Кліматгейт: інтенсивність глобального потепління поставлена під сумнів

8 жовтня в південнокорейському Інчхоні Міжурядова група експертів щодо зміни клімату при ООН представила звіт, де говориться, що у людства залишилось буквально кілька років, щоб зупинити глобальне потепління. За іронією долі, коли телеефір був переповнений закликами негайно вдатися до радикальних кроків зі скорочення викидів вуглекислого газу та похмурими пророцтвами незворотних змін екосистеми, в одному з міст Північної Дакоти випав сніг. Там, а також у Канзасі це був перший такий ранній снігопад за всю історію метеорологічних спостережень, які ведуться там з 19 століття.

База даних метеорологів, як виявилось, рясніє помилками

 У Північній Дакоті сніг накрив кукурудзу на 92% посівних площ і сою на двох третинах посівних площ. Холоди дійшли навіть до Техасу, де в Далласі температура впала нижче +10ºС, що стало історичним мінімумом для цієї дати. Рекордний мінімум температури був зафіксований і в Денвері (-8 ºС).

А що вже говорити про розташовану північніше Канаду! В провінції Саскачеван сніг випав ще на початку останньої декади вересня. В Альберті сніг подекуди не дозволяє вийти в поле вже 5 тижнів. Тож основні польові культури зібрані на 47% площ, тоді як в середньому за останні 5 років на цю дану було зібрано вже на 82% площ. А в Манітобі в жовтні в деяких місцях температура знижувалася до -14 ºС. На території Великих рівнин, які займають добрий десяток штатів, період між 10 вересня і 10 жовтня у цьому році виявився на 5-11 ºС (!) холоднішим за норму.

Після всього цього апокаліптичні прогнози на випадок підвищення температури на 1,5 ºС видавалися знущанням. І недарма. Саме наспів перший за всю історію аудит HadCRUT4 - основної бази даних, яка використовується вищезгаданою Міжнародною групою експертів.

135-сторінковий звіт австралійського вченого Джона МакЛіна показав, що HadCRUT4 настільки рясніє помилками, що не має практичної користі. Вчений виявив, що в базі даних є очевидно неправильні, а також порожні поля та записи температур у градусах Фарингейта замість градусів Цельсія. Також виявлені випадки, коли довгота місця фіксації температури переплутана з широтою, не кажучи вже про опечатки і описки.

Всього в базі даних температур були виявлені помилки 70 різних видів. «База даних складена дуже недбало і непрофесійно. Навіть як для студента 1 курсу», - говорить дослідник.

Він наводить великі «білі плями» в базі, коли даних немає взагалі або дані вирахувані як середні на базі неприпустимо малої кількості вимірювань. Наприклад, за 1850–53 роки розрахунки температури в Південній півкулі базуються на даних одного-єдиного термометра в Індонезії та на спостереженнях з поодиноких кораблів.

Дані спостережень на суднах тоді покривали 15% площі морських та океанічних вод у Південній півкулі. До того ж ці дані інколи представлені всього одним записом за місяць. Та й не всі метеорологічні дані були використані, хоч і повинні були. Це залежить від того, чи надала ці дані метеоцентру в Хедлі метеорологічна організація відповідної країни.

Наприклад, з газетних архівів відомо, що 6 лютого 1851 р. в Мельбурні температура в тіні становила 47,2°С в тіні, а в окрузі бушували страшенні, не бачені після цього лісові пожежі. Однак австралійське метеорологічне бюро не враховує цих показників, адже в країні тоді не було термометрів, які б відповідали стандартам для наукових досліджень. Зате екстраполюють дані з єдиного термометра в Індонезії та з кораблів на внутрішні райони південної Африки, Патагонію, Анди і т. і.

Проблема неповноти даних дуже поширена. Наприклад, у травні 1861 р. метеорологічним спостереженнями було вкрито всього 12% території Землі. Тим не менше, автори кліматичних моделей навіть за такого покриття без жодних сумнівів вираховували середню температуру на Землі. Покриття 50% території планети метеорологічними спостереженнями було досягнуто лише в 1906 р., а 75% — у 1956 р. А по половині території Південної півкулі аж до 1950 року є лише фрагментарні дані.

Також учений виявив наступні проблеми:

Неакуратні записи. Дослідник натякає: з помилками записані навіть назви країн – де гарантія, що цифри внесені в базу без помилок?

Неточні розрахунки. За словами Джона МакЛіна, він не був здивований, коли більше половини розрахунків виявилися неточними;

Методологія настільки непослідовна, що навіть не враховує переходів на літній та зимовий час;

Дані вимірювання температури океану, виконані, очевидно, з кораблів, помилково занесені в місцевості, розташовані на 80-100 км вглиб суші.

Ось лише найбільш кричущі серед виявлених МакЛіном помилок:

В аеропорту Голден Рок на тропічному острові Сент-Кіттс у Карибському морі середня температура за грудень 1981 р. і грудень 1984 р. записана як 0°С. В інші роки середня температура грудня там становила 26°С.

Середня температура вересня 1953 р. в селі Пелтініш у Румунії, згідно записів, становить -46,4°С. В інші роки — близько +11,5°С.

Середня температура квітня, червня і липня 1978 р. в Апто Уто (Колумбія) становила, згідно записів, … 81,5°С, 83,4°С і 83,4°С. Єдиним поясненням може бути те, що градуси Цельсія переплутали з градусами Фарингейта.

Де криється найбільша помилка?

Та найбільша проблема – навіть не брак історичних спостережень, а те, що тенденції і записи подавали як дуже надійні та інформативні. База даних HadCRUT4 – спільний проект британського гідрометеорологічного центру Хедлі та відділу кліматичних досліджень Університету Східної Англії. Останній має дані з майже 10,3 тис. метеостанцій, але майже по 2700 з них дані не відповідають науковим критеріям, що дозволяють їх включити в наукове дослідження.

Неможливо точно визначити, дані з яких місць були включені в остаточний температурний аналіз і чи не були записи по цих місцях виправлені. Різні частини бази даних суперечать одна одній.

«Таке враження, що перед внесенням до бази HadCRUT4 дані ніхто не перевіряв. Якби їх перевіряли, то були б виявлені найбільш очевидні помилки. Центр Хедлі теж мав би виявити деякі невідповідності в даних температур поверхні моря, що виникли внаслідок помилок під час перенесення даних з рукописних суднових журналів деяких кораблів», - говорить Джон МакЛін.

Не далі як у цьому місяці Міжурядова панель кліматичних змін у своєму зверненні до лідерів країн заявила, що криза глобального потепління ніколи не потребувала більш нагального розв’язання, ніж зараз. А тепер виходить, що ці заяви базувалися на даних, яким не можна довіряти.

Міжурядова панель кліматичних змін використовує 3 бази даних, в т. ч. дві американських (НАСА і Національного управління океанічних і атмосферних досліджень), але віддає перевагу HadCRUT4. Чи не тому, що засновником центру Хедлі був нинішній співголова робочої групи №1 Міжурядової панелі кліматичних змін?

«Уряди мали 25 років, щоб перевірити дані, на підставі яких вони тратили мільярди доларів. Але вони не зробили цього», - говорить Джон МакЛін.

Мабуть, найгірша систематична помилка – переписування старих даних у спробі виправити зміни, які відбулися на місці вимірювання температури. Деякі зміни справді потрібні, але такі – це просто брутальне підчищання. Виправлення не повинні розглядати місця вимірювання температури в більш старі часи як такі, що завжди були оточені стінами.

Сучасні метеостанції зазвичай розташовані на відкритому місці, адже в таких умовах вимірювання температури більш коректне. Коли метеостанція досить давня, то часто-густо буває так, що будувалася вона на відкритому місці, а згодом поруч з’являлися автостради, будинки, а в будинках – кондиціонери, які виводили тепло з приміщень прямо на метеостанцію, спричиняючи локальне «теплове забруднення» і спотворюючи картину в бік потепління. Відтак термометр переносили на відкрите місце неподалік. В такому випадку зазвичай протягом деякого часу ведуть паралельні спостереження на новому і на старому місці, щоб визначити різницю температур. Потім вони коригують дані з попередніх місць вимірювання, приводячи їх у відповідність із даними з нових місць спостережень.

Проблема полягає в тому, що алгоритм коригування, навіть якщо попервах температура вимірювалася на відкритому місці, призводив до того, що більш старі температурні дані коригувалися так, що в результаті отримували температуру нижчу, ніж була насправді. Відповідно, нинішнє потепління виглядало інтенсивнішим, ніж було насправді. Отже, попередні покоління метеорологів вимірювали температуру, яку століттям пізніше скоригував комп’ютер.

В Австралії такий ефект переміщення місць вимірювання спостерігався в Канберрі, Сіднеї, Мельбурні. Врешті переміщення місця вимірювання назвали головною причиною того, що тенденція похолодання змінилася після коригування на потепління. В Австралії такі коригування посилили існуючу тенденцію на цілих 40%.

Також теорія передбачає, що термометр на відкритому місці в 1860 р. можна порівняти з термометром у 1980 р. Але автори кліматичних моделей вважають, що старі термометри завищували температуру, бо поруч з ними був прокладений асфальт… на 40–80 років пізніше, ніж виконувались вимірювання. Ця систематична помилка створює крок за кроком тенденцію до потепління з нічого.

Ще гірше те, що помилка накопичується. Чим старіші дані, тим на більшу величину вони коригуються. Кен Стьюарт виявив, що деякі поправки в старі метеорологічні записи в Австралії досягали 2°С. Для порівняння: величину глобального потепління за 100 років оцінюють в 0,9°С.

Отже, інтенсивність глобального потепління дуже вірогідно може виявитись меншою, ніж вважають ті, хто найголосніше привертає увагу до цієї проблеми. Більше того, воно може виявитись короткостроковою тенденцією, викликаною, наприклад, космічними факторами або циклічними коливаннями. Адже коли читаєш, що в 2016 р. сильна посуха, яку часто використовували як результат глобального потепління, призвела до пересихання Вісли поблизу одного з міст вперше з 18 ст., то замислюєшся: якими ж тоді глобальним потеплінням чи парниковими газами була викликана попередня посуха більше 200 років тому?

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com,

за матеріалами закордонних видань