«Ноу-тілл»: вісім «за» і вісім «проти»
Аргументи за і проти «ноу-тілл» публікуються досить часто. Але тільки менша їх частина відрізняється збалансованістю, приділяючи достатньо місця не лише перевагам, а й недолікам. Одну з таких публікацій, підготовлену у США, на батьківщині «ноу-тілл», перекладаємо для наших читачів.
Через недосконалі технології сільське господарство щорічно втрачає 23 млрд т родючого ґрунту. Якщо так піде й далі, то через 150 років на Землі не залишиться родючого ґрунту. Одна з основних причин втрати родючих ґрунтів — оранка. Вона, з одного боку, забезпечує заробляння в ґрунт пожнивних решток, бур’янів і гною, а також оздоровляє ґрунт шляхом аерації. Але, з іншого, — поступово знижує здоров’я і родючість ґрунтів.
За
1. «Ноу-тілл» заощаджує кошти.
Виключаючи оранку з переліку польових робіт, селянин заощаджує на пальному та трудозатратах. Один прохід по полю збільшує затрати на суму до $50 на гектар. Тому великі господарства можуть досягти відчутної економії.
2. Зменшуються витрати води на вирощування культур.
За «ноу-тілл» пожнивні рештки не заробляються в ґрунт, щоб потім перегнивати і забезпечувати ґрунт поживними елементами, а залишаються на поверхні. Разом з тим наявність подібної органічної речовини сприяє тому, що волога інтенсивніше поглинається ґрунтом. Таким чином, зменшується стік води по схилу. Тому чим частіше в місцевості трапляються посухи, тим ефективніший перехід на «ноу-тілл».
3. За «ноу-тілл» менше гербіцидів потрапляє в навколишнє середовище.
Це характерно не тільки для гербіцидів, а й для інших пестицидів та добрив. Відповідно, знижується забруднення ґрунтових вод хімікатами. Якщо більшість господарств зможуть перейти на «ноу-тілл», то це може забезпечити оздоровлення довкілля цілого регіону.
4. Підвищується врожайність.
Коли в місцевості зазвичай бракує опадів, то перехід на «ноу-тілл» може спричинитися до суттєвого зростання врожайності. Наприклад, у штатах Канзас, Небраска та Айова не рідкість і 50-відсоткове зростання врожайності після переходу фермера на «ноу-тілл». Це прискорює повернення додаткових коштів, яких вимагає заміна парку сільгосптехніки за переходу на нульовий обробіток.
5. Сформувалося співтовариство фермерів, які працюють за технологією «ноу-тілл», готових поділитися досвідом.
Масове впровадження нульового обробітку ґрунту в США почалося наприкінці 70-х. В 1988 р. цю технологію використовували 5% ферм, зараз — 30%. І вони готові поділитися своїм досвідом, що допомагає фермерам уникнути етапу проб і помилок, через який пройшли піонери цієї технології.
6. «Ноу-тілл» сприяє зростанню кількості корисних мікроорганізмів і комах.
Після переходу на «ноу-тілл» зафіксовано зростання чисельності корисних комах та ґрунтових мікроорганізмів. Особливо сильним воно було там, де перехід на «ноу-тілл» поєднувався з впровадженням покривних культур.
7. Вартість техніки для роботи за технологією «ноу-тілл» співставна з ціною іншої сільгосптехніки.
Капітальні затрати на перехід на «ноу-тілл» залежать від кількох факторів, але кожен з них можна контролювати. Вартість більшості техніки співставна з аналогічними машинами для традиційної технології, якщо перерахувати її на строк служби машини і якщо він перевищує 10 років. Наприклад, якщо для площі 800 га кукурудзи чи сої потрібно 2 посівних комплекси, а всього техніки — на суму більше $100 тис. Однак у перерахунку на кожен рік експлуатації техніки це становить лише близько $10 тис.
8. «Ноу-тілл» запобігає ерозії ґрунту.
За оранки верхній шар ґрунту втрачає вологу, особливо в вітряні дні. А в зливу ґрунт не може швидко вбирати вологу, і тоді виникають ерозія та повені. Натомість мульчування шаром пожнивних решток захищає від морозу та стабілізує поглинання води.
Проти
1. Вартість спеціальної техніки може бути непідйомною для деяких фермерів.
Перехід на «ноу-тілл» вимагає спеціальної посівної техніки, здатної сіяти за наявності шару торішніх пожнивних решток. Вартість такої техніки часто перевищує $100 тис. Навіть з урахуванням економії на оранці таких витрат не можуть собі дозволити деякі фермери.
2. На полях можуть активніше поширюватися грибні захворювання.
Хоча затримання вологи в ґрунті відносять до переваг «ноу-тілл», воно також може сприяти поширенню різноманітної плісняви та грибних захворювань. Останні проблеми легше контролювати за оранки. Фермерам необхідно вдатися до заходів, які обмежують потенційні втрати від грибних захворювань, наприклад, покращують аерацію без втрати родючого ґрунту. Проблема особливо гостро стоїть у місцевостях з вологим кліматом.
3. Зростання потреби в гербіцидах.
Оранка знищує бур’яни, а за "ноу-тілл» вони ростуть інтенсивніше, ніж культурні рослини. Це змушує сіяти стійкі до гербіцидів ГМ-сорти.
4. Очікування позитивного ефекту може тривати досить довго.
Якщо землю орали більше 100 років, то повне її відновлення може зайняти 15–20 років. Таким чином, зростання врожайності може й не окупити затрат на нову техніку. Тому терпіння є невід’ємною складовою переходу на «ноу-тілл». Фермер повинен викладатися на повну, і все одно немає стовідсоткової гарантії, що перехід на «ноу-тілл» підвищить прибутковість господарства. Може пройти 3–4 роки, перш ніж фермер взагалі побачить якісь результати. Тому ця технологія підвищить прибутковість господарювання тільки за умови довгострокового бачення переходу господарства на «ноу-тілл».
5. Технологія вимагає адаптації до кожного конкретного поля.
Технології «ноу-тілл» найбільше пасує вислів «Вік живи — вік учись». Хоча її освоїти набагато легше, ніж 40 років тому, робота за «ноу-тілл» передбачає постійне навчання. В процесі господарювання проявляється багато нюансів залежно від умов поля, від вологості і т. п. Багато фермерів виявляються розчарованими, бо думали, що однієї лише зміни технології буде достатньо для вирішення всіх проблем. Насправді ж успіху добивається той, хто постійно адаптує свою технологію.
6. На деяких видах ґрунтів фермери так і не отримують вигоди від переходу на «ноу-тілл».
До таких ґрунтів належать важкі глинисті а також сильно ущільнені (наприклад, через вирощування монокультури по оранці). Тому сильно ущільнений ґрунт може вимагати розущільнення або зривання плужної підошви. А взагалі фермерам слід радитися з консультантами щодо можливих вигод від переходу на «ноу-тілл» на кожному конкретному полі.
7. «Ноу-тілл» обмежує можливості використання землі.
На Середньому Заході США зазвичай не практикується вирощування в якості проміжних культур кормових трав. Взагалі неможливо вирощувати без оранки овочеві культури. Найбільша користь від пожнивних решток фермер отримує тоді, коли вони рівномірно розподілені поверхнею поля. Відтак господарства з обмеженою площею можуть не отримати вигоди від переходу на «ноу-тілл».
8. Інколи пожнивні рештки можуть виступати резерваторами хвороб, які проявляються на культурах-наступниках.
Ризик акумуляції патогенів на пожнивних рештках — одна з найбільших проблем «ноу-тілл». Це головна причина, з якої за «ноу-тілл» не рекомендується вирощувати будь-яку культуру два роки поспіль на тому самому полі. Тому консультанти радять практикувати сівозміну навіть на шкоду доходам від реалізації врожаю.
Переклав Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com