Як підвищити прибутковість вирощування колосових

9 серпня компанія AgriLab провела День поля на полігоні аграрних інновацій Digital Field поблизу Києва під назвою «7 кроків до збільшення прибутковості колосових».

Прибуток забезпечують облік і контроль

Урожай колосових цього року українських сільгоспвиробників не підвів. Точніше, не підвела погода під час вегетації. Перші (а подекуди вже й остаточні) показники «бункера» показують сприятливу картину, що для менеджерів багатьох агрофірм виступає приводом для заспокоєння. Однак загальна картина може бути оманливою. Наприклад, великі агрофірми, які працюють у різних громадах, але з більш-менш схожими ґрунтово-кліматичними умовами, інколи розробляють технологію для вирощування тієї чи іншої культури централізовано. Хтось вважає, що в такий спосіб можна заощадити кошти, наймаючи на місця найменш кваліфікованих агрономів. Хтось зосереджує на собі «відкати» від фірм-постачальників ресурсів. І от, отримавши в середньому по агрофірмі, скажімо, 5 т/га пшениці, робиться висновок про те, що технологія правильна. Але ж якщо взяти врожайність у розрізі полів, то обов’язково будуть такі, де взяли по 6 т/га, і такі, де всього по 3 т/га. А затрати ресурсів на обох полях були однакові. Чи можна було б підвищити ефективність цих затрат?

Спікери вищезгаданого Дня поля стверджували, що можна, і насамперед за рахунок впровадження індивідуального підходу не тільки до поля, а й до різних його зон за родючістю або її потенціалом. І перше, з чого слід починати, як наголосив керівник відділу науково-технологічного забезпечення AgriLab Володимир Махота, — це дізнатись потенціал конкретного поля і окремих ділянок поля. І найбільш об’єктивний спосіб зробити це — аналіз і моніторинг. Окрім агрохімічного аналізу, важливе значення має аналіз кислотності ґрунту та води (тієї, що використовує для розчинення ЗЗР, і поливної), твердості ґрунту, гранулометричного складу (буває, що на одному полі є як ділянки чистого піску, як на пляжі, так і ділянки торфу). А моніторинг повинен вестися як щодо врожайності і NDVI, так і щодо запасів продуктивної вологи і розвитку рослин культури.

Врожай закладається, починаючи зі збирання попередника

Спікери торкнулися також низки інших важливих елементів технології вирощування зернових колосових. «Найпоширеніша прогалина у знаннях агрономів проявляється в тому, що вони не відразу дискують стерню після збирання врожаю», — зауважив Володимир Махота. Тим часом не задискована стерня — це втрата 15–20 мм вологи у верхньому (до глибини 20 см) шарі ґрунту. Вона, своєю чергою, має своїм наслідком зріджені сходи. А якщо не зійшло хоча б 10% насіння пшениці — це втрата 5 ц/га, або $130 на гектар.

Наступним фактором прибутковості вирощування колосових виступає правильний вибір сорту і культури. Наприклад, на півдні України фахівці компанії KWS рекомендують розглянути заміну озимої пшениці на жито, оскільки воно більш посухостійке. Також вони радять для південних, східних і центральних областей більш ранньостиглі сорти, щоб зерно встигло налитися до настання літньої спеки й посухи, тоді як на Західній Україні закликають випробовувати більш пізні й, відповідно, урожайні сорти.

Під час дискусії щодо вибору сорту начальник відділу розвитку продуктів й агросервісу «Зернові культури» КВС-Україна Ігор Давидюк також нагадав, що важливо пам'ятати і про типи сорту: густощільновий, колосовий та компенсаційний. Завдяки цьому можна ефективніше визначити час та норми азотного підживлення. Так, для густощільнового типу акцент робиться на першому підживленні по мерзлоталому ґрунту, а в друге підживлення вже можна норму зменшити. Для колосового типу оптимальне внесення азотних добрив буде в період початку виходу в трубку до кінця кущення.

Щодо строків сівби, то спікери нагадали, що пізні посіви більше потерпають від хвороб.

Цікавими результатами дослідів з густотою сівби поділилася агроном AgriLab Каріна Кулик. На  Digital Field посіяли яру пшеницю з мінімальною (3 млн/га), максимальною (5 млн/га) і оптимальною (4,3 млн/га) рекомендованою густотою. За мінімальної рекомендованої густоти сівбу виконували на глибину 2 см, за максимальної — на 5 см, за оптимальної — на 3 см. Ясна річ, чим глибше сіяли пшеницю, тим пізніше вона зійшла. А чим густіше сіяли, тим вищі затрати на насіння: за мінімальної рекомендованої густоти вони склали $55 на гектар, за оптимальної — $80, за максимальної — $93. Але за вищої густоти пшениця сформувала більше продуктивних стебел, більшу масу 1000 насінин і кращу врожайність: за максимальної рекомендованої густоти — 5 т/га, за мінімальної — 4,5 т/га. В результаті, навіть попри вищі витрати на насіння, прибуток за максимальної рекомендованої густоти склав на $15 з гектара більше, ніж за мінімальної. При цьому організатори досліду додають, що за інших умов зволоження картина могла бути іншою.

Удобрення колосових

Та найбільше вплинуло на врожайність удобрення. Адже порівняно з 4–5 т/га, які зібрали на різних варіантах удобрення, на ділянці без удобрення зафіксували врожайність 2–2,2 т/га. Зокрема, В. Махота нагадав про важливість внесення азотних добрив під озимину до або під час сівби, адже азот потрібен для формування достатньої вегетативної маси перед входом в зиму. Бо буває так, що до сівби азотних добрив не вносять, потім, спостерігаючи за сходами, все-таки бачать, що азот потрібен і підживлюють озимину восени. Запізніле осіннє підживлення провокує розвиток хвороб, що знижує врожайність на 15–30%.

Протягом перезимівлі В. Махота радить контролювати стан озимини мінімум тричі, щоб точніше визначити потенціал урожайності. Адже якщо, наприклад, стан рослин не дозволяє розраховувати більш ніж на 6 т/га, то внесення норми добрив, розрахованої на врожай 8 т/га, на який сподівалися восени, — лише непродуктивні витрати. Також з метою підвищення ефективності удобрення фахівці радять весняне внесення азотних добрив розбити на якомога більшу кількість порцій.

Перше весняне підживлення, що зазвичай намагаються провести по мерзлоталому ґрунту, зараз більшість сільгоспвиробників не проводить до відновлення вегетації. Володимир Махота вважає, що це помилка: наприклад, якщо чекати, поки техніка зможе зайти в поле, і провести перше весняне підживлення через 2 тижні після відновлення вегетації, то сільгоспвиробник не добере 5 ц/га через гірше кущення.

Під час другого весняного підживлення фахівці радять звертати особливу увагу на зволоження і за прохолодної й вологої погоди підвищувати норму внесення азоту, а в суху й теплу весну — знижувати до двох разів.

Від зволоження залежить і вибір добрив для основного внесення та спосіб їх внесення. За достатньої кількості продуктивної вологи фахівці радять під час сівби вносити гранульовані комплексні добрива, що містять NPK у співвідношенні 5:15:30 та мікроелементи (бор, цинк, сірка), нормою 130 кг/га. Натомість у сухих умовах краще суміш РКД і 50 кг/га хлористого калію, хоча другий варіант дещо дорожчий за перший (відповідно $60 і $52 на гектар). А припосівне внесення сірки, як вважає В. Махота, є необхідним, щоб запобігти втратам азоту з ґрунту.

Два варіанти виконання припосівного внесення добрив — у рядок і в міжряддя на відстані 8 см від рядка — суттєвої різниці не виявили. Як пояснили фахівці компанії AgriLab, цим слід завдячувати рясним опадам у травні. Однак для перестраховки вони все-таки рекомендують вносити добрива в рядок — так вони ефективніше використовуватимуться незалежно від подальшого зволоження.

Фахівці  компанії Binfield, що спеціалізується на комплексних добривах,  поділилися цікавими статистичними даними, зібраними на дослідних полях у різних регіонах. Згідно з ними, обробка насіння біологічно активними речовинами (ауксиновмісними препаратами) сприяє розвитку кореневої системи та забезпечує прибавку врожайності у 3–5 ц/га. Стартові добрива позитивно впливають на зимостійкість, даючи прибавку в 7–8ц/га. Внесення азотних добрив перед відновленням вегетації забезпечує додаткові 3–4 ц/га. А позакореневе підживлення NPK у критичні фази (кінець кущення, початок виходу в трубку, початок молочної стиглості) в середньому дає прибавку 6,5ц/га.

Захист озимини

Що стосується захисту, то спікери відзначили, що якщо в фазі шильця видно, що потенціал урожайності не перевищує 4 т/га, то достатньо й однієї фунгіцидної обробки. А якщо потенціал посіву високий, а опадів багато, як цього сезону, то знадобиться й три фунгіцидних обробки. При цьому під час останньої рекомендували вносити тебуконазол і протіоконазол з метою контролю фузаріозу.

«Якщо ж інтервал між першою і другою обробкою розтягується, як цього року, коли першу виконували на початку або в середині березня, а другу — аж у середині квітня через неможливість зайти в поле, то під час другої обробки слід забезпечити достатню норму робочої рідини — 150–300 л/га, і забезпечити потужний захист», — додав провідний менеджер Bayer Crop Science з розвитку ринку зернових культур Олександр Кузьмінський. Також він підкреслив необхідність більш якісного фунгіцидного захисту посівів, які демонструють гірший розвиток на час весняного відновлення вегетації. Водночас фахівець відзначив, що застосування складних бакових сумішей знижує ефективність кожного окремого препарату.

Не менш важливою є й боротьба з бур’янами: якщо ґрунтові і страхові гербіциди не спрацювали достатньо ефективно і на момент дозрівання пшениця все одно суттєво забур’янена, тільки на десикацію доведеться витратити $28–30 на гектар.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com