Догляд за насадженнями суниці ананасової (великоквіткової)

Утримання ґрунту

Якщо на насадженні суниць не використовували мульчувальні матеріали, то ґрунт у рядках і міжряддях обов’язково розпушують і прополюють. Напровесні проводять боронування впоперек рядків, згрібаючи відмерле листя, що перезимувало. На плодоносних насадженнях розпушують міжряддя на глибину 8–10 см. Друге розпушування виконують перед цвітін­ням. Коли рослини відквітують, ґрунт мульчують соломою. Після збору врожаю мульчу видаляють або загортають фрезами в ґрунт, розпушують міжряддя та прополюють у рядках. У липні- серпні під культивацію вносять фосфорно-калійні добрива.

У другій половині вегетації проводять декілька обробітків (аж до глибокої осені). Увійти в зиму рослини суниці мають із добре розвиненою листковою поверхнею, подбайте, щоб насадження було чисте від бур’янів.

Боротьба з бур’янами

На молодих насадженнях, закладених восени чи навесні, де першого року після садіння врожай не планували, допускається внесення гербіцидів. На плодоносних плантаціях застосування цих препаратів небажане, оскільки завжди є ризик засвоєння рослинами отрутохімікатів і продуктів їхнього напіврозпаду. У такому разі за сильного забур’янення допустимо вносити гербіциди напровесні або після збирання врожаю. Для проведення цієї операції бажано застосовувати машини, які б захищали рослини суниці від потрапляння на них препарату. В такому разі можна використовувати ширший спектр хімічних засобів. Для отримання екологічно чистої продукції краще проти бур’янів застосовувати агротехнічні заходи: механічний обробіток міжрядь, мульчувальні матеріали.

На насадженнях суниць найчастіше використовують досходові гербіциди, їх вносять через 20 днів після садіння суниці, по чистому ґрунті або по бур’янах на стадії проростання. Оптимальна температура повітря для внесення гербіцидів — 12-20°С.

Слід пам’ятати, що недотримання доз унесення та умов застосування може спричинити пошкодження рослин суниці та зниження їхньої врожайності. Усі засоби захисту рослин належить застосовувати відповідно до рекомендацій, зазначених на упакуванні препаратів.

Альтернативою гербіцидам для боротьби з бур’янами є мульчування насадження. Якщо для мульчування ґрунту не використали мульчувальну плівку чи агроволокно, вже під час експлуатації плодоносних насаджень для зменшення забруднення врожаю як мульчу можна використати солому.

Мульчування соломою пригнічує ріст бур’янів, позитивно впливає на температурний режим і вологість ґрунту. Солому (пшеничну або житню) вистеляють безпосередньо перед формуванням плодів і виляганням квітконосів із плодами на ґрунт, найкраще — під час цвітіння, що запобігає травмуванню сформованого врожаю.

Удобрення

Продуктивність суниці ананасової залежить від багатьох чинників, зокрема від агрофону, погодних умов року, строків садіння, біологічних особливостей сортів та ін. До живлення суниць потрібно підходити із урахуванням цих чинників. За результатами багатьох досліджень виявлено, що високі дози органіки та мінеральних добрив не дають ефекту на ґрунтах із родючістю вищою за середню, а за внесення калію в дозах понад 100 кг/га діючої речовини відбувається різке зниження коефіцієнта використання добрив.

Досліджено, що від надмірного удобрення погіршується якість плодів (зменшується кількість цукрів, зростає кислотність), а також посилюється ураження рослин основними хворобами. Надмір азоту призводить до активного вегетативного росту, нарощування листкової маси, формування великої кількості вусів за рахунок генеративних органів. Система підживлення культури складається з основного удобрення, яке виконують по паровому полю перед закладанням плантації, та щосезонного підживлення (табл. 1).

Основне удобрення. Рекомендоване удобрення в умовах Західного Лісостепу на середньозабезпечених сірих опідзолених ґрунтах — 60 т/га органіки + Р60–80К80–100. На малородючих ґрунтах дози органіки, зазвичай, збільшують. Дози мінеральних добрив слід уточнювати залежно від природного вмісту поживних елементів у ґрунті.

Підживлення. На суниці-новосадці азотні добрива за осіннього садіння вносять навесні, за весняного — влітку, в липні-серпні. Дози азоту не мають перевищувати 45–60 кг/га. Підживлення азотом виконують двічі, розділяючи цю дозу навпіл. Перший раз — під час першого обробітку ґрунту, другий — перед цвітінням культури.

Упродовж експлуатації плодоносних насаджень суниці щороку навесні під час першого обробітку ґрунту вносять азотні добрива.

Фосфорні та калійні добрива вносять у другій половині літа. Вони стимулюють закладання генеративних органів, посилюють зимостійкість рослин. Як правило, на середньозабезпечених ґрунтах достатньо по 60 кг діючої речовини фосфору та калію. Дози азотних добрив зазвичай нижчі (30–50 кг д.р./га). Дози мінеральних добрив на плодоносних насадженнях слід уточнювати за даними листкової діагностики. Дуже добрі результати отримують, застосовуючи позакореневе підживлення рослин. Належної якості урожаю сприяє внесення мікроелементів: бору, марганцю, магнію, йоду та ін. Застосування комплексних добрив на основі витяжок гумусу (препарати Біогумус С, Вермістим та ін.), багатих на макро- й мікроелементи, гумати, стимулятори росту, дають змогу істотно підвищити врожайність плодів, вести екологічно безпечне виробництво плодів суниці.

Зрошення

Суниця найбільше потребує води в період росту та формування врожаю. Основна маса коренів у рослин суниці розміщена неглибоко — 20–40 см від поверхні ґрунту. Ці горизонти в суху погоду швидко висихають, рослини суниці страждають від нестачі вологи. Швидке висушування верхнього шару ґрунту потребує частих поливів невеликими нормами. Суниці поливають у разі зниження вологості ґрунту до 70% у першій половині вегетації і до 60–70% — після збирання врожаю. На новосадках молоді рослини поливають, підтримуючи вологість у шарі ґрунту 0–50 см на рівні 70–80%.

У зонах достатнього зволоження суницю, як правило, не поливають, а в Степу та Центральному Лісостепу — від шести до восьми разів за вегетацію. Поливні норми залежать від вологості й механічного складу ґрунту — 300–400 м3/га. На піщаних ґрунтах поливають меншими нормами, але частіше, на важких — більшими нормами, але рідше. Перший полив виконують наприкінці квітня, а наступні — через 15–20 діб навесні та через 10–15 діб улітку. Обов’язковий полив — після скошування листя, за умови недостатнього зволоження ґрунту.

У разі вирощування суниці на мульчувальній плівці ефективний краплинний полив за допомогою пластмасових трубок із крапельницями, які прокладають уздовж рядів під покриттям. Краплинний полив дає змогу економити воду та зменшити поливні норми до 100–150 м3/га залежно від погодних умов. У зонах, де влітку дуже сухе пові­тря, або під час суховіїв, ефективним є дрібнодисперсне дощування у вечірні години.

Видалення вусів

На плодоносних насадженнях після повного формування плодоносної смуги столони (вуса) суниць слід видаляти систематично за їхньої появи, бо утворені на них молоді розетки сильно ослаблюють материнський кущ і зменшують закладання квітконосів, а отже, врожайність наступного року буде менша. Столони, як правило, видаляють після збору врожаю, під час обробітків міжрядь. На невеликих площах, на присадибних ділянках, можна видаляти гострим ножем, на великих — за допомогою спеціально реконструйованих дискових борін. Столони в міжряддях можна видаляти хімічним способом, застосовуючи гер­біцид Реглон Форте (1,5–3 л/га), з обов’язковою умовою захисту рослин у ряду.

Збирання врожаю

У вирощуванні суниці найтрудомісткіший процес — це збирання врожаю, на яке припадає понад половини затрат ручної праці. Тому правильна організація збору врожаю допомагає запобігти втратам плодів і зекономити кошти. Перед збиранням урожаю біля насадження встановлюють навіси для перепочинку працівни­ків і захисту плодів від сонця, заготовляють потрібну кількість тари, підготовляють ваги для зважування зібраних плодів.

Залежно від наявності сортів різних строків достигання й погодних умов, період збирання триває 12–35 діб. Плоди збирають здебільшого через два-три дні, а в жарку погоду — щодня. Суниці збирають переважно вручну — це єдиний спосіб, який дає змогу зібрати якіс­ні плоди. Залежно від призначення, суниці збирають у різні фази стиглості. Плоди для безпосереднього споживання збирають у фазі споживчої стиглості, коли 75% поверхні має червоне забарвлення. Плоди, призначені для реалізації в день збору, мають бути повністю достиглі. Для транспортування суниці на далекі відстані її збирають дещо раніше — коли червоний колір вкриває 50–75% поверхні плоду. Для споживання у свіжому вигляді плоди суниці збирають із чашечкою і плодоніжкою.

Збирають плоди в ящики типу болгарських (2–2,5 кг), пластмасові або паперові контейнери місткістю 0,2–0,5 кг, луб’яні кошики чи картонні коробки місткістю 1–3 кг. Як правило, на експорт плоди збирають у півкілограмові коробки та однокілограмові «луб’янки» та відправляють у призначене місце.

Після збору плоди перевозять до місця реалізації або переробки. У разі тривалого перевезення або кількаденного зберігання партій зібраної суниці для забезпечення якості плодів їх слід зберігати лише в холодильниках-рефрижераторах за температури 2–3°С.

Скошування листя

Листя скошують відразу після збору врожаю і лише на старих насадженнях (2–3-річних) — з метою їхнього омолодження. На молодих здорових насадженнях скошування листя призводить до різкого падіння врожайності (на 15–30%). Цей захід виконують також для обмеження поширення хвороб і шкідників, особливо суничного чи павутинного кліща. Такий агрозахід виправданий також на маточних плантаціях суниці, сильно заселених кліщем. Старі насадження скошують на 2–5 см над рівнем ґрунту серпом або косаркою. З профілактичною метою, одразу ж після згрібання й вивезення листя, насадження можна обприскати фунгіцидами.

І. Гель, І. Рожко, кандидати с.-г. наук, доценти,

Львівський національний аграрний університет

Журнал «Пропозиція», №12, 2019 р.