Як агробізнесу мінімізувати ризики у разі торговельного конфлікту

Торгові конфлікти давно стали буденністю в агробізнесі. Однак правильний вибір правил торгівлі, а також їхнє розуміння дасть можливість мінімізувати ризики, пише propozitsiya.com з посиланням на ПроАгро.

Заради політичних інтересів держави часто вводять різні заборони, санкції, мита, квоти і ліцензії. Однак від цього страждає бізнес.

Агробізнес, який звик за багато років до несподіваних "сюрпризів" з боку держави, часто не має інших варіантів, як ризикувати і поставляти товар у країни, де в будь-який момент може бути введена заборона на імпорт певної продукції.

Наприклад, до збору врожаю продавець укладає угоду з покупцем, і коли товар вже зібраний і готовий до відправлення, країна, в яку покупець збирався імпортувати товар, вводить заборону на його імпорт. Чи може в такому випадку покупець відмовитися від контракту, посилаючись на форс-мажор? Чи зобов'язаний покупець відшкодувати продавцю його збитки у зв'язку зі зривом контракту? Адже, по суті, сторони не могли передбачити такий розвиток подій під час укладення угоди.

Універсальної відповіді на такі питання не існує. Однак наявні прецеденти підказують, як може розвиватися ситуація.

Амінат Сулейманова, керуючий партнер AGA Partners, розповідає про один такий випадок з практики своєї компанії.

У серпні 2014 року Россільгоспнагляд ввів безстрокову заборону на імпорт з України кількох агрокультур: соняшнику, шроту і соєвих бобів.

Незадовго до заборони українська компанія уклала договір на постачання великої партії сої в Росію в жовтні-грудні. Незабаром після введення обмежень РФ покупець заявив про анулювання контракту, посилаючись на форс-мажор. Але продавець не прийняв це повідомлення.

До кінця терміну поставки, передбаченого договором, покупець розірвав контракт, а продавець оголосив йому дефолт і подав на нього в суд. Дві інстанції стали на бік продавця. Заборона на імпорт сої в Росію фактично не дозволяла покупцеві здійснити імпорт, але водночас не перешкоджала виконанню покупцем своїх контрактних зобов'язань.

Цей приклад наочно демонструє, що заборона або обмеження, які на перший погляд роблять виконання контракту неможливим, насправді можуть не бути такими.

При узгодженні умов контракту сторони в першу чергу повинні чітко розподілити сфери своїх обов'язків, а також визначити, настання яких обставин буде форс-мажором, що звільняє сторони від виконання зобов'язань.

Якщо ж контракт про це замовчує, більшість подібних угод інкорпорують форми стандартних контрактів міжнародних асоціацій, в яких є не тільки перелік обставин, які підпадають під поняття "форс-мажор", але навіть поетапна інструкція по діям сторін при виникненні таких подій. При цьому не менш важливо враховувати право, якому підпорядковується контракт.