Основи підживлення інтенсивних насаджень яблуні та інших зерняткових культур

Інтенсивні сади яблуні та груші характеризуються ущільненістю посадки, раннім початком плодоношення, формуванням значної врожайності та вищою якістю плодів, тому потребують підвищених норм елементів живлення. 

Як свідчать результати досліджень і практичний досвід, правильне науково обґрунтоване внесення добрив у садах забезпечує збільшення врожайності плодових культур на З0–50%.

Під час планування системи підживлень інтенсивних садів слід враховувати вимоги рослин до біогенних елементів у відповідні фенофази їхнього росту та специфіку ґрунтових умов, що формуються за тривалого вирощування плодових насаджень на одному місці. Крім того, важливо передбачати фактори, які можуть знижувати рухомість та засвоєння елементів живлення. Так, наприклад, холодною весною відзначається слабкий приріст кореневої системи, а це зумовлює поглинання поживних речовин, що може тимчасово призвести до дефіциту того чи іншого елемента. Висока температура повітря або посуха може спричинити нестачу бору, марганцю та калію. 

Важливе значення для мінерального живлення плодових культур має реакція ґрунтового розчину. Для яблук та груш оптимальним є злегка кислі або нейтральні ґрунти (рН між 5,8 і 7,0). У рослин, що ростуть на кислих ґрунтах, можна спостерігати явне уповільнення росту, зумовлене поганою засвоюваністю фосфору, кальцію, калію, магнію, азоту та бору. Інші елементи (алюміній і марганець) стають доступнішими та фактично токсичними для рослин, що призводить до зниження врожайності. На лужних грунтах (збільшення рН) фосфор, азот, залізо, мідь, цинк і бор часто також є недоступними. 

Такі фактори слід урахувати на етапі планування та закладення саду, адже меліоративні заходи зручніше проводити за основного осіннього внесення під час підготовки ділянки. 

Дієвим способом внесення добрив у багаторічних насадженнях є фертигація, яка дозволяє забезпечити надходження поживних речовин безпосередньо в кореневу зону у відповідну фенофазу розвитку рослини. У молодих садах фертигація прискорює розвиток дерев та сприяє більш ранньому їхньому вступу в плодоношення.

В умовах обмеженої доступності поживних речовин із ґрунту або в разі гострого їхнього дефіциту позакореневі підживлення є швидким та ефективним способом забезпечення вегетуючих рослин, квіток або плодів потрібними елементами живлення. Спосіб обприскування плодів у період дозрівання використовують для збільшення маси, розміру плодів, покращення якості, їхньої лежкості та забарвлення. 
Характерною особливістю всіх плодових дерев є закладання плодових бруньок у рік, що передує плодоношенню. Тому для щорічного високого врожаю слід забезпечувати рослини оптимальним рівнем макро- та мікроелементів упродовж усього вегетаційного періоду. 

У яблуні та груші критичними по відношенню до потреби в поживних речовинах є фази набрякання бруньок — цвітіння, інтенсивного росту та дозрівання плодів, післязбиральний період (рис. 1).

Азот (N)

Значна частина азоту використовується деревами навесні для забезпечення інтенсивного поділу клітин, росту листової маси, цвітіння та зав’язування плодів. Дефіцит N у період цвітіння призводить до швидшого виродження насіннєвого зачатку, тим самим зменшує ефективний період запилення. Це особливо важливо за зниження температур під час цвітіння, коли ріст пилкової трубки сповільнюється. У таких ситуаціях позакореневе підживлення азотом продовжує термін запилення й сприяє поділу клітин. У період закладання репродуктивних органів майбутнього року позакореневе підживлення азотом також важливе, але за цих умов рослини потребують нижчих норм внесення.

Карликові дерева, ранні та сорти яблук, які використовують для споживання в свіжому вигляді, потребують, зазвичай, відносно низьких норм азоту. А плоди сортів, вирощених на переробку, мають вищу якість за підвищених доз внесення азотних добрив.

Фосфор (Р)

Фосфор є майже нерухомий у більшості ґрунтів, тому поверхневе його внесення в саду мало ефективне. Фосфор, внесений таким чином, акумулюється в ґрунті й повільно вивільнюється в культурі впродовж подальших років. 

Плодові дерева завдяки глибоко проникаючій кореневій системі все ж таки поглинають фосфор із більш глибокого ґрунтового профілю, але цього не достатньо. Фосфор є особливо важливим за інтенсивного росту рослинної тканини — наприклад, коли утворюються нові корені та квіти, і під час поділу клітин у період розвитку зав’язі.

Нестачу фосфору компенсують по­­закореневими підживленнями. По­гли­нутий за цих умов фосфор активує ріст кореневої системи та збільшує потенціал плодоношення завдяки збільшенню кількості суцвіть, інтенсивності їхнього цвітіння і наливання плодів. Задля збіль­­шення розміру плоду важливо провести підживлення фосфором у період до шести тижнів після цвітіння.

У разі інтенсивного застосування фосфорних добрив виникає дефіцит цинку та міді, через що дерева часто хворіють на хлороз.

Калій (К)

Забезпеченість калієм є важливим фактором у підвищенні зимостійкості та стійкості квіток до весняних приморозків, а також у цілому знижує сприятливість дерев та плодів до хвороб. Максимальне поглинання калію відбувається на стадії наливу плодів. Підживлення калієм у пізні фази сприяє збільшенню розміру плодів, покращенню їхнього забарвлення та смаку. Також відомо, що більш висока концентрація цього елементу в плодах знижує частоту сонячних опіків.

Під час планування системи живлення садів слід дотримуватися збалансованого співвідношення азоту та калію. У низькорослих яблунь таке співвідношення (N:K) в листках має бути на рівні — від 1:1 до 1,25:1, в той час як у високорослих деревах — від 1,25:1 до 1,5:1.

Калій має бути збалансований із кальцієм, бо ці два елементи конкурують один із одним, підвищені концентрації К можуть блокуватимуть  надходження кальцію в плоди, що призводить до проблем із зберіганням та до захворювань, пов’я­заних з дефіцитом Са.

Кальцій (Са)

Аналіз листя зерняткових показує потребу рослин у більш високих рівнях Са. Низький Са у плодах спричинює низку порушень, основними з них є: гірка ямчатість, пробкова плямистість і пухлість плодів. Кальцій активує ферменти, які відповідають за ділення клітин, їхнє подовження й ріст плоду в цілому.

Яблуня та груша погано поглинає та повільно транспортує кальцій від коренів до листя й плодів. Крім того, під час посухи вода, що містить кальцій, переміщується з плодів назад в листки, тим самим зменшуючи вміст елемента у плодах. Тому обприскування плодів під час дозрівання проводять для збільшення вмісту кальцію у тканинах яблук та груш, що дає змогу підвищити якість продукції, уникнути пошкоджень від сонячних опіків та запобігти зараженню різними гнилями під час зберігання.

Із мікроелементів найважливішими для отримання високих урожаїв є бор та цинк.

Бор (В)

Повна програма живлення бором включає внесення в ґрунт борумісних добрив для забезпечення основних потреб урожаю, а також кілька позакореневих підживлень у критичні етапи розвитку рослин (рис. 1).

Позакореневі підживлення ефективні для ліквідації дефіциту елементу, підвищення стійкості до посухи, зимостійкості пагонів та запобігання розтріскуванню поверхні плоду.

Бор відіграє важливу роль у запиленні й забезпечує транслокацію Са із коренів в інші частини дерева. 

Обробка дерев перед цвітінням забезпечує квітки бором протягом критичного періоду розвитку яйцеклітин і пиляків, покращує проростання пилку і ріст пилкових трубок, стимулює нарощування вегетативної маси.

Цинк (Zn)

Одним із найкритичніших етапів, під час якого дефіцит цинку може серйозно знизити продуктивність дерева, є фази від розпускання бруньок до зав’язування  плодів. Дефіцит Zn в цей час часто призводить до поганого росту листя й нових пагонів, а також до неправильного розвитку пилкових трубок, що в кінцевому рахунку зумовлює погане зав’язування плодів. Пізніше нестача цинку проявляється в зниженні інтенсивності забарвлення плоду. 

Позакореневі обробки значною мірою можуть вплинути на якість сформованого урожаю. Для інтенсивнішого червоного забарвлення використовують спреї на основі кальцію, фосфору та цинку, а марганець, навпаки, допомагає покращити забарвлення у сортів із зеленим кольором плодів. Азот впливає на вміст розчинних сухих речовин, а калій — на вміст цукрів та флавоноїдів у продукції.  До того ж слід враховувати, що надмірне використання або пізнє застосування азоту негативно вливає на інтенсивність забарвлення червоних яблук. 

С. По­лян­чи­ков, ди­рек­тор із роз­вит­ку, 
О. Капітансь­ка, кон­суль­тант із жив­лен­ня рос­лин,
В. Побережник, агроном-консультант, 
А. Ков­бель, аг­ро­ном-кон­суль­тант, 
ТОВ «НВК "КВА­Д­РАТ"»

Інформація для цитування
Основи підживлення інтенсивних насаджень яблуні та інших зерняткових культур / С. По­лян­чи­ков, О. Капітансь­ка, В. Побережник, А. Ков­бель// Пропозиція/ — 2017. — № 7-8. — С. 118-120