Погляд з неба, або Грунтові контури з крила безпілотника
Станом на 2014 р. в Україні наразі відсутній моніторинг та інвентаризація земель. Про це свідчить низка документів Ради національної безпеки та оборони України (РНБО) та, зокрема, указ президента України (№ 572/2013). Однак ця ситуація виникла не на порожньому місці, складнощі накопичувались поступово. Наприкінці 70-х років минулого століття в СРСР було завершено формування та складання грунтових карт, якими користуються й нині всі зацікавлені підприємства, установи та фізичні особи.
Станом на 2014 р. в Україні наразі відсутній моніторинг та інвентаризація земель. Про це свідчить низка документів Ради національної безпеки та оборони України (РНБО) та, зокрема, указ президента України (№ 572/2013). Однак ця ситуація виникла не на порожньому місці, складнощі накопичувались поступово. Наприкінці 70-х років минулого століття в СРСР було завершено формування та складання грунтових карт, якими користуються й нині всі зацікавлені підприємства, установи та фізичні особи.
М. Солоха, ст. наук. співробітник, канд. геогр. наук, ННЦ «Інститут грунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського»
Після цього заходу грунтові карти не оновлювали як із політичних, так і з економічних причин. Їхня достовірність, за різними оцінками спеціалістів, з огляду на понад 30-річну давність — застаріла, що ставить під сумнів їхню придатність для користування з метою оцінювання земель, їхнього бонітування тощо.
У цьому ракурсі актуалізується потреба проведення найближчими роками відповідного дослідження на території України. Ускладнюється ця проблема відсутністю в країні сучасного обладнання дистанційного зондування, яке давало б змогу оперативно отримувати дані про поточний стан грунтового покриву. Мова йде про відсутність власного штучного супутника. Просторові всеохопні дані про стан грунтового покриву можна отримувати тільки із штучних закордонних супутників, що із зрозумілих причин ще більше ускладнює процес їхнього оперативного отримання. Вони надходять на територію України із великим запізненням — часто носять уже архівний характер і є фрагментарними. Напрацювання методичних підходів щодо оновлення цих матеріалів потребує сучасних рішень на різних рівнях — від локального до рівня країни.
Допоміжним, а в деяких випадках і альтернативним методом отримання даних про стан грунтового покриву є аерофотозйомка. На сьогодні в Україні планові аерофотозйомки грунтового покриву не проводять, бо відсутнє відповідне обладнання (аерофотолабораторії).
Але останніми роками поступово набуває поширення аерофотознімання із дистанційно пілотованого літального апарата (ДПЛА), які вигідно експлуатувати на невеликих площах (до 20 000 га/добу). Вони доповнюють справжню авіацію, яку невигідно використовувати для таких площ.
В Україні розпочато дослідну експлуатацію такого роду обладнання на території декількох областей України. Серед завдань для пріоритетного вирішення: створення елементів методики виявлення стану грунтових контурів та перевірка їхньої ефективності наземними контактними методами, аналіз та перевірка відповідного програмного обладнання для створення цієї методики тощо.
Дослідження проводили на території Кіровоградської області, у Новоархангельському районі. Зйомку з ДПЛА проводили над територією населених пунктів Новоархангельськ — Торговиця — Левківка — Сабово. Географічні координати центра тестових грунтів:
поле № 1 — 48.624979N, 30.798207E; поле № 2 — 48.627191N, 30.804985E; поле № 3 — 48.622785N, 30.821947E; поле № 4 — 48.518709N, 30.802392E. Також на Київщині тестували землі у Богуславському районі. Зйомку з ДПЛА проводили над територією населених пунктів Дібровка — Гута — Ісайки. Географічні координати центра тестових полів № 5 — 49.459964N, 30.796618E.
Методи досліджень: контактні, класичні методи грунтознавства (закладення розрізів та прикопувань), дистанційні — аерофотозйомка із дистанційно пілотованого літального апарата.
Реєстрацію спектрів виконували за допомогою фотоапарата Pentax W60, який було встановлено на ДПЛА. Зйомку проводили вдень — від 9.30 до 17.00 год (у період жовтня — листопада 2013 р.), з різних позицій та напрямків візирування. Висота прольоту ДПЛА над тестовими полями коливалася у межах від 80 до 100 м. Зйомку проводили за різних умов освітленості та хмарності задля напрацювання методичних рішень щодо зменшення їхнього впливу на достовірність результату. Для вирішення завдання встановлення грунтових контурів маршрути ДПЛА спочатку мали різні висоти і напрямки руху та планомірно покривали площу поля. Такий підхід потребував досить великої затрати часу (до 5 год на 100 га), тому цей метод дослідження було доопрацьовано.
Вдосконалений маршрут літального апарата має вигляд декількох серій овальних спіралей над тестовими полями. Це дало змогу убезпечитись від допущення помилок під час визначення контурів за хмарності, різних кутів нахилу сонця та суттєво скоротило час проведення зйомки (до 25 хв на 100 га). За один тур зйомки ДПЛА робить понад 150–180 знімків одного поля. Було застосовано метод «зшивання» аерофотознімків (створення ортофотоплану), корекцію дисторсій на аерофотознімку. Для цього обробку знімків виконують серійно. Серії складаються із вирівнювання знімків, побудови геометрії ортофотоплану (схеми) і текстури плану та наступного збереження проекту (схеми). Їх використовують для побудови ортофотоплану як планові. Встановлення грунтових контурів (неоднорідностей) на території поля (-ів) починалося з обльоту території ДПЛА. Потім на основі перспективних знімків встановлювали контури, які потребували перевірки. Після візуального встановлення контурів на полі закладали його грунтовий розріз із наступним описом грунтових горизонтів. Після підтвердження наявності грунтових контурів проводили зшивання знімків, складання ортофотоплану, географічну прив’язку відповідно до ГІС-пакета (ArcInfo, Mapinfo) отриманих грунтових картосхем.
Результати досліджень
Як за візуального обстеження, так і за аерофотозйомки грунтові контури відокремлюють завдяки різному гранулометричному складу на різних формах рельєфу. За схилу поля понад 5° у всіх випадках гумусований профіль короткий (завтовшки до 30 см). Схили з ухилами від 1 до 3° мають порівняно менше виражені грунтові контури. Встановлено, що візуально відокремлювати контури треба на перспективних знімках (фото 1, 2, 3; а — вихідний знімок; б — після підсилення контрасту), на яких вони явно виражені та легко ідентифікуються.
Поле № 1 має ухил на захід 3°. Контури мають такий вигляд: 1 — контур сільськогосподарської рослинності у мікропониженні (западині), де гумусований шар потужніший (до 40 см), збільшена вологість; 2 — реградованість шару гумусу; 3 — антропогенно порушений шар грунту (прокладання електрокабелю).
Поле № 2 має ухил на схід 3°. Виявлені контури мають характерні ознаки стікання у напрямку водозбору (фото 2: 1, 2). Грунти представлені чорноземами типовими середньосуглинковими.
Поле № 3 має схил на захід 3°. Під час обстеження виявлено прояви грунтових контурів під покривом с.-г. рослинності (фото 3). Чітко простежуються контури під соєю, кукурудзою, пшеницею. На змитих контурах згадана вище с.-г. рослинність перебуває у стані регресу, дозрівання тощо. Багато дослідників вважають, що встановлення грунтових контурів під рослинністю ускладнене або взагалі неможливе. За нашими даними, уточнення грунтових контурів під рослинністю має перспективи для подальшого дослідження.
Характерні прояви змитих контурів відображаються в оптичному діапазоні як загальне підвищення спектральної яскравості (СЯ) в усіх каналах RGB-моделі. Для порівняння: контури бур’янів мають підвищену СЯ у каналі G. У всіх варіантах спектральні значення фону всіх полів, досліджуваних за всіма RGB-каналами, мають значення до 70–78. Тому контури змитих грунтів легко ідентифікуються в оптичному діапазоні.
Протягом усього туру зйомки відбувалися метеорологічні зміни за добу (зміна хмарності), що впливало на СЯ отриманих аерофотознімків. За космічної зйомки хмарність практично не дає можливості проводити ідентифікацію в оптичному діапазоні електромагнітних хвиль. Аерофотозйомку проводили під хмарами, які візуально мали різну висоту (від 800 м до 1 км). Для зменшення впливу та вірогідності спотворення застосовували метод спектральної обробки отриманого ортофотоплану в середовищі ErdasImage 9.1. (фото 4).
Це дало змогу отримати ортофотоплани з мінімальним впливом метеорологічних факторів на грунтові картосхеми (фото 5). Відокремлення грунтових контурів проводили на основі різнокольорового забарвлення схилів, контурів із рослинністю тощо. Ортофотоплан завантажували в ГІС-пакет та обробляли стандартними картографічними інструментами для отримання грунтової картосхеми.
За зйомки у похмуру погоду із суцільною хмарністю грунтові контури, особливо змиті, ідентифікувалися навіть без підсилення контрасту та спектральної обробки. Зйомка, що проходила за сонячної погоди, тільки підтвердила цю гіпотезу.
Як у Кіровограді, так і на Київщині змиті контури мають східні спектральні СЯ, тобто спектральні характеристики змитих (реградованих) контурів у Центральній Україні мають загальні риси та не залежать від широти.
Висновки
На базі отриманого досвіду встановлено, що візуально відокремлювати контури треба на перспективних знімках.
Виявлення грунтових контурів під рослинністю можливе за використання дистанційних методів залежно від стану рослинності, часу зйомки та широти.
Модель Брауна під час побудови грунтових картосхем, карт, встановлення грунтових контурів та контурів сільськогосподарської рослинності має великі перспективи. Реалізація моделі Брауна доступна за використання програмного забезпечення PhotoScan. Є певні обмеження на застосування цієї моделі під час зйомки об’єктів, які мають певну висоту (лісосмуги на пересічному рельєфі, забудови). Під час побудови моделі вона зазнає певного спотворення — тож не може бути використана для вимірювання площ грунтових контурів.
Змиті грунти мають підвищену спектральну яскравість навіть під будь-якою с.-г. рослинністю. Значення СЯ коливаються від 80 до 130.