Органічні бобові в тренді

Тренд «Органік» набуває все більшої популярності: невеликі й середні виробники в Україні активніше беруться за виробництво органічної продукції, адже попит є, та й за правильної організації можна суттєво економити на ресурсах, особливо на синтетичних добривах та пестицидах.

Органічне виробництво має бути натуральним у всьому: не застосовуються хімічні добрива, пестициди, генетично модифіковані організми. Стати виробником насправді органічної продукції не так і просто особливо зараз у період російської військової агресії, адже з технологічної точки зору потрібно повністю змінити своє ставлення до виробництва, оволодіти новою філософією щодо роботи на землі, при цьому слід правильно вести економіку господарства для того аби пережити складні військові часи. На сьогодні перед галуззю органічного господарства стоять безпрецедентні виклики. Про свій шлях до органічного виробництва розповідає відомий на Вінниччині фермер-органік отець Олексій (Олексій Дон), який розкриває секрети вирощування органічних культур (зокрема, бобових).

Отче Олексію, розкажіть, будь ласка, як розпочали вирощувати бобові культури?

— Господарювання на землі розпочав у 1999 році зі свого паю площею 3 га. Потім я додав до цих площ ще й батьківські паї, а потім — паї родичів та сусідів. Люди приходили й самі пропонували свої наділи, які з певних причин виявилися нікому не потрібними та заростали бур’янами. Так моє фермерське господарство збільшилося до 200 гектарів.

Спочатку я вів традиційне землеробство — орав, застосовував гербіциди та інші хімічні засоби. Потім зрозумів, що це не дуже добре для ґрунту та довкілля, тому вже 15 років займаюся органічним вирощуванням різноманітних агрокультур, таких як озимі зернові, бобові та інші. Щоб провадити якісне органічне землеробство, не потрібно багато землі.

Органічне землеробство розпочав із озимої пшениці. Однак мені хотілося вирощувати не лише озимину, а й інші культури. Тому через три роки я вирішив спробувати висіяти сою. Спочатку не вдалося отримати бажаного результату, бо ми не знали, як правильно її вирощувати. Але згодом наші зусилля увінчалися успіхом, рентабельність сої перевищила рентабельність озимої пшениці. Як тільки-но ми навчилися вирощувати сою, вирішили спробувати вирощувати сочевицю, згодом — нут, маш, адзукі, арахіс. Так розпочалося наша, так би мовити, дружба із бобовими культурами.

Розкажіть, будь ласка, детальніше про застосовувані вами технології вирощування бобових культур.

— Взагалі, технології вирощування всіх бобових культур між собою схожі. І якщо не йдеться про органічне виробництво, то немає ніяких питань, оскільки вони мають ідентичні технології вирощування. А от за органічного підходу, технології вирощування бобових, залежно від культури, способу висіву, догляду, періоду вегетації тощо дещо відрізняються.

За роки мого господарювання я провів безліч досліджень у господарстві. Мені цікаво спостерігати за вегетаційним періодом агрокультури, за її реакцією на шкідників, хвороби та бур’яни, а особливо за тим, як вона поводиться в наших ґрунтово-кліматичних умовах. Дослідження допомогли мені зрозуміти, як правильно вирощувати різні культури та чим вони схожі між собою.

Так, найбільш схожими між собою за технологією вирощування є соя, нут та квасоля. Ці культури висіваємо в один період, вони мають ідентичний догляд, але дещо відрізняються за періодом збирання.

Наприклад, сою висіваємо в пізні строки, в середині травня, для того щоб забрати із поля другу хвилю бур’янів. Коли ми робимо передвисівну культивацію, то водночас боремося з бур’янами, знищуємо їхню першу хвилю. А вже під час сівби прибираємо й другу хвилю засмічувачів. Бували роки, коли сою висівали навіть на початку червня, залежно від сорту (ранній, пізній, середній).

Насіння сої висіваємо завжди на твердий капілярний шар ґрунту, не глибше 5 см, і воно обов'язково сходить, бо йому достатньо конденсованої вологи із повітря та нижчих шарів ґрунту. На мою думку, це залежить від хорошої повітропроникності та процесів, які відбуваються в ґрунті, насамперед від достатньої кількості кисню. Крім того, між ґрунтом і атмосферним повітрям відбувається постійний газообмін. А що найголовніше в живленні рослин? Це не азот, калій і фосфор, які ми вносимо із добривами, а саме ті складові (той же азот, водень, кисень і вуглець), які рослини можуть взяти самі з повітря. І вже за такої технології значно менша залежність від погодних умов.

Досходове боронування посівів проводимо через 3–4 дні після висіву, коли насіння сої лише наклюнулося. Рослини сої переносять боронування легко. Якщо є потреба, проводимо посходове боронування. Потім, по мірі необхідності, залежно від типу забур'яненості, фаз розвитку бур'янів та погодних умов, як правило, проводимо одне-два післясходових боронувань. При цьому перше післясходове боронування проводимо тоді, коли рослини вже добре укорінилися.

Пам'ятаю, коли на своїх посівах проводив оранку, завжди після дощу на поверхні ґрунту утворювалася кірка, завдяки якій після боронування бур'яни у посівах сої знищувалися на 100 %. Нібито це добре, але така практика має негативний вплив на культурні рослини. Верхній шар ґрунту ущільнюється, порушується водно-повітряний режим, що впливає на ріст і розвиток молодих рослин.

Однак, на сьогодні в господарстві ми не оремо, а вже багато років поспіль обробляємо ґрунт за системою Овсінського. Що це за система? Головна ідея технології — поверхневий ґрунтообробіток максимум на 5 см. Завдяки такому обробітку маємо відмінно структурований ґрунт із капілярністю, утвореною кореневими системами попередньо висіяних культур та корисною фауною (черв’яками, мікроорганізмами тощо). Саме цей п'ятисантиметровий шар ґрунту, який перемішується із рослинними рештками, виступає в ролі мульчі, що дає змогу створити найсприятливіші умови для розвитку висіяних на них рослин — і кореневої системи, і надземної їх частини. Сукупність цих факторів має велике значення, оскільки така система дає змогу повітрю постійно проникати в ґрунт і осаджувати, або ж, правильніше сказати, конденсувати в ньому велику кількість вологи, наявної в повітрі завдяки різниці температур повітря-ґрунту. А шар мульчі на поверхні поля не дає ґрунту пересихати та захищає кореневу систему рослин від перегріву.

Значних проблем із хворобами та шкідниками не маємо. Збираємо сою прямим комбайнуванням наприкінці вересня або на початку жовтня.

Щодо нуту, то завжди висівали його в ті строки, що й сою, в другій декаді травня. Однак цього року будемо його сіяти дещо раніше, адже пізні посіви дають пізні врожаї. Саме під час дозрівання нуту найбільшої шкоди завдають шкідники, особливо совка. Вона сильно пошкоджує рослини та насіння нуту. Після такого пошкодження нут намагається далі вегетувати, щоб дати хоч якийсь урожай. За таких умов потрібно проводити валкування посівів, а не пряме комбайнування. Це дуже невигідно... Сподіваємося, що ранній висів допоможе вирішити цю проблему — урожай дозріватиме, коли літ совки закінчиться, і її шкідливість буде в рази меншою.

Нут також можна висівати й у підзимній посів. Ця культура добре витримує великі морози, при цьому сходи навесні хороші.

Переважно сіємо нут на глибину до 12 см, і завжди отримуємо схожість на рівні 100 %, навіть за великої посухи. Нут нормально переносить посуху, але все одно йому потрібна волога, як і будь-якій рослині. Нут бере вологу з глибини, але бувають посушливі роки, коли вологи немає, і врожай врази буде меншим. Також нут боїться дощової затяжної погоди, оскільки це призводить до загнивання насіння. Особливо велику роль у врожайності нуту відіграє попередник. Наприклад, якщо попередник (пшениця, ячмінь, гірчиця) не сушить землю, то врожайність завжди нас радує. Однак, якщо попередником є соя, вона значно висушує ґрунт, що впливає на продуктивність рослин.

Нут від бур'янів захищаємо тільки відразу після його проростання, застосовуючи борону. Це дає змогу не лише позбавитися від бур'янів, а й вирівняти та розпушити верхній шар ґрунту. Навіть якщо проводимо боронування, коли рослини нуту «лягли» на ґрунт і борона може їх дещо пошкодити, це не критично для рослин, оскільки нут має властивість відростати та давати знову два стебла.

Збирання проводимо залежно від дозрівання насіння прямим комбайнуванням, яке приблизно відбувається в другій декаді серпня. Однак, у разі чималого забур’янення вимушені застосовувати роздільне збирання, інакше будуть і невиправдані втрати насіння, і нут втрачатиме товарний вигляд.

Сочевицю та горох висіваємо в господарстві, як тільки-но можна війти в поле. Висіяли — і чекаємо сходів.

Якщо у фазі сходів сочевиці (як тільки починає витикатися з ґрунту) з’являються бур’яни, відразу проводимо боронування. Після цього її бажано не чіпати. У перші фази розвитку сочевиця росте повільно, тому є загроза засмічення бур’янами. Якщо сочевиця вже зацвіла, бур’яни на її врожайність не впливають.

Сочевиця є посухостійкою культурою. Проте, якщо настає сильна повітряна посуха (в той же час у ґрунті є достатньо вологи), вона може згоріти, пересихають її вершки та припиняється зав’язування бобів. За такої погоди зменшується врожайність. Але якщо погодні умови сприятливі для неї, вона може дати чудовий результат, понад 3 т/га.

Нам вигідно вирощувати сочевицю, оскільки вона має потребує мінімального захисту. За роки вирощування ми не стикнулися з критичними проблемами щодо шкідників і хвороб. Звісно, в цілому без хвороб і шкідників не обходиться, тоді ми звертаємося до представників компанії БТУ-Центр, які допомагають нам вирішувати проблеми біопрепаратами.

Сочевицю збираємо прямим комбайнуванням за 70 % сухого насіння. Залежно від року, вона може бути зібрана або наприкінці липня (після збирання ячменю, пшениці), або протягом серпня (залежно від погодних умов). Ця культура відає вологу досить добре, тому збираємо насіння завжди достиглим. Наприклад, соя дуже чутлива до вологості, а сочевиця навпаки, менш чутлива. Навіть 20–25% зеленкуватого невисушеного насіння дозріває в ангарі (відношення маси до площі зерна цьому сприяє). Варто зазначити, що якщо збирати насіння сочевиці пересохлим, воно травмується та має гіршу якість.

Горох ярий має аналогічну технологію вирощування, що й сочевиця. Я завжди кажу, що саме цю культуру легше вирощувати, оскільки вона не приносить ніяких проблем. Горох — чудова культура, яка швидко звільняє землю. Вона є ідеальним попередником для пшениці, оскільки залишає значну кількість азоту в ґрунті. В наш час це допомагає повністю вирішити проблему з азотним живленням. Однак, за вирощування гороху в органічному землеробстві є велика проблема — шкідник брухус. Його неможливо контролювати без застосування ЗЗР.

Як впливають бобові культури на ґрунт?

— Різні культури мають різний вплив на ґрунт. Сочевиця та горох залишають багато азоту в ґрунті, який може бути використаний іншими культурами наступного сезону. Соя ж, зазвичай, поглинає більшість азоту для свого розвитку, залишаючи його мало для інших рослин. Однак, якщо зібрати рані сорти сої (у серпні), трохи азоту залишиться в ґрунті, але після збирання сої у жовтні, ґрунт може бути виснажений і ранні посіви наступних культур не бажані.

Як на Вашу думку, чи правильне твердження, що культури виснажують ґрунт?

— Ні, це неправильно. Неправильний обробіток ґрунту спричинює його виснаження. Зокрема, оранка, особливо глибока, а також внесення безводних та водних аміаків є найбільшими факторами, що викликають виснаження ґрунту. Оранка порушує всі ґрунтотворні процеси та сприяє деградації ґрунту.

Культурні рослини, навпаки, залишають після себе біомасу, яка містить значну кількість поживних речовин. Що більше пожнивних решток залишається в ґрунті та що більше він «дихає», то швидше покращується його родючість.

Тому я ще раз закликаю аграріїв: починайте працювати за системою Овсінського, яка сприяє відновленню родючості ґрунту.

Як Вам господарюється під час війни?

— Ми є органічним господарством. Площ не маємо великих, тому не працюємо на вивезення великої кількості зерна. Так як ми є органічним господарством, нам не потрібні добрива. На сьогодні ціни на них просто космічні... Взагалі, я вважаю, що вони не потрібні для ґрунту. Потрібно правильно господарювати на землі, тоді вона віддячить тобі.

Однак найголовніше на сьогодні в нашій державі — Перемога, щоб якнайшвидше настав мир. Тоді ми зможемо господарювати на повну, працювати і наживати добро.

Спілкувався Олег Єрмоленко, o.yermolenko@univest-media.com