Через терни — до ЄС

Одразу хочеться подякувати за гостинність, увагу та спеціальну програму, в якій було завбачено побажання кожного з 15 журналістів — учасників навчання. Група медійників складалася з теле-, радіожурналістів, були представники провідних журналів та газет сільськогосподарської тематики. Тому догодити одразу всім було нелегко. Але всім цікаво було подивитися на досвід польських фермерів у адаптації до вимог Євросоюзу. Адже вітчизняні сільгоспвиробники з великим острахом сприйняли вступ України в СОТ і з не меншими побоюваннями чекають на приєднання до ЄС.

Економічні перетворення
Сільське господарство Польщі завжди вирізнялося значною часткою недержавного сектору: близько 70% становлять приватні наділи. Спеціалізація агровиробництва в європейському розподілі — це виробництво картоплі, льону, ягід, тютюну, зерна, цукрових буряків, м’яса, молока. Під зерновими культурами зайнято 56% площ сільськогосподарських угідь, під кормовими — 18, картоплею — 16, технічними культурами — 5, під овочевими — 5%. Частка тваринництва — 45 відсотків.
Ми добре пам’ятаємо, як у 90-ті роки українські “човники” “плавали” з товарами до Польщі. Дехто встиг заробити непоганий початковий капітал. Тоді користувалися попитом найелементарніші товари, такі як праски, постільна білизна, тертушки, бензопили “Дружба”. Це було яскравою ілюстрацією кризового економічного становища. Сільське господарство того часу теж було не кращим за промисловість — орали кіньми.
1992 року було прийнято рішення почати процес роздержавлення. Створили Агенцію реструктуризації і модернізації сільського господарства.
Починаючи з 1990-го, Світовий банк “підживлював” економічні перетворення в Польщі кредитами, консалтингом і технічною підтримкою, надавши 5,7 млрд дол. У 1991 році був заснований Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) для фінансування проектів розвитку в країнах Східної і Центральної Європи, щоб стимулювати перехід до ринкової економіки. Серед клієнтів банку Польща за місткістю інвестиційного портфеля виявилася другою — 2,8 млрд євро. Не пересихав іще один фінансовий потік — від Євросоюзу, причому на безповоротній основі. Спершу в рамках програми PHARE (сприяння реструктуризації економіки), серед бенефіціантів якої — десять країн — претендентів на вступ у ЄС. (Згідно з принципами ЄС, держави — реципієнти допомоги PHARE — беруть на себе зобов’язання фінансувати 25% вартості проектів, а також покривати витрати на їхнє технічне обслуговування).
Так, протягом 1990–1999 років із загального фонду обсягом 10,21 млрд євро Польща отримала понад 2 млрд. Пізніше додалася програма SAPARD (спеціальна програма з аграрного та сільського розвитку), за якою країні дісталося майже 700 млн євро. Пріоритетами програми були інвестиції в сільськогосподарські підприємства (15% загального обсягу допомоги), розвиток переробки та маркетингу сільськогосподарських товарів (35%), розвиток та вдосконалення інфраструктури в сільській місцевості (45%), розвиток і диференціація економічної діяльності на селі для забезпечення джерел альтернативного доходу (5%). Для одержання технічної допомоги працювали принципи кофінансування проектів: тільки суспільним осередкам надавали фінансові інвестиції з державних фондів; вклад громади може становити не більше 75% загальної суми кваліфікаційних державних витрат; для інвестицій, що забезпечують прибуток, державна допомога може сягати до 50% загальної суми кваліфікаційних коштів (з яких вклад громади — близько 75 відсотків).
Фондом SAPARD скористалося 16 тис. польських аграріїв. Найбільше, на думку регіонів, одержали гміни (гміна — територіально-адміністративна одиниця Польщі) з Свєнтокшиського, Підкарпатського, Подляського, Малопольського та Мазовецького воєводств. Лідером є Біскупєц Поморські — сільськогосподарська гміна на північному сході Польщі, яка реалізувала сім інвестиційних проектів, що стосувалися водно-каналізаційної системи, будівництва та модернізації шляхів, отримуючи дофінансування в розмірі 5,3 млн злотих, тобто приблизно 1,6 млн доларів США.
Після вступу в Європейський союз Польща вже не користується доакцесійними фондами технічної допомоги, а натомість їй надано доступ до структурних фондів. Приєднання до ЄС не означає автоматичного розподілу коштів, але дає право одержувати їх згідно із загальними правилами.
Загалом протягом 1990–2003 років Польща одержала близько 5,8 млрд євро фінансової допомоги. Не слід забувати, що чи не найголовнішою умовою вступу в ЄС було приведення польського законодавства у відповідність до євросоюзівського. Процес тривав десять років і завершився 1 травня 2004 року — днем відліку офіційного вступу Речі Посполитої в ЄС. Було опрацьовано понад 100 тис. сторінок законодавчих актів. Більшість із них затверджено як національні закони, перекладено з польської знову англійською, щоб Єврокомісія могла зрозуміти, наскільки адекватно її законодавство адаптоване в Польщі. Відтоді Польща “осіла” на чотирьох стовпах єдиного внутрішнього ринку ЄС: вільне переміщення товарів, робочої сили, капіталу та послуг. Ще — як асоційованому члену ЄС — їй скасували квотні обмеження на промисловий експорт до Євросоюзу, за винятком “чутливих” товарів: п’яти видів тканин і сільськогосподарських продуктів (молока, м’яса та великої рогатої худоби), що не підлягали загальній лібералізації. Частковим замінником цих обмежень можна вважати виторгувані урядовцями на майбутнє прямі субсидії для селян у розмірі 55, 60 і 65% (2004–2006 рр.) від рівня, що діяв у країнах ЄС.
Згідно з домовленостями, якщо виникнуть серйозні й тривалі збої у функціонуванні АПК, Польща може скористатися захисними застереженнями. В Договорі про вступ у ЄС на прохання вступника записали: “Враховуючи специфічні проблеми сільського господарства Польщі, кошти, які Єврокомісія використовує, щоб запобігти ускладненням на ринку, можуть охоплювати моніторинг товарних потоків між Польщею та іншими країнами”. Формулювання начебто нейтральне, але його достатньо, щоб захистити польський ринок, зокрема й від імпорту з третіх країн, тобто країн поза зоною ЄС.
Ще один привілей: тимчасові перехідні положення, що спрощують адаптацію продукції польських селян і переробних підприємств до вимог єдиного ринку ЄС. Йдеться про три-чотирирічні перехідні періоди для структурних пристосувань, використання зниженої ставки ПДВ на товари, що застосовуються в аграрному виробництві. Як наслідок підписаної угоди про “подвійний нуль”, торгівля сільгосппродукцією між Польщею та ЄС активізувалася.
Суттєву роль у перетворенні сільськогосподарських територій Польщі в перші роки членства в ЄС відігравав і План розвитку сільських територій (ПРСТ), метою якого була підтримка диференційованого розвитку сільських територій (суспільні, економічні та екологічні аспекти). На його реалізацію призначалося приблизно 3,6 млрд євро.
З вересня 2004 року почали реалізовуватися програми екологічно безпечного сільського господарства, утримання лугів та пасовищ, захисту грунтів та грунтових вод, збереження порід тварин і покращання їхнього стану, а також заліснення сільськогосподарських земель (премії за висаджування лісів, а також додаткове фінансування витрат на насадження).
Ілюстрацією позитивних змін у структурі сільськогосподарського виробництва після вступу Польщі в ЄС може бути факт значного пожвавлення на ринку яловичини, де передбачається, що продаж польських м’ясних виробів та м’яса збільшуватимуться до 2010 року в темпі 12% щорічно (до 550 тис. тонн у 2004 р.). Після 1 травня 2004 року значно зріс експорт польських молочних виробів, особливо масла, йогуртів та сирів. Доходи аграріїв від продажу молока зросли більше ніж на 21% (про що можна тільки мріяти українським сільгоспвиробникам, яким стає все важче займатися тваринництвом.
Ще 2003 року з’явився Закон про аграрний устрій. Преференції отримали сімейні господарства. В Північних землях почав діяти мораторій на купівлю земель для фізичних осіб протягом восьми років, для юридичних осіб — протягом 12. Пільги в тендері на купівлю ділянки мають її орендарі. Укладають попередній договір купівлі-продажу, який перевіряють в Агенції земельних нерухомостей, у якої є грунти на балансі. Агенція має право першості на купівлю будь-яких ділянок незалежно від форми власності продавця. Якщо є згода Аграрної палати, але Агенція протягом місяця від дати подання договору не має бажання придбати ділянку, тоді укладають другий договір — про перехід права власності.
Такий досвід має стати нам у пригоді, бо ми все боїмося, що наші землі скуплять іноземні капіталісти, й тому мораторій вважаємо найкращим заходом захисту. Але, як відомо, і за мораторію землі продають за хитрими схемами.

Висить груша…
Вище мова йшла про програми технічної допомоги, які вагомо підтримали польських фермерів. Маємо надію, що ЄС запропонує аналогічні програми й для України на шляху інтеграції в ЄС. Але як фізично можна було одержати гроші за цими програмами? Потрібно подати кваліфіковано складений бізнес-план розвитку господарства, підготувати клопотання, план витрат і майбутніх доходів. Ось тут і згадують про кваліфікованих дорадників, котрі знають, які документи треба зібрати, куди їх подати, як звітувати в процесі використання. На два мільйони приватних фермерських господарств працює майже п’ять тисяч дорадників, у кожній гміні — один, а то й два таких фахівці.
Відділ дорадництва в Старому Полі, де ми побували, — велика, добре організована структура. Паралельно з групою журналістів навчали ще й групу українських викладачів (40 осіб) та стажували дорадників із Криму. Тут і готель, і житло для працівників, сучасні конференц-зали, лабораторії, поле, гаражі з технікою, власне видавництво й багато іншого.
Раніше, за словами директора Поморського осередку пані Альдони Лось, найважливішим у дорадництві було поширення нових технологій сільгоспвиробництва. Тепер рівень професійної підготовки фермерів зріс, серед них багато людей з інженерною чи агрономічною освітою. До того ж, фірми, які пропонують техніку, засоби захисту рослин, добрива, самі організовують навчання в рамках маркетингу. Дорадча служба лише контролює цей процес, стежить, щоб фермера не обдурювали.
Нині добре працює індивідуальне дорадництво, коли, наприклад, фермери подають заявки на фінансову допомогу ЄС для екологічних проектів (зберігання гноївки тощо). Ефективне й групове дорадництво у формі семінарів, конкурсів. Масове дорадництво проводять із допомогою мас-медіа. На комерційній основі надають послуги з лабораторного визначення якості грунтів, м’яса, молока.
Польські дорадники активно діляться інформацією та досвідом з українськими колегами, тому маємо надію, що вітчизняні сільгоспвиробники найближчим часом знайдуть таку саму інформаційну підтримку в дорадників.
Про те, як це відбувається в Польщі, детальніше розповімо в грудневому номері, в матеріалі про фермерів, які займаються компостуванням гною, розведенням оленів, коней, зеленим туризмом, овочівництвом. Їх усіх об’єднує співпраця з дорадниками та вміння працювати за програмами підтримки ЄС. Маємо надію, що їхній досвід надихне вас на розвиток нових бізнесових традицій в

Господарство пана Лєшка Свєрчка 
Пан Свєрчок разом із дружиною господарює вже сім років. Їхнє господарство розкинулося на місці колишньої німецької садиби. Тут навіть лишилися капітальні будівлі з тих часів, їх тепер використовують для зберігання  продукції. Всього в господарстві 560 га сільгоспугідь, з яких 60 га — зелені угіддя, решта — рілля. На 230 га сіють пшеницю, 170 га — під ріпаком, 55 — зелений горошок, 20 — цукрові буряки, 35 га — кукурудза на силос. На початку серпня, коли ми гостювали у фермерів, вони прогнозували не дуже високі врожаї через сильну посуху. Але пшениці зібрали 10 т/га, ріпаку — 5,5 т/га. Щодо сортового складу, то тут використовують продовольчі сорти високого гатунку — як польські, так і німецькі. Що ж до якості пшениці, то її в Польщі визначають за кількістю клейковини, білка, за числом падіння та вологістю. Якщо ці параметри перенести на класи, якими ми користуємося в Україні для визначення якості пшениці, то збіжжя третього класу в Польщі коштує близько 300 грн у період після збирання. Але, зазвичай, фермери чекають на вищу ціну, а поки що очищують, досушують і закладають зерно на зберігання. Пан Лєшек скористався програмою допомоги ЄС і збудував сушарню та елеватор. Звичайно, з допомогою дорадників, з якими працює на регулярній основі.
Що ж надзвичайного в цьому господарстві, що старопольські дорадники вирішили його показати 15 журналістам з України? Виявилося, що відоме воно не тільки досягненнями в рослинництві, а ще й тваринництвом і нетрадиційним методом компостування гною. Надої сягають 10 тис. л. Господарство відоме коровами-рекордистками, які мають медалі та кубки. За потреби третю частину поголів’я раз на рік оновлюють. Практикують вигул худоби в загоні. Що ж до гноївки, то тут зроблено спеціаль но забетонований майданчик, де рівномірно механізованим способом розкладають гноївку. Протягом півтора місяця періодично гній перевертають, і таким чином утворюється компост. Його із задоволенням купують сусіди для удобрення квітників, ділянок під овочами тощо. Даний метод вигідний, бо немає потреби в гноєсховищі. Оскільки майданчик бетонований, то грунт не забруднюється нітратами. За потреби це місце можна використовувати як стоянку для сільгоспмашин. Така програма компостування гною — перша в Польщі та одна з небагатьох у Європі. Її роботу контролюють науковці й консультують дорадники.
Господарство сім’ї Сарновських 
Власниками господарства є спілка, яку батько Мартіна створив ще 1993 року. Сам Мартін закінчив аграрний вуз у Ольштині. Працює разом із дружиною, має двох дітей. У господарстві 780 га сільгоспугідь. На 340 га вирощують озиму пшеницю, 170 га — під ріпаком, 35 — займають цукрові буряки, 60 га — зелений горох. Майже сім років вирощують кукурудзу на зерно в монокультурі зі сталою врожайністю 120 ц/га. Проблему із високою вологістю зерна (40%) вирішили, збудувавши сушарню. Врожайність ріпаку цьогоріч становила 45 ц/га, озимої пшениці — 95–100 ц/га. (Така врожайність нам тільки сниться, навіть цього рекордного сезону). Застосовують традиційну оранку, але коли пшеницю висівають після ріпаку, використовують полицевий обробіток грунту. Вносять NPK згідно з технологічними нормами та строками.
 Цього року пан Сарновський вирішив продати трактори польського виробництва й оновити машинну базу господарства, але, на жаль, покупця поки що не знайшли. Перед жнивами придбали два трактори “Джон Дір” потужністю 130 к. с. Наступного року планують будувати нове зерносховище, бо в період жнив забарно возити зерно на елеватор, який міститься на відстані. Та й на послугах зі зберігання можна трохи заробити. Раніше тримали ВРХ, але після захворювання тварин на лейкоз вирішили відмовитися від молочного скотарства й залишили лише свиней.
У господарстві постійно працюють 18 осіб, які є співвласниками. Це трохи забагато. Але всі вони добрі фахівці. Оскільки в господарстві використовують сучасну техніку, яку не можна довірити будь-кому, механізаторів тут цінують. Двоє людей працює в свинарнику, один конюх.
Як колись звучало в рекламі МММ, у господарів є “непогана прибавка до зарплатні” — вони здають в оренду землі під вітряки, які виробляють електричну енергію. Під 12 вітряків потужністю 1,5 МВт віддали 12,5 га землі плюс 2 га дороги. Ці вітряки належать іспанській фірмі. Тож вигідно всім.

Господарство “Янтарі”
Це господарство 34 роки тому організували батьки Мацея Влодарчі. Займалися різними напрямами, але завжди було тваринництво. Вісімдесяті роки принесли тенденцію до розширення господарств і створення великотоварного виробництва. Фермери, в яких було по одній тисячі гектарів землі, зрозуміли, що мають шукати інші види діяльності, щоб вистояти. Мацей Владарчі почав шукати додаткові джерела прибутку, коли в сім’ї сталася біда: дружина з донькою потрапили в аварію, внаслідок якої донька залишилася інвалідом. Батьки не скорилися долі й почали шукати нетрадиційні методи реабілітації. Так народилися фундація “Поверни в “Янтарі” та агросадиба “Фарма “Янтарі”. Спочатку фізіо- та психотерапевтичні заняття із використанням коней пробували проводити з власною донькою, а тоді, побачивши позитивний результат, вирішили підтримати інших батьків з дітьми-інвалідами. Адже в містах інваліди мають хоч якусь можливість пересуватися, відвідувати театр чи магазин. У селі життя інвалідів обмежене, а разом з дітьми – й життя їхніх батьків, не згадуючи вже про можливість лікування: відвідання фізіотерапевтичних кабінетів чи басейнів.
У 2002–2004 роках з’явилася можливість скористатися субсидіями, які виділяла Євроспільнота. Створили садибу завдяки копіткій праці всіх членів родини та підтримці ЄС. Потім організували благодійний фонд реабілітації дітей-інвалідів.
Загалом у господарстві 20 га землі. Більша частина — під пасовищами. Садиба теж має велику територію (6,5 га) з трьома десятками затишних котеджів, які ховаються один від одного в сосновому бору. До речі, сосни й ялинки висадили господарі. Біля будинків — гойдалки. Крокуючи в ногу із сучасними тенденціями використання екологічних методів опалення, деякі будиночки мають пічки, які топлять дровами. Окремо — стайня на 19 коней, де за тваринами доглядають діти разом із дорослими, розчісують їм гриви, чистять боки — це теж частина лікувальної терапії. Утримання одного коника обходиться в 150 злотих на місяць. Є два міні-зоопарки, басейн, дитячий майданчик.
У господарстві працюють фахівці-фізіотерапевти, п’ять інструкторів, два психотерапевти, фізіотерапевт, який має потрібне обладнання в кабінеті, три інструктори, що працюють з кіньми.
Будь-хто може провести час у садибі “Янтарі”. Котедж коштує 280 злотих на день. Але сім’ї з дітьми-інвалідами мають пільги. Щороку тут безплатно відпочивають і лікуються 60 дітей. Витрати компенсують субсидіями ЄС, які отримують завдяки допомозі дорадників.
З 1 вересня відкрили осередок реабілітації та виховання для дітей із різними відхиленнями, які мешкають у селах неподалік. Батьки зранку привозять дітей у “Янтарі”, де з ними займаються вчителі й лікарі, а забирають по обіді. Таким чином змінюється життя і батьків, і дітей. Планується виїзд з дітьми в перукарню, театр. Так здійснюється процес усуспільнення життя дітей. Поки що садиба може приймати 24 дитини.
Крім того, тут друкують казки для незрячих дітей.
Колись займалися гончарним бізнесом, на згадку про який лишилися чудово розписані горщики для квітів.
Виявляється, пан Мацей у юності мріяв стати лікарем, але не добрав на вступних екзаменах до медичної академії чотирьох балів. Тоді вступив до аграрного університету й почав працювати в господарстві разом з батьками. Але доля змусила згадати колишні захоплення медициною, й тепер вони допомагають повертати до повноцінного життя дітей з фізичними вадами.
Господарство Юстини Дембек
Господарство Дембеків славиться незвичайним видом бізнесу: тут розводять оленів зі срібними рогами. Точнісінько таких гарненьких, як у рекламі жувальної гумки з лохиною.
Оленями вирішили зайнятися кілька років тому, бо не було іншого виду заробітку. Мають 200 га пасовищ. Доглядають 100 оленів. У середньому на 1 га можна тримати 15 тварин. Молодняку — близько 30 голів. Затрати праці невеликі. Фінансові витрати теж невисокі: за рік на утримання одного оленя витрачають 100 злотих. Здоров’я стада контролює ветлікар. На щастя, ці тварини майже не хворіють. Живуть олені в середньому 20 років. Вартість однієї голови — близько 2,5 тис. злотих. Фермери вже інвестували близько 70 000 злотих. Господарі обгородили ділянку пасовища електропастухом. Посередині збудували накриття, щоб тварини могли ховатися під час дощу та снігу, там стоять годівниці, бо господарі догодовують оленів сіном. Ці тварини невибагливі до їжі. Вони із задоволенням їдять свіжі яблука прямо з рук відвідувачів. Цікаво, що найсміливішими є самці з великими рогами, а за ними трохи позаду шикуються інші члени оленячої сім’ї.
Субсидій від ЄС поки що не одержали, дотацій від держави чи ЄС теж немає. Але мають надію на майбутні прибутки.
Крім естетичного задоволення, такий бізнес буде прибутковим. Адже оленячі роги (панти) можна здавати на переробку на фармакологічні підприємства. М’ясо із задоволенням закуповують ресторації, живий молодняк — зоопарки та фермери, які займаються зеленим туризмом. А ще господарі з радістю приймають гостей, які приїжджають у вихідні дні з дітками. Це теж дає невеликий прибуток.

Агросадиба Зігмунта Круковського
У цій садибі живе три покоління Круковських. 15 років тому вони придбали земельну ділянку розміром 200 га в Агенції земельної власності. Збудували поетапно стайні, де утримують 55 коней. Сини професійно займаються кінним спортом, тому вид діяльності — конярство — було обрано не випадково. Син Яцек став чемпіоном Олімпійських ігор у Пекіні. Його ідеєю було створити клуб для бажаючих навчитися професійно їздити на конях. Саме він займається підбором та тренуванням племінних жеребців. До слова, година тренування коштує від 30 злотих. Плюс лекції, тоді ціна зростає до 100 злотих. Яцек купує дешевих коней, сам тренує їх. Відповідно, після цього їхня вартість зростає, тоді він їх і продає. Вартість коней різна. Деякі коштують 15–18 тисяч євро.
Тут працює також пансіонат для коней. Фанатів кінного спорту нині багато, але тримати своїх жеребців ніде. Ось тут і стає в нагоді садиба Круковських. Утримання одного коня коштує 600 доларів на місяць. 
Практикують приймати гостей, які приїздять, щоб просто покататися верхи або взяти уроки майстерності верхової їзди. Для інших членів сім’ї підприємливі фермери ставлять намети з пивом та наїдками.
Кілька разів проводили прийоми та корпоративи з кетерингом та катанням верхи.
Виявляється, такий вид бізнесу не тільки приємний для душі, корисний для оздоровлення фізичного стану, але й прибутковий. Головне, як каже Яцек Круковський, любити справу, якою займаєшся.
Господарство Мацея Вонсіка
Обробляють Вонсіки 400 га землі. Вирощують ріпак і пшеницю. Ріпак сіють на одному місці три роки, пшеницю — два. Дуже рентабельним є вирощування ріпаку — цього року ціна сягала 400 євро за тонну, тоді як за пшеницю дають 200 євро/тонна. За програмою САПАРД скористався допомогою ЄС двічі. Першого разу придбав трактор “Джон Дір” і отримав від ЄС компенсацію четвертої частини вартості машини. Потім збудував сушарню й одержав допомогу в розмірі 15 тис. євро. Тепер з допомогою дорадників планує купити розкидач гною, котки.
Господарство Беати і Яцека Юргелевичів
Бізнес започаткував понад 30 років тому батько господаря. Він зрозумів, що треба шукати свою нішу в нетрадиційних видах агробізнесу. Спершу вирощували овочі, потім чорну смородину, пізніше фруктові дерева. Років 10–15 тому почали культивувати декоративні дерева. Адже тоді багато хто став звертати увагу на оформлення ділянки.
Молода сім’я працює на 100 га землі. На 25 га вирощують саджанці декоративних рослин та плодових дерев. Інша площа зайнята сільгоспкультурами. Але, як зізнався господар, вигідніше вирощувати розсаду квітів та декоративних рослин. Пані Беата працює як флорист, ландшафтний дизайнер. Вона додала в магазин рослин ще й елементи декору садиби: плетені кошики, дерев’яні лави тощо.
У теплицях висівають кожну насінину в окремий контейнер. Потім розсаду, що підросла, висаджують у відкритий грунт. Чітко стежать за дотриманням технології вирощування, а саме: за вчасним удобренням, поливом та обробкою ЗЗР. До речі, зрошення — крапельне.
У розсаднику культивують саджанці яблунь, груш, абрикосів, персиків, слив, кущі лохини, агрусу.
Посадковий матеріал закуповують у Німеччині, Голландії, Польщі.
У господарстві постійно працює п’ятеро людей, ще 25–30 наймають на сезон весна-осінь.
Ринок збуту — Росія, Німеччина, Україна, Швеція, Литва.
Маркетингом займається Яцек із сестрою. Мають веб-сайт, рекламу в Інтернеті.
Разом із дорадниками Юргелевичі розробили бізнес-план будівництва теплиць і підведення крапельного зрошення. Згідно з ним одержали 50% вартості проекту як інвестиції ЄС.

Господарство Богдана Музики
Спеціалізуються на виробництві продукції рослинництва. Мають 150 га землі, з яких 120 — власні, 30 га — орендовані. Коли останній раз купували землю, то 1 га коштував у перерахунку на гривню приблизно 60000 грн/га. Використовують глибоку оранку, поступово переходять на безполицеву технологію. Вирощують ріпак, урожайність — 40 ц/га. Пшениця вродила по 70 ц/га. Цукрові буряки дають 600 ц з гектара.
Два зерносховища з нуля збудували, скориставшись допомогою з державного бюджету та від ЄС за програмою САПАРД. Інші звели завдяки субсидії від ЄС. Мають добру техніку: трактори й два комбайни “Джон Дір”, надають послуги сусідам з обробітку грунту та доробки й зберігання зерна.
Старенький батько Богдана сумує за давніми часами й боїться, що за всі допомоги ЄС доведеться розплачуватися власною землею. Але молодше покоління сповнене впевненості й надії на майбутнє. Адже від дорадників вони знають, що ЄС допомагає біднішим членам. Пізніше Польща допомагатиме Україні за такими самими програмами, сплачуючи членські внески.
Крокують у ногу з часом — обігрівають будинок, спалюючи солому.
В господарстві пан Богдан працює сам із дружиною та ще чотири сезонні робітники.

Майже в кожній наведеній історії червоною ниткою проходить допомога фермерам за програмами ЄС та консультаційна роль дорадників. До того ж, допомогою та субсидіями Євро-спільноти користуються не лише підприємці, а й сільські громади. Як от громада в селі Стара Кошельніца, де 2004 року почалася програма оновлення села, за якою громада одержала від ЄС 250 тис. євро на ремонт костьолу. В іншій громаді гроші ЄС використали для впорядкування території селища: там, де росли чагарі, тепер — газони й дитячий майданчик.
Тож висновок може бути таким: працелюбність господарів і допомога дорадників можуть бути запорукою початку нового бізнесу.

Велика подяка за допомогу в підготовці матеріалу українській дорадчій службі та пані Степанії Шмідт особисто і її польським колегам із Центру дорадництва в Старому Полі пані Станіславі Альдоні Лось, пану Антонію Гайдачуку, пані Терезі Краковській, пану Вєславу Улятовському.

Ольга Сидоренко,
Польща