Хто шкодить зерновим у 2021 році

В Україні посівам зернових культур у період вегетації значної шкоди завдають хлібна жужелиця,  хлібні клопи та  жуки,  злакові мухи та попелиці, стеблові хлібні пильщики, трипси  та інші шкідники.

У злакових попелиць (ряд Homoptera, родина – Aphididae) зустрічаються немігруючі й мігруючі види які живляться соком вегетуючих  рослин, і які є переносниками небезпечних вірусних хвороб.

Немігруючі види живуть і розмножуються на озимих, ярих пшеницях та інших культурах, а також на падалиці. Зимують яйця на сходах озимих. Навесні відроджуються личинки, які розвиваються в безкрилих самиць-засновниць, які розмножуються партеногенетично. Кількість поколінь і плодючість попелиць залежить від погодних умов. Максимальна чисельність попелиць спостерігається в кінці червня – на початку липня. Після збирання ярих хлібів попелиці концентруються на диких злаках, з яких згодом перелітають на сходи озимих. Тут вони розмножуються до настання холодної погоди. У вересні з’являються самиці-статеноски, які відроджують личинок, що перетворюються в самців і безкрилих самиць. Після запліднення самиці відкладають по 8–12 зимуючих яєць на листки злаків. До немігруючих відносять звичайну злакову, велику злакову, ячмінну попелицю.

Для мігруючих видів попелиць характерна зміна кормових рослин. Улітку ці попелиці живуть на злакових, а восени переселяються на дерева й кущі, де відкладають зимуючі яйця. До мігруючих відносять черемхово-злакову, в’язово-злакову й інших попелиць.

Цикадки (ряд Homoptera, підряд цикадові – Cicadinea). Зерновим колосовим культурам, зокрема пшениці, завдають шкоди декілька видів цикадок. Із них найпоширеніші три види — шестикрапкова цикадка (Macrosteles laevis Rib.),смугаста цикадка (Psаmmotettix striatus l.) і темна цикадка (Laodelphax striatella Fall.). Ці види висмоктують поживні речовини з рослин, листки знебарвлюються, що пригнічує  їхній розвиток. Цикадки переносять вірусні та мікоплазмові хвороби рослин, що знижує їхню врожайність до 15–20%.

До хлібних клопів-черепашок (ряд He­miptera) належать представники різних родин: щитники-черепашки — (шкідлива, маврська й австрійська) і пентатоміди — (гостроголові клопи – гостроголова й носата елії), які  пошкоджують яру та озиму пшениці.

Зимують клопи під опалим листям у лісах, полезахисних смугах й інших місцях із дерново-чагарниковою рослинністю.  Навесні за температури 1°С вони пробуджуються, за 17°С — з’являються на поверхні. Наприкінці квітня за денної температури повітря 19°C перелітають місць зимівлі на поля. Зосереджуються з країв полів озимини поблизу деревних насаджень і поступово розселюються по всій площі посіву. В сонячну погоду за 18°С і вище активізуються, проколюють хоботком стебла нижче зародка колоса і висмоктують соки. Уколи в стрижень колоса спричинюють білоколосість. Через 5–12 днів від початку живлення на рослинах самиці починають відкладати яйця, цей процес триває до кінця червня.  Після збирання озимини клопи перелітають з полів у місця зимівлі. Ці види мають однорічну генерацію.

Пшеничний трипс — Haplothrips tritici Kurd. (ряд Thysanoptera). Поширений повсюдно. Пошкоджує виключно пшеницю.

Зимують дорослі личинки в прикореневих рештках стерні або в ґрунті. Навесні пробуджуються з підвищенням температури поверхневого шару ґрунту до 8°С. Перетворення в  дорослих комах відбувається з кінця квітня до середини травня. Виліт їх триває більше місяця. Заселяють пшеницю в фазі виходу в трубку — колосіння, де живляться й розмножуються. Колоски деформуються, утворюється білоколосість, маса зерен знижується на 8–12%. Розвивається шкідник в одному поколінні.

Гессенська муxa — Mayetiola destructor Say. (ряд Diptera, pодина галиці – Cecidomyiidae). В Україні поширена повсюдно. Пошкоджує пшеницю, жито, розвивається також на дикорослих злаках.

Зимують личинки в пупаріях на сходах озимих, падалиці, дикорослих злаках у піхві листків. У квітні заляльковуються й наприкінці місяця (в степовій зоні) вилітають мухи. Самиці відкладають яйця, розміщуючи їх ланцюжками зверху листка. Виплодившись, личинки проникають за піхву листка й там живляться, висмоктуючи соки. За сприятливих погодних умов розвивається друге (літнє) покоління шкідника, яке розвивається на озимій та ярій пшениці в період наливу зерна. Третє покоління розвивається на сходах падалиці, а четверте, інколи п’яте (осіннє) — на сходах озимих.

Зеленоочка — Chlorops pumilionis Byerk. (ряд Diptera) переважно пошкоджує яру пшеницю. Зимують личинки всередині стебел сходів озимих. Весною продовжують живитися. В травні заляльковуються, а на початку червня вилітають мухи першого покоління. Яйця відкладають на верхні листки ярих злакових культур. Личинка проникає у піхву листка й живиться на колосовій ніжці, проробляючи довгасту борозенку від основи колоса до верхнього вузла. Внаслідок пошкодження колос може бути послабленим, скривленим, колосочки — порожніми. За раннього заселення рослини взагалі не виколошуються. Закінчивши розвиток, личинка заляльковується у верхньому міжвузлі. Мухи другого покоління вилітають після збирання ярих хлібів. Яйця відкладають восени (у вересні) на сходах озимих, де потім і живляться личинки другого покоління; тут вони й залишаються зимувати.

Хлібний турун — Zabrus tenebrioides Goeze. (ряд Coleoptera, родина жужелиці, або туруни — Carabidae) шкоди завдає посівам пшениці озимої. Зимують личинки різних віків у ґрунті на глибині 30–40 см. Їхнє живлення навесні починається за середньодобової температури 9°С і триває 45–50 днів. Залялькування відбувається в травні, а масовий вихід жуків збігається з фазами молочної й воскової стиглості пшениці. Жуки активно живляться зерном у колосі, вибивають із колосків і непошкоджене зерно. Виплодження личинок відбувається наприкінці серпня й триває майже до настання приморозків. Личинки живуть у нірках, куди затягують листочки сходів падалиці, а потім і рослин пшениці озимої, об’їдаючи їх до жилок. Пошкоджене листя має вигляд віхтя. Вид має однорічну генерацію.

Хлібні п’явиці (ряд Coleoptera, родина листоїди – Chrysomelidae). В Україні найшкідливішими є червоногруда й синя п’явиці.

П’явиця червоногруда (Oulema melanopus L.) найбільшої шкоди завдає в Степу й південно-східній частині Лісостепу.  Зимують жуки в ґрунті на глибині 3–5 см на полях зернових і в травостої. Навесні вони з’являються в кінці квітня, спочатку на озимих, а потім на ярих хлібах. Живляться жуки листками злаків, проїдаючи в них довгасті отвори. Яйця відкладають із нижнього боку листка купками по 3–7 шт. Личинки вигризають зверху листків довгасті смужки, не займаючи шкірки листка зі зворотного боку. Пошкоджені жуками й личинками листки в’януть, рослина затримується в рості, врожай  знижується. Жуки, які через два тижні виходять із лялечок, залишаються зимувати в ґрунті. Генерація однорічна.

Смугаста хлібна блішка — Рhyllotreta vittula Redt. (ряд Соlеоptera, poдина листоїди — Chrysomelidae). Пошкоджує навесні різні злакові. Зимують жуки під опалим листям, рослинними рештками й у поверхневому шарі ґрунту лісосмуг,  на схилах балок. Навесні перелітають на поля. Спочатку живуть на озимих хлібах, пізніше заселяють посіви пшениці ярої. Живлячись листками злаків, жуки зіскоблюють із верхнього боку м’якоть у вигляді довгастих смужок. Сходи відстають в рості, жовтіють і навіть гинуть.  Личинки, що відродилися в ґрунті, живляться дрібним корінням злаків і цим помітної шкоди рослинам не завдають. Вихід жуків відбувається в липні. Невдовзі після збирання врожаю вони перелітають у місця зимівлі. Генерація однорічна.

Хлібні жуки (ряд Coleoptera, родина пластинчастовусі — Scarabaeidae). В Україні зерновим культурам шкодять: жук кузька (хлібний), жук-хрестоносець, жук-красун (хрущ польовий, посівний), жук широкий (красуля), степовий та пустельний хрущі та інші.

Особливості життя і розмноження хлібних жуків схожі, цикл розвитку дворічний (за винятком жука-красуна, який протягом року дає одне покоління).

Серед хлібних жуків найбільш поширеним і шкідливим є жук кузька (Anisoplia austriaca Неrbst.). Поширений повсюдно. Тіло дорослої комахи завдовжки 16 мм, синювато-чорне з металевим блиском. Надкрила темно-каштанові з чорною квадратною плямою біля їхньої основи. Жуки з’являється в червні на пирії, а у фазі наливання зерна переходить на посіви цих культур. За повної стиглості вибиває зерна на землю, в зв’язку з чим втрати врожаю збільшуються. Один жук протягом життя знищує 9–10 колосків. Коли озимі культури достигають, жуки переходять на ярі культури й пошкоджують їх так, як й озимі. Личинки живуть у ґрунті 22 місяці й зимують двічі. Перший рік життя живляться перегноєм ґрунту й тонкими корінцями різних рослин. Личинки ж другого року перегризають підземні частини сходів та молодих рослин що інколи призводить до зрідження посівів на 10–15%. Після другої зимівлі в кінці травня заляльковуються, й через три тижні виходять жуки. Личинки здатні витримувати взимку температуру –9,6°С, тому восени вони заглиблюються в ґрунт на глибину до 80 см, а навесні піднімаються до його поверхні.

Стеблові хлібні пильщики (трачі) (ряд Hymenoptera, pодина стеблові пильщики — Cephidae). Колосовим злакам в Україні найбільшої шкоди завдають два види: звичайний хлібний (Cephus pygmaeus L.) та чорний хлібний (Trachelus tabidus F.) пильщики (трачі). Розвиваються в одному поколінні.

Звичайний хлібний пильщик пошкоджує пшеницю. Зимують личинки останнього віку в нижній частині стерні злаків. Навесні личинки заляльковуються й у кінці травня вилітають дорослі комахи. Самиці відкладають по одному яйцю всередину стебел злаків, в надріз під колосом. Виплодившись із яйця, личинка прогризає вузли в соломині й поступово просувається по ній униз. Досягши нижньої частини стебла, вона підгризає його зсередини, роблячи кільцеву борозенку. Такі «підпиляні» стебла або падають на землю, або нахиляються й за збирання часто залишаються на поверхні землі. Внаслідок пошкоджень зменшується маса зерна (від 5 до 25%) та погіршується його якість.

Основою захисних заходів зернових колосових від шкідливих комах є висока культура землеробства, збереження ентомофагів, впровадження стійких сортів. Проте за сучасних умов, у т.ч. і глобального потепління, спостерігається розширення ареалу фітофагів та спалахи зростання їхньої чисельності, що перевищує ЕПШ. Тому виникає необхідність застосування інсектицидів.

Компанія FMC має в своєму портфелі широкий спектр якісних інсектицидів для захисту зернових колосових культур. Зокрема, Данадим^® Стабільний (диметоат, 400 г/л). Інсектицид має високу ефективність проти сисних та інших видів шкідників завдяки системній та контактній дії. Диметоат — це єдина системна фосфорорганічна діюча речовина, яка здатна контролювати прихованоживучих та сисних видів шкідників, та за рахунок системних властивостей забезпечує тривалий захисний період. Компанії FMC вдалося, завдяки зміни технології виробництва, покращити стабільність формуляції продукту, що зробило його безпечнішим для людей і довкілля. Данадим^® Стабільний у нормі 1–1,5 л/га контролює злакових мух, попелиць, цикадок, трипсів, хлібного пильщика, клопа шкідливу черепашку, п’явиць.

Для підвищення ефективності та мінімізації виникнення резистентності інсектициду, компанія FMC запропонувала ринку двокомпонентний інсектицид — Данадим^® Мікс (диметоат, 400 г/л + гамма-цигалотрин, 4 г/л), в якому завдяки поєднанню двох діючих речовин ефективність і спектр дії вже нового комплексного препарату є надзвичайно високими. Діюча речовина гамма-цигалотрин є останньою розробкою серед піретроїдної групи інсектицидів і в комбінації разом із диметоатом значно підсилює контактну та кишкову дію, розширює спектр дії. Норма використання продукту на пшениці озимій становить 1 л/га.

В портфелі продуктів компанії FMC є один із найсучасніших інсектицидів піретроїдної групи — це препарат Вантекс^®, який зареєстровано на пшениці озимій для контролю таких шкідників, як клоп шкідлива черепашка, хлібні жуки, попелиці, пильщик, п’явиці. Діюча речовина інсектициду, гамма-цигалотрин, як вже попередньо згадувалося, є найактивнішим і найновішим піретроїдом серед наявних на ринку. Вантекс^® є ефективним у дуже малих нормах, лише 0,06–0,07 л/га, зокрема на пшениці озимій. Також особливістю продукту є його сучасна формуляція — мікрокапсульована суспензія, яка містить капсули різного розміру, що поступово вивільняються, і впродовж тривалого часу захищає культуру. Інсектицид відзначається високими показниками безпечності для довкілля, про що свідчить реєстрація для авіаційного внесення.

Ще один продукт, про який хочеться згадати — це інсектицид Фуфанон^® (малатіон, 570 г/л). У нормі застосування 1,2 л/га продукт контролює клопа шкідливу черепашку, хлібних жуків, попелиць. Окрім контактної та кишкової дії, йому властива потужна фумігаційна дія. Саме тому цей інсектицид забезпечує ефективний контроль хлібних жуків, адже властива йому сильна фумігаційна дія відлякує шкідника. Фуфанон^® має короткий строк очікування до збору врожаю — лише 20 днів, так як діюча речовина продукту швидко розкладається на безпечні сполуки (у разі обробок по колосу), тому його залишки у продукції відсутні.

Компанія FMC має ефективні інсектицидні рішення, які дають змогу закрити питання захисту зернових колосових культур і пшениці, зокрема від широкого спектру шкідників.

Система заходів захисту зернових культур від шкідників:

обстеження місць зимівлі клопів-черепашок із визначенням щільності популяції на 1 м² і ступеня підготовленості їх до зимівлі.

Віталій Федоренко, доктор біол. наук, професор, академік НААН України