Прогноз фітосанітарного стану на 2006 рік

У п’ятиріччі, що минуло, фітосанітарний стан посівів і насаджень сільськогосподарських культур був надзвичайно динамічним (таблиця). Найбільша загроза посівам зернових культур і багаторічних трав від мишоподібних гризунів залишається в Лісостепу та Поліссі. Листогризучі совки, сисні комахи, стебловий метелик, колорадський жук, шкідники багаторічних трав масово заселяли площі, пошкоджуючи рослини сільгоспкультур та утворюючи місцями осередки чисельністю, вищою за порогову, що потребувало застосування хімічних заходів боротьби з ними.

Погодні умови вегетаційного сезону 2005 року були нетиповими. Весняний період видався затяжним і вирізнявся недостатністю ефективного тепла впродовж квітня-травня, перепадами середньодобових температур повітря, опадами у вигляді снігу й дощу. За таких умов вихід шкідників із місць зимівлі затримувався на два-три тижні. Стадії розвитку фітофагів не збігалися з фазами розвитку культур-“господарів”.

Несприятливі погодні умови негативно вплинули на фітофагів, стримуючи зростання чисельності, активність заселення сільськогосподарських угідь такими шкідливими комахами, як саранові, лучний метелик, підгризаючі совки, дротяники, клоп шкідлива черепашка, звичайний буряковий довгоносик тощо. Порівняно з позаминулим роком, у період вегетації 2005 року в регіонах відзначено зниження максимальної чисельності перерахованих вище комах. Щільність жилих колоній мишоподібних гризунів на озимих культурах залишалася на рівні минулого року й дещо збільшилася на багаторічних травах.

Спекотна суха погода впродовж серпня-вересня спричинила грунтові посухи на всій території країни. Завдяки цьому посівні роботи на площах під озимі культури затримувалися, строки посівів порушувались, а надалі негативно вплинули на схожість зерна та розвиток рослин. Сходи деякий час були слабі та розріджені. Сприятливіші погодні умови склалися для масового розвитку та поширення різноманітних хвороб.

Багатоїдні шкідники

Загибель мишоподібних гризунів за зимовий період становила 10–40, подекуди — 62–92% (Житомирська, Івано-Франківська, Київська, Рівненська, Харківська, Черкаська, Чернігівська обл.). На початку квітня було зафіксовано розмноження шкідників і пошкодження рослин на площах озимини. Чисельність жилих колоній становила в середньому 2–6, максимально 16–44 жилих кол./га (Івано-Франківська, Київська, Миколаївська, Тернопільська, Харківська, Чернігівська обл.), на багаторічних травах — 2–9, максимально 16–30 жилих кол./га (Житомирська, Івано-Франківська, Київська, Луганська, Львівська, Тернопільська, Харківська, Хмельницька обл.).

Зростання чисельності шкідників на угіддях з другої декади травня не помічено. На початку серпня спостерігалися виплодження молодняку та поява нових нір на просапних, овочевих культурах і багаторічних травах за чисельності 2–8 жилих кол./га, а надалі міграція гризунів на стерню. Впродовж осені зростанню чисельності сприяли погодні умови та достатня кормова база. З огляду на це, загрозлива ситуація склалася на багаторічних травах (за чисельності 50–85 жилих кол./га, по 80–300 нір у колонії) в господарствах Волинської, Вінницької, Хмельницької, Черкаської, Чернігівської областей. На сходах озимини в середньому налічувалось 1–3, максимально 7–15, місцями в осередках 18–26 жилих кол./га — 3–12 нір у колонії (Волинська, Хмельницька, Чернігівська обл.). На озимому ріпаку було 2–8, максимально 10–22 жилих кол./га (Волинська, Івано-Франківська, Київська, Тернопільська обл.).

Через високі можливості масового розмноження гризунів навесні 2006 року виникає загроза сходам озимих культур у господарствах Волинської, Івано-Франківської, Київської, Тернопільської, Хмельницької, Чернігівської областей.
За період вегетації саранові розвивалися та живилися переважно на неорних землях, узбіччях доріг, бур’янах, у багаторічних травах і пасовищах. Прохолодна погода навесні стримувала виплодження личинок та їхній розвиток. Наприкінці травня середня чисельність личинок на бур’янах і неорних землях становила 0,5–2,0, максимально — 5,0–8,0 екз/м2 (Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Одеська обл.), у багаторічних травах і пасовищах максимальна чисельність становила 8,0–20,0 екз/м2 (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Одеська, Херсонська обл. та АР Крим).

Із середини вересня зафіксовано відмирання імаго, а щільність ворочків у середньому становила 1,0–1,7, у господарствах Запорізької, Одеської, Херсонської областей — близько 4,0 екз/м2.

Упродовж сезону масових спалахів чисельності саранових та утворення осередків підвищеної чисельності не виявлено, помічено зниження рівня заселеності площ. Популяція саранових перейшла в стан депресії, але з урахуванням щільності зимуючого запасу ворочків, за умов сприятливої перезимівлі та показників погоди в період виплодження личинок саранових (сухо, спекотно), не виключено утворення осередків підвищеної чисельності шкідників у південних і південно-східних регіонах, насамперед у Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях та АР Крим.

Масове розповсюдження гусениць озимої та інших підгризаючих совок першого покоління на просапних і овочевих культурах стримувала прохолодна дощова погода, а грунтові посухи й затримка сходів озимих культур восени обмежили шкодочинність совок другого покоління. Чисельність гусениць на просапних та овочевих культурах у середньому становила 0,4–1,0, максимально — 2,0–5,0 екз/м2 (Донецька, Кіровоградська, Луганська, Харківська обл.), пошкоджено 6–18% рослин. Чисельність гусениць ІІ покоління в середньому становила 0,3–2,0, максимально — 3,0–5,0 екз/м2, (Вінницька, Донецька, Житомирська, Кіровоградська, Луганська, Сумська, Черкаська, Чернігівська, Харківська обл.). Місцями в осередках на пару та гороховищах чисельність гусениць сягала 8–19 екз./м2 (Житомирська, Кіровоградська, Одеська, Харківська обл.). Восени на сходах озимої пшениці в середньому налічувалося 0,2–1,7, максимально в осередках — 5,0 екз./м2 (Вінницька, Волинська, Донецька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Сумська, Харківська, Черкаська, Чернігівська обл.). На площах озимого ріпаку — 0,4–0,8, максимально близько 6,0 екз./м2 (Вінницька, Волинська, Луганська обл.).

За погодних умов 2006 р., сприятливих для розвитку та поширення підгризаючих совок (з урахуванням існуючих осередків з чисельністю шкідника вище за ЕПШ), існує висока ймовірність зростання чисельності та значної шкодочинності підгризаючих совок на просапних і овочевих культурах у наведених вище областях.
Лучний метелик. Аналіз багаторічної динаміки чисельності популяції свідчить, що шкідник перебуває в стані депресії. Літ метеликів першого покоління був слабкий і розтягнутий, на 10 кроків налічувалося 0,2–1,0 екз. Найінтенсивніший літ — 10,0–50,0 екз./10 кроків — спостерігався у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській і Харківській областях.
У 2005 році середня чисельність гусениць на площах просапних культур становила 0,3–3,0, максимально в осередках — 6,0–20,0 екз./м2 (Донецька, Запорізька, Луганська, Миколаївська, Харківська, Херсонська обл.), пошкодження рослин — 3,5, максимально — 18–20%.

Ймовірність появи осередків масового розмноження лучного метелика за умов дружної теплої весни 2006 року існує в Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській, Луганській і Харківській областях у посівах багаторічних трав, на площах цукрових буряків, соняшнику, овочевих та інших культур.
Дротяники та несправжні дротяники впродовж вегетації за середньої чисельності 0,5–2,5 екз./м2 живилися на 38–100% обстежених площ, пошкодили 5–25% рослин просапних, зернових, овочевих культур і багаторічних трав. Було зафіксовано осередки, де чисельність шкідників становила 3,0–7,0 екз./м2 (Вінницька, Волинська, Донецька, Івано-Франківська, Київська, Харківська, Хмельницька, Чернігівська обл.), у Білоцерківському та Васильківському районах Київської області на окремих ділянках після кукурудзи налічували від 9,0 до 47,0 екз./м2.

Піщаний мідляк за середньої чисельності 0,6–2,0, максимально в осередках — 4,0–8,0 екз./м2 у господарствах Вінницької, Луганської, Харківської та Херсонської областей пошкодив 15–25% рослин озимих та ярих культур, цукрові буряки, соняшник.

Чисельність сірого південного довгоносика на площі 30–50% становила 1,0–3,0, максимально в осередках — 6,0–10,0 екз./м2 (Вінницька, Івано-Франківська обл.).

Стан популяції дротяників і несправжніх дротяників, піщаного мідляка та сірого південного довгоносика свідчить, що за сприятливих умов перезимівлі ймовірна осередкова шкідливість фітофагів повсюдно, насамперед у Лісостепу та на Поліссі.

Погодні умови стримували розвиток стеблового (кукурудзяного) метелика й зумовили тривалий літ імаго та виплодження гусениць першого покоління. Впродовж вегетації гусениці стеблового метелика пошкоджували кукурудзу, просо, сорго на 46–100% площ. На посівах кукурудзи було заселено 15–52% рослин за чисельності 1,0–2,0, максимально — 3,0–20,0 екз./рослину (Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Миколаївська, Рівненська, Полтавська, Харківська обл.). У 2006 році загроза підвищеної шкодочинності гусениць стеблового метелика залишається в південних і південно-східних регіонах.

Шкідники та хвороби зернових культур

Посіви озимих зернових культур заселяли та пошкоджували хлібні клопи та блішки, туруни, п’явиці, пильщики, трипси, злакова попелиця й мухи, цикади.
Прохолодна погода навесні 2005 року стримувала вихід клопів і переселення їх у посіви, стадії розвитку фітофага не збігалися з фазами розвитку рослин озимих, а перепади денних та нічних температур повітря в період яйцекладки — відродження личинок негативно впливали на подальший розвиток клопів, що знизило їхню шкодочинність на добре розвинутих посівах пшениці.
На 30–100% обстежених площ, на 5–15% рослин чисельність імаго становила 0,3–1,0, максимально — 1,2–1,5 екз./м2, личинок — 0,5–1,5 екз./м2 за пошкодження рослин — 5–20%. Осінніми обстеженнями встановлено, що в місцях зимівлі чисельність клопів становить 1,8–3, максимально — 5,0–8,0 екз./м2 (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Одеська, Харківська, Херсонська, Черкаська обл.), місцями в осередках — близько 11,5 екз./м2 (Одеська обл.). Маса самиць свідчить про задовільний фізіологічний стан популяції шкідника. Тому за умов ранньої весни, спекотного літа, доброго стану сходів слід очікувати зростання чисельності клопів, передусім у зазначених вище областях Степу.
Хлібна жужелиця (турун) найбільшого розповсюдження набула в Степу та Лісостепу на посівах озимини після колосових попередників. У період відновлення вегетації озимих на площі 55–80% чисельність шкідника становила 0,3–2,0, максимально на півдні — 12,0–18,0 екз./м2 (Запорізька, Дніпропетровська, Харківська обл.) за пошкодження рослин — 5–20%.
Стан популяції туруна свідчить про високу ймовірність його шкодочинності посівам за сприятливих погодних умов 2006 року. Щоб зберегти сходи від пошкоджень хлібною жужелицею, треба уникати колосових попередників під час розміщення озимих культур і вчасно обробляти інсектицидами, насамперед, вогнищ шкідника.
Хлібні жуки на Півдні та в Центрально-Східному Лісостепу мали осередковий характер розселення. На 47% обстежених площ заселеність рослин не перевищувала 30% за чисельності 0,7–2, максимально — 5,0–8,0 екз./м2 (Вінницька, Житомирська, Запорізька, Київська, Одеська, Харківська обл. та АР Крим).
Хлібна п’явиця пошкодила 10–35% рослин на 45–100% обстежених площ за чисельності 1,0–2, максимально — 4,0–7,0 екз./м2 (Закарпатська, Запорізька, Київська обл.).
Активне заселення та поширення трипсів на 80–100% площ зафіксовано в південних регіонах, шкідник заселив 20–100% рослин за чисельності імаго 7,0–12,0, личинок — 3,0–15,0, місцями — 20,0–5,0 екз./стебло (Вінницька, Донецька, Запорізька, Івано-Франківська, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Сумська, Херсонська обл.).
Злакова листовійка в 2005 році господарського значення не мала, чисельність гусениць на 10–20% площ становила 0,2–1,5 екз./м2. Хлібна смугаста блішка на 65–100% площ пошкодила 10–70% рослин озимих та 11–53% рослин ярих культур за чисельності 1,0–5,0 екз./м2, максимально — 10,0–30,0 екз./м2 (Вінницька, Донецька, Житомирська, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Херсонська, Харківська обл. та АР Крим) і 2,0–15,0 екз./м2 (Київська, Сумська, Харківська обл.), відповідно. Личинок хлібних пильщиків на стерні озимих налічувалося від 16,0 (АР Крим) до 105,0 екз./м2 (Запорізька обл.).
Злакові попелиці впродовж вегетації 2005 р. заселили 55–10% площ, 25–60% рослин за чисельності личинок 2,0–8,0, максимально — 34,0–50,0 екз./колос (Вінницька, Кіровоградська, Київська, Луганська, Львівська, Сумська, Харківська обл.), шкідник пошкодив 35–40% рослин. Хімічні обробки посівів проти супутніх фітофагів забезпечували зниження чисельності шкідників протягом вегетації.

Злакові мухи та цикади восени 2005 р. заселили 80–100% обстежених площ, 10% рослин, за чисельності цикад 3,0–14,0, максимально — 38,0 екз./м2 і більше (Житомирська, Запорізька, Сумська, Харківська обл.). Максимальну чисельність личинок пшеничної мухи — 15,0–44,0 екз./м2 — виявлено в Запорізькій і Харківській областях, шведської мухи — 20,0–32,0 екз./м2 (Вінницька, Запорізька, Кіровоградська, Івано-Франківська обл.).
Стан популяцій спеціалізованих шкідників пшениці свідчить, що в 2006 році доцільність хімічного захисту посівів озимих та ярих зернових виникатиме у крайових смугах.

Кореневі гнилі були повсюдно в посівах — від весняного кущіння до молочно-воскової стиглості, охопивши 55–100% обстежених площ за ураження 8–33%, максимально — близько 50% рослин (Вінницька, Волинська, Донецька, Житомирська, Київська, Львівська, Одеська, Сумська, Харківська, Чернігівська обл. та АР Крим). Снігову плісняву було виявлено в господарствах Київської, Львівської, Хмельницької та Херсонської областей на 20–58% рослин. З іржастих хвороб домінувала бура листкова іржа: на площі 35–65% було уражено 10–30% рослин, місцями 50–100%. Жовтою іржею в степових і лісостепових зонах за розвитку хвороби 17–50% було охоплено 100% площ ячменю, 25% рослин (Закарпатська обл.).

Борошнистою росою у фазі колосіння в 22 областях на 90–100% площ було уражено 30–50% рослин, максимально в осередках — 70–100% рослин за розвитку хвороб 15–38%, на ярих культурах — 40–100% площ, 16–40% рослин, максимально — 60–82% (Вінницька, Одеська обл.) та 13–30% уражених рослин ячменю, максимально — 65–100% (Вінницька, Київська, Одеська, Чернігівська обл.). Септоріоз листя домінував у посівах озимої пшениці на 70–100% площ, де в середньому було уражено 20–50% рослин, місцями — близько 65–100% за розвитку хвороби 10–35% (Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Київська, Миколаївська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Хмельницька, Чернігівська обл. та АР Крим).

Серед хвороб колосу фузаріозом і септоріозом було охоплено 4–10% площ, уражено 2–10% рослин, максимально — 25–30% (Івано-Франківська, Сумська обл.), летючою і твердою сажкою на площі 5–15% уражено 0,2–3% рослин. У господарствах Івано-Франківської та Львівської областей на 4–8% рослин було виявлено оливкову плісняву на площі 7–10%.

На 45–100% площ ячменю у фазі колосіння гельмінтоспоріозом було уражено 12–46% рослин за розвитку хвороби 10–22, максимально — 55–100% (Вінницька, Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, Київська, Миколаївська, Львівська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Чернігівська, Чернівецька обл. та АР Крим).
Восени на сходах озимини кореневі гнилі виявили на 45–100% площ, уражених рослин налічувалось 2–19% (Волинська, Івано-Франківська, Луганська, Полтавська, Рівненська, Харківська обл.), бура листкова іржа вкрила 5–15% площ, 2–5% рослин, борошниста роса — 20–85% площ, максимально — 100% (Харківська, Чернігівська обл.) за ураження 2–12% рослин, максимально — 30–35% (Донецька, Львівська обл.) за розвитку хвороби — 3,5%.
У 2006 році слабкі та помірні поширення й розвиток хвороб зернових культур слід очікувати повсюдно, а в осередках на загущених посівах і площах після стерньових — вони матимуть більшу шкодочинність.

Шкідники цукрових буряків і технічних культур

У 2005 році заселення сходів цукрових буряків звичайним буряковим довгоносиком було помічено із середини травня. В період масового заселення на 25–50% обстежених площ налічувалось імаго — 0,2–1,7, личинок — 0,6–2,0, максимально — 6,0–8,0 екз./м2 (Київська, Полтавська, Сумська, Черкаська обл.), в осередках — близько 14,0 екз./м2 (Черкаська обл.), було пошкоджено — 10–47% рослин. Сірий буряковий довгоносик заселив 40–60% площ за чисельності на рівні 0,3–1,0, максимально — 3,0–4,0 екз./м2 (Вінницька, Кіровоградська, Рівненська, Сумська, Черкаська обл.), в осередках — до 8,0 екз./м2 (Рівненська обл.), було пошкоджено 8–18% рослин.

Популяція звичайного бурякового довгоносика має значний запас міцності і в цьому році створюватиме небезпеку сходам цукрових буряків передусім у наведених вище областях.

Упродовж вегетації було помічено активне живлення бурякових блішок, які повсюдно заселяли сходи на площі 50–100% обстежених, на 5–40% рослин за чисельності 3,0–8,0, максимально — 15,0–25,0 екз./рослину (Вінницька, Кіровоградська, Луганська, Одеська, Рівненська, Сумська, Черкаська обл.), було пошкоджено 20–50% рослин. Щитоноски на 40–100% обстежених площ за чисельності 0,5–2,0 екз./м2 пошкодили близько 35% рослин. Бурякову крихітку виявили в межах 15,0–80,0, максимально — 120,0–300,0 екз./м2 (Вінницька, Івано-Франківська, Київська, Львівська, Одеська, Чернігівська обл.), в осередках близько 650,0 екз./м2 (Вінницька обл.). Буряковою мінуючою мухою було заселено 60–100% площ, 10–25% рослин за чисельності 1,0–6,0 лич./рослину; буряковою міллю — 6–12% рослин за чисельності 2,0–4,0 екз./рослину. Листкова бурякова попелиця заселила 40–70% площ, 10–40% рослин, за чисельності імаго 1,0–4, личинок — 5,0–25,0, максимально — 75,0–120,0 екз./рослину (Вінницька, Волинська, Кіровоградська, Рівненська, Харківська, Черкаська обл.), було пошкоджено 10–35% рослин. Гусениць листогризучих совок знайшли на 35–100% площ, пошкодили 10–30% рослин. Коренева бурякова попелиця не мала господарського значення: виявили на 5% площ за чисельності 6,0–10,0, в осередках — до 42,0 екз./коріння (Дніпропетровська обл.), пошкодила близько 10% рослин.
З урахуванням показників заселених площ і середньої чисельності перерахованих видів у 2006 році за сприятливих погодних умов слід очікувати значної шкодочинності від комплексу основних шкідників цукрових буряків на посівах в усіх зонах бурякосіяння.

Коренеїд знайдено в усіх зонах бурякосіяння. Перші ознаки захворювання помічено в половині травня, надалі хвороба охопила 45–80% площ за середнього ураження 5–26% рослин. Найбільшого поширення хвороба набула у Вінницькій, Волинській, Київській, Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій областях, де уразила близько 40% рослин. Церкоспороз поширився на 70–100% площ, уразив 30–75% рослин, за розвитку хвороби 10–27%. У деяких господарствах хвороба набула характеру епіфітотії (Вінницька, Волинська, Донецька, Кіровоградська, Київська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Чернівецька, Чернігівська, Черкаська, Харківська обл.). Фомоз охопив 43–100% площ, 9–35% рослин, максимально — близько 50% рослин (Вінницька, Волинська, Житомирська, Кіровоградська, Київська, Львівська, Полтавська, Черкаська, Харківська обл.). Пероноспороз уразив у середньому 6–14% рослин, максимально — 20% (Чернівецька обл.). Вірусна жовтяниця поширилася на площі 54–100% в Івано-Франківській, Полтавській, Тернопільській, Харківській, Чернівецькій, Черкаській областях, максимально уразила 25–35% рослин за розвитку хвороби до 20%, вірусна мозаїка — 15–85% площ, 3–14% рослин. Борошниста роса охопила 35–100% площ, 7–45% рослин (Вінницька, Житомирська, Київська, Миколаївська, Одеська, Чернігівська, Чернівецька, Харківська обл.). Ураження рослин кормових і столових буряків рамуляріозом виявлено на 7–12% рослин у Вінницькій, Івано-Франківській та Львівській областях.

Розвиток хвороб цукрових буряків набуватиме поширення в 2006 році за сприятливих погодних умов, а саме: регулярні опади, відносна вологість повітря вище 70%, за денних температур 22...25°С, нічних — не нижче 15°С.

На посівах соняшнику (25–65% площ) живилися: піщаний мідляк, дротяники та несправжні дротяники, які мали чисельність у межах 0,5–2,2 екз./м2, польові трипси та геліхризова попелиця, що заселили 10–40% рослин за чисельності личинок 8,0–30,0 екз./рослину, пошкодили 10–30% рослин. Чисельність сірого довгоносика утримувалась на рівні 0,2–0,8 екз./м2. Польові клопи-сліпняки заселили близько 50% рослин, за чисельності імаго 0,5–2,0, личинок — 0,3–0,5 екз./м2. На півдні гусениці бавовникової совки живилися на 7–17% рослин за чисельності 0,3–0,7 екз./м2; соняшникова вогнівка заселила 3% рослин за чисельності 3,0 екз./рослину. В 2006 році за сприятливих погодних умов (особливо в період появи сходів) слід очікувати помірної шкодочинності шкідливих фітофагів соняшнику. У більшості степових і лісостепових областей слід приділити особливу увагу моніторингу підгризаючих і листогризучих совок (озима, бавовникова тощо), соняшникової вогнівки, оскільки за умов спекотної помірно вологої погоди лускокрилі шкідники спроможні утворити осередки високої чисельності й шкодочинності.

Гнилями було пошкоджено 42–100% обстежених площ соняшнику. Уражених білою виявили 6–20% рослин, сірою — 5–12%, максимальне ураження гнилями (30–45% рослин) зафіксовано в Донецькій, Запорізькій, Івано-Франківській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернівецькій та Черкаській областях. Пероноспороз проявився у фазі 3–4-х справжніх листків, згодом охопив 75–100% площ, уразив 10–30% рослин, максимально — близько 60% (Харківська обл.), фомоз розповсюдився на 78–100% площ за ураження 17–45% рослин, найбільше хвороба уразила листки нижнього та середнього ярусів. Розвиток інших хвороб соняшнику й максимальне ураження рослин виявляли місцями. Через великий запас збудників хвороб у грунті, рослинних рештках, насінні за сприятливих погодних умов вегетаційного періоду 2006 року (помірно тепла з підвищеною вологістю погода) можливі поширення та помітна шкодочинність основних хвороб соняшнику в усіх зонах вирощування.

На 25–100% площ озимого ріпаку було виявлено живлення ріпакового квіткоїда, листоїдів та хрестоцвітних блішок. Чисельність квіткоїдів становила 2,0–5,0, максимально — 15,0–25,0 екз./м2 (Житомирська, Львівська, Рівненська, Сумська, Хмельницька обл.) було пошкоджено 20–50% рослин, місцями — 75–100% рослин, листоїд і хрестоцвітні блішки оселились на 20–40% рослин за чисельності 1,0–5,0 екз./м2. Восени на сходах озимого ріпаку на 50–100% площ, на 10–45% рослин живилися хрестоцвітні блішки за чисельності імаго 0,5–5,0 екз./м2, попелиці виявлено на 15–50% рослин за чисельності від 3,0 до 20,0 екз./рослину. Зважаючи на значний зимуючий запас шкідників (за доброї перезимівлі та оптимальних умов для розвитку), в 2006 році можна очікувати підвищену чисельність і шкодочинність фітофагів ріпаку.
Річний прогноз фітосанітарного стану дає змогу завчасно спланувати зони та об’єкти фітосанітарного моніторингу в 2006 році, обгрунтувати можливі обсяги та асортимент потрібних пестицидів.