Знищення злакових бур’янів (у т.ч. пирію) у посівах озимої пшениці — базовий елемент інтенсивної технології

Вчасне і повне звільнення посівів озимої пшениці від конкуренції з бур’янами за життєвий простір, світло, вологу, елементи живлення є основою одержання високих урожаїв зерна. За великої забур’яненості посівів урожайність зерна зменшується на 25–30%, а то й у 1,5–2 рази.

Якщо за весняного обстеження на 1 м2 поля виявлено більше 10–15 однорічних або 2–3 рослини багаторічних бур’янів, виникає потреба у застосуванні гербіцидів. Найбільш проблемними дводольними бур’янами у посівах зернових культур є осоти і підмаренник чіпкий. Так, наявність на 1 м2 лише однієї рослини осоту рожевого зменшує врожайність на 0,68 ц/га, а осоту польового — на 0,37 ц/га. Виняткову агресивність виявляє підмаренник чіпкий, знижуючи врожайність зерна на 5% вже за наявності однієї рослини на 1 м2. Крім того, насіння підмаренника важко відчистити від зерна, внаслідок чого втрачаються товарні і насіннєві якості зерна. Для знищення дводольних бур’янів у посівах озимої пшениці в Україні зареєстровано майже 40 різних гербіцидів. Широкий вибір препаратів дає змогу використовувати їх залежно від видового складу бур’янів на тому чи іншому полі.

Багаторічне застосування гербіцидів для знищення дводольних бур’янів створило кращі умови для розвитку і розмноження злакових (однодольних) бур’янів. Сприяє кращому росту злакових бур’янів також зменшення висоти рослин нових інтенсивних сортів, обробіток посівів ретардантами, високі дози азотних добрив. Унаслідок цього посіви масово забур’янюються злаковими видами бур’янів, особливо за недотримання вимог технології обробітку грунту. Злакові бур’яни особливо великої шкоди завдають за вирощування озимої пшениці за інтенсивною технологією, зменшуючи ефективність добрив, пестицидів, не даючи змоги повністю реалізувати потенціал технології. Як правило, ця проблема гостро постає у господарстві після 3–4-річного вирощування озимої пшениці за інтенсивною технологією, коли повністю знищуються у посівах дводольні бур’яни, а боротьба з однодольними не ведеться (фото 1). Особливо сприятливі умови для масового поширення злакових бур’янів складаються за сівби зернових по зернових.

Основними засмічувачами посівів озимої пшениці в умовах Західної України є однорічні тонконогові (злакові) бур’яни: півняче просо (Echinochloa crus-galli L), просо волосоподібне (Panicum capillare L), мишії сизий і зелений (Setaria glauca L, Setaria viridis L), вівсюг звичайний (Avena fatua L). Найпоширенішим серед цього виду бур’янів є метлюг звичайний (Apera spica-venti L). Наявність однієї рослини цього бур’яну на 1 м2 зменшує врожайність на 0,19 ц/га.

Метлюг може бути бур’яном озимим або ярим. Шкодочиннішими є озимі форми метлюгу, які краще розвинуті і становлять більшу конкуренцію рослинам озимої пшениці. Насіння метлюгу проростає з малої глибини — не більше 2 см. Мінімальна температура проростання насіння — 4...6°С, оптимальна — 10...12°С.

Для знищення однорічних злакових бур’янів у посівах озимої пшениці в Україні раніше (згідно з “Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні за 1996 рік”) дозволялося використовувати такі гербіциди: Дикуран форте, 80% з.п. (тріасульфурон, 0,5% + хлортолурон, 79,5%), Ілоксан, 28,4% (диклофопметил), Пума супер 7,5% (феноксапропетил + антидот). До “Переліку ...” на 2003 рік внесено лише один гербіцид — Пума супер, — проте всі наші спроби придбати цей препарат у 2003 році виявились безуспішними. За існуючої структури посівних площ, які характеризуються високою концентрацією зернових культур, не важко спрогнозувати вибухоподібне поширення злакових бур’янів. Тому є потреба у реєстрації в Україні нових ефективних протизлакових гербіцидів для внесення їх на зернових культурах.

Для прикладу: у сусідній Польщі дозволено до використання понад 30 гербіцидів, за допомогою яких можна знищити метлюг звичайний, і 4 препарати для боротьби з вівсюгом у посівах зернових культур. Що цікаво, серед них є й відомі та зареєстровані в Україні гербіциди, наприклад, Трефлан, Стомп, але в “Переліку ...” за 2003 рік про використання їх на зернових не сказано нічого.

Кризові явища в АПК у 90-х роках минулого століття, занепад загальної культури землеробства, примітивна агротехніка призвели до різкого збільшення забур’яненості полів. Значна частина земель не обробляється, іде інтенсивне поширення багаторічних злакових бур’янів, зокрема пирію. Це ще один із найбільш злісних бур’янів для більшості культур. Не витримує конкурентної боротьби з ним і пшениця. Спроби виростити добрий урожай зерна озимої пшениці на запирієних площах — марна справа. Пирій виділяє в грунт багато токсинів, які затримують проростання насіння, пригнічують ріст і розвиток рослин. З пирію на рослини озимої пшениці переносяться всі види іржі. Навіть незначне забур’янення негативно впливає на рівень урожайності. Наявність лише однієї рослини пирію повзучого на 1 м2 зменшує врожайність на 0,55 ц/га (за даними І.Веселовського зі співавторами, 1988 р. Атлас-визначник бур’янів).

Як правило, запирієні площі обробляють Раундапом чи його аналогами до сівби зернових. Проте навесні все одно слід вносити додатково гербіцид для знищення дводольних і однорічних однодольних бур’янів. У 2002 році в Україні фірмою “Монсанто” було зареєстровано гербіцид Монітор, що дає змогу боротись з пирієм безпосередньо у посівах озимої пшениці. Препарат знищує в посівах озимої пшениці як однорічні, так і багаторічні злакові бур’яни та широкий спектр дводольних бур’янів; він сумісний із багатьма зареєстрованими гербіцидами і з успіхом може використовуватись у бакових сумішах.

За даними фірми “Монсанто”, 13,3 г/га Монітору повністю знищує метлюг, гірчак, грицики тощо, а 26,7 г/га — понад 90% пирію та інші бур’яни. Монітор є системним післясходовим гербіцидом, забезпечує максимальну ефективність при ранньовесняному внесенні по вегетуючих бур’янах до фази виходу в трубку озимої пшениці. Можна його вносити до кінця виходу в трубку. Гербіцид застосовують лише зі спеціальною поверхнево-активною речовиною — Генамін Т-200 в кількості 0,2% від об’єму робочого розчину.

Препарат Монітор у 2003 році випробовувався на дослідному полі кафедри рослинництва Львівського державного аграрного університету при вирощуванні озимої пшениці сорту Циганка за інтенсивною технологією. Стан посівів навесні був критичним: висока забур’яненість метлюгом (25–30 рослин/м2), що зійшов восени; пирієм (5–10 рослин/м2)та дводольними бур’янами, що продовжували сходити. Сприяло забур’яненню значне зрідження посівів унаслідок екстремальних умов перезимівлі. Густота рослин озимої пшениці становила лише 120–140 шт./м2. Ускладнювало стан посівів те, що вся надземна частина рослин озимої пшениці була мертвою, живим залишився лише вузол кущіння, звідки навесні почали повільно відростати нові пагони і корінці. Дуже пізно відновилась весняна вегетація: після 10 квітня. Але навіть за таких несприятливих умов на ослаблених, ледь живих, посівах (виникало навіть питання про пересівання) у 2003 році було одержано високу врожайність зерна — майже 70 ц/га. Цьому сприяв цілеспрямований, науково обгрунтований комплекс весняно-літніх агрозаходів з догляду за посівами.

Насамперед, врятувати посіви стало можливим лише завдяки застосуванню гербіциду Монітор. На фото 2 видно, яким високим був ступінь забур’янення злаками. Через тиждень після застосування Монітору метлюг і пирій почали відмирати — вони на фото жовтіші. На контрольному варіанті видно майже суцільний покрив бур’янів (фото 3). На фото 4 і 5 на доріжці видно залишки бур’янів, які припинили ріст, та повністю чисті від бур’янів добре розвинуті посіви. Застосовували Монітор у суміші з Естероном 2 травня. Норма внесення Монітору — 22 г/га, Естерону — 0,4 л/га (табл.1). Такий злісний бур’ян, як пирій, був знищений практично на 100% — у стеблостої пшениці його не спостерігалось. Лише перед достиганням пшениці де-не-де з’явились поодинокі рослини метлюгу, напевно, з пізніх сходів. Дводольні бур’яни теж майже всі загинули. На ділянках у другій половині вегетації з’явились поодинокі рослини осоту (1 рослина на 50–60 м2) і березки польової (1 рослина на 20–30 м2), така їх кількість не являла будь-якої загрози врожаю. Можливо, причиною появи поодиноких бур’янів стало те, що Монітор було внесено з нормою 22 г/га, а не 26,7 г/га, як рекомендується фірмою-виробником. Проте навіть зменшення норми до 22 г/га привело до повної загибелі рослин пирію.

Висока врожайність зерна одержана завдяки проведенню інших агрозаходів, які стали можливими і доцільними лише після очищення посівів від бур’янів. Технологія вирощування була такою.

Система удобрення включала осіннє внесення під оранку фосфорних і калійних добрив (Р120 К150). Азотні добрива використовували у підживлення. 2 квітня внесено по 3 ц/га аміачної селітри (N108), яка сприяла відростанню нових пагонів і весняному кущінню. Кущіння було лише весняним, оскільки після перезимівлі вегетативна маса озимої пшениці на поверхні грунту була вся бура, суха — відмерла.

Сприяло кущінню і захисту від вилягання внесення одночасно з гербіцидами ретарданту Хлормекватхлорид (2 л/га). Здоровому розвиткові рослин сприяло й застосування біофунгіциду Агат (20 г/га).

Через тиждень (9 травня) після внесення гербіцидів, коли бур’яни стали жовтими і перестали засвоювати елементи живлення, було проведено друге підживлення азотом (N108), що сприяло кращому зазерненню колоса і формуванню більшої кількості стебел. Коефіцієнт продуктивного кущіння зріс до 4–6. Це компенсувало зрідження посівів і дало змогу підвищити густоту продуктивних стебел до 500–600 шт./м2.

24 травня, після завершення формування прапорцевого листка, посіви обприскали сумішшю фунгіциду Рекс Т (1 л/га), інсектициду Бі-58 (1 л/га) та ретарданту Терпал С (0,5 л/га).

27 травня проведено третє підживлення азотом (N68) для підвищення якості зерна та його виповненості. Загальна норма добрив була високою і становила N310 P120 K150.

9 червня перед цвітінням внесено вдруге суміш Рексу Т (1 л/га) і Бі-58 (1 л/га) для захисту посівів від хвороб та шкідників. Найбільше у 2003 році посіви уражались септоріозом і пізніше фузаріозом та пошкоджувались п’явицею і трипсом.

Така технологія дала змогу у несприятливому 2003 році одержати високий урожай зерна сорту Циганка (табл.2).

Важливо зробити аналіз економічних показників. Затрати на 1 га становили 2540 грн. Розрахунки показують, що за ціни 500 грн за 1 т зерна (69,9 ц/га х 500 грн = 3495 грн) на 1 га одержано 955 грн (3495 грн – 2540 грн = 955 грн) прибутку.

Навіть у несприятливі роки щодо цін на зерно ціна залишатиметься в межах 500 грн, оскільки за показниками якості зерно пшениці належить до другого, найнижче — третього класу.

Враховуючи цьогорічні ціни на зерно, додаткові затрати було робити вигідно. При вартості зерна 800 грн за 1 т з одного гектара одержуємо 3052 грн прибутку (69,9 ц/га х 800 грн = 5592 грн; 5592 грн – 2540 грн = 3052 грн).

В.Лихочвор,
канд. с.-г. наук, доцент кафедри рослинництва, директор
Новаційного центру Львівського
державного аграрного університету