Спецможливості
Технології

Міні-овочі: що потрібно знати про їх вирощування

16.12.2021
5410
Міні-овочі: що потрібно знати про їх вирощування фото, ілюстрація

Міні-овочі — модний тренд останніх років. Причина їхньої популярності полягає в екологічності, великій кількості вітамінів, мінеральних речовин і антиоксидантів. І звичайно, в незвичайному розмірі. Коли ж насправді з’явилася ця мініатюрна продукція і як правильно вирощувати різні види міні-овочів?

 

 

 

 

 

 

 

Трохи історії

Популярні сьогодні мініовочі вперше з’явилися в Англії ще наприкінці 19 ст. Але тільки з 1960-х французькі кухарі почали використовувати їх у своїх кулінарних експериментах. Зокрема, 1985 року в New York Times вийшла перша стаття, присвячена цим продуктам, з такою оцінкою: «Міні-овочі процвітають... люди божеволіють від цієї “дрібноти”. Вони легкі й веселі! З другого боку, вони дуже дорогі ».

Звідтоді попит на мініатюрні овочі поступово збільшувався, і в останнє десятиліття міні-овочі набули неабиякої популярності як на Заході, так і в країнах Східної Азії. Це пояснюється зростанням рівня споживання свіжих овочів, тенденціями до зручності, овочево-харчової різноманітності та інновацій. Наприклад, у Німеччині найпоширеніші міні-морква в якості закуски, в середземноморській кухні — міні-кабачки, в азійській — міні-кукурудза.

Ринок міні-овочів відносно невеликий, і знайти їх можна не у всіх магазинах. Сьогодні мініатюрні плоди часто використовують у дорогих ресторанах як в якості гарніру, так і для прикраси страв. Вони красиві й добре придатні для сервірування, їх не потрібно нарізати. Мініатюрні овочі ніжніші, ароматні й соковиті. Деякі навіть смачніші, ніж повнорозмірні аналоги. Крім того, в них міститься більше поживних речовин.

Міні-овочі приваблюють споживачів не тільки своїми унікальними розмірами, формою, кольором і концентрованим смаком, а й тим, що від них залишається менше харчових відходів. Вони зручні для засолювання, закусок, гриля й канапе. Незвичайний смак і інтенсивний аромат забезпечують нові смакові відчуття і, що важливо, цікаві дітям.

Такі міні-овочі, як кукурудза, кабачки, цибуля на міні-головку, капуста, морква й огірки корнішонного типу, можуть бути зібрані до настання повної стиглості. Безнасінний, пальчиковий або, як його ще називають, «дамський авокадо» також відомий як коктейльний авокадо (зазвичай він 7–8 см завдовжки і 2–3 см в діаметрі). Це безнасінні плоди авокадо, вирощені з неправильно обпилених квітів. Міні-овочі можуть бути отримані з вторинних плодових бруньок після того, як був зібраний повнорозмірний урожай (наприклад, артишок, броколі). Але не всі незрілі овочі придатні для занесення в цю категорію. Справжні міні-овочі — це спеціально розроблені карликові сорти, плоди яких визрівають у мініатюрному стані (диня, кавуни, перець, баклажан). Так, моркву зазвичай вирощують спеціального сорту, але в такому разі важливо зібрати врожай вчасно.

 

Вирощування

Багато міні-овочів вирощують так само, як і повнорозмірні. Це відбувається як у відкритому ґрунті, так і в теплиці. Міні-овочі ідеально придатні для умов обмеженого простору і регіонів із коротким періодом вегетації. Крім того, вони швидше з’являються у весняні місяці, оскільки час від сівби чи висадки до збору врожаю значно коротший. Після відбору придатних сортів слід скласти плани розмірів насаджень і посівів, що забезпечують безперервне надходження врожаю. При цьому слід враховувати кілька важливих нюансів.

1. Насамперед — часовий період їхнього вирощування: від висаджування рослин у ґрунт до збору врожаю, — оскільки міні-овочі дозрівають швидше, ніж звичайні.

2. Міні-овочі мають оптимальний розмір для збору тільки протягом короткого періоду — ця оцінка важлива з погляду відповідності потребам ринку і розподілу трудових ресурсів. Плоди мають бути зібрані саме тоді, коли вони перебувають на солодкій, а не гіркій стадії зрілості.

3. Оптимально робити послідовні висіви обраних карликових культур, щоб забезпечити безперервне надходження врожаю. Але водночас потрібно стежити за тим, щоб дорослі рослини не затінювали молодші.

4. Вирощування мініатюрних овочів не потребує великих площ — їх сіють ближче один до одного, адже розміри і самих рослин, і їхніх плодів менші від звичайних аналогів. У деяких випадках близьку відстань слід дотримувати навмисно — для отримання й підтримки мініатюризації (наприклад, для виробництва міні-цибулі). А от стручкова квасоля, дині й кабачки потрібно вирощувати зі стандартним інтервалом між рослинами. Скупченість може вплинути на виробництво плодів, знижуючи врожайність, навіть якщо вони мали бути зібрані в незрілій стадії. Деякі сорти придатні і для домашнього вирощування в горщиках або контейнерах.

5. За вирощування стандартних овочів можна зібрати міні-овочі в незрілій стадії, а потім дочекатися звичайного врожаю великорозмірних плодів. Однак у таких культур, як артишоки, брюссельська капуста й броколі, після збору повнорозмірних плодів дрібніші плодики утворюватимуться нижче по рослині. Тож для виробництва міні-овочів у деяких випадках не обов’язково купувати спеціалізовані сорти. Під час виробництва міні-овочів на продаж для оцінки прибутковості досить виділити на спеціальні сорти всього кілька рядків. Для вирощування міні-томатів, баклажанів, перцю, огірків, кабачків і міні-гарбуза в теплицях можна застосовувати гідропонну технологію з використанням кам’яної вати SPELAND. Легка насичуваність, рівномірний розподіл живильного розчину всім об’ємом субстрату дасть змогу отримати швидкі й дружні сходи. Однорідна та пружно-еластична структура цих матів сприяє активному нарощуванню кореневої системи. А правильне співвідношення великих і дрібних пор у субстраті допомагає легко підтримувати сприятливий водно-повітряний баланс у кореневій зоні, в результаті чого зростання й розвиток рослин відбувається найсприятливішим чином. У таких умовах вдається уникнути ризиків, що впливають на собівартість міні-овочів, і забезпечується високий і стабільний урожай, часто вдвічі-втричі перевищує вирощений у ґрунті.

 

Засоби захисту рослин

Скорочені строки вегетації карликових культур дають змогу уникнути ураження рослин деякими комахами й хворобами. Але короткий період до отримання врожаю перешкоджає застосуванню багатьох хімічних засобів, які потребують тривалого часу очікування. Тому варто ретельно добирати засоби захисту й особливу увагу приділяти профілактичним заходам і біологічним методам. Чистота кам’яної вати, яка не містить хвороботворних мікроорганізмів і патогенів, допоможе впродовж тривалішого часу зберегти рослини здоровими й скоротити використання захисних засобів.

 

Зберігання

Оскільки міні-овочі збирають незрілими, вони чутливіші, ніж повнорозмірні сорти, до впливу навколишніх умов, тож мають коротший термін зберігання і швидше втрачають смакові якості. Відповідно, що менший період від їхнього збору до вживання, то вони смачніші й корисніші. Тому післязбиральна обробка й зберігання міні-овочів мають велике значення для подовження терміну їхньої придатності. Зокрема, післязбиральна обробка включає в себе промивання, охолодження та зберігання з підтриманням певної температури (від 0 до 13°С залежно від культури) і вологості повітря (від 50% — для кукурудзи до 90–100% — для інших овочів). Але найкраща якість міні-овочів — у день, коли зібрали врожай. Тому ринок збуту має бути добре налагоджений.

 

Трудозатрати

Під час вирощування міні-овочів вимоги до якості й швидкості виконання робіт дуже високі й часто є лімітуючим фактором рентабельності їхнього виробництва. Це пов’язано з декількома причинами:

1) особлива ретельність збирання плодів, оскільки ніжні молоді овочі потребують обережності, адже їх легко можна пошкодити;

2) потреба частого збирання врожаю в певний час, адже міні-овочі можуть швидко перерости. Наприклад, міні-кукурудзу збирають протягом пари днів із моменту її придатності до збору, а міні-гарбуз — протягом 24 годин після цвітіння;

3) необхідність обробки овочів після збору врожаю і спеціального упакування. Тому головним недоліком виробництва міні-овочів є їхня собівартість. Витрати на робочу силу високі, оскільки потрібно вчасно зібрати набагато більше плодів, щоб обсяг урожаю відповідав традиційному сорту. Знизити трудозатрати на вирощування міні-овочів допоможе використання гідропонної технології, яка значно скорочує час на догляд за рослинами та обробку їх хімічними засобами. Завдяки безґрунтовому способу вирощування, міні-овочі не забруднюються, а отже й не потребують післязбиральної обробки. За допомогою кам’яної вати процес вирощування стане легкокерованим, оскільки вона швидко реагує на зміну живильного розчину, в ній легко підтримувати оптимальний рівень рН = 5,5–6,5. А відтак рослинам завжди доступні всі необхідні поживні елементи для забезпечення їхнього росту й формування великої кількості плодів високої якості. Все це допоможе істотно знизити собівартість продукції міні-овочів.

 

Економіка

Міні-овочі набагато дорожчі, ніж їхні повнорозмірні аналоги. Це пов’язано не тільки з відносно низькою врожайністю через невеликі розміри плодів, а й із високими затратами, потребою післязбиральної обробки, створенням особливих умов зберігання і необхідністю використання спеціальної упаковки. Тому, перш ніж займатися вирощуванням міні-овочів, виробникові слід ретельно вивчити попит і потенціал ринку. Цей напрям може бути вигідний місцевим фермерам, які зможуть швидко забезпечувати споживачів свіжими міні-овочами, що дасть їм змогу бути конкурентоспроможними на ринку. Ретельно продуманий план, ґрунтовне дослідження ринку, правильно дібрані сорти, дотримання технології їхнього вирощування, якісний субстрат — ось складові успіху в отриманні високих урожаїв преміум-овочів.

 

Особливості вирощування деяких видів міні-овочів

Моркву сіють на відстані 1–1,5 см одна від одної. Урожай міні-моркви збирають, коли вона досягає від 3–4 см до 7–8 см у довжину. Невелика морква (до 10 см) ніжніша й солодка, ніж її повнорозмірний аналог. Пучки з шести коренеплодів упаковують разом із надземною частиною рослин у картонні коробки. На замітку покупцям: під час купівлі замороженої міні-моркви, будьте уважні — часто міні-моркву в супермаркетах вирізають на власній фабриці зі звичайної моркви.

Улюблені всіма томати чері вже давно користуються попитом. Однак є і ще дрібніші плоди — всього 1–3 см у діаметрі. Це червоні й жовті вишнеподібні томати, які мають яскравий смак і насичений аромат. Маленький розмір плода компенсується великою кількістю плодових китиць. Рослини практично не схильні до фітофторозу, а плоди не осипаються.

Саджанці цвітної капусти висаджують на відстані 15 см одна від одної, щоб стримати швидкість їхнього зростання. Урожай мініатюрної кольорової капусти збирають, коли вона стає близько 5–10 см у діаметрі.

Карликову кукурудзу, спеціально виведену в Азії, можна виростити і зі стандартних сортів. Для цього потрібно зібрати качани у фазі молочної стиглості. Причому міні-кукурудза — як цукрова, так і польова — не відрізнятиметься за смаком, оскільки качани збирають до тієї фази, коли в ній починають накопичуватися цукри. Сіють кукурудзу в два рази щільніше, ніж звичайний її аналог, а в іншому технологія не відрізняється від вирощування великорозмірних сортів — спеціального догляду культура не потребує. Міні-кукурудза готова до збирання вже через 12–17 тижнів після висіву насіння. Урожай збирають перед запиленням, коли на качанчиках з’являються перші приймочки. Типові ознаки міні-кукурудзи високої якості: качани не перевищують 10–12 см у довжину і 1,5–2 см у діаметрі, мають сплющені кінчики й маленькі зерна, розташовані рівними рядами. Качани міні-кукурудзи дуже ніжні, тому їх можна вживати навіть у сирому вигляді.

Сорти й гібриди міні-баклажанів різноманітні як за розміром, так і за кольором: є сорти з помаранчевими, червоними, білими й стандартними фіолетовими плодами вагою від 30–40 до 100 г. Деякі сорти дуже компактні, що дає змогу вирощувати їх навіть у квартирі на підвіконні. Урожай збирають, коли плоди ще не повністю дозріли, тоді вони будуть ніжними й соковитими.

Мініатюрну цибулю часто вирощують зі стандартного сорту, тільки садять її набагато щільніше й урожай збирають раніше. Нині є величезна кількість мініатюрних сортів декоративного, гострого й болгарського перцю з багатою палітрою кольорів плодів (червоного, жовтого, помаранчевого та шоколадного забарвлення). Міні-перці мають тоншу шкірку і відмінно придатні як для вживання в сирому вигляді, так і для фарширування.

Міні-кабачки збирають, коли їхні плоди досягають розміру пальця (як до, так і після того, як розпуститься квітка). Проте слід мати на увазі, що плоди з квіткою швидкопсувні, тому наявність квітки вказує на найвищу свіжість. Вони володіють ніжним, солодким трав’янистим смаком і насиченим ароматом. Міні-кабачки мають форму огірка, але можуть бути також круглими або пляшкоподібними, а на колір жовтими або зеленими.

Сьогодні практично всі види міні-овочів набувають все більшої популярності. За сталого попиту, досить високої вартості і, головне, дотримання всіх технологій і правил вирощування отримання цих мініатюрних культур може стати прибутковою і цікавою справою для тепличних господарств.

 

О. Старцева, агроном-консультант компанії «ТехноНІКОЛЬ», канд. с.-г. наук

Журнал «Пропозиція», №6, 2020 р.

Інтерв'ю
Карлос Альберто Сесарі
В Україні за останні півтора десятки років чимало господарств пробувало впроваджувати нульовий або мінімальний обробіток грунту. І більшість, зіштовхнувшись із проблемою зниження врожайності, поверталися до традиційної технології.... Подробнее
Російська агресія вдарила по всій вітчизняній аграрній сфері – від фермерів до агрохолдингів. Про те, як великі агрокомпанії справляються з проблемами, які навалилися на сільгоспвиробників нинішньої весни, і ще й примудряються допомагати... Подробнее

1
0