Як зробити бізнес на зелені

Головний кластер з вирощування зеленних культур в Україні знаходиться поблизу Мелітополя. «5 років тому в приміському селі Костянтинівка зелень вирощували на продаж у кожному дворі», — згадують місцеві, додаючи що зараз цим бізнесом займаються вже тільки в половині дворів: закрився російський ринок збуту, який був дуже важливим для місцевих овочівників. Що зробив Денис Дудкін, один з місцевих професійних виробників зеленних культур, у цій ситуації? Вклався у зеленний бізнес по повній: розширив площі до 15 га, побудував плівкові теплиці, а тепер облаштовує чималу холодильну камеру.

Зеленний бізнес — чи не найскладніший в усьому овочівництві. Адже той, хто хоче працювати в цьому сегменті, повинен вирощувати цілий асортимент культур. І у кожної — своя специфіка. А ціни на ці культури протягом сезону різко коливаються, і ці коливання сильно залежать від погоди — наскільки вона сприятлива для зелені. При цьому строк зберігання товару невеликий. Тому, як відзначає директор ТОВ «Вознесенка Агро» з однойменного села поблизу Мелітополя Денис Дудкін, без холодильної камери зеленний бізнес неможливий. Та й строк вегетації короткий. Відповідно, за плантацією потрібно весь час слідкувати, часто робити вибірки. І практично всі роботи на зеленних культурах проводяться вручну. Також критично важливо зберегти хороший товарний вигляд продукції. «Якщо овочі борщового набору, коли їх товарний вигляд не задовольняє торгові мережі, можна «сплавити» де інде, наприклад, на базари, то зелені краще ніякої не мати, ніж поганого товарного вигляду», — розповідає Д. Дудкін. Ще одна проблема — брак зареєстрованих пестицидів: на більшості зеленних культур у «Переліку…» нема жодного зареєстрованого препарату.

Мало того, що ринок зелені нестабільний, так ще й індустрія з її вирощування переживає стагнацію. В найбільшому центрі вирощування цих культур — селі Костянтинівка поблизу Мелітополя — 5 років тому, як згадує Денис Дудкін, за день з села від’їжджало до 10 “фур». Активно закуповувала зелень Москва, багато купував Донбас. Зараз Росія запровадила ембарго на імпорт української плодоовочевої продукції, та і з Донбасом торгівлі теж немає. Тому в Костянтинівці, де зелень на продаж вирощували на городах у кожному дворі, половина закинула цю справу, а багато хто виїхав на заробітки.

Чому ж тоді Денис Дудкін навпаки, розширив свій зеленний бізнес і перейшов на наступний рівень — з «городнього» на «польовий»? Сам фермер відповідає: коли ринок перенасичений, продати можна тільки якісну продукцію. А щоб у бізнесі виростити якісну продукцію, потрібні високі технології. Яких не впровадиш в масштабах городу. Наприклад, той самий холодильник, який наш співрозмовник вважає обов’язковим для виробника зелені: чи можна наскладати на хороше зберігання, якщо обробляєш 25 соток? Через це й виникли в регіоні великі виробники з площами під зеленню до 25 га.

Ще одна перевага таких великих господарств — можливість працювати з роздрібними мережами, а не лише з «перекупами». Цей сегмент ринку більш стабільний, більш прогнозований, тому Денис Дудкін націлений саме на цей сегмент ринку збуту. Хоча в роботі з супермаркетами чимало труднощів. Потрібно дотримуватися високих стандартів якості. Для цього довелося господарству, яке обробляє 15 га, впровадити деякі елементи Global GAP. “Це не лише для сертифіката, який я поки що не збираюсь отримувати — мені самому цікаво, я переконуюсь, що так у господарстві більше порядку», — говорить Денис Дудкін. Крім того, доводиться забезпечувати чималі партії і графік поставок протягом усього сезону, а не лише переважно навесні і в вересні-жовтні, як у дрібних виробників. Навіть лінію з фасування і пакування в плівку довелось придбати.

Врешті, тільки в великих масштабах, як переконаний наш співрозмовник, зараз і можна заробити на зелені. Адже багато звичайних селян з регіону, як розповідає Д. Дудкін, не стали б менше заробляти, якби кинули свій зеленний бізнес і влаштувалися на роботу в фірму чи в господарство.

Найбільш ходові зеленні культури — кріп, петрушка та цибуля на перо. На них попит найбільший. З іншого, боку, їх вирощують, здається, всі, хто займається зеленним бізнесом професійно. А це в одному селі Костянтинівка поблизу Мелітополя щонайменше 1000 дворів.

В «Вознесенка Агро» асортимент зеленних культур широкий: кріп, петрушка, цибуля на перо, листовий салат, шпинат, рукола, кінза, щавель, мангольд та ін. Листовий салат включає в себе кілька типів, серед яких на полі господарства ростуть, зокрема, Лолло Россо, Лолло Бйонда, дуболистий, Айсберг. «Зеленні культури належать до різних родин, тому в сівбі однієї культури після іншої часто немає нічого поганого — слід тільки правильно підбирати сівозміну», — говорить Д. Дудкін.

Сезон у «Вознесенка Агро» триває більшу частину року — завдяки спорудженим нещодавно високим плівковим теплицям, всередині яких встановлено ще й низенькі металеві дуги над рядками, щоб укривати зелень другим шаром плівки або агроволокна. Теплиці господар вкриває вітчизняною плівкою, одного з найбільших бізнес партнерів в Україні — «Планета Пластик». «У нас великі обсяги замовлень, тому вони виготовляють плівку спеціально під наше замовлення. Натомість імпортну плівку зараз важко знайти якісну. Часто імпортна плівка, яку пропонують, довго пролежала на складі. А з часом, як відомо, пластик стає крихкішим. До того ж продавці можуть переклеювати етикетки з роком виробництва, видаючи плівку, яка тривалий час пролежала на складі, за нову», — розповідає господар.

Але навіть у теплицях у січні-лютому триває міжсезоння: температури для вегетації зелені вистачає, а от сонячного світла бракує. А досвітка на зеленних культур в наших умовах ні за що не окупиться.

Ще один період міжсезоння — майже все літо. В спеку зелень погано росте, жовкне, і, що найгірше, стрілкується. Як відзначає Денис Дудкін, окрім спеки на зелень погано діє довгий світловий день, адже зеленні — це здебільшого культури середнього дня. Саме через це влітку ціна на зелень суттєво зростає. А потім знижується в вересні-жовтні, коли погодні умови для зелені хороші. Осінній «високий сезон» закінчується з першими заморозками.

Продовжити сезон зелені допомагає агроволокно, яке у «Вознесенка Агро» використовують і в закритому, і в відкритому грунті. Як розповів Денис Дудкін, воно не тільки захищає рослини від холоду, а ще й грунт — від пересихання.

Як і на всіх площах під овочевими культурами на Півдні, на площах під зеленню в «Вознесенка Агро» встановлені системи краплинного зрошення, за допомогою яких рослини не тільки поливають, але й підживлюють.

Та провідну роль в удобренні зеленних культур у Дениса Дудкіна відіграє органіка. «Вносимо багато гною», — хвалиться він. Справді, чому б і не вносити, якщо обробляєш не тисячі гектарів, а півтора десятки? Гній доповнюють монофосфатом калію, кальцієвою селітрою та добривами з серії Master. Як розповів господар, рішення про підживлення приймається по ситуації.

Так само по ситуації дивляться, чи обробляти культури інсектицидами та фунгіцидами. Наприклад, цибулі на перо щороку дошкуляють трипси. Суттєво обмежує бізнес-виробників те, що на багатьох зеленних культурах зареєстрованих пестицидів немає взагалі. «Якщо вносити багато гною, вчасно поливати й підживлювати, то рослина завдяки короткому строку вегетації і захворіти не встигає», — говорить господар. Втім, зазвичай хоча б по разу на сезон доводиться застосовувати і інсектицид, і фунгіцид. Інсектицид, як правило, буває потрібен влітку або наприкінці весни, фунгіцид — восени: навіть коли дощів нема, великі добові перепади температур сприяють поширенню хвороб. «Добре зарекомендував себе, зокрема, Ридоміл Голд», — відзначає Денис Дудкін.

Насіння він застосовує переважно голландської селекції — компаній Enza Zaden і Rijk Zwaan. Поки що господар перебуває в пошуку найкращих сортів і гібридів, адже в різні роки один і той самий сорт чи гібрид показує різні результати — наприклад, у одного салату строк дозрівання не змінюється, а у іншого спізнюється на 3 тижні порівняно з попереднім роком. Цього року на полях «Вознесенка Агро» цибуля на перо гібриду Кайгаро, салати сортів Левістро, Ілема та ін.

Основний тип обробітку грунту під зеленні культури, які практикують у господарстві, як у відкритому, так і в закритому грунті, — фрезування. Його повторюють після проростання бур’янів. Інколи можуть застосувати дискування або культивацію. Для обробітку грунту була куплена китайська фреза, але в процесі роботи виявилося, що ножі у неї вкрай низької якості. Тому відвезли фрезу на завод «РОСТА» в Мелітополі, де переробили вали і встановили нові ножі.

Далі — сівба. Всі зеленні культури, крім салату, сіють тут прямим посівом. Цього року його виконувала сівалка точного висіву «РОСТА». «Це ми перший рік нею сіяли і мені сподобалось: економія посівного матеріалу суттєва», — говорить Д. Дудкін.

Салат у господарстві вирощується через розсаду. Тому салат спочатку сіють у 77-му касету, заповнену торфом, де культура перебуває в середньому 25 днів (коли холодніше — довше, коли тепліше — коротше). Коли розсада сходить, вносять, мабуть, найпопулярніший в Україні укорінювач Радіфарм. Також розсаду підживлюють 1–2 рази тими самими добривами, що й іншу зелень. Вирощується розсада в теплицях.

У відкритий грунт її висаджують вручну. Одна людина за день висаджує до 1500 рослин. Як вважає господар, це мало, тому в тій же самій «РОСТІ» вже придбана розсадосадильна машина.

А от ручному збиранню — «щипам», як тут кажуть — альтернативи немає. За строк вегетації виконують до 6 таких «щипів» (залежно від культури). Збирання врожаю зелені йде практично безперервно: культури дозрівають за 30–40 днів, і за рік вирощується 3 врожаї. Як відзначає Денис Дудкін, можна знімати й більше врожаїв, але особливої вигоди від них не буде, якщо зелень виходитиме на ринок одночасно з основною масою врожаю дрібних виробників.

Обов’язковий важливий елемент у бізнесі з вирощування зеленних культур — холодильник. «Кріп, якщо він правильно вирощений, закладений на зберігання за правильної температури і правильно охолоджений, може лежати в холодильнику 1,5–2 місяці», — розповідає господар. Натомість на корені зелень довго стояти не може — втрачає товарний вигляд, стрілкується, переростає. Тому якщо попиту на товар на момент збирання немає, залишається тільки або викидати, або продавати за безцінь, або закладати в холодильник. У Дениса Дудкіна кілька холодильних камер: спочатку він будував менші й примітивніші, зараз поставив значно більшу і з холодильними агрегатами Bitzer, хоч і вживаними. Зелень зберігається тут вологою, в поліетиленових кульках або мішках.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com