СТАБІЛЬНІСТЬ — ОЗНАКА ДЕФІЦИТУ

Уже кілька років поспіль цукрова галузь України демонструє дивовижну стабільність — обсяги виробництва бурякового цукру найнижчі за останні десятиліття. Ніяких помітних зрушень на краще не відбулося навіть після прийняття у 1999 році довгоочікуваного та доленосного закону про цукор та ринок цукру. Сільгоспвиробники, як і раніше, через відсутність фінансових ресурсів не поспішають збільшувати посівні площі, нехтують агротехнологіями, а тому і збирають невисокі врожаї буряків. Цукровари, своєю чергою, як не намагаються “висмоктати” із сировини побільше цукру, все одно не можуть ним повністю забезпечити внутрішні потреби країни. Дефіцит солодкого товару на внутрішньому ринку покривається за рахунок імпорту та переробки тростинного цукру-сирцю. Схоже, що і новий сезон майже нічим не буде відрізнятися від чотирьох попередніх.

Ще до початку збиральних робіт оператори та експерти ринку одностайно прогнозували чергове зменшення валового збору сировини та виробництва цукру в країні порівняно з сезоном 2002/03 рр., коли українські цукровари випустили 1,43 млн т цукру (у сезоні 2001/02 рр. вони “наварили” — 1,65 млн т). Останній прогноз, який на початку вересня нинішнього року озвучив голова Національної асоціації цукровиків “Укрцукор” Микола Ярчук такий: урожай цукрових буряків цього року може становити 15,3 млн т, виробництво цукру із цього обсягу — 1,4 млн т, тобто десь на рівні минулого сезону. А загальна потреба країни становить 1,8–2 млн т цукру на рік.

Проте, незважаючи на всілякі там прогнози, цікавий оптимізм демонструє уряд, зокрема Міністерство аграрної політики, яке ще в липні своїм наказом розподілило між цукровими заводами внутрішню квоту “А” на переробку буряків урожаю 2003 року і виробництво цукру. Квоти отримало 126 цукрових заводів із 192 наявних в Україні, а їх загальний обсяг склав... “1,8 млн т цукру для внутрішнього ринку”. При такому розподілі квоти із запасом у 400 тис. т залишається невідомим, хто має виробити ці обсяги і з якої сировини. Чи операторам ринку потрібно керуватися відомою приказкою, перефразувавши її так: 1,8 пишемо — 1,4 пам’ятаємо? Хоча можна і підстрахуватися, як кажуть, “заднім числом”, що і зробило Мінагрополітики, доручивши конкурсній комісії, що займається розподілом квоти, надати до 28 листопада інформацію про її остаточний розподіл, виходячи з фактичного обсягу врожаю цукрових буряків. Ясна річ, що “рахувати та розподіляти” ліпше по факту виконаних робіт, але незрозуміло тоді, для чого і кого демонструється така ипуча діяльність із цими квотами?

Однак зазначимо, що згідно з отриманими квотами сезон переробки у 2003/04 маркетинговому році будуть здійснювати: у Вінницькій області — 26 цукрових заводів (квота — 241 тис. т), Київській — 14 (205 тис. т), Полтавській — 8 (155 тис. т), Тернопільській — 8 (157 тис. т), Харківській — 9 (161 тис. т), Хмельницькій — 10 (143 тис. т), Черкаській — 9 (121 тис. т). Тут перераховано найбільші регіони, що виробляють цукор. Решта квоти невеликими обсягами розподілена між підприємствами інших областей, які до передовиків цукровиробництва не належать. До речі, в цьому сезоні планувалося, що господарства Луганської, Донецької та Херсонської областей повністю відмовляться від вирощування буряків, тоді як традиційні бурякосіючі регіони зможуть значно збільшити посівні площі під ним.

Отже, посівні площі в цілому по Україні не збільшилися, тому не варто сподіватися на суттєве збільшення показників виробництва, хоча віце-прем’єр-міністр України з питань АПК Іван Кириленко вважає, що врожай буде кращий за минулорічний і виробництво цукру становитиме 1,6 млн т. А з урахуванням 360 тис. т цукру-сирцю, який імпортувався в цьому році в Україну за пільговим режимом, то загальна ситуація щодо наповнення внутрішнього ринку цукром здається врегульованою. Щоправда, вже у вересні оптові ціни на цукор у країні подекуди були нижчі, ніж 2000 грн/т при зафіксованій урядом мінімальній ціні 2370 грн/т. У зв’язку з цим, Кабінет Міністрів запропонував закупити протягом жовтня-листопада у Державний резерв близько 200 тис. т цукру, щоб не допустити обвалу цін на ринку. Ціна закупок — 2370 грн/т.

Начебто все правильно — сьогодні уряд полюбляє оперувати таким словами, як “інтервенція”, “заставні закупки” та “продовольча безпека”. Проте знову ж таки незрозуміло, чому водночас із пропозицією стабілізувати ринок шляхом вилучення з нього певної кількості цукру через перенасиченість ринку продукцією, той самий уряд планує у цьому сезоні імпортувати за пільговим режимом ще 250 тис. т тростинного цукру-сирцю. Так-так, у кабмінівському проекті Державного бюджету на наступний рік уряд пропонує до 15 вересня 2004 року встановити квоту на імпорт сирцю на рівні 250 тис. т із ставкою ввізного мита 30 євро за тонну. Це пропозиція про всяк випадок чи передбачення майбутнього цукрового дефіциту в Україні саме в такому обсязі? Щоправда, останнє слово відносно здійснення пільгового імпорту залишається за Верховною Радою та, відверто кажучи, зламати майже чотирирічну традицію щодо поставок товару-сирцю із Куби чи Бразилії не вийде. А скільки саме його потрібно буде імпортувати, можна буде сказати після завершення сезну цукроваріння.