Економіка озимої пшениці
Сільське господарство — це бізнес, а основою кожного бізнесу є отримання максимальних прибутків за мінімальних витрат. Тож аграрії звикли рахувати кожну гривню видатків та слідкувати за цінами, щоб вигідніше продати врожай. До економічно привабливих сільськогосподарських культур належить пшениця озима. Підтвердженням цього є те, що у структурі посівів вона поступається тільки кукурудзі та може за помірних витрат забезпечити пристойні прибутки.
Сільське господарство — це бізнес, а основою кожного бізнесу є отримання максимальних прибутків за мінімальних витрат. Тож аграрії звикли рахувати кожну гривню видатків та слідкувати за цінами, щоб вигідніше продати врожай. До економічно привабливих сільськогосподарських культур належить пшениця озима. Підтвердженням цього є те, що у структурі посівів вона поступається тільки кукурудзі та може за помірних витрат забезпечити пристойні прибутки.
О. Маслак, канд. екон. наук, в. о. завідувача кафедри логістики та виробничого менеджменту,
Сумський національний
аграрний університет
Виробництво
Пшениця озима є традиційною зерновою культурою для аграріїв України. У структурі посівів поточного року вона займала майже 6 млн га, що становить 22% усіх посівних площ та 40% площ зернової групи культур. Основне виробництво цієї культури зосереджено у центральних регіонах України, найбільшими із яких у 2014 р. стали Одеська (432 тис. га), Запорізька (432), Дніпропетровська (366) області.
Вирощують пшеницю озиму як сільськогосподарські підприємства різних форм власності, так і господарства населення (частка агроформувань у структурі виробництва становить 79%). Сільське населення вирощує щорічно близько 20–21% загального обсягу збіжжя цієї зернової культури. Нинішнього року аграрії зібрали майже 25 млн т цього зерна з площі 6 млн га за середньої врожайності 41,3 ц/га.
Вирощування пшениці озимої в Україні пов'язане із поширенням нових технологій на основі мінімального обробітку та «ноу-тілл». Їхні відмінності від традиційного полягають у підходах до обробітку грунту залежно від природно-кліматичних умов господарювання. Проте на практиці вже доведено, що нові технології характеризуються швидкістю проведення посівної кампанії, значною економією людських ресурсів та пального, накопиченням вологи у грунті та поступовою тенденцією до підвищення його родючості.
Слід враховувати, що перехід на нові технології потребує значних капіталовкладень, зокрема на придбання сівалки точного висіву із можливістю одночасного внесення добрив та прикочуванням, потужних комбайнів, тракторів та обприскувачів (здебільшого іноземного виробництва). Тому більшість аграріїв зважено підходять до суттєвих змін у технології та, передусім, віддають перевагу енергоощадному виробництву сільськогосподарських культур. До основних витрат виробничого процесу належать витрати на насіння, удобрення та догляд за посівами.
Витрати на насіння
Аграріям, які вирощують пшеницю озиму на площах від 400 га і більше, потрібно мати три-п’ять сортів культури різного генетичного походження, із різними агробіологічними властивостями та групами стиглості, пристосованих для вирощування за інтенсивними технологіями та універсального використання. Водночас слід надавати перевагу сортам, занесеним до Державного реєстру сортів рослин за останні п’ять років та придатних для зонального поширення в Україні.
Правильний добір сортів дає змогу уникати шкідливого впливу епіфітотій, а також повноцінно реалізувати генетичний потенціал продуктивності пшениці навіть за критичних погодних умов і досягати при цьому більшої стабільності отриманих урожаїв. А отже, оптимальний сортодобір забезпечує отримання прогнозованих запасів продовольчого та кормового зерна, а також насіннєвого матеріалу.
Важливою умовою підвищення врожайності пшениці є використання для сівби високоякісного насіння, придатного до місцевих умов вирощування. Таке насіння забезпечує високу і дружну схожість, інтенсивне формування кореневої системи, вузла кущення і вегетативних пагонів із підвищеною стійкістю до несприятливих умов зимівлі.
Згідно із вимогами Державного стандарту України для сівби рекомендовано використовувати насіння, яке відповідає І–ІІІ репродукціям зі схожістю для пшениці м’якої не менше 92%, чистотою від насіння бур’янів та інших домішок — не менше 98, сортовою чистотою — не менше 98, вологістю — не більше 15%.
Для ефективного проведення сівби потрібно правильно визначити висівну норму насіння. Потреба у насінні залежить від попередника, вологості та родючості грунту, строків висіву та біологічних властивостей сорту. В основу такого розрахунку слід закладати потрібну кількість одержання рослин на час збирання — до 400 шт./м2
із наявністю 500–600 продуктивних стебел із добре сформованим колоссям. Оптимальні норми висіву середньостиглих сортів на грунтах середньої родючості у районах степової зони становлять 4,0–4,5 млн шт./га, лісостепової — 4,5–5,0, поліської — 5,0–5,5. Розрахунково за середньої норми висіву насіння на рівні 240 кг/га та вартості елітного насіння пшениці озимої близько 3,6 тис. грн загальні витрати на насіння становитимуть
864 грн/га.
Удобрення та догляд
Визначення потреби в удобренні сільськогосподарських культур є складним і відповідальним завданням. Встановлюючи норми і співвідношення мінеральних добрив для пшениці озимої, варто враховувати грунтово-кліматичні умови, призначення врожаю та його прогнозований рівень, сорт, попередник та його удобрення, рівень вологозабезпечення, фітосанітарний стан полів, загальний рівень агротехніки тощо.
Для умов Лісостепу України під пшеницю озиму рекомендується вносити N60-80P40-60K40-60 кг/га діючої речовини. Кращим співвідношенням цих елементів вважається 1,5:1:1. Високі врожаї якісного зерна забезпечує внесення: азоту — до 120, фосфору і калію — по 90 кг д. р./га. До того ж фосфорні і калійні добрива бажано вносити під основний обробіток грунту або передпосівну культивацію. Розрахунково у разі застосування у технології вирощування пшениці озимої аміачної селітри в обсязі 250 кг за ціною 6,2 тис. грн/т, нітроамофоски (16:16:16) — 200 кг (7 тис.); карбаміду — 15 кг (6,4 тис. грн/т) загальні витрати на мінеральні добрива становитимуть понад 3 тис. грн/га.
Упродовж вегетації пшениця озима може бути пошкоджена шкідниками, уражена хворобами, засмічена бур’янами. Тому надійний догляд за її посівами є важливим фактором підвищення продуктивності культури. За комплексного застосування пестицидів витрати можуть досягати 800 грн/га.
Інші витрати
Значний вплив на збільшення собівартості пшениці озимої має подорожчання пально-мастильних матеріалів. Знецінення гривні та підвищення вартості пального суттєво збільшили частку енергетичної складової у сукупних витратах аграріїв. За енергоощадливої технології вирощування пшениці озимої витрати на 1 га дизельного пального становитимуть
60 кг, бензину — 1,8, мастил — 1,1 кг. Враховуючи оптово-відпускні ціни, що склались на середину листопада поточного року, на дизельне пальне та бензин на рівні 16,9 грн/кг, гектарна вартість пально-мастильних матеріалів становитиме понад 1,2 тис. грн.
Виробничі витрати також враховують оплату праці та нарахування, поточні та капітальні ремонти, амортизаційні відрахування, орендну плату за землю, загальновиробничі та загальногосподарські витрати. У сукупності основні та додаткові витрати при вирощуванні пшениці озимої, враховуючи поточні ціни та тарифи листопада 2014 р., становитимуть майже 8,1 тис. грн/га.
Цінова ситуація
Головним для аграріїв є вміле розпоряджання вирощеним урожаєм. У поточному році на внутрішньому ринку зерна склалася сприятлива цінова ситуація. Ціни на всі види зерна, в тому числі на пшеницю, переважно мають тенденцію до зростання. Так, у листопаді поточного року на внутрішньому ринку спостерігалося незначне підвищення активності за низького рівня пропозиції пшениці, що впливало на формування цін.
Лише за першу половину листопада переробні підприємства підвищили закупівельні ціни пшениці на
200–300 грн/т. Так, враховуючи витрати на доставку (базис поставки СРТ-підприємство) пшениця ІІ класу коштувала 2650–2750 грн/т, ІІІ — 2450–
2650 грн. На фуражну пшеницю ціни досягли діапазону 2100–2200 грн/т.
Зважаючи на девальвацію гривні, багато експорторієнтованих компаній призупинили закупівельну діяльність та переглянули ціни. Така тенденція триватиме й надалі. Зернотрейдери мають тісну прив’язку внутрішніх закупівельних цін до світових, тому навіть незначні коливання цін світового ринку позначаються на цінах під час проведення внутрішніх закупівель. До того ж на формування закупівельних цін впливає курс гривні щодо валют провідних країн. Відтак, враховуючи девальвацію гривні, закупівельні ціни на експорторієнтовану продукцію й надалі зростатимуть. Як результат у листопаді експортери закуповували пшеницю ІІ класу по 2800 грн, пшеницю ІІІ класу —
2700 грн/т на умовах СРТ-порт. Максимальні ціни на фуражну пшеницю зросли до 2350 грн/т.
До кінця календарного року на внутрішньому ринку пшениці й надалі зростатимуть ціни через девальвацію гривні. За результатами 2014 р. спостерігається значне підвищення цін реалізації пшениці. Якщо ціни на зерно зросли, порівняно із 2013 р., у середньому на 28,4%, то на пшеницю — на 31%.
Підсумки
У нинішніх умовах господарювання економічний підхід є визначальним у виборі напрямів діяльності аграрних формувань. З-поміж основних критеріїв — рентабельність, рівень отриманого доходу та собівартість. Саме їх насамперед беруть до уваги під час підбивання підсумків господарської діяльності та планування роботи на перспективу. За попередніми розрахунками ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААН, у 2014 р. очікується зростання рентабельності виробництва зерна, порівняно із 2013 р., у 12,6 раза, або 18,9%. Водночас рентабельність пшениці очікується у межах 26–29%.
Проведені розрахунки свідчать про можливість отримання ще вищої рентабельності пшениці озимої. Так, за врожайності 55 ц/га та середніх витрат на 1 га у розмірі 8,1 тис. грн собівартість 1 т зерна становитиме 1,5 тис. грн. Своєю чергою, за реалізаційної ціни зерна продовольчої пшениці ІІІ класу на рівні 2,5 тис. грн/т виручка від його продажу становитиме 13,75 тис. грн/га, таким чином прибуток у розрахунку на 1 га становитиме 5,7 тис. грн, а рівень рентабельності перевищить 70%.
Попри скрутну політичну та економічну ситуацію в Україні, зернове господарство країни стабільно розвивається. Підтвердженням цього є повномасштабне проведення осінньої посівної кампанії. За даними Держстату, станом на 1 листопада поточного року аграрії висіяли озимих на зерно та зелений корм, включаючи ріпак, під урожай 2015 р. на площі
8,6 млн га, що на 6% перевищує відповідний рівень 2013 р., зокрема зернових на зерно — 7,6 млн га, що майже на 8% більше від тогорічного показника. Профільне міністерство не прогнозує суттєвого зменшення посівів як озимих, так і ярих культур порівняно із торішньою посівною кампанією, тож і врожаї зерна не будуть меншими середньостатистичного рівня п’яти останніх років.
Наступник рік буде складним для аграріїв через подорожчання матеріально-технічних ресурсів та нестабільну і важкопрогнозовану цінову ситуацію на вироблену продукцію. Проте аграрії звикли до несподіванок, з якими доводиться стикатися впродовж тривалих років господарювання, мають власні стратегії та плани дій за різних обставин. Тож суттєвих змін на внутрішньому ринку зерна в новому сезоні не очікується.