Кращий господар в Україні: репортаж із Запорізької, Луганської та Черкаської областей

ТОВ "Алекс" Запорізької області

Якістю соняшнику, який цього року вродив на полях товариства "Алекс" Запорізької області, задоволені як самі господарники, так і науковці провідних аграрних інститутів, з якими співпрацює господарство (до того ж, не тільки щодо придбання насіння соняшнику, а й багатьох інших культур).

Олександр Кошляков, директор ТОВ "Алекс":

- Ми вирощуємо конкурентоспроможні культури, тобто зернові та олійні, що мають попит на ринку й дають можливість отримувати стабільні прибутки.
Поля товариства займають нині понад 3 тис. га. У трудовому колективі - 140 людей. А починав Олександр Миколайович у 1993 році з командою із трьох працівників.
Володимир Васильович Попов тут працює головним агрономом з 2000 року.

Володимир Попов, головний агроном ТОВ "Алекс":

- Звичайно, порівнювати початок роботи підприємства й нинішні часи - це як небо й земля.
Одразу після створення господарства працювали на старенькій техніці. До речі, тут і до сьогодні зберігся в робочому стані комбайн "Массей Фергюсон 510" 1961 року випуску. А поруч - комбайн нового покоління.

Олександр Некипілий, головний інженер ТОВ "Алекс":

- Купили комбайн нового покоління. Задоволені цієї машиною, її продуктивністю.
Налагоджена співпраця з компанією АМАКО, за словами директора господарства, дає можливість не просто працювати на сучасній техніці, а, застосовуючи сучасні технології у сільському господарстві, підвищувати культуру агротехніки й збільшувати врожаї.

Олександр Кошляков:

- Цього року зібрали ранніх зернових близько 3 тис. т. Усе зерно тепер переробляємо, посівний матеріал доводимо до посівних кондицій.
Уже 12 років товариство займається (й досить успішно) вирощуванням і поставками на зовнішні ринки усіх видів гірчиці. "Крім позитивних моментів, це, - каже Олександр Миколайович, - привчило нас до технологічної дисципліни і вміння добиватися чистоти продукції. За ці роки зібрали й відповідний комплект зерноочисних машин, що дає змогу якнайкраще очищувати насіння, й воно відповідає європейському класу на 99,5 відсотка".

А загалом, щоб не залежати від настроїв ринку та його попиту, товариство розвивається як багатогалузеве, дотримуючись замкненого циклу виробництва: вирощене зерно переробляють на комбікорми, якими задовольняють потреби власного тваринництва, що, крім економічних позитивних аспектів, дає змогу вирішувати й проблему зайнятості на селі.

ПП "Могучий", Мелітопольський район Запорізької області

Приватне підприємство "Могучий" теж працює на території Запорізької області - в Мелітопольському районі. Цьогоріч ранніх зернових тут зібрали понад 7,5 тис. т. Продавати зерно не поспішають: ціни не ті. Хоча й на комплекс осінніх робіт кошти неабиякі потрібні. Головний економіст господарства знає це добре.

Зінаїда Іваницька, головний економіст ПП "Могучий":

- Купити добрива - дуже дорого: нітроамофоска коштує майже 3 грн/кг. А її треба понад 300-400 тис. кг. Дуже дорого. А те зерно, яке ми зібрали й продаємо по 700 грн/т - це ж дуже дешево. Ми не можемо, продаючи за такими цінами, розвиватися далі.
Свого часу, в 2001 році, колгосп "Могучий" останнім у Мелітопольському районі був реформований у приватне підприємство. Керівник господарства Микола Кишко, маючи багаторічний досвід роботи в сільському господарстві, завжди стояв на позиції, що не назва і не форма впливають на розвиток сільгосппідприємства, а виробнича дисципліна та злагоджена робота колективу. Миколу Леонтійовича спеціалісти господарства характеризують як вимогливого, але справедливого керівника. Підприємство зберегло замкнений цикл виробництва, має й тваринництво, і переробку, хоча тримати рентабельність на рівні 20% і низьку собівартість продукції тепер досить складно. Особливо у тваринництві.

Микола Кишко, директор ПП "Могучий":

- За таких цін тримати велику рогату худобу сенсу немає. Я одного не розумію: чому уряд, обласне керівництво не звертають на все це уваги. Всі ж бачать і знають, що завозять неякісні м'ясні продукти А ми ж вирощуємо, виробляємо й пропонуємо продукцію без жодних добавок - що м'ясо, що молоко. Україна ж спроможна себе нагодувати, вирощувати й виробляти екологічно чисті як рослинні, так і тваринні продукти.

Утримуючи близько 2 тис. гол. великої рогатої худоби, господарство чималі площі відводить під вирощування кормових культур. До слова, і місцевих селян заохочують тримати корів: сіно косять безплатно. Загалом в обробітку приватного підприємства перебуває понад 5,5 тис. га землі - паї місцевих землевласників. Останнім часом тут використовують тільки поверхневий обробіток грунту, і вже видно, як змінилася на краще його структура. Тут, на південному сході регіону, такі явища, як пилові бурі, бувають досить часто, і для аграріїв важливо користуватися саме тими агротехнологіями, які забезпечують збереження родючості грунту. У цьому напрямі останні два роки підприємство тісно співпрацює з компанією АМАКО.

Микола Кишко:

- Ми в компанії АМАКО придбали техніку, користуємося їхніми послугами в технічному обслуговуванні. Нам подобається, як завжди чітко, оперативно вони реагують на наші запити і як злагоджено працюють.
От і на цьому полі, щоб не перевертати поверхневий шар, напередодні висіву озимих працювали глибокорозпушувачі. Тягова сила - трактор "Бюллер", який останні два роки, відколи його придбали, виручає на всіх польових роботах, замінюючи кілька тракторів, які працювали раніше.

Євгеній Соколов, головний агроном ПП "Могучий":

- Відтоді, як у нас з'явилася ця техніка, помітно зменшилися витрати пального, прискорилися терміни проведення робіт.
Це, своєю чергою, забезпечує найвищий останніми роками валовий збір ранніх зернових серед господарств Мелітопольського району.
Приватне підприємство "Могучий" - єдине господарство на території Промінівської сільської ради, що об'єднує вісім сіл. Тому й звертаються селяни до господарства з усіма своїми проблемами та бідами.

Підприємство допомагає вирішувати всі нагальні сільські проблеми й залишається єдиним платником податків до місцевого бюджету.

"Айдар-Овощ" Луганської області

Вадим Юртін працює механізатором у селянсько-фермерському господарстві "Айдар-Овощ", йому ж здає в оренду і свою землю. Як цьогорічну орендну плату частину збіжжя він уже одержав.

Вадим Юртін, пайовик:

- Взяв фуражного зерна й жита 100 кг. Потім ще візьму з того, що зберуть і що видаватимуть.

За два паї Вадим ще отримає півтони ячменю, візьме кукурудзи й соняшнику. Відпускні ціни для п'ятисот місцевих пайовиків селянсько-фермерське господарство "Айдар-Овощ" не змінювало вже чотири роки.

Олексій Павлов, голова СФГ "Айдар-Овощ":

- Ми розраховуємося продукцією, тому що кожен пайовик тримає вдома худобу, тож така орендна плата йому потрібніша за гроші. До того ж, ціни на нашу сільгосппродукцію фіксовані: ми визначили їх у 2005 році і вже чотири роки не змінювали, незалежно від ринкових коливань і кон'юнктури ринку. Торік, наприклад, коли соняшник на ринку коштував 4 грн/кг, ми своїм пайовикам відпускали по 1,20 грн, зерно - по 70 копійок.

Комбайнер Олександр Батур це саме зерно цього літа збирав. Результатами праці й заробітною платою чоловік задоволений: за десять днів заробив 5 тис. грн. Останні два роки Олександр Володимирович працює на новому комбайні, в господарстві нині таких два, замість 13 машин, якими збирали врожаї раніше.

Іван Довгополий, головний агроном СФГ "Айдар-Овощ":

- Маємо в обробітку 4 тис. га землі, два роки тому в АМАКО придбали два нові комбайни. Ними і збираємо вирощений урожай.
Фермерське господарство "Айдар-Овощ", як підказує сама назва, починало свою діяльність на семи приміських гектарах Новоайдарського району Луганської області саме з овочівництва. Коли у 2005 році остаточно занепало сусіднє сільгосппідприємство, змогли взяти ще землі й розширити виробничу базу. Тепер вирощують зернові, соняшник. Хотіли б і тваринництво відродити, займатися розведенням великої рогатої худоби, довколишні луги й пасовища тому сприяють, аби ще й економічна ситуація більше тому сприяла. На своїх полях господарство застосовує різні технології - від класичної до нульової. Торік тут зібрали найбільший за всю історію господарства врожай зерна: понад 6 тис. т. А от з прибутками не склалося - керівник задоволений і тим, що хоч на плаву залишилися.

Олексій Павлов:

- Цього року зібрали непоганий урожай, пшениця вся продовольча, високої якості, завдяки тому, що вчасно провели захист від хвороб, вчасно підживили.  Зібране зерно вирішили відразу не продавати - притримують до кращої ціни.

СТОВ "Маяк" Черкаської області

Яку пшеницю сіяти й скільки коштів знадобиться на комплекс осінніх робіт - це ті головні виробничі питання, що їх спеціалісти господарства традиційно узгоджують зі своїм керівником. Цьогоріч у жовтні виповнюється 30 років, як Микола Семенович Васильченко очолив сільгосппідприємство "Маяк" у селі Піщане Черкаської області. За ці роки його повна назва змінювалася неодноразово: колгосп, радгосп, селянське товариство, незмінним лишалося головне - керівник-господар зі своїм баченням того, як треба працювати на землі.

Микола Васильченко, директор СТОВ "Маяк":

- Не розвалювали, не розтягували, то й маємо. Усе, що було набудовано до нас, зберегли й примножили. На сьогодні агрофірма "Маяк" кризи не бачила, нема її тут. І, думаю, що ми її й не побачимо.
Принаймні, заробітну плату працівники товариства як одержували щомісяця 20-го числа, так і одержують. День у день.

Анатолій Юрченко, головний агроном СТОВ "Маяк":

- Ви бачили, що господарство працює злагоджено, тракторна бригада діє, всі підрозділи трудяться, люди за свою роботу зарплатню отримують стабільно і вчасно.

Анатолій Юрченко вже п'ять років працює головним агрономом господарства - відтоді, як разом з іншими землевласниками сусіднього села Софіївка віддав свої земельні паї в оренду "Маяку". Цієї пори його головна турбота - осіння посівна, напередодні якої одержали новий посівний комплекс.

Анатолій Юрченко:

- Машину отримали в розібраному стані, та приїхали спеціалісти з АМАКО й укомплектували все буквально за два з половиною дні, і ми розпочали посівну. Ніяких претензій не маємо.

До придбаної цього року нової техніки - сівалки та обприскувача - придивляється й керівник господарства. Про вимогливість Миколи Семеновича тут добре знають.

В обробітку товариства - 7 тис. га землі, на яких впроваджують інтенсивні технології, і на кожний гектар вносять по 9 т органіки. Тут традиційно, як і має бути в селянському господарстві, завжди розвивали в комплексі і рослинництво, і тваринництво, і переробку свою мають. А отже, залежність від коливань ринку не така вже й відчутна. Тваринництво господарства - це 3 тис. голів ВРХ, з яких тисяча корів, що дають 19-20 т молока щодня, і 10 тис. свиней. А вже за рік планують цю кількість подвоїти. Все це - і особлива гордість, і біль керівника товариства.

Микола Васильченко:

- А кому вони будуть потрібні, якщо держава дала добро на ввезення з-за кордону, на мою думку, непотребу: 2 млн 300 тис. т м'ясної сировини.
Як завжди, тримає віра, що все налагодиться, адже не можна ось так просто відмовитися від усього, що створювали стільки років. Методом проб, експериментів. От і на цьому полі, наприклад, цьогоріч у режимі експерименту висіяли силосну кукурудзу, межуючи її із сорго - по вісім рядків.

Олексій Васильченко, заступник директора з тваринництва:

- Кукурудза нам дасть зерно, тобто енергію, а сорго - цукор і масу. І енергія, і цукор будуть у силосній масі.
Перебудовують і переобладнують молочно-товарну ферму вже втретє за 30 років. Щоб обслуговувати таке обладнання, потрібні відповідний професійний рівень і відповідальність. Слюсарем у доїльній залі працює Юрій Артеменко.
Юрій здає в оренду господарству свою землю - понад 2 га. У рахунок орендної плати, каже чоловік, можна завжди взяти або сільгосппродукцію, або скористатися послугами чи забрати гроші. І так - для всіх двох тисяч пайовиків. Поки що вони мають 3% вартості паю, хоча господарство планує цю цифру підвищувати. Об'єкти соціальної сфери в Піщаному теж традиційно перебувають під опікою товариства.

Катерина Харина, директор Піщанської загальноосвітньої школи:

- За ці 12 років, що я працюю директором школи, важко пригадати, щоб Микола Семенович нам колись відмовив у допомозі.
 От і напередодні цього навчального року товариство допомогло відремонтувати школу, щорічно виділяють кошти на передплату періодичних видань і на різні господарські потреби. Сам Микола Семенович сприймає це як належне і як справжній господар бажає тільки одного: нормальних "правил гри" для тих, хто сьогодні ще "тягне".