Чому потрібен постійний моніторинг ґрунтів та їх родючості?

Моніторинг ґрунтів — це проведення систематичних спостережень за показниками родючості ґрунтів та їх якістю. Моніторинг ґрунтів і земель дуже тісно пов’язаний із земельним кадастром та обліком земель. Моніторинг і оцінка земель дає нам змогу зібрати точні відомості і про увесь ґрунтовий потенціал України. Один з керівників України невдало вихвалявся тим, що в Україні зосереджено 50% світових запасів чорноземів, інший оцінював ці запаси в 25%. Але не треба переоцінювати природні можливості наших ґрунтів. В Україні, за нашими оцінками, зосереджено лише 8% світових запасів чорноземів.

У питаннях родючості на нашу думку не слід обов’язково брати за еталон чорноземи. По перше, вони занадто деградовані у період хімізації й інтенсифікації сільського господарства, а в теперішніх умовах виснаження ґрунтів продовжується в умовах переважного орендного використання землі, коли землекористувачі отримують високі врожаї зернових, соняшнику, кукурудзи за рахунок нещадного виснаження природної родючості ґрунтів, ми фактично експортуємо за кордон не тільки зерно та олію, але й частину ґрунтової маси тих же чорноземів.

По-друге, ми зіштовхнулися з глобальними змінами клімату — глобальним потеплінням, що зменшує як потенційну, так і ефективну родючість ґрунтів у вигляді врожайності. І, по-третє, якість і вид ґрунту у питаннях родючості має відносне значення по відношенню до тієї чи іншої культури.

Наприклад, картопля і льон добре ростуть і дають хороший урожай на дерново-підзолистих супіщаних і легкосуглинкових ґрунтах в умовах Полісся, де кращі умови зволоження, зернові культури — на чорноземах Лісостепу в умовах помірного і навіть нестійкого зволоження. Яблуня і слива краще ростуть на опідзолених ґрунтах Вінницької і Хмельницької областей, але не обов’язково на чорноземах, вони за своєю природою щодо вимог до родючості ґрунтів близькі до лісових деревних культур.   

Агрохімічне обстеження ґрунтів включає в себе: відбір і підготовку проб для аналізу; проведення аналізу; надання рекомендацій із внесення добрив. Відсутність інформації про вміст у ґрунті поживних речовин, висока вартість мінеральних добрив, не врахування погодних особливостей кліматичної зони може спричинити низьку ефективність виробництва і невиправдані фінансові витрати.

В основу нової методики агрохімічного обстеження покладений принцип сумісного використання досягнень сучасних технологій та архівних матеріалів ґрунтового обстеження. Зокрема, використовуються космічні знімки надвисокої роздільної здатності, на які наносяться контури кожного поля господарства та накладається цифрова карта ґрунтів.

Агрохімічне обстеження ґрунтів, що здійснюється ДУ “Інститут охорони ґрунтів“, передбачає визначення більшої кількості показників, які характеризують не тільки агрохімічний стан ґрунту, але й інші показники родючості та якості ґрунту. У цьому плані агрохімічне обстеження ґрунтів частково збігається із завданнями бонітування ґрунтів.

Показники якості ґрунтів, що визначаються під час агрохімічного обстеження, включають не тільки показники родючості ґрунту, але й показники, що свідчать про забруднення ґрунту важкими металами, залишковими кількостями пестицидів та радіоактивними елементами. На основі результатів агрохімічного обстеження ґрунтів сільськогосподарського призначення ДУ  “Держгрунтоохорона”  та її регіональні філії розробляють агрохімічні паспорти полів та земельних ділянок.

На підставі польових обстежень та лабораторних  аналізів виготовляються агрохімічні картограми, складається технологічна та проектно-кошторисна документація і розробляються рекомендації щодо ефективного використання мінеральних та органічних добрив, мікродобрив, хімічних меліорантів,  мікробіологічних  препаратів, регуляторів  росту  рослин,  застосування  сидеральних культур.  У радіоактивно забруднених районах складаються проекти  реабілітації
земель сільськогосподарського призначення.

На даний час згідно із існуючою нормативно-правовою базою агрохімічна паспортизація земель є обов’язковою лише для земель державної і комунальної власності. Проте найближчим часом вона може стати обов’язковою і для земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться чи будуть знаходитися у приватній власності.

Як розбудувати і впровадити ефективну систему підтримки і відтворення родючості ґрунтів?

Відтворення родючості ґрунту в інтенсивному землеробстві здійснюється двома шляхами: матеріальним і технологічним. Перший з цих шляхів полягає в застосуванні зрошення, добрив, меліорантів, пестицидів, найбільш доцільне чергування культур у сівозміні та ін., другий – у ґрунтоохоронному обробітку ґрунту, осушенні та ін. Комплекс основних заходів для розширеного відтворення родючості повинен входити до складу системи землеробства того чи іншого господарства, на основі якої розробляють і застосовують технології вирощування сільськогосподарських культур.

Основними складовими цього комплексу є:

1) сівозміна;

2) система обробітку ґрунту;

3) система удобрення;

4) хімічна меліорація;

5) захист рослин;

6) зрошення та осушення;

7) ґрунтозахисні (протиерозійні) заходи;

8) культуртехнічні заходи;

9) перспективні сорти і гібриди;

10) мікробіологічні добрива та біостимулятори та інші заходи.

Дуже важливо, щоби для вирощування тієї чи іншої культури був правильно підібраний придатний різновид ґрунту. Наприклад, для озимої пшениці підходять більш родючі чорноземні суглинкові ґрунти, для озимого жита — малородючі дерново-підзолисті супіщані чи легкосуглинкові ґрунти. Дерново-підзолисті є малородючими для озимої пшениці і відносно родючими для озимого жита.

Створено програмне забезпечення,  яке дає змогу визначити можливий рівень урожайності різних культур на тих чи інших територіях залежно від географічного розташування господарства, поля чи робочої ділянки, родючості ґрунтів, природно-кліматичних умов, рівня технологій, тобто можливостей застосування матеріально-технічних засобів (техніки, удобрення, засобів захисту рослин тощо). Можна навіть визначити або спрогнозувати  чи є можливим досягнення  того чи іншого рівня урожайності і економічної ефективності, який було заплановано тими чи іншими керівниками підрозділів агрокомпаній. 

Розроблено пропозиції для агроформувань щодо GPS-моніторингу з урахуванням необхідності відтворення родючості ґрунтів, які також полягають у наступному:

- оптимізація системи обробітку пестицидами з урахуванням метеорологічних даних, установка спеціальних датчиків на обприскувачах;

- моніторинг з використанням GPS-навігації з ухилом на агрономію, з урахуванням зволоженості полів, вмісту елементів живлення в ґрунті  та мікроелементів;

- коригування технологій вирощування культур з урахуванням результатів GPS-навігації та сортової агротехніки,  наголос на агрономічні аспекти вирощування при застосуванні GPS-моніторингу;

- провести всебічний аналіз впровадженої системи GPS-моніторингу, розробка пропозицій щодо її вдосконалення та доповнення, оскільки існуючі системи GPS-навігації нерідко є занадто затратними.

- прогноз урожайності культур з урахуванням багаторічного космічного GPS-моніторингу посівів, умісту елементів живлення та мікроелементів у ґрунті та їх виносу з урожаєм. Точність прогнозу становить не більше 1 ц/га, це здійснюється на основі унікальної бази даних по вмісту елементів живлення по кожному полю, враховуються погодні умови та зволоження по кожному полю, а не в середньому по району, як це здійснюється у деяких агрокомпаніях.

До заходів підвищення родючості ґрунтів належать: дотримання науково обґрунтованих сівозмін та структури посівних площ у господарствах, включення до сівозмін багаторічних трав та бобових культур, що фіксують атмосферний азот та підвищують його вміст у ґрунті, внесення достатньої кількості органічних та мінеральних добрив з урахуванням розкладу органічної речовини ґрунту, виносу елементів живлення з ґрунту сільськогосподарськими культурами.

Також важливими є такі заходи, як  зрошення посушливих та осушення перезволожених земель, хімічна меліорація (вапнування кислих та гіпсування солонцевих ґрунтів), залишення соломи та інших подрібнених рослинних решток на полі із зароблянням їх у верхній шар ґрунту дисковими знаряддями, застосування енергозберігаючих, екологічно узгоджених технологій, ґрунтозахисних (ґрунтоохоронних) систем обробітку ґрунту. 

Звичайно дуже важливим для підтримки родючості ґрунту є внесення органічних добрив у вигляді гною. Для зони Полісся потрібно вносити не менше 12–14 т/га, для Лісостепу — 10–12 т/га гною, для Степової зони — не менше 8–10 т/га.

Звичайно зараз в багатьох господарствах немає достатньої кількості тварин або худоба відсутня взагалі. В цьому випадку потрібно якомога більше соломи та рослинних решток інших культур спрямовувати на підтримку родючості ґрунту, забезпечення відтворення органічної речовини ґрунту, активізацію його мікрофлори. У таких випадках у розрахунку на 1 тонну соломи слід вносити 10 кг д. р. азотних добрив. 

Михайло Капштик, канд. с.-г.наук, доцент,

директор Навчально-координаційного центру сільськогосподарських дорадчих служб