Міскантус: секрети вирощування від найдосвідченіших
Компанія «Енерго-Аграр» має найбагатший досвід вирощування міскантусу не тільки в Україні, а й в усьому СНД. Ще з 2009 року вона почала роботу з цією культурою. Попервах, звичайно, не все було гладко. Та вже другий рік (саме зараз, у квітні) вона збирає промисловий урожай, на які є покупці навіть з Німеччини та Швейцарії.
Чому міскантус?
До ідеї вирощування міскантусу компанія прийшла поступово. Спочатку була ідея виробництва пелет з відходів вирубок у Карпатах. «Спостерігаючи результати варварської вирубки тамтешніх лісів, я був вражений кількістю відходів», — згадує один з фахівців компанії Ілля Пєтухов.
Загорілися ідеєю, аж раптом почули від одного досвідченого лісівника: «До лісу вас ніхто не пустить». Як виявилося, якщо дізнаються, скільки компанія переробила відходів, зразу підрахують, скільки лісу було вирубано насправді, тож, порівнявши з офіційними даними, нескладно визначити обсяги крадіжок. А це органам, що опікувалися вітчизняними лісами, тоді було зовсім непотрібно.
Тому фірма почала вивчати інші варіанти: солому, лушпиння соняшника. Врешті зупинилися на культурному вирощуванні біоенергетичних рослин, тож вибір залишився між вербою й міскантусом. Останній вибрали через меншу зарегульованість і корумпованість сільськогосподарської сфери порівняно з лісовою. Адже культурні плантації дерев згідно тодішньої нормативної бази можна було розбивати тільки на землях Лісового фонду і ще існувало чимало труднощів нормативного плану, одним словом, колізія була ще та. Тож вибрали замість деревної рослини трав’янисту. «Верба й міскантус доповнюють одне одного», — пояснює Ілля Пєтухов. Для верби найкраще підходять перезволожені місця, неугіддя. Для міскантуса потрібні сільгоспугіддя, хай хоч і малородючі, а в перезволожених місцях він рости не хоче. В подібних місцях його витісняє самосійна верба.
Збирали інформацію про цю культуру по крихтах. І в Україні — в Інституті енергетичних культур і цукрового буряка, в Житомирі у професора Зінченка, і в Європі: Польщі, Угорщині, Австрії. З Європи спочатку завозили й посадковий матеріал — т. зв. ризому: частини кореневищ із бруньками — точками росту. Таких бруньок для нормальної життєздатності рослини необхідно хоча б 3, оптимально — 6–10.
Головне — врятуватися від бур’янів
Поляки з посадковим матеріалом підвели: прислали ризому в… сміттєвих кульках. Попри те, що в них наробили дірок, щоб ризома «дихала», посадковий матеріал все одно запрів, адже температура в кульках досягала 30–35°С. До того ж матеріал дали найгіршої категорії, деякі кореневища взагалі без бруньок. Тож не дивно, що з австрійської ризоми міскантус виріс і вищий, і зеленіший.
Садити міскантус можна як навесні, так і восени. Фахівці «Енерго-Аграр» поки не точно не визначилися, коли краще. Зручніше конкретно їм навесні, тому садять навесні, після оранки й культивації.
Процес посадки давно механізували. Ще кілька років тому Інститут енергетичних культур і цукрових буряків створив спеціальну посадкову машину, яка нагадує розсадосадильну: так само за кожним посадковим блоком розташоване крісло, де сидить працівник і вручну закладає ризоми. Працювали на такій машині вчотирьох, ще двоє йшли за машиною з лопатою, підправляючи огріхи.
Згодом в «Енерго-Аграр» цю машину модернізували, зробивши посадкові секції на незалежних підвісках, що дає змогу точно витримувати глибину посадки (8–10 см), не зважаючи на нерівності поля, і садити без огріхів. Так що тепер з лопатами за машиною не ходять. Продуктивність механізованої посадки — 5-6 га за день.
Висаджували міскантус із густотою 12 тис. рослин на гектар. Згодом зрозуміли, що краще було б 13,5 тис. шт./га. Оптимальною шириною міжрядь тут вважають 75 см після експериментів з 85 і 100 см. Мінімальна густота посадки, за висновками фахівців «Енерго-Аграр», — 1х1 м. Якщо садити рідше, зберігатимуться прогалини, які виступатимуть осередками розвитку бур’янів. А бур’яни — це найбільша проблема для міскантуса. Причому в перші рік-два (а живе плантація міскантуса від 15 до 23 років), а за 3–5 років рослини достатньо розростаються, щоб зімкнутися і не дати бур’янам уже ніякого шансу.
Перші посадки міскантусу в «Енерго-Аграр» начисто заглушували бур’яни. Як виявилось — невчасно вносили гербіциди, невчасно підживлювали добривами. «Зате такий негативний досвід дав нам змогу розробити чітку технологічну карту, якою ми готові поділитися з партнерами, адже тепер продаємо самостійно вирощений посадковий матеріал на сторону і надаємо консультації з вирощування цієї поки що екзотичної для України культури», — говорить Ілля Пєтухов.
Отже, посадивши міскантус навесні, «Енерго-Аграр» чекав перший урожай 2 роки, поки культура не виросла 2,5–3 м заввишки: косять, як і садять, навесні. А далі культура відростає за рік, тож її скошують щорічно, аж поки плантація не виснажиться. Перший укіс дав 5–6 т/га сухої маси, другий — 10–15, а далі плантація входить в повне плодоношення, віддаючи по 15–20 т/га.
Догляд зводиться до гербіцидних обробок у перші роки, особливо в 1-й і 2-й рік після посадки, та до підживлень добривами. «Удобрення міскантуса, за винятком деяких нюансів, нагадує удобрення кукурудзи», — говорить І. Пєтухов. Пробували робити й міжрядні обробітки, але згодом відмовилися.
Косять міскантус звичайним кормозбиральним комбайном «Ягуар», який заодно й подрібнює рослинну масу. Якщо не йдуть дощі, то вологість рослинної маси становить 14–15%: можна зразу завантажувати в будь-який котел. До речі, 300 кг міскантуса за теплотворною здатністю замінюють 1000 кубометрів газу.
Є власний посадковий матеріал і власний сорт
Зараз під міскантусом у фірми «Енерго-Аграр» 200 га в Хмельницькій обл. Але незабаром завдяки залученню швейцарських інвесторів до цих площ додадуться 1000 га в районі Коростеня. «Навіть малородючі землі підходять для міскантуса. Він може дати 15–20 т/га там, де кукурудза дає всього 3–4», — розповідає Ілля Пєтухов.
Попит на міскантус — переважно за кордоном. Зокрема, врожай вже відвантажується до Німеччини й Швейцарії, ведуться переговори зі словаками. Товар постачається як у формі пелет, так і в формі січки. Платять європейські покупці 50–60 євро/т.
Паралельно розвивається існуюче виробництво. Створивши власне виробництво безвірусного посадкового матеріалу in vitro, «Енерго-Аграр» продає ризому власного виробництва, навіть супереліту. Ведеться навіть селекційна робота: на базі австрійських сортів разом з ученими НААН України виведено вітчизняний сорт міскантусу Верум, який зареєстровано відповідним чином.
«Негативний досвід імпорту ризом навчив нас, як слід поводитися з посадковим матеріалом», — говорить Ілля Пєтухов. Тому зараз у господарстві ризому після підкопування трактором вибирають і сортують вручну, задіюючи до 300 чоловік. Як розповів Ілля Пєтухов, є американська технологія, повністю механізована, але вона пошкоджує багато посадкового матеріалу. А в «Енерго-Аграр» його не так багато, щоб вони могли це собі дозволити. Зберігають ризому в холодильнику, регулярно поливаючи, щоб не засохла, а перевозять у «дихаючих» полотняних мішках.
Тож зараз першопроходець вирощування міскантусу в Україні забезпечує посадковим матеріалом інших охочих вирощувати цю енергетичну культуру.
Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com
Фото - www.miscanthus-ukraine.com