Кизил — нова культура в садівництві

Донедавна, попри підвищений попит на ягоди кизилу, ця культура все ж не мала належного поширення. Але останнім часом промислові сади кизилу поступово займають свою нішу в садівництві України. Підтвердженням цьому є створення маcштабних промислових садів, серед яких — один із найбільших у Європі кизиловий сад, який розміщений у Запорізькій області (загальна площа — понад 16 га). Наведемо кілька аргументів на користь кизилу як нової культури в садівництві.

Кизил — перспективна, малопоширена, відносно нова садова культура, яка стрімко розвивається на теренах нашої країни. Серед основних його переваг, порівняно з іншими плодово-ягідними видами, — стабільне, без періодичності, плодоношення, висока врожайність, довготривалість продуктивного періоду, висока біологічна цін­ність плодів, невибагливість до вирощування, мінімальна потреба в обробці пестицидами. Основна причина, за якої кизил належить до малопоширених культур у садівництві, — недостатня вивченість особливостей його розмноження та не повністю досліджена реакція культури на вирощування в різних кліматичних зонах.

Нішева культура

Кизил — досить молода культура, а значить, перспективна в сучасному садівництві. В Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2019 рік, зареєстровано 16 сортів кизилу, серед яких: Вавіловець, Володимирський, Видубецький, Євгенія, Олена, Гренадер, Кораловий Марка, Лук’янівський, Миколка, Радість, Світлячок, Семен, Екзотичний, Елегантний, Билда та Михайлівський (табл. 1). В Україні насадження кизилу зосереджені майже в усіх регіонах краї­ни (найбільше — в Запорізькій, Черкаській, Київській, Рівненській, Закарпатській областях). Кизил дуже популярний у багатьох країнах світу, серед яких Китай, Японія, Грузія, Греція, Польща, Болгарія, Сербія, Словаччина, Чехія.

Агротехніка

З урахуванням широкого ареалу культури варто відзначити пластичність кизилу щодо пристосування до ґрунту. Вважається, що кращими для кизилу є вапнякові та щебенисті ґрунти. Кизил позитивно реагує на внесення вапна, яке прискорює при­ріст та плодоношення, але культура не витримує надмірного зволоження та засолених ґрунтів. Під час закладання саду потрібно забезпечити запилення кизилу, оскільки переважна кількість сортів — самобезплідна. Для найкращого запилення в саду розташовують по два-три сорти, розміщуючи їх через ряд сортовими смугами. Поблизу саду бажано б розмістити пасіку.

Під час закладання насаджень кизилу потрібно враховувати схеми розташування рослин: 8х8, 6х6 та 5х5 м — на родючих зрошених ґрунтах, а от 4х4 та 4х3 м — у садах без зрошення. Закладання кизилового саду проводять як восени, так і навесні. Найпоширеніші форми крони такі: штамбова природно- поліпшена (штамб заввишки 40–70 см і 5–7 скелетних гілок крони) та кущоподібна (її виводять із 6–8 основних гілок, розміщених у суміжних вузлах, нижня гілка повинна бути розміщена на 25–30 см вище від рівня ґрунту). За достатнього вологозабезпечення (700 мм і більше опадів на рік) міжряддя насаджень доцільно утримувати під залуженням, а за кількості опадів менше як 700 мм/рік — під чорним паром.

Кизил придатний для органічного садівництва, оскільки не потребує обробки пестицидами за умови відмінного агротехнічного догляду. Але якщо закладати значну площу кизилу, потрібно враховувати, чи немає поблизу великих промислових плодових насаджень, які є розсадником різноманітних хвороб і шкідників. Для подовження періоду збору й надходження врожаю кизилу на ринок збуту слід закладати сад сортами різних строків достигання.

Культура для органічного садівництва

Завдяки екзотичному смаку плодів, кизил — цінна культура для органічного садівництва. До того ж його плоди практично не пошкоджуються шкідниками та хворобами, а отже, отримуємо екологічно чистий продукт, затребуваний як у свіжому вигляді, так і для переробки. Варто відзначити, що особливу зацікавленість у цій культурі саме для органічного садівництва проявляють такі держави, як Австрія, Німеччина та Швейцарія. Що стосується можливостей його врожайності: за даними досліджень, відзначаємо ста­більний урожай навіть у екстремальні роки з несприятливими погодними умовами. Можна стверджувати, що кизил є морозостійкою культурою, яка витримує низькі температури — до -30°C.

Цінність для переробки

Кизил — яскравий представник культури з плодами, що містять підвищений склад біологічно активних речовин. З огляду на це він знаходить все ширше застосування не тільки у свіжому вигляді, а й у продуктах переробки: заморожених плодах, соках і компотах. Плоди кизилу використовують у кондитерській, консервній промисловості, для виготовлення вин, лікерів, варення, компотів, мармеладу, желе, квасу, морсів, соків, екстрактів, сиропів. З огляду на високий уміст у плодах дубильних речовин, кизил є однією з кращих культур для бродильного виробництва. Адже дубильні речовини сприяють осадженню білкових речовин у процесі освітлення соків і вин. Цікавим і новим напрямом у бродильному виробництві є використання плодів кизилу для виготовлення сидру. Сік кизилу, який характеризується корисними властивостями, неперевершеним ароматом, терпким присмаком і красивим забарвленням, можна й потрібно використовувати для виготовлення високоякісного сидру.

Цінність для промисловості

Кизил — цінна технічна культура. Листя з кизилу застосовують у шкіряній промисловості, оскільки вміст танідів у ньому становить 7–15%, що є високим показником для процесу дублення (виготовлення твердих шкір, що йдуть на підошви, машинні паси). Деревину кизилу, що має тверду структуру, використовують для виготовлення виробів із дерева: скриньок, поличок, канцелярського приладдя, а також музикальних інструментів (флейти, кларнети).

Декоративна культура

Враховуючи імунність кизилу до шкідників і хвороб, здатність витримувати пил, димові й газові домішки в повітрі, насадження кизилу можна використовувати для озеленення міст, селищ, території заводів. Більшість сортів кизилу безплідні, тому під час закладання як промислових садів, так і в декоративних цілях потрібно подбати про сорти-запилювачі. Для кращого запилення потрібно три — п’ять сортів кизилу, розміщувати їх слід через ряд сортовими смугами. Кизил не потребує спеціального обрізування на плодоношення, але в перші роки після висадження рослинам слід сформувати крону. Застосовують або штамбову природно-поліпшену форму (її характеристику подано на початку статті), або формувати кущувату крону.

Сортимент кизилу в Україні

Сорти кизилу Національного ботанічного саду ім. Гришка НАН України

Радість — крупноплідний ранній сорт. Початок достигання в умовах Правобережного Лісостепу України — 5–8 серпня. Відзначається зимо- та посухостійкістю, стабільним урожаєм. Плоди грушоподібної форми, дозрівають одночасно. Забарвлення плодів яскраво-червоне. М’якоть червоно-рожева, соковита, дуже добре відділяється від кісточки. Середня маса — 5,5–5,8 г, максимальна — 6–6,6 г. Середня врожайність — 11,7 т/га.

Лук’янівський — сорт середнього строку достигання. Плоди в умовах Правобережного Лісостепу України дозрівають 20 серпня — 5 вересня. Відзначається зимо- та посухостійкістю, стабільним урожаєм. Плоди крупні, середня маса плоду — 5,5–6 г. Розміри плоду — 34–36,6х15–16,5 мм. Форма плоду — пляшко- або грушоподібна. М’якоть темно-червоного забарвлення, соковита, аромат специфічний кизиловий. Середня врожайність — 12,8 т/га.

Володимирський — один із най­більш великоплідних сортів середнього строку достигання. Плоди блискучі, червоні й темно-червоні, наприкінці дозрівання — чорні, овально- циліндричні, дещо сплюснуті з обох сторін. Максимальна маса плоду — 6,5– 7 г. М’якоть хрящувата, щільна, смак кисло-солодкий. Кісточка становить 10,9–11,1% маси плоду. Достигання в умовах Правобережного Лісостепу України — з 15–20 серпня до 1 вересня. Середня врожайність — 11,9 т/га.

Костя — крупноплідний сорт пізнього строку достигання. В умовах Правобережного Лісостепу України дозріває 10–15 вересня. Плоди великі, грушоподібної форми. Середня маса плоду — 7–8 г, довжина — 36–38 мм, ширина — 18–20 мм. Зрілі плоди червоно-чорного кольору. М’якоть темно-червона, щільна, солодко-кисла, ароматна. Кісточка невелика. Плоди не обсипаються, добре зберігаються після збирання протягом трьох-чотирьох тижнів. Середня врожайність — 11 т/га.

Сорти Дослідної станції помології ім. Л. П. Симиренка Інституту садівни­цтва НААН

Михайлівський — крупноплідний ранній сорт. Початок дозрівання в умовах Правобережного Лісостепу України — 8–10 серпня. Відзначається зимо- та посухостійкістю, стабільним урожаєм. Плоди грушоподібної форми, дозрівають одночасно, у стадії стиглості набирають яскраво-червоного забарвлення. Середня маса плоду — 5,7–6 г. М’якоть червоного кольору, середньої щільності, високих смакових якостей. Кісточка середнього розміру, вузькоеліптична. Середня врожайність — 12,7 т/га.

Петрівський (№ 1–11) — елітна форма середнього строку достигання. Початок дозрівання в умовах Правобережного Лісостепу України — 14–24 серпня. Середня маса плоду — 5,2–5,4 г; розміри плоду: 28–30 х 13–15 мм. Форма плоду — пляшкоподібна із широкою шийкою. Плоди вирівняні за формою та величиною, під час дозрівання — червоні, соковиті. Плодоніжка довга — 1,3–1,5 см. М’якоть темно-червона, аромат специфічний кизиловий, дегустаційна оцінка — 8,5 бала. Середня врожайність — 12,1 т/га.

Іноземні сорти кизилу

Dublany — польський сорт. Плоди темно-червоні, грушоподібної форми, достигають у другій половині серпня. Форма крони широкопірамідальна. М’якоть темно-червона, ніжна, соковита, ароматна. Смак кисло-солодкий.

Joliko — австрійський сорт раннього строку достигання. Середня маса плоду — 5–5,6 г. Форма плоду — овально-каплеподібна. Кісточка становить 10–10,3% маси плоду. М’якоть темно-червона, ніжна, соковита, ароматна, приємного кисло-солодкого смаку. Початок достигання — 5–12 серпня.

Є. Постоленко, канд. с.-г. наук

Журнал «Пропозиція», №12, 2019 р.