Основні виклики «органіків»: «Агрофірма Поле», «Галекс-Агро», «ЕтноПродукт»

Подібні тенденції спостерігаються і в Європі. За данними Eurostat, в Європі площа земель, зайнятих під органічним виробництвом, збільшилась з 2010 до 2015 року на 2 млн га, що становить 21%. Нині в Європі сертифіковано понад 11 млн га, на яких порядкують понад 270 тис. фермерських господарств.

Розвиток органічного виробництва входить до переліку пріоритетів України, про що неодноразово підкреслювали чиновники з Міністерства агропромислової і продовольчої політики. Держава обіцяє заохочує фермерів до переходу на органічне виробництво фінансово, а також адаптувати національне законодавства до вимог ЄС. Яке ставлення до цих ініцатив із боку самих виробників органічної сільгосппродукції та на яку допомогу вони розраховують, лідери органічного руху України розказали під час Міжнародного конгресу «Органічна Україна 2017». На найболючіші запитання галузі відповідали чотири спікера:

– Які основні проблеми у виробників органічної сільгосппродукції найбільше даються взнаки на внутрішньому та зовнішньому ринках?

І. Томенко: На внутрішньому ринку – низька купівельна спроможність, на зовнішньому – низька довіра до українських виробників.

О. Ющенко: В Україні вражають мала обізнаність споживачів зі специфікою органічного виробництва і зубожіння населення. Величезні проблеми в співпраці з рітейлом: супермаркети хочуть заробляти більше, ніж виробник (до 35%!), ще й говорять, що цього замало. На зовнішньому ринку відчуваються перепони з боку Євросоюзу у вигляді додаткової сертифікації для української продукції.

С. Галашевський: На внутрішньому ринку потрібна потужна промоція органічної продукції.

А. Ніколаюк: Експорт органіки – це питання ризиків: є проблеми зі зберіганням продукції на складах, фумігацією. Внутрішній ринок розвивати складно через низьку обізнаність населення.

– Які країни-покупці є для вас мрією?

І. Томенко: У найближчих планах маємо намір вийти на Північноамериканський континент. Три роки тому ми вже намагалися це зробити, навіть ввійшли до списку експортерів США. Також бажаним є китайський ринок.

О. Ющенко: Комфортно торгуємо з Швейцарією, менш комфортно з Німеччиною. Із 2014 року працюємо над поставками молочної продукції до Арабських Еміратів. Але наша основна мета – розвиток внутрішнього ринку і завоювання українського сплживача.

А. Ніколаюк: Цікава Азія. Наша молочна продукція дорожча, ніж у інших українських органічних виробників. Незважаючи на це, її готові купувати в тих же Еміратах, просто у нас не вистачає продукту. На азійському ринку нижча конкуренція і більша платіжоспроможність.

С. Галашевський: Було б добре, щоб збільшувався обсяг експорту саме готової продукції. Наша компанія працює в 6 країнах на терені колишнього СРСР.

– Найбільша світова виставка органічної продукції — BIOFACH у німецькому місті Нюрнберг. Цього року вона проходитиме вже 28-й раз із 15 по 18 лютого. Українські лідери органічного сектору братимуть участь в цьому форумі органічних виробників. Яка мета участі в BIOFACH?

І. Томенко: Останні роки візити у Нюрнберг відбуваються не стільки для пошуку нових партнерів, скільки для зустрічі з постійними. Адже на цьому майданчику за кілька днів можна поспілкуватися з 20-30 контрагентами. Участь у виставці – копітка робота, до якої потрібно належним чином професійно готуватися.

О. Ющенко: Перша позиція – патріотизм, бо стоїмо на виставці під українським прапором. Друга – себе показати та на інших подивитися.

А. Ніколаюк: Органіка – це, в першу чергу, довіра. Вона не може розвиватися без комунікацій. BIOFACH – майданчик, де можна віч-на-віч спілкуватися з потенційними клієнтами, здобути їхню прихильність, налагодити персоналізований зв’язок.

С. Галашевський: Чотири дні проходять дуже активно.

– Чи користувалися державною підтримкою як органічний виробник. Як відбувається регіональний розвиток?

І. Томенко: Весь органічний бізнес, за досвідом світової практики, зосереджений на локальних ринках – це конкурента перевага місцевих виробників. Щодо державної підтримки… Просто нехай не заважають. Ми насторожено ставимося до надмірної уваги та держаних нововведень.

О. Ющенко: Чиновникам з Антимонопольного комітету я порадив би спочатку щось виростити, хоча б одну курку, і дочекатися, поки вона два яйця знесе... Коли сьогодні купуємо паливо на оптовому ринку за 13,7 грн/л, а на АЗС воно коштує 22 грн/л, то Антимонопольний комітет мабуть нормально там отримав кубометр органічних доларів.

Намагалися отримати державну підтримку по тваринницькому напрямку. Проте за цією програмою нам по сьогодні не заплачено 800 тис. грн. Зробили для себе висновок: краще не зважати й не чекати на державну підтримку, нам вона не потрібна. Судіть самі, є нині пропозиції щодо допомоги фермерам-початківцям, але вирішувати, кому її надавати, а кому ні буде чиновник. Це призведе до корупції. Щодо законодавства. Існує європейська дієва модель – перепишіть її один до одного і не потрібно буде винаходити велосипед. Ось наочний позитивний приклад: Житомирська обласна рада прийняла рішення дотувати виробництво льону та гречки, які у порівнянні з пшеницею є збитковими. Дійсно «Галекс Агро» отримав 60 тис. грн на 300 га під гречкою.

А. Ніколаюк: Ми не розраховували на допомогу. Але у грудні 2016 року нам компенсували близько 70% вартості сертифікації.

С. Галашевський: Розуміння потреб органічного сектору з боку держави є.

– Чому ви особисто займаєтеся органічним виробництвом?

І. Томенко: Це шанс реалізувати себе. Плюс в органічному секторі відсутні монополії. Адже нині 70% бізнесу – це монополії.

О. Ющенко: Збереження довкілля і родючості землі. Будемо споживати більше органічних продуктів – будемо менше ходити до аптек.

А. Ніколаюк: Відчуття, що ти робиш щось правильно, живеш у злагоді з природою.

С. Галашевський: Альтернатива і для виробника, і для споживача – виробляти і споживати те, що люди хочуть.

– Назвіть економічний показник, що є показовим для вашого виробництва.

І. Томенко: «Агрофірма Поле» створило 75 робочих місць. Різниця в ціні між органічним і конвенційним продуктом серед фуражних культур становить 10-20%, серед продовольчих – від 30%, серед нішевих культур – 50%. За 7 років ми збільшили закупівельну надбавку на органічну сировину з 30% до 200%.  Тобто ми даємо можливість фермерам заробляти на органічному зерні утричі більше, ніж за звичайне.

О. Ющенко: Органічний сектор дає можливість збільшувати кількість робочих місць. Правильна «органіка» не може існувати без тваринництва, яке передбачає велику зайнятість населення. На «Галекс-Агро» 1000 голів ВРХ обслуговує 40 осіб із сільської місцевості. Також ми допомагаємо селам: розчищаємо та ремонтуємо дороги, мости.

Ціни сьогодні регулює ринок: у сезоні-2015 спельту купували по 600 €/т, то в 2016-му – по 200€/т. Рентабельність за нинішньої ціни – 50%. Тваринництво стабільно дає рентабельність у 20%. До речі, зверніть увагу, органічну гречку ми продаємо дешевше, ніж звичайну, – по 29 грн/кг. Багато хто сміється з нас, адже люди купують по 5 пакетів органічної гречки на день і потім перепродує, проте це варіант популяризації.  

А. Ніколаюк: Ще два роки тому спельту купували по 1000 €/т. Ринок вузький і У сезоні–2016 спостерігалося перевибництво спельти. При вузькому ринку це призвело до обвалу цін.

Щодо економічного показнику. 50% доходу «Етнопродукт» отримує від експорту зернових, а ще 50% від реалізації продукції на внутрішньому ринку.

С. Галашевський: «Органік стандарт» надає послуги 450 клієнтам, із них 60 є експортерів. Завдяки їм у сезоні–2016 Україна експортувала 160 тис. т органічної продукції, що в грошовому еквіваленті становить €40 млн.

– Чи замислюєтеся над розвитком альтернативних джерел енергії?

І. Томенко: ТОВ «Агрофірма поле» два роки намагається не давати нікому хабарів, у тому числі й обленерго. Відтак замислюємося над «зеленою» енергетикою – сонячною, яка окупається через 7-10 років, а також над процесом піролізу газогенераторів, який дозволяє отримувати енергію навіть із оболонки проса.

О. Ющенко: Вся «зелена» енергія за кордоном є дотаційною – поспілкуйтеся хоча б із німцями. Вона не вигідна. У нашій ситуації, коли законодавство змінюється з приходом нової лінії чергової «партії», сподіватися на державну підтримку в цьому питанні не варто. Особисто я ніколи не жив ілюзіями, що держава буде допомагати.

– Як боротися з псевдоорганікою?

І. Томенко: Потрібно карати, лягти кістьми, аби закон нарешті запрацював.

О. Ющенко: Мине час і обізнаність населення зможе побороти псевдоорганіку. Чим більше буде семінарів, днів поля, дегустацій – тим краще. Суспільство саме по собі виживе це явище.

А. Ніколаюк: Карати може Антимонопольний комітет. Проблема фальсифікату актуальна не тільки для України. В Італії мережі об’єдналися, створили майданчик для прослідковування всіх етапів створення продукції. Таким шляхом потрібно йти і нам.

С. Галашевський: Контролювати якість і достовірність продукту має Держпродспоживслужба та торгівельна мережа, що реалізує продукти. Споживачі повинні знати, куди можна звернутися, якщо продукт не належної якості.

– Чи співпрацюєте з українськими науковцями?

І. Томенко: Перелік допущених біопрепаратів постійно збільшується – це результат роботи школи українських мікробіологів.

О. Ющенко: В Житомирі є Агроекологічний університет, головою спостережної ради якого я є. Повірте, доводиться мотивувати навіть професуру, щоб вони займалися хоч чимось у напрямку «органіки». Якщо вам пропонують препарати, що дадуть надбавку урожаю плюс 50-60 – навіть не розмовляйте, бо в кращому випадку це буде плюс 0,5.

А. Ніколаюк: В мене скепсис щодо загальної агрономічної освіти взагалі. Подобається американська практика: з кожної проданої тони зерна фермери платять професійним Асоціаціям, Інститутам і вони надають практичну допомогу господарствам.

С. Галашевський: Важко знайти спеціалістів саме з органічного виробництва. Шкода, що є так звана псевдоорганічна наука.

– Як вирішуєте проблему кадрів?

І. Томенко: Вирощуємо їх роками.

О. Ющенко: Кадровий голод був, є і буде. Навчають в Україні зараз дуже погано. Варто писати скарги до вишів, які випускають таких нікчемних спеціалістів. І до університетів дуже багато інших запитань, одне з яких – чому вони не направляють студентів на практику в передові господарства? Упевнений, мало хто з виробників відмовив би.

А. Ніколаюк: Проводимо класичні інтерв’ю, тести.

С. Галашевський: Збираємо спеціалістів по всій Україні, зернинку до зернинки.

– Цього року Мінагрополітики планує запровадити внутрішню сертифікацію та вітчизняний логотип для органічних продуктів. Чи потрібна така ініціатива виробникам органічної продукції? Чи варто створювати для внутрішньої продукції один український логотип?

І. Томенко: «Євролисточок» потрібен – його вже знають, а українському логотипові ще потрібно завойовувати симпатії покупців.

О. Ющенко: Потрібно подвійне маркування. Якщо на упаковці залишиться лише український знак «органічності», знизиться рівень довіри споживача. Європейські стандарти досить жорсткі, а нам у такий спосіб нав’язують «прокладочку» – інспекцію для внутрішнього маркування, перша справа якої буде – «відкат».

А. Ніколаюк: Якщо продукція компанії відповідає всім стандартам, то чому б не розміщувати декілька логотипів?

С. Галашевський: Це два різних стандарти. Нічого погано в двох логотипах немає. Скільком стандартам відповідає продукція, стільки і повинно бути логотипів. Питання в тому, що сертифікати (внутрішній і європейський) мають бути між собою еквівалентними. Тоді це спростило б питання експорту.

Світлана Цибульска, s.tsybulska@univest-media.com