Кількість захисників селян зростає

Нині по всій Україні український народ, хоч якось причетний до сільського господарства та переробної промисловості, штурмує осередки Української аграрної конфедерації, аби стати членом цієї добровільної організації (як ото колись усі були членами ДТСАФ, Товариства Червоного хреста, Товариства охорони природи тощо). По всій країні хвилею прокотилися установчі збори обласних і районних осередків Української аграрної конфедерації. Побував на таких зборах у Харкові і я, де мав можливість поставити кілька запитань декільком учасникам. Перше і найголовніше запитання було: навіщо вам потрібно вступати до Української аграрної конфедерації?
Голова Харківської обласної асоціації фермерів Віталій Львов: “Перш за все потрібно консолідувати зусилля громадських організацій на поглиблення реформування. По-друге, громадська організація повинна бути незалежною, лобіювати інтереси товаровиробників. Потрібно, щоб нова організація не була заполітизована.”
Генеральний директор асоціації “Харківптахопром” Олександр Бакуменко: “Така організація є дуже потрібною, оскільки вона захищає інтереси товаровиробників. Сьогодні дуже важливим є питання, як вигідно продати те, що було вироблено. Тому необхідна організація ринків сільгосппродукції, а це означає необхідність лобіювання наших інтересів в уряді, Верховній Раді для захисту наших інтересів.
Ми зіткнулися з проблемою значного зростання виробництва за відсутності відповідних каналів збуту, що призвело до суттєвого падіння цін на нашу продукцію. Сьогодні рівень зростання заробітної плати населення відстає від зростання обсягів виробництва нашої продукції, тим більше, що в нас є великий резерв для подальшого нарощування виробництва”.
“Пропозиція”: “Ви говорите про обвал цін на продукцію птахівництва, але ж при цьому знизилися ціни на зерно. Крім того, чому українське м’ясо птиці є дорожчим за американське при тому, що в Америці й зерно дорожче, та й зарплата працівників галузі набагато перевищує український рівень?”
Олександр Бакуменко: “Комбікорми подешевшали лише на 10 відсотків, а з урахуванням нинішнього подорожчання зерна ціни на нього незабаром повернуться до минулорічного рівня.
Що стосується американських курячих стегон, я вважаю, що дуже правильне рішення прийняв ветеринарний департамент, уряд і Президент, які підтримали рішення щодо заборони імпорту курячого м’яса з США. Сюди надходила низькоякісна американська продукція. У структурі споживання курячого м’яса в США 80 відсотків — це розібране м’ясо, наприклад, грудинка тощо. А до нас надходили стегенця, на які в США немає попиту. Більше того, бройлери в США вирощують за технологіями з використанням біостимуляторів, які заборонені нашим ветеринарним законодавством. Генетичні наслідки цього на сьогодні невідомі.
Ми пообіцяли заповнити нішу вітчизняною продукцією — ми її заповнили. Ми за два роки наростили обсяги виробництва високоякісного м’яса птиці більше ніж удвічі. Ми поновили низку виробництв, що дало змогу забезпечити робочими місцями велику кількість людей і покласти їм заробітну плату на рівні 500–600 грн/місяць. Крім того, це дало можливість суттєво наповнити бюджет за рахунок податків. Від цього виграли всі”.
“Пропозиція”: ”Зі вступом до Всесвітньої торгової організації Україні доведеться узгоджувати свої ветеринарні вимоги зі світовими. А за світових умов американська технологія вирощування птиці вважається безпечною. Це означатиме відновлення поставок американської курятини на український ринок. Чи є галузь нині конкурентоспроможною?”
Олександр Бакуменко: “Наша продукція є абсолютно конкурентоспроможною. Той демпінг, який спостерігався на нашому ринку, не давав можливості розвиватися вітчизняному товаровиробникові. Тепер ми зайняли свою нішу на ринку. На птахофабриці “Курганський бройлер” середньодобові прирости ваги становили 48–54 грами. Це — світовий показник. Інвестор уже вклав близько 10 мільйонів доларів у розвиток бази, і ми витримаємо будь-яку конкуренцію”.
Запитання “Пропозиції” до директора асоціації “Харківцукор” Юрія Ільченка: “Нещодавно українська делегація на чолі з нинішнім співголовою Української аграрної конфедерації Леонідом Козаченком досягла в Бразилії домовленості щодо поставки в Україну півмільйона тонн цукру-сирцю. Чи можна це розглядати як захист інтересів українських товаровиробників?”
Юрій Ільченко: “Я категорично проти імпорту в Україну цукру-сирцю. Сьогодні треба шукати шляхи реанімації нашої цукрової галузі”.
Директор Державного Новопокровського комбінату хлібопродуктів, підпорядкованого Держкомрезерву України, Віктор Вєсич: “Ми створили Асоціацію переробників зерна, Асоціацію птахівників тощо. Споживач продукції бажає придбати товар дешевше, а переробник, навпаки, бажає продати товар дорожче. Хтось же повинен узгоджувати дії на ринку. Отже, потреба в створенні Конфедерації є нагальною. Без консолідації ефективно працювати дуже важко”.
“Пропозиція”: “Питаннями аграрної політики в Україні займаються Міністерство аграрної політики, Комітет Верховної Ради з питань аграрної політики, відповідні відділи Кабінету Міністрів та Адміністрації Президента України. Невже за цих умов необхідним є створення ще й громадської організації?”
Віктор Вєсич: “Сьогодні товаровиробнику потрібні інші підходи до організації виробництва. Державні методи приватному товаровиробнику не підходять. Такі питання спочатку треба підняти в асоціації, Конфедерації”.
Ви звернули увагу: всі говорять про необхідність захисту інтересів товаровиробників? Цікаво: від кого? Хто їх, бідолах, пригноблює? Але якщо треба, то треба. Головне, донести думку “низів” до “верхів”. З іншого боку, на відміну від добровольців, ці “верхи” є професійними “захисниками” інтересів товаровиробників — і Кабінет Міністрів, і Верховна Рада, й Адміністрація Президента з її регіональними відділеннями. Борцями за щастя товаровиробників є всі без винятку члени Аграрної, Селянської, Селянсько-демократичної, Селянсько-Християнської та інших партій України такого спрямування. І виявляється, що спільних зусиль цих “захисників” не досить. Мабуть, через те, що “високо сидять та далеко глядять”, погано чують голос народу. Як оце теологи вчать, що Бог не може безпосередньо спілкуватися з простими смертними — тут без посередника ніяк не обійтися: Гермеса, Меркурія, архангела Гавриїла, сефіротів там різних. От і вирішив простий народ, що без вісників до професійних захисників його інтересів не догукаєшся. Ну, дай Боже!
Але досить жартів. Дуже хочеться вірити, що від створення регіональних відділень Української аграрної конфедерації вона не перетвориться на чергову кампанійщину, і “з цього дива вийде пиво”.
З іншого боку, дуже б не хотілося думати, що створення регіональних осередків Української аграрної конфедерації насправді має на меті рекрутування електорату на наступні президентські вибори.
Юрій Михайлов