Поборемо горохового зерноїда
Горох є основною зернобобовою культурою в Європі. За його виробництвом Україна посідає третє місце в світі. Упродовж останніх кількох сезонів у нашій країні спостерігається збільшення посівних площ під цією культурою. Ця тенденція зумовлена як активним попитом на бобову продукцію й збільшенням обсягів експортних поставок, так і досить високими закупівельними цінами. Важливим резервом для збільшення виробництва зерна гороху є захист посівів від шкідливих організмів.
Особливості та шкодочинність
Посівам гороху в Україні значних збитків спричиняє комплекс шкідників, найнебезпечнішим із яких є гороховий зерноїд, або брухус — Bruchus pisorum L. (комаха з ряду твердокрилих, або жуків).
Протягом останніх п’яти років ситуація з гороховим зерноїдом у господарствах країни, що вирощують горох, значно ускладнилась. Так, було виявлено збільшення кількості шкідника в період бутонізації — масового цвітіння культури: на 100 помахів ентомологічним сачком виловлювали 1–14, максимально 30–50 жуків, що в 2–2,5 разу вище за економічні пороги шкідливості (ЕПШ), а відкладені яйця горохового зерноїда виявляли на 1–9, максимально 15% бобів. Чисельність жуків у 1 кг зерна в більшості регіонів становила 10–30, а в Донецькій, Київській та Луганській областях нараховували 50–130, максимально — 268–347 екземплярів (ЕПШ — 10 жуків/кг зерна).
Шкода від горохового зерноїда полягає у псуванні зерна, оскільки личинка під час свого розвитку виїдає в ньому великі порожнини, знищуючи близько половини ендосперму, а інколи й більше. Зниження схожості пошкодженого насіння в крупнонасінних сортів гороху досягає 55%, у дрібнонасінних — 85%. У роки масового розмноження шкідника недобори врожаю зерна від нього нерідко сягають 3–4%, вміст у ньому незамінних амінокислот знижується на 26–27%. В екскрементах личинок міститься шкідливий для здоров’я людей та тварин алкалоїд кантаридин, тому пошкоджене зерно не можна використовувати в їжу та на корм худобі.
Важливими чинниками підвищення чисельності горохового зерноїда, поряд із погодними факторами (потепління клімату), є також умови господарювання, а саме: різке зменшення обсягів застосування хімічних засобів захисту через їхню нестачу у господарствах.
Крім того, роль агротехнічних заходів недооцінюється, має місце й порушення технології застосування інсектицидів.
Гороховий зерноїд — це жук завдовжки 4–5 мм із тілом широкоовальної форми, приплюснутим, чорного кольору, вкритим іржаво-сірим пушком. Черевце шкідника в своїй задній частині має рисунок у вигляді білого хреста. Очі випуклі. Стегна задніх ніг із великим загостреним зубцем, передні гомілки, лапки і вершини середніх гомілок червоно-жовті.
Яйце видовжене, з двома джгутикоподібними придатками. Личинка першого віку червонувата, волосиста, з трьома парами добре розвинених черевних ніг; у наступних віках світло-жовта, вигнута С-подібно, зі світло-коричневою маленькою головою й недорозвиненими грудними ногами, які мають вигляд невеликих виростів-бородавок; довжина дорослої личинки — 5–6 мм. Лялечка вільна, трохи темніша від личинки, завдовжки до 6 мм.
Зимують переважно жуки, живлячись усередині горошин, із яких потрапляють на поле під час сівби, частково зимують також у скиртах соломи, на рослинних рештках, падалиці. На півдні ареалу його поширення значна частина жуків вилітає з горошин і зимує під корою дерев та в інших захищених місцях. На півночі ареалу зерноїд не встигає завершити свій розвиток, і частина його популяції зимує в горошинах у фазі личинки чи лялечки. У зерносховищах за умов теплої зими, а також у теплих приміщеннях більшість жуків залишає зерна і зимує в щілинах, серед куп гороху тощо.
Масовий вихід жуків із горошин навесні спостерігають за настання температури 26°С, розтягнутий — за 20°С і слабкий — за 15°С. Підвищена вологість повітря прискорює вихід жуків із зерен. У першій половині травня комахи скупчуються в місцях, що добре прогріваються сонцем, — у садах, на бур’янах, квітучій черемсі тощо. На посіви гороху жуки частково потрапляють із насінням, але більшість перелітає на поля з місць зимівлі (в радіусі приблизно 3 км), зокрема й із торішніх горохових полів, де могли зимувати в падалиці і рослинних рештках. На посівах гороху жуки починають зосереджуватись із кінця травня (у фазі утворення вусиків у культури), але найбільшої чисельності досягають у фази бутонізації і початку цвітіння, спочатку заселяючи крайові смуги поля. У період цвітіння гороху шкідники живляться пилком і пелюстками. Активні в жарку погоду, в хмарні дні, а також уранці й увечері вони ховаються в квітках гороху або між складеними молодими листками.
Самиці відкладають яйця переважно на молоді боби, плодючість — на рівні 35–222 яйця (по 1–3 шт. у кладці). Якщо в кладці по 2–3 яйця, вони лежать одне на одному. Через шість-десять днів виплоджуються личинки, які прогризають оболонку яйця, потім — зовнішній покрив стулки бобу й, досягши зеленої горошини, проникають у неї. У відкритий простір личинки шкідника ніколи не виходять, і тому застосування інсектицидів у період утворення бобів не буде ефективним. Вхідний отвір личинки в зернині згодом заростає й залишається помітним у вигляді невеликої чорної цяточки. В зернині гороху відбувається розвиток лише однієї личинки до перетворення її на лялечку, а потім — на дорослу комаху. Сформовані жуки залишаються в горошинах і під час збирання врожаю, таким чином потрапляючи у зерносховище, де продовжують псувати зерно під час його зберігання. За пізнього збирання та високих температур (25–30°С) багато жуків виходить із горошин і ховається на зимівлю в різних укриттях.
Сума ефективних температур, що потрібна для повного циклу розвитку зерноїда, становить 516–640°С. За оптимальних строків збирання врожаю (в липні) в зернах залишаються тільки личинки, а за пізніх (у серпні) та високих температур (25–30°С) значна частина жуків виходить із горошин і ховається на зимівлю в укриття.
Для цього шкідника характерний розвиток одного покоління на рік.
Чисельність горохового зерноїда обмежують спеціалізовані ентомофаги: паразит яєць Lathromeris bruchocida Vas. та паразит личинок Triaspis sp. Спорадично шкідника заселяють і такі паразити: Bruchicida orientalis Crawf., Eupteromalus lequminis Gab., Uscana semifumipennis Gir. Однак регулювальна роль цих біологічних агентів найчастіше незначна, тому варто планувати захисні заходи.
Ефективні заходи захисту
З урахуванням особливостей розвитку й способу життя горохового зерноїда для ефективного захисту посівів гороху потрібно застосовувати комплекс організаційно-господарських, агротехнічних, хімічних та біологічних заходів.
Важливе захисне значення мають дотримання сівозміни, вирощування стійких зеленозерних сортів гороху, які, порівняно з жовтозерними, зерноїд пошкоджує меншою мірою. Наявність довкола горохового поля посівів фацелії сприяє накопиченню ефективних паразитів багатьох шкідників.
У період утворення бутонів на культурі за чисельності в її посівах горохового зерноїда понад пороговий рівень слід застосовувати інсектициди. Економічний поріг шкідливості брухуса, згідно з літературними даними, становить 2 жуки на 1 кв. м посіву або 15–20 жуків на 100 помахів ентомологічним сачком. Згідно з «Переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» (2016), ефективними проти цього шкідника є Агростак Біо, КЕ (0,15 л/га), Актара 240 SC, к.с. (0,11 л/га), Актара 25 WG, в.г. (0,1 кг/га), Акцент, к.е. (0,5–1 л/га), Альтекс, КЕ (0,15–0,25 л/га), Антигусінь, КС (0,15 л/га), Армет, КС (0,15 л/га), Блискавка, КЕ (0,15–0,165 л/га), Децис Профі 25 WG, ВГ (0,04– 0,07 кг/га), Децис f-Люкс 25 ЕС, КЕ (0,4–0,7 л/га), Дуглас, КЕ (1 л/га), Енжіо 247 SC, к.с. (0,18 л/га), Карате 050 EC, к.е. (0,125 л/га), Карате Зеон 050 CS, к.е. (0,125 л/га), Коннект 112,5 SC, КС (0,4–0,5 л/га), Сірокко, КЕ (0,5–1 л/га), Фаскорд, КЕ (0,1 л/га), Фастак, к.е. (0,25 л/га), Фуфанон 570, КЕ (0,5–1,2 л/га), Ф’юрі, в.е. (0,07–0,1 л/га). За потреби обробки посівів повторюють через сім-вісім днів. Забороняється вживання молодого зеленого горошку, якщо застосовували Актару 25 WG. Оскільки гороховий зерноїд більшою мірою концентрується в крайових смугах завширшки 70–100 м, доцільні крайові обробки полів.
За збирання врожаю в ранні й стислі строки зменшується кількість зерен, у яких шкідник здатен розвитись до дорослої стадії й потім успішно перезимувати в природних умовах.
Одним із профілактичних заходів боротьби з гороховим зерноїдом є ретельне очищення місць обмолоту від рослинних решток. Горохову полову, солому та вівсяно-бобове сіно слід використовувати до настання періоду вильоту жуків.
Недобори врожаю зерна гороху від зерноїда на великих площах значно менші, ніж на малих. Зважаючи на це, доцільним може бути створення ранніх принаджувальних посівів, що дає змогу ефективно боротися зі шкідником на невеликих ділянках.
Зерно гороху, сильно заселене брухусом, фумігують. Перед цим незавантажені складські приміщення слід обробити вологим чи аерозольним способом за допомогою Актелліку 500 ЕС, КЕ, Актуалу, КЕ, Карате 050 ЕС, к. е., К-Обіолю ULV6, УР, К-Обіолю 25 ЕС, КЕ, Простору 420, к. е., Релдану 22 ЕС, КЕ, Фастаку, к. е., або провести їхню фумігацію Алфосом, Алюфосом, Геліофосом, Дакфосалом, Фоксі, Фосмінієм, Фосфіром. Територію довкола складу також рекомендують обробляти вологим способом, використовуючи деякі з вищеназваних препаратів. Усі ці заходи застосовують згідно з вимогами відповідних інструкцій.
За допомогою Алюфосу, Геліофосу, Грейнфосу, Джину, Селфосу, Тофосу, Фосмінію, згідно з інструкціями, проводять також фумігацію зерна насипом. Реалізовувати оброблену продукцію можна через 20 діб після фумігації.
М. Круть, канд. біол. наук (PhD), Інститут захисту рослин НААН
Журнал «Пропозиція», №7-8, 2017 р.