоефективними є переважна більшість препаратів із групи макроциклічних лактонів (баймек, бровамектин, дектомакс, івомек, біомектин, івермект), які вводять свиням внутрішньом'язово або підшкірно у вигляді 1%-них розчинів у дозі 1 мл на 33 кг маси тіла.
У теплу пору року свиней обробляють за допомогою обприскування, купання або обтирання. Для цього застосовують розчини групи фосфорорганічних сполук (себацил, блотик, діазинон, ектизинон, неоцидол) та синтетичних піретроїдів (бутокс, дисектин, дипероцид, ектомін, неостомазан, сумінак) і препаратів на основі амітразу (біпін, кеназ, тактик), які готують відповідно до рекомендації в розрахунку 0,5-2 л на тварину залежно від маси тіла. Температура готової рідини має становити 20...25°С. Обробку тварин повторюють через сім-дев'ять діб.
Якщо уражені вуха, тоді застосовують акарицидні препарати в аерозольній упаковці (акродекс, дикрезил, ціодрин, дерматозоль).
Профілактика та заходи боротьби
Заходи профілактики слід розпочинати з клінічного й лабораторного обстеження тварин. Не можна допускати контактів здорових тварин із хворими й підозрюваними щодо захворювання, а свиней, уражених коростяними кліщами, ізолюють і лікують. У цьому разі на господарство накладають певні обмеження. Скасовують їх через 20 діб після видужання всіх хворих тварин та проведення повного комплексу оздоровчих заходів.
Одним із важливих заходів профілактики є також дезакаризація приміщень і станків за допомогою 5%-ної водної емульсії кам'яновугільного фенольного креоліну, ксилонафту, гексахлоран-креоліну в розрахунку 200-400 мл/м2. Застосовують також 20%-не хлорне вапно. Годівниці та інвентар знезаражують окропом або вогнем.

Валерій Столюк,
канд. вет. наук, НУБіП України