Михайло Драганчук: «Патріотично говорити — ми всі майстри, але головне — це справи»

Активні військові дії на території України перевернули з ніг на голову життя мільйонів українців. Але не слід забувати, що в стані гібридної війни Україна перебуває із 2014 року і страхіття окупації до 2022 року пережила значна частина українців.

Михайло Драганчук, справжній українець та патріот, успішний фермер із Криму, який не зрадив своїм принципам і після восьми років праці в окупації все ж таки змушений був покинути власне житло та бізнес і переї­хати із сім’єю на материкову частину України. Також пан Михайло відомий як «батько» впровадження технології землеробства No-till, яку активно просував і пропагує сьогодні серед аграріїв України та світу. Михайло Іванович сьогодні — наш гість.

Вас знають, як успішного, соціально-активного, медійного фермера, котрий має величезний досвід роботи в аграрній сфері. Коли і як доля Вас привела у сільське господарство?

— В сільському господарстві я з 1983 року, коли після закінчення Українського інституту інженерів водного господарства розпочав роботу головним гідротехніком колгоспу у Вінницькій області.

Це був південь Вінницької області і одне із найбільших господарств, де впровадили систему поливу на площі 1041 га.

А потім доля «закинула» мене із родиною в Крим… Початком особистого господарювання на землі можна вважати 1991 рік, коли я взяв в оренду перші свої три гектари. Можна було взяти вісім, але решта, п’ять гектарів, була ділянка без доступу до води. На той час я думав, що цього мені вистачить на все моє життя. Адже із техніки у мене був лише велосипед, який я, можна сказати, орендував у сусіда. І, коли їхав на ньому селом, з мене не сміявся лише лінивий.

Почали з вирощування баштанних культур та овочів. І вже на кінець літа на зароблені кошти я придбав автомобіль і мотоблок. Посмішки з облич односельчан зникли. Багато з них, побачивши мої досягнення, пішли брати землю.

Потім додалися полуниця і салат Айсберг, який ми постачали у найперший в Україні ресторан «Макдональдс». І саме салат мене підштовхнув до розширення площ. Адже потрібно було створити конвеєр продукції. Додатково беру (на той час земля нікому не була потрібна) ще 100 га.

Згодом я розширив площу до 360 га та перейшов на вирощування зернових і олійних культур. Адже головною на той час проб­ле­мою були люди, праця яких є доволі значимою в овочівництві та ягідництві: кожного ранку я прокидався і думав, скільки чоловік сьогодні прийде на роботу. Тому й вирішив дещо змістити фокус на вирощування зернових та олійних, де усі процеси більш механізовані.

Однак несприятливі ґрунтово-кліматичні умови Тарханкутського степу ускладнювали досягнення значущих економічних результатів (були роки, коли ми навіть на пару отримували по 11 ц/га пшениці). Це спонукало мене шукати нові підходи, які б дали змогу зробити працю на землі більш економічно ефективною. Адже на той час у мене вже була вся необхідна техніка… і важка праця з ранку до вечора. А відчутних результатів — зась. І працювати так далі не можна було. Адже всі зароблені кошти на овочах та салаті я вкладав у зернові і вони безслідно зникали.

У 2006 році, завдяки компанії «Агро Союз», я відкрив для себе технологію No-till. Було страшно, незвично і ціна на сівалки прямого посіву здавалась «космічною». Але я був впевнений, що слід рухатися саме в цьому напрямі.  Починав я зі стерньових сівалок СТС-2,1. Всі мої дії піддавалися критиці та скепсису з боку сусідів-фермерів. Просто ніхто не вірив в успішність справи. Але перехід до землеробства без обробітку ґрунту змінив все: і площу землі, яка збільшилась до 1400 га, і економіку господарства, і техніку, яку я в подальшому придбав.

Коли ти приймаєш рішення і не робиш перших кроків для його реалізації, ти ніколи не побачиш додаткових можливостей, які обов’язково з’являються.

Перший комп’ютер і вихід в мережу інтернет?

— У 1994 році по програмі обміну досвідом я відвідав декілька фермерських господарств Америки, де мене вразили масштаби вирощування овочів та ягід і, найголовніше, — це наявність комп’ютерів у кожному господарстві. Повернувшись додому переді мною постало питання — купити культиватор чи комп’ютер? Їхня вартість була майже однакова. І я вирішив взяти комп’ютер. І це було рішення не для того, аби похизуватися перед кимось чи бути одним із перших, у кого є комп’ютер. У мене було відчуття, що я не встигаю за часом. Для мене це була свого роду можливість «вскочити в останній вагон».

Коли я перший раз вийшов в інтернет, думав що відкрив ворота до безкінечного масиву інформації. Але знайомлячись з цією мережею я побачив, що тематика сільського господарства там практично повністю відсутня. І я зрозумів, що для того, аби така інформація була там, її потрібно туди «покласти».

Я вирішив ділитись своїм досвідом і допомагати іншим фермерам. Так народився мій сайт, присвячений фермерському бізнесу, потім з’явився сайт про технологію No-till, потім YouTube-канал No-Tiller, а згодом я почав організовувати навіть No-till івенти.

Які наразі справи? Як війна вплинула на Ваш бізнес? (Успішний бізнес в окупованому Криму. Яка його доля на сьогодні?).

— Після окупації Криму в 2014 році я відмовився від російського громадянства і продовжував працювати у своєму господарстві вже як іноземний громадянин (я і члени моєї сім’ї мали прописку в Криму і від нас вимагали взяти російський паспорт).  Але я з дружиною обрав другий шлях і отримали «посвідку на постійне проживання», що дало мені змогу не лише зберегти господарство, а й надалі працювати, але обмежило у діях. Ідеально було тим людям, які мали два паспорти. Для них всі ворота були відкриті — і на росії, і в Україні.

Про це не всі знали й інколи мені дорікали у тому, що я тоді не виїхав з Криму. Але я б хотів подивитися на тих фермерів, які б опинилися в такій ситуації на своїй землі не з позиції сьогоднішнього дня, а тоді, коли все відбувалось зовсім по-іншому і ніхто не уявляв, що треба робити. На початку окупації я шукав хоч якийсь шматок землі, щоб переїхати на материкову частину країни, ніхто з тих, хто нині дуже категоричний, не запропонував навіть один гектар зі свого господарства, щоб допомогти мені «зачепитись» і почати працювати.

Початок широкомасштабної війни застав мене з моєю родиною у Києві. 24 лютого я мав відкривати міжнародну освітню конференцію «Лабораторія No-till», але війна зламала усі наші плани. Більше у Крим ми не повернулись.

Тоді здавалось, що через 2–3 місяця війна закінчиться. Щоб зберегти господарство, ми звернувся до знайомого фермера з проханням взяти нашу землю і все наше майно у суборенду.

На початку було все було добре і ми могли навіть спілкуватися, обговорювати якісь робочі моменти. Але коли на каналі No-Tiller почались прямі ефіри під назвою «Аграрний фронт» з фахівцями і фермерами з України, США, Канади та Румунії, до мого господарства у Криму завітали з ФСБ і цього фермера забрали на «підвал». Зв’язок з ним обірвався і подальша доля господарства мені не відома.

---

Від редактора

Михайло Іванович не говорив прямо, як слід себе поводити під час окупації. Але із його слів, поведінки зрозуміло — окупація — це дуже серйозна річ, особливо з таким підступним та ненависним до українців ворогом. Потрапивши в таку ситуацію беззаперечно слід дотримуватися правил, які диктує окупант, але при цьому залишатися відданим своїм принципам. Це безпека для вас та вашої сім’ї. Якщо ти без роду та племені, то пливи собі й далі за течією, ні — борись. Але борися із розумом!

---

Блогерство й щорічні конференції NTLAB — це також бізнес чи це просто захоплення і таке собі хобі?

— Сільське господарство має далеко не масову аудиторію, тому блоги, присвячені сільському господарству, зазвичай не здобувають мільйони підписників. А одна окрема система землеробства – це ще більш вузька аудиторія. Тому ведення блогу для мене, як і для багатьох блогерів-аграріїв, це хобі, яке дає можливість спілкуватися і ділитися досвідом із дуже великою кількістю однодумців.

А коли йдеться про конференцію «Лабораторія No-till», це вже не просто хобі – це моя спроба покращити освіту у сфері землеробства без обробітку ґрунту та об’єднати однодумців. Організація таких міжнародних конференцій вимагає від мене великих зусиль і професійної підготовки. Я пройшов багато курсів для івенторів, відвідав провідні заходи в івент-індустрії та навчився багатьом аспектам організації подій на міжнародному рівні. Це, безсумнівно, бізнес, І не менш складний і ризикований, ніж аграрний.

Що, на Вашу думку, є головним у бізнесі — знання, досвід, везіння чи знайомі?

— Всі ці фактори є значущими. Адже життя плине так, що на певному етапі всі ці чинники відіграють ключові ролі.

Без знань та досвіду бути успішним у бізнесі практично неможливо. Вони допомагають приймати обґрунтовані рішення та уникати багатьох помилок, які можуть призвести до втрат. Тому постійне навчання та практика надзвичайно важливі.

Звісно, везіння також відіграє значущу роль. Я маю багато прикладів із життя, коли саме завдяки везінню, збігу обставин, мені вдавалося, наприклад, придбати в кредит трактор, який коштував 1,8 млн, із початковим внеском лише десять тисяч гривень. Але це не головний чинник успіху. Адже везіння може призвести до вигідних обставин, але без підготовки та навичок важко їх використати у своєму бізнесі.

Щодо знайомих, якщо ми говоримо про корупцію, то вона завдає шкоди будь-якому бізнесу та суспільству в цілому. Успішний бізнес повинен базуватися на справедливих і розумних принципах та правилах гри, а не на впливових знайомих.

Які особливості ведення бізнесу в Україні Ви могли б виділити? Хто, на Ваш погляд, має найбільшу потребу в інноваціях та інтенсивніше застосовує нові технології та рішення — потужні холдинги чи окремі фермери?

— Україна зараз має чимало складнощів, з якими стикаються сільгоспвиробники під впливом війни. Паралізований експорт продукції призвів до диспаритету цін, коли ресурси сільгоспвиробники купляють за світовими цінами, а свою продукція продають за цінами значно нижчими за світові.

При цьому, навіть у таких складних умовах війни, більшість аграріїв допомагають Збройним Силам України та тимчасово переміщеним особам. Я і моя сім’я відчули це як ніхто інший.

Але є й особливість, яка була помітна ще до повномасштабної війни. Висока конкуренція за земельні ресурси між агрохолдингами та малими і середніми аграрними підприємствами робить цей ринок більш конкурентним та складним.

Щодо інновацій та нових технологій. Малі та середні агробізнеси в Україні мають вищу потребу у впровадженні інновацій та нових технологій, оскільки це питання виживання у конкурентній боротьбі з агрохолдингами. Так, вони мають значну перевагу у відсутності багаторівневої системи управління, що дає їм змогу приймати та реалізовувати рішення швидше та ефективніше. Втім великий капітал має більше фінансових можливостей для впровадження інновацій.

Як Ви оцінюєте готовність українських аграріїв для переходу на нові технології обробітку ґрунту? Які тенденції на сьогодні панують?

— На готовність українських аграріїв переходити на нові технології обробітку ґрунту вказують кілька важливих тенденцій:

1 Зростає популярність ресурсозберігаючих технологій, особливо серед середніх і малих аграріїв, які бачать у них можливість підвищення конкурентоспроможності. Не змінюючись сьогодні, завтра середнього, а особливо малого фермера може не стати на ринку. Те саме можна сказати й про великий бізнес. Але їхня фінансова подушка більша і доступ до капіталу кращий. «Доки товстий схудне, то худий здохне».

2 Низькі ціни на сільськогосподарську продукцію підштовхують аграріїв до пошуку способів зниження собівартості виробництва,

3 Зростання цін на мінеральні добрива спонукають зменшувати їхнє використання та більше використовувати біологічні продукти для живлення рослин.

4 Інтенсивна механічна обробка ґрунту призводить до його деградації та зменшення родючості, що стимулює зменшення механічного обробітку ґрунту.

5 З кожним роком для збільшення родючості ґрунту все більше вирощується покривних культур.

Що сьогодні заважає розвитку бізнесу (крім війни)?

— На мій погляд, окрім впливу війни, розвитку бізнесу у сільському господарстві в Україні заважають такі чинники:

1 Притискання із боку регуляторних та фіскальних органів, включаючи блокування податкових накладних та різні перевірки фермерів. Особливо незрозумілий такий тиск на господарства, які побували у зоні бойових дій або ж знаходяться біля лінії фронту. Таке просто в голові не вкладається!

2 Недоступність кредитних коштів, що ускладнює залучення інвестицій і розвиток бізнесу.

3 Малий аграрний бізнес, маючи менші резерви та ресурси, стає особливо вразливим у військовий час. Підтримка з боку держави малого агробізнесу стає ключовою умовою його виживання та розвитку.

4 Для всього сільськогосподарського бізнесу важливо мати передбачувану податкову та фінансову політику, особливо в умовах воєнного стану.

Наскільки нині українським аграріям доступні сучасні технології, техніка і передові практики, в т.ч. і для No-till?

— На сьогодні українські аграрії мають доступ до сучасних технологій, техніки та передових практик, включаючи No-till. Світові ринки постачають іноземну техніку та різні технологічні рішення в Україну, і цей доступ є навіть під час складних обставин у країні.

Ба більше, необхідна для впровадження No-till техніка виробляється і в Україні, причому українські виробники поступово підвищують якість своєї продукції. І, що головне, вартість цих агрегатів значно менша порівняно із закордонними машинами. До того ж вітчизняна техніка для «нуля» продається навіть на європейському ринку.

---

Поради від Михайла Драганчука щодо того, як стати успішним ноу-тілером.

Для досягнення успіху в системі No-till, слід дотримуватися певних кроків та принципів. Їх дуже багато але серед основних перших кроків я б відмітив:

1. Визначте мету. Перший крок — чітко сформулюйте мету, якої ви хочете досягти через впровадження технології No-till: покращення економіки, зупинка деградації ґрунтів, зменшення затрат праці тощо. Для чого ви робите цей крок? Які цілі переслідуєте?

2. Розберіть свою ситуацію. Оцініть проблеми та виклики, з якими Ви стикаєтеся у вирощуванні с.-г. культур. Вирішення конкретних проблем може стати Вашим головним мотиватором для переходу до No-till.

3. Зберіть інформацію. Розпочніть вивчати тему No-till, використовуючи різні джерела, такі як книги, журнали, відео на YouTube, семінари та конференції. Не зупиняйтеся на одному джерелі і намагайтесь постійно вдосконалюватися.

4. Спілкуйтеся з однодумцями. Знаходьте можливості спілкуватися з іншими фермерами, які зацікавлені в No-till. Це допоможе уникнути помилок і навчитися новому.

5. Аналіз ґрунту. Перед початком роботи важливо зробити докладний аналіз ґрунту на Вашому полі, щоб мати чітке уявлення про його стан. Не можна оцінювати ефективність технології, не маючи інформації щодо змін від початку її впровадження.

6. Підготуйте поля. Вирівняйте їхню поверхню, щоб забезпечити оптимальні умови для впровадження No-till.

7. Сівалка прямого висіву. Хтось купує спеціальні сівалки, хтось їх орендує, а хтось користується саморобними сівалками. Обирайте свій варіант, виходячи зі своїх можливостей. 

8. Експериментуйте. Будьте готові експериментувати та тестувати різні підходи до вирішення проблем, з якими Ви стикаєтеся на своїх полях.

Це не щось нове, а лише короткі тези із моєї книги «No-till для початківців». Звісно, у книзі я набагато детальніше зупиняюся на кожному з пунктів. І всі бажаючі можуть глибше вивчити ці питання.

---

Перехід на No-till вирішує досить багато питань як щодо збереження ґрунтів, так і економіки. Але це не дешево і є багато прикладів розчарування після переходу, часткової відмови від «нуля», повернення до традиційних технологій....

— Дійсно, іноді можна спостерігати таку картину: фермери переходять на технологію No-till, працюють кілька років, але, зіткнувшись із якимись труднощами і не зумівши їх подолати, розчаровуються та повертаються до обробітку ґрунту. І, як правило, при цьому фермер робить висновок – технологія No-till у наших умовах не працює.

Моя порада в таких випадках – у разі виникненні будь-якої проблеми потрібно розглядати цю проблему не окремо, а лише в сукупності з іншими елементами системи No-till.

Корінь будь-яких проблем у застосуванні технології No-till – розгляд проблемного елемента окремо від усієї системи. Але No-till – це велика система зі своїми підсистемами – техніка, економіка, сівозміна, ґрунтова волога, живлення, захист рослин тощо. У цій системі немає другорядних елементів, всі вони важливі і жоден із них не може розглядатися окремо від інших.

Більш вірним буде такий підхід – розглядаю проблему, що виникла, а бачу всю систему в цілому. Вирішення будь-якої проблеми в технології No-till полягає у комплексному підході.

Чи не виникало у Вас думки створити спеціальну організацію, яка б надавала експертні консультації та допомагала сільгоспвиробникам освоювати землеробство без обробітку ґрунту?

— Є в мене ідея створити Центр No-till досліджень. Ця ідея народилася з реальної необхідності, коли я сам освоював No-till. Адже, якщо в традиційному землеробстві є багато наукових досліджень та досвіду, то в технології No-till, яка базується на відсутності обробітку ґрунту, ще багато невідомих аспектів. Наша аграрна наука мало цікавиться цією системою землеробства, тому важливо створити центр, який би займався дослідженнями та навчанням.

Головна мета Центру — це проведення різноманітних дослідів із вирощування культур без обробітку ґрунту, вивчення різних елементів технології No-till, випробування техніки, організація польових освітніх заходів і багато іншого. Сьогодні моє найперше завдання — знайти відповідну земельну ділянку площею до 50 га в Київській чи сусідніх областях на умовах оренди для реалізації цього проєкту. Але виявилося, що це не просто. Так, я маю пропозиції від аграріїв з Одещини, Рівненщини, але це досить далеко від сьогоднішнього мого місця проживання. То ж якщо є бажаючі виділити на умовах суборенди частинку свого господарства, буду тільки радий.

Стосовно консультацій та допомоги, то це невід’ємна частина мого життя — допомагаю всім, хто до мене звертається, без винятку. Але не всі готові прийняти цю допомогу. Багато звертаються не тому, що хочуть отримати пораду, а хочуть підтвердити власні думки. І якщо ти говориш те, що їм не подобається вони будуть сперечатися, доказувати свою думку. Таких людей я від­разу зупиняю і запитую «Якщо Ви все знаєте, то навіщо запитуєте? Навіщо витрачаєте свій та мій час?»

Під час однієї з попередніх зустрічей, я ставив запитання стосовно частки технології No-till в Україні, яка вона на сьогодні? Відкриття ринку землі мало вплив на її зміну? Як змінюється географія No-till в Україні?

— На жаль, в Україні відсутня державна статистика, яка б надала точні дані щодо площ, де сільськогосподарське виробництво ведеться без обробітку ґрунту. Проте можна відзначити, що інтерес до технології No-тill в Україні зростає з кожним роком, особливо серед малих і середніх аграрних підприємств.

Щодо впливу відкриття ринку землі на вибір системи землеробства, наразі не вдалося помітити відчутних змін. Багато аграріїв, які вже застосовували No-till, продовжують використовувати цю технологію, оскільки вони бачать її переваги в збереженні ґрунту та підвищенні ефективності виробництва.

Щодо географії No-till в Україні, то можна відзначити, що дедалі більше аграріїв із північних та західних областей нашої країни проявляють інтерес до цієї технології. Це може бути пов’язано з конкретними ґрунтово-кліматичними умовами цих регіонів, де No-till може мати особливий позитивний вплив на збереження родючості ґрунту.

Які питання вирішує технологія No-till. Які чинники на це впливають?

— Є велика кількість факторів, що впливають на сільське господарство та спонукають аграріїв до переходу на цю технологію. Деякі з них включають:

1 Ерозія ґрунту: зменшення ризику вітрової та водної ерозії стає однією з головних переваг No-till.

2 Зміни клімату, які можуть призводити до збільшення нестачі вологи або інших агрокліматичних викликів, що робить систему No-till привабливішою для збереження вологи та захисту ґрунту.

3 Збереження родючості ґрунту: No-till допомагає зберігати родючість ґрунту та запобігає її зниженню.

4 Підвищення цін на ресурси, такі як пальне і добрива, а також низькі ціни на вироблену продукцію можуть змушувати аграріїв шукати способи зменшення собівартості виробництва, і No-till може бути одним із таких рішень.

5 Свідомість та освіта: зростання свідомості та освіченості аграріїв щодо переваг No-till можуть стимулювати більше фермерів спробувати цю систему.

6 Регуляторні та законодавчі зміни: зміни в законодавстві, спрямовані на підтримку сталого землеробства та зменшення негативного впливу на довкілля, можуть сприяти поширенню No-till.

---

Штрихи до портрета

Найважливіші здобутки у професійній діяльності...

Стаття «Колесо No-till балансу», яку колись написав для вашого видання. Її надрукували також і в американському фаховому журналі. Це нібито дрібниця, але сьогодні одиниці можуть похвалитися тим, що їхні праці друкують в американських виданнях. Створення та успішна діяльність каналу No-Tiller на YouTube, який наразі є найпопулярнішим у світі блогом про технологію No-till! Книга «No-Till для початківців», яка сьогодні вже виходить на чотирьох мовах.

Життєві принципи, які допомагають досягати поставленої мети...

— Цілеспрямованість і наполегливість.

Професія, про яку мріяли в дитинстві...

— Я займався хокеєм і мріяв стати тренером із цього виду спорту.

Головна позитивна та негативна риса характеру...

— Прямота. Ця риса в одних випадках виступає як позитивна, в інших – як негативна. Нелегко із нею жити. Але можна. (Посміхається)

Улюблений афоризм...

— «Коня можна підвести до води, але неможливо змусити його напитися». Він дуже яскраво описує ситуацію навколо впровадження технології No-till: якщо людина цього не хоче, то вона буде шукати відмовки, як би ти її не вмовляв і щоб ти не пропонував.

В чому, на вашу думку, щастя?

— В свободі. Це те, що не можна виміряти нічим. І оцінити можна тільки тоді, коли ти її втрачаєш. На початку окупації Криму залізничне сполучення між півостровом та материковою Україною повністю функціонувало. Я багато їздив цими потягами. Відправляємося із Сімферополя. До переходу кордону у вагонах тиша... Ніхто не говорить. Тільки-но переїхали кордон — шум, гомін, розмови. Що змінилося? Потяг той самий... Люди теж…

Найкращий відпочинок для Вас?

— Гірські лижи на Буковелі.

Що для Вас є найголовнішим на сьогодні?

— Перемога!

Яка у Вас сім’я?

— У нас з дружиною дві дочки, зяті й четверо онуків.

---

У зв’язку з війною, якими Ви бачите перспективи розвитку агробізнесу в Україні?

— У цьому році агросектор України вперше за останні 20 років став збитковим. При цьому врожайність основних культур (пшениця, кукурудза, соняшник) суттєво не знизилась, проте низькі ціни цього року навіть не перекривають витрати на їхнє вирощування.

У такі важкі часи ми повинні шукати шляхи виживання та росту. Одним із ключових аспектів є зниження собівартості продукції. Незалежно від обмежень та обставин, на які ми не маємо впливу, зниження собівартості є важливим фактором, який допоможе аграріям пережити цей важливий період.

За таких умов стає вельми актуальним перехід на ресурсосберігаючі технології, і No-till є однією з них. Я не акцентую увагу лише на No-till. Є й інші ресурсозберігаючі технології, які дають можливість раціонально використовувати обмежені ресурси та підвищити ефективність виробництва. Пробуйте!

Незважаючи на складні обставини, аграрний сектор все одно буде розвиватися у бік підвищення ефективності, а також збереження та покращення родючості ґрунту, на якому він працює. Ефективний агробізнес — це не лише прибуток, а й дбайливе ставлення до землі, яка є основою для всієї галузі.

Які цілі та завдання Ви ставите перед собою особисто на найближчу перспективу?

— Створити Центр No-till досліджень. Я вже відчув наскільки це не просте завдання – знайти ділянку землі під цей проект. Якщо мені не вдасться знайти землю для цього проекту у Київській чи сусідніх областях, то реалізую свою мрію після повернення до Криму! На тій землі, де я працював.

І є ще одна мрія — провести польову практику конференції «Лабораторія No-till» саме у Криму.

Що б Ви побажали українським аграріям взагалі і в переході на No-till зокрема.

Буваючи у різних країнах, знайомлячись із закордонним досвідом, зайвий раз переконуюсь — наскільки круті наші аграрії! Тому бажаю:

• Ніколи і нічого не боятися. Боротися із холодним розумом!
• Вірити в себе і в свою сили! Разом до Перемоги!
• Тим, хто думає про перехід на No-till, можу сказати лише одне — почніть!

А. Сухина, a.sukhina@univest-media.com