Економіка використання мінеральних добрив в сільському господарстві
Світовий досвід інтенсифікації використання земельних ресурсів переконливо доводить, що 30–40% прибавки сільськогосподарської продукції в країнах Західної Європи та США одержують за рахунок використання мінеральних добрив.
Середньорічний темп зростання споживання та використання мінеральних добрив у світі протягом 2010–2014 рр. становив 2,6%, для світу в цілому епоха швидкозростаючого споживання добрив відходить у минуле (табл. 1).
Довгостроковий аналіз динаміки внесення та використання мінеральних добрив у світі, за даними ФАО, свідчить про чітку тенденцію до зростання від 108 кг д. р./га ріллі у 2002 р. до 141 кг д. р./га ріллі 2012-го. Середньорічний приріст внесення добрив за цей період становив 3,38 кг д. р./га ріллі. Можна прогнозувати подальше нарощування обсягу внесення та використання мінеральних добрив у світі, яке у 2020 р. зросте до 165 кг д. р./га ріллі.
За оцінками Міжнародної організації виробників і торговців міндобривами (IFA — International Fertilizer Industry Association), світовий попит на мінеральні добрива та їх використання у 2018/2019 рр. має зрости до 200 млн т поживних речовин. Очікують, що сукупний світовий попит на калійні добрива зросте на 13% — до 34,2 млн т, на фосфорні добрива — на 10%, до 46,2 млн т, й азотні — на 6%, приблизно до 120 млн т д.р. Позитивна динаміка зберігатиметься за рахунок привабливих цін на зернові й олійні культури, урожайність яких, як очікують, стимулюватимуть унесенням та використання мінеральних добрив (Казакова, 2015).
Проблема ефективного використання мінеральних добрив завжди була актуальною й особливої значущості набула в умовах трансформації земельних відносин, однією з характеристик якої став диспаритет цін. У зв’язку з різким зростанням цін на мінеральні добрива в Україні у 2013–2015 рр. (за даними Міагрополітики, протягом 2013–2015 рр. зросли ціни: на азотні добрива — від 3420 грн до 11502 грн/т (більш ніж у 3,4 разу); калійних, від 2600 до 5300 грн/т (більш ніж удвічі); і складних (суперагро) — від 4200 до 10 000 грн/т (більш ніж у 2,4 разу) проблема раціонального використання цих добрив у сільськогосподарських підприємствах набуває дедалі більшої актуальності й потребує належної уваги.
Хронічний дефіцит обігових коштів в аграрних товаровиробників, який останнім часом супроводжується різкою девальвацією національної валюти та практичною недоступністю кредитування, неминуче призведе до зниження рівня використання в галузі імпортних ресурсів, насамперед, міндобрив. Це може спричинити зниження показників валового збору агрокультур, якості врожаю, запасів поживних речовин у ґрунті. У результаті це може призвести до недобору врожаю, зменшення експортного потенціалу та валютних надходжень до бюджету. Варто погодитися з тим, що зростання вартості азотних мінеральних добрив зумовлено монополізацією їхнього виробництва, що потребує належної уваги Антимонопольного комітету.
Аналіз динаміки внесення і використання мінеральних добрив в аграрних підприємствах протягом 2005–2015 рр. свідчить про тенденцію до нарощування їхнього обсягу як у цілому, так і з розрахунку на 1 га площі (табл. 2). Так, за даними Державної служби статистики, у 2015 р. сільськогосподарські підприємства України внесли під урожай 14,1 млн ц поживних речовин, що у 2,5 разу більше, ніж 2005-го, але менше, ніж у попередні два роки. При цьому частка удобреної площі у звітному році становила 80,8%, тоді як у 2005 р. — 45 %. Із розрахунку на 1 га посівної площі у 2015 р. внесено 79 кг діючої речовини (д. р.), зокрема 55 кг д. р. азотних добрив, 12,5 — фосфорних, 11,5 кг д. р. — калійних, що у 2,5, 2,1 та 2,9 разу відповідно більше проти 2005 р. Із розрахунку на 1 га удобреної площі у 2015 р. внесено 98 кг д. р., що на 36,1% більше за показник 2005-го.
Сільськогосподарські підприємства більше використовують азотомісткі мінеральні добрива, їхня частка у 2015 р. становила 69,6%, тоді як фосфорних — 15,8 %, калійних — 14,6%. Протягом останніх років обсяг внесення азотних і калійних добрив збільшився, що може свідчити про раціональність застосування мінеральних добрив для забезпечення рослин необхідними елементами живлення впродовж одного вегетаційного періоду, однак, попри щорічне зростання внесення мінеральних добрив, знижується використання органічних добрив. Подібні тенденції характерні й для сільськогосподарських підприємств України.
За позитивної тенденції з удобренням посівів (79 кг д. р. у 2015 р. в Україні) фізіологічна потреба внесення добрив для реалізації генетичного потенціалу сільськогосподарських культур, яка коливається в різних природно-кліматичних зонах від 200 до 250 кг д. р. на 1 га, покривається лише на 30–40%. Низький рівень внесення та використання мінеральних й органічних добрив не тільки не дає змоги реалізувати генетичний потенціал сільгоспкультур, а й призводить до виснаження ґрунту та зниження його родючості. Так, рекордні врожаї останніх років зумовили винесення з ґрунту не менш як 100 кг д. р. NPK. Детальний аналіз ситуації з унесенням та використанням мінеральних добрив за останні 25 років свідчить про те, що у 2015 р. було внесено добрив із розрахунку на 1 га майже вдвічі менше, ніж 1990-го, що вказує на недостатній рівень дотримання технологічних умов виробництва (рис. 1). Це пояснює, чому реалізація генетичного потенціалу пшениці у 1980-х рр. була на рівні 50% потенційної, а через 10 років знизилася до 25–30%.
Концептуальний підхід до вирішення сучасних проблем агрохімічного забезпечення рослинництва України на період до 2020 року містить, зокрема, такі напрями як: виробництво й високоефективне застосування та використання твердих і рідких мінеральних добрив з урахуванням енергетичних, економічних й екологічних чинників і досягнення бездефіцитного чи позитивного балансу поживних речовин у землеробстві. Про необхідність збагачення ґрунтів поживними речовинами вказано й у стратегії збалансованого використання, відтворення й управління ґрунтовими ресурсами України. Серед заходів, спрямованих на збагачення ґрунтів поживними речовинами, головним є відновлення щорічного обсягу застосування мінеральних добрив до рівня 150–160 кг/га д. р. Це набуває ще більшої актуальності у зв’язку з тим, що однією зі стратегічних цілей розвитку земельних відносин у сільському господарстві України на період до 2020 року є збільшення обсягу внесення поживних речовин для забезпечення запланованого врожаю основних сільськогосподарських культур у 2020 р. до 4857,9 тис. т, у тому числі мінеральних добрив — до 2750,3 тис. т (табл. 3), тобто більшу частину потреби в поживних речовинах планується забезпечити саме за рахунок використання мінеральних добрив, що потребує підвищення ефективності їхнього застосування за рахунок оптимізації доз, строків і способів унесення їх у ґрунт.
За дослідженнями вчених ННЦ «Інститут аграрної економіки», забезпечення врожаю основних сільськогосподарських культур мінеральними добривами у 2020 р. за оптимістичним варіантом (зернових і зернобобових культур — 80 млн т, цукрових буряків — 35 млн т, соняшнику — 7,2 млн т, картоплі — 21,0 млн т) потребує 2750,3 тис. т мінеральних добрив, зокрема під зернові та зернобобові — 2042,0 тис. т, цукрові буряки — 328,6, соняшник — 227,7, картоплю — 149,0 тис. т. За збереження нинішніх темпів застосування та використання мінеральних добрив (песимістичний варіант) обсяг їхнього внесення під урожай основних сільськогосподарських культур у 2020 р. становитиме 1983,3 тис. т, зокрема під зернові та зернобобові — 1465,6 тис. т, цукрові буряки — 274,7, соняшник — 112,7, картоплю — 130,0 тис. т. Такі обсяги внесення та використання добрив забезпечать одержання у 2020 р. урожаю зернових і зернобобових культур на рівні 60 млн т, цукрових буряків — 25 млн т, соняшнику — 4 млн т, картоплі — 18,7 млн т. (Федоров та ін., 2012).
Стійкий процес скорочення обсягів внесення та використання мінеральних добрив у сільськогосподарських підприємствах, на думку вчених, зумовлений високою їх вартістю, яка, до того ж, продовжує підвищуватися. Особливо стрімке зростання цін на мінеральні добрива спостерігалося протягом 2014–2015 рр.
Розвиток вітчизняного ринку мінеральних добрив залежить передусім від потреб сільськогосподарських підприємств в агрохімічній продукції, цін на сировину, попиту світового ринку й обсягу імпорту в Україну. Особливостями останніх років є одержання хімічними підприємствами природного газу за підвищеними цінами, що призводить до подорожчання собівартості продукції. Своєю чергою, агровиробники мають гірші фінансові показники порівняно з попередніми роками через недоотримання доходів від реалізації врожаю. Ці фактори мають вирішальний вплив на кон’юнктуру внутрішнього ринку мінеральних добрив і формування паритету цін.
Однак протягом останніх десятиліть унаслідок нерівних галузевих економічних відносин у процесі переходу до ринку в Україні склався диспаритет цін на продукцію рослинництва й мінеральні добрива для сільського господарства, тобто ціни на сільськогосподарську продукцію зростали меншими темпами, ніж на мінеральні добрива (табл. 4).
Так, у 1990 р. 1 т аміачної селітри коштувала 0,26 т пшениці, амофосу — 0,84 т, у 2000 р. відповідно 0,86 т і 2,56 т, у 2010 р. відповідно 1,8 т і 3,6 т, а у 2013 р. — у 28,1 та 2,3 разу більше проти 1990 р., тобто 1,9 т і 3,2 т пшениці треба було продати за цінами 2013 р., щоб придбати відповідні мінеральні добрива. Те саме стосується цукрових буряків, соняшнику та картоплі.
Серед аналізованих видів використовуваних мінеральних добрив найбільше диспаритет цін посилився на суперфосфат, особливо порівняно з цінами на цукрові буряки.
Відповідно до моніторингу цін на мінеральні добрива вітчизняних хімічних підприємств, який проводить Мінагрополітики, певні види мінеральних добрив зростали в ціні лише за півроку на третину (серед основних причин — девальвація гривні та подорожчання газу). Ця ситуація та останні рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі щодо підвищення антидемпінгового мита, згідно з розрахунками Українського клубу аграрного бізнесу, призвела до додаткових витрат аграріїв на суму 672,8–743,1 млн грн. Отже, поки що передумов для подолання диспаритету цін не склалося, більше того є передумови для подальшого збільшення вартості мінеральних добрив. Одним зі шляхів вирішення цієї проблеми може бути вдосконалення організаційно-економічного механізму агрохімічного сервісу як інноваційної детермінанти ефективного використання мінеральних добрив.
Спад обсягу виробництва мінеральних добрив в Україні й диспаритет у ціноутворенні на них і рослинницьку продукцію зумовили зниження обсягу й ефективності їхнього використання у сільськогосподарських підприємствах. Водночас зростають вимоги до економічно ефективного застосування та використання мінеральних добрив у конкретних природних і господарських умовах, визначення економічно обґрунтованих норм і видів використання цих добрив під різні культури. Слід зазначити, що така тенденція зумовила значну строкатість показників їхнього застосування щодо різних культур як загалом за рівнем удобрення, так і за обсягами, передусім, фосфорних і калійних добрив.
Аналіз динаміки внесення мінеральних добрив під пшеницю в сільськогосподарських підприємствах України (табл. 5) свідчить загалом про позитивну тенденцію, оскільки питома вага удобреної площі, як і обсяг добрив із розрахунку на 1 га посівної площі, зростають і становили у 2015 р. 89,4% та 89,3 кг д. р./га відповідно. Найбільше вносять та використовують мінеральні добрива під пшеницю азотних добрив (їхня частка становить 77–81,2%), найменше — калійних, 7,8–10,0%.
Збільшення натуральних показників внесення та використання мінеральних добрив у поєднанні з підвищенням їх вартості зумовлюють закономірне зростання витрат на мінеральні добрива з розрахунку на 1 га посівної площі пшениці, які у 2015 р. становили 1487 грн, що в 3,7 разу більше проти показників 2009 р., однак урожайність пшениці 2015-го становила 39,9 ц/га — це лише на 27,1% більше, ніж 2009 р. Через випереджувальні темпи зростання витрат на мінеральні добрива над урожайністю закономірно зростає (у 2,6 разу 2015-го проти 2009 р.) виробнича собівартість пшениці. Попри підвищення доходу від реалізації пшениці з розрахунку на 1 га, величина прибутку суттєво коливається, що позначається на формуванні показників окупності мінеральних добрив.
Так, у 2014 р. на 1 кг д. р. було одержано доходу від реалізації пшениці 63,58 грн, а прибутку — 13,90 грн, що в першому випадку на 73,5% більше, а в другому — майже всемеро більше проти показників 2009 р. Коефіцієнт окупності мінеральних добрив урожаєм у 2015 р. становив 0,45 проти 0,52 у 2009 р., а коефіцієнт окупності витрат на мінеральні добрива урожаєм у звітному році дорівнював 2,68, що на 65,5% менше за показник 2009-го.
Динаміка коефіцієнтів окупності витрат на мінеральні добрива доходом і прибутком, як і динаміка рівня рентабельності виробництва пшениці, свідчать про певні коливання економічної ефективності використання та застосування мінеральних добрив під пшеницю у сільськогосподарських підприємствах України, при цьому у 2013 р. вона була найнижчою за аналізований період.
Подібні висновки можна зробити й на підставі аналізу стану і тенденцій внесення та економічної ефективності використання мінеральних добрив під цукрові буряки в сільськогосподарських підприємствах України (табл. 6).
Так, у 2015 р. із розрахунку на гектар посівної площі цукрових буряків унесено мінеральних добрив 274 кг д. р. загальною вартістю 5243 грн/га, що на 24,7% та у 2,3 разу більше відповідно проти 2009 р. Коефіцієнт окупності 1 кг д. р. мінеральних добрив урожаєм у 2014 р. становив 1,95, доходом — 34,45, прибутком — 5,23, а 2009-го ці показники відповідно дорівнювали 1,46, 22,7 і 6,13. Тобто, на відміну від окупності врожаєм і доходом, окупність прибутком знизилася.
Коефіцієнт окупності витрат на мінеральні добрива урожаєм цукрових буряків найвищим був у 2014 р. (17,98 ц/100 грн), а найнижчим у 2015 р. (8,55 ц/100 грн), в інші роки він коливався в межах 14 ц/100 грн. Попри збільшення натуральних показників окупності витрат на мінеральні добрива, вартісні коефіцієнти окупності знизилися або коливалися й у 2014 р. становили 3,17 — доходом і 0,48 — прибутком, тоді як у 2009 р. вони дорівнювали 2,21 і 0,60 відповідно. Отже, економічна ефективність використання мінеральних добрив під цукрові буряки, як і рівень рентабельності їх виробництва в сільськогосподарських підприємствах, в останні роки суттєво зменшилися порівняно з базисним.
Значно вищою з позиції окупності доходом і прибутком мінеральних добрив, як і витрат на них, виявилася економічна ефективність використання добрив під соняшник, хоча питома вага його удобреної площі (у 2015 р. — 73,2% проти 49,2% у 2009 р.) дещо нижча, ніж під цукровими буряками.
Збільшення натуральних показників унесення та використання мінеральних добрив (від 23,6 кг д. р./га у 2009 р. до 50,0 кг д. р./га 2015-го) у поєднанні з підвищенням їхньої вартості (від 842 грн/ц д. р. 2009-го до 2451 грн/ц д. р. у 2015 р.) зумовило закономірне зростання витрат на мінеральні добрива з розрахунку на 1 га посівної площі соняшнику, які у 2015 р. становили 1225 грн, що у 6,2 разу більше проти 2009 р., при цьому врожайність соняшнику в 2015 р. становила 23 ц/га, що на 46,5% більше проти 2009 р. У результаті цього коефіцієнт окупності витрат на мінеральні добрива врожаєм знизився від 7,90 ц/100 грн у 2009 р. до 1,87 ц/100 грн 2015-го. Зменшилися й коефіцієнти окупності мінеральних добрив і витрат на них доходом і прибутком, що вказує на зниження економічної ефективності використання цих мінеральних добрив під соняшник, хоча це спричинено насамперед несприятливими ціновими умовами.
В Україні найбільший обсяг мінеральних добрив із розрахунку на гектар сільськогосподарські підприємства вносять під картоплю (наприклад, у 2014 р. — 306 кг д. р./га, у 2015 р. — 276 кг д. р./га), причому обсяг внесення мінеральних калійних добрив, якщо не перевищує, то, принаймні, не поступається обсягу застосування азотних добрив.
Так, наприклад, у 2015 р. співвідношення NPK було таким: 1:0,69:1,07; у 2013 р. — 1:0,76:1,29, а у 2009 р. — 1:0,71:0,98. Питома вага удобреної міндобривами площі картоплі останніми роками коливається в межах 83,6–92,3%, а її врожайність — у межах 171,0–256,4 ц/га.
Незважаючи на відносно невисокі коефіцієнти окупності мінеральних добрив урожаєм картоплі, які коливалися протягом аналізованого періоду в межах 0,72–0,92, коефіцієнти окупності цих добрив доходом виявилися найвищими серед проаналізованих культур і перебували в діапазоні 64,73–135,80 грн/кг д. р. Проте окупність мінеральних добрив прибутком залишається відносно невисокою й становила у 2014 р. 11,43 грн/кг д. р., що на 38% більше проти 2009 р. Попри зменшення коефіцієнта окупності витрат на мінеральні добрива урожаєм картоплі від 12,54 ц/100 грн у 2009 р. до 4,33 ц/100 грн у 2015 р., окупність витрат доходом і прибутком зросла від 10,80 і 1,24 до 14,97 і 1,26 у 2014 р. відповідно. Підвищився й рівень рентабельності виробництва картоплі — від 12,9% у 2009 р. до 24,2% у 2015 р., хоча 2012-го реалізація картоплі була збитковою для аграрних підприємств. Таким чином, можна зазначити, що економічна ефективність використання внесення мінеральних добрив під картоплю у звітному році була вищою, ніж у базовому.
У сільськогосподарських підприємствах областей України спостерігається суттєва диференціація в обсязі внесення та використання мінеральних добрив із розрахунку на гектар посівної площі: від 37 кг д. р. у Херсонській області до 156 кг д. р. на Львівщині у 2015 р. (табл. 4). Ще більшу диференціацію виявлено в розрізі сільськогосподарських культур: зернові й зернобобові (без кукурудзи) (від 36 у Херсонській області до 148 кг д. р./га на Львівщині); кукурудза на зерно (від 39 у Донецькій області до 204 кг д. р./га на Волині); цукрові буряки (від 156 у Харківській області до 587 кг д. р./га на Рівненщині); соняшник (від 27 у Луганській області до 160 кг д. р./га на Закарпатті); картопля (від 93 у Вінницькій області до 418 кг д. р./га на Полтавщині); овочі (від 59 у Вінницькій області до 849 кг д. р./га на Сумщині)(табл. 5).
Під час економічного аналізу виявлено диспропорції й у розподілі аграрними підприємствами України використання мінеральних добрив між сільськогосподарськими культурами:
найбільше як у відносному, так і в абсолютному вимірі у 2015 р. їх уносили під зернові й зернобобові культури (9182,2 тис. ц д. р., частка удобреної площі (без кукурудзи) — 84,5%), а найменше — під баштанні культури (1,7 тис. ц д. р., частка удобреної площі — 45,2%) за середньоукраїнського значення частки удобреної площі 80,8%.
Недостатня збалансованість мінерального живлення культур у 2015 р. проявлялася в переважаючому застосуванні агропідприємствами мінеральних азотних добрив (69,6%) і значно меншому — фосфорних (15,8%) та калійних (14,6%), однак у розрізі областей ці показники суттєво коливаються (азотних: від 55,6% до 78,9%; мінеральних фосфорних: від 13,0% до 24,4%; калійних: від 7,3% до 22,6%), як і частка удобреної площі, що, наприклад, у 2015 р. перебувала в діапазоні від 71,5% у Луганській області до 90,3% на Сумщині (табл. 6).
Зрозуміло, що рівень застосування та використання мінеральних добрив суттєво відрізняється в конкретних сільськогосподарських підприємствах. Нині аграрні підприємства користуються рекомендаціями наукових установ щодо раціональних доз унесення добрив під окремі культури. Проте для досягнення більшої віддачі мінеральних добрив рекомендовані дози їхнього внесення потрібно корегувати згідно з даними про фактичний вміст NРК у ґрунті в доступній для рослин формі. Такі дані деякі підприємства вже мають, що дає їм змогу раціональніше використовувати мінеральні добрива, досягати більшої віддачі від їхнього внесення. Водночас для досягнення максимального прибутку від цього ресурсу аграрним підприємствам потрібна додаткова науково-дослідна інформація про віддачу та використання мінеральних добрив залежно від комбінації їхнього внесення під відповідну культуру в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах. Таку інформацію та послуги надає ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського» (далі — ННЦ ІҐА), який готовий сприяти в підвищенні ефективності аграрного бізнесу за рахунок раціонального застосування агрохімікатів. Зокрема, ННЦ ІҐА пропонує проведення ранньовесняної ґрунтової діагностики азотного живлення озимих культур і розробку рекомендацій щодо їхнього підживлення; ґрунтове та ґрунтово-меліоративне обстеження полів із наданням відповідної аналітичної та картографічної інформації; новітні технології удобрення для одержання зерна високої якості та заощадження добрив; технології оптимального застосування мікроелементів і біологічних препаратів для суттєвого підвищення врожайності сільськогосподарських культур; розроблення та впровадження інноваційних технологій виробництва й застосування та використання органо-мінеральних добрив, переробки та раціонального використання місцевої органічної сировини; оперативний моніторинг стану посівів із використанням дистанційно-пілотованих літальних апаратів тощо.
З огляду на зазначене розглянемо економічну ефективність застосування деяких послуг, які надає ННЦ ІҐА суб’єктам господарювання на комерційних засадах. Економічну доцільність таких послуг для сільськогосподарських товаровиробників продемонструємо на прикладі різних варіантів агрохімічного аналізу та/або обстеження ґрунтів.
Як відомо, агрохімічне обстеження поля можна здійснювати різними способами, що може мати різну форму подання заключної інформації. Наприклад, розширений агрохімічний аналіз ґрунтів, що здійснює лабораторія польових досліджень із добривами та управління якістю продукції ННЦ ІҐА (Доценко О. В.), містить визначення вмісту NPK, pH, гумусу та мікроелементів. Вартість послуги з відбиранням зразків, аналітичними дослідженнями та наданням заключного звіту на початок 2016 р. становила 44 грн/га. Повна вартість базового агрохімічного аналізу ґрунтів, що здійснює вказана лабораторія (визначення вмісту NPK і pH), становила на початок 2016 р. 28 грн/га.
Вартість ґрунтово-агрохімічного обстеження полів (господарств) із наданням відповідної аналітичної та картографічної інформації й інформації щодо ресурсних можливостей земель за природною та ефективною родючістю (не менш ніж 1000 га) становила на початок 2016 р. 80 грн/га.
За умови, що середня кількість внесених та використання мінеральних добрив в Україні становить, наприклад, 84 кг д. р./га, ефективність здійснення агрохімічного аналізу визначатимемо, спираючись на умовно-потенційну економію від унесення та використання мінеральних добрив від 2 до 50% (табл. 7).
Таким чином, потенційний економічний ефект для сільськогосподарського підприємства з розрахунку на 100 га ріллі за економії 2% мінеральних добрив становить 21,2 тис. грн, 5% — 25,6 тис. грн, 10% — 33,3 тис. грн, 50% — 93,9 тис. грн. Для порівняння, у середньому в сільськогосподарських підприємствах України у 2014 р. із розрахунку на 100 га ріллі в галузі рослинництва було одержано 172,1 тис. грн прибутку, а в підприємствах Харківської області — 157,3 тис. грн.
Спираючись на методику розрахунків, ефективним вважаємо здійснення аналізу за коефіцієнта окупності більш як 1. Здійснення базового агрохімічного аналізу з подальшою корекцією системи застосування та використання мінеральних добрив під сільськогосподарські культури є ефективним за умови 10-відсоткового заощадження кількості внесених мінеральних добрив під час вирощування культур і більше.
Проведення розширеного агрохімічного аналізу з наступною корекцією системи застосування добрив під сільськогосподарські культури стає ефективним за умови 20%-го заощадження кількості внесених мінеральних добрив під час вирощування культур. Витрати на проведення ґрунтово-агрохімічного обстеження полів із наступною корекцією системи застосування та використання мінеральних добрив під сільськогосподарські культури стає ефективним за умови 50%-го заощадження кількості внесених мінеральних добрив під час вирощування культур. Проте якщо критерієм економічної ефективності проведення агрохімічного аналізу та/або ґрунтово-агрохімічного обстеження ґрунтів обрати підвищення врожайності культур, а відповідно й дохідності, то результати розрахунків будуть іншими.
Таким чином, виявлено тенденцію до підвищення рівня використання мінеральних добрив протягом 2009–2015 рр. за одночасного зниження їхньої економічної ефективності в сільськогосподарських підприємствах. Унаслідок нерівних галузевих економічних відносин в Україні склався диспаритет цін на продукцію рослинництва й мінеральні добрива для використання у сільськогому господарстві. На макроекономічному рівні державну аграрну політику слід вибудовувати згідно з національними інтересами, тобто ціни на внутрішньому ринку мінеральних добрив мають бути не вищими, ніж на світовому, адже цього разу, згідно з теорією економічних переваг, не буде сенсу купувати вітчизняні добрива й підтримувати національного товаровиробника. Одним із перспективних напрямів в умовах непрогнозованого й неринкового формування цін на сировину в Україні є розробка й освоєння власних фосфорних родовищ.
Динаміка коефіцієнтів окупності витрат на мінеральні добрива доходом і прибутком, як і динаміка рівня рентабельності виробництва пшениці, цукрових буряків, соняшнику й картоплі свідчать про певні коливання економічної ефективності використання цих добрив. Між обсягом унесених, застосованих мінеральних добрив на гектар і врожайністю пшениці та картоплі виявлено помітний кореляційний зв’язок, а також помірний — з урожайністю цукрових буряків і соняшнику, при цьому підтверджено чіткий прояв закону спадної віддачі (за винятком картоплі), дію якого слід ураховувати під час обґрунтування економічної доцільності використання цих мінеральних добрив.
В аграрних підприємствах областей України спостерігається суттєва диференціація в обсязі внесення та використання мінеральних добрив із розрахунку на гектар площі, як і в розрізі сільгоспкультур. Динаміка обсягу внесення та використання мінеральних добрив у сільськогосподарських підприємствах значною мірою зумовлена високою їхньою вартістю, особливо стрімке зростання цін на них спостерігалося останніми роками. Для досягнення максимального прибутку від цього ресурсу аграрним підприємствам потрібна додаткова науково-дослідна інформація та консультаційні послуги, які надають наукові установи, зокрема ННЦ ІҐА. Як показали розрахунки, здійснення агрохімічного аналізу та/або обстеження ґрунтів із наступною корекцією системи застосування та використання мінеральних добрив під сільськогосподарські культури дає змогу досягти істотної економії коштів і підвищення економічної ефективності застосування мінеральних добрив.
А. Кучер, чл.-кор. Академії економічних наук України, канд. пед. наук, докторант, ст. наук. співр. сектору економічних досліджень,
ННЦ «Інститут аграрної економіки»,
ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського»,
Л. Кучер, канд. екон. наук, ст. наук. співр., доцент кафедри економіки підприємства,
Харківський НАУ ім. В.В. Докучаєва