Боротьба зі шкідниками зерна під час зберігання
Останнім часом збільшуються обсяги зберігання зерна різних культур як у заготівельній системі (елеватори, хлібоприймальні підприємства), так і в системі вирощування (фермерські господарства, акціонерні об'єднання). Попри відмінності, ці системи об'єднує спільна мета: збереження зерна без кількісних втрат та зниження якості.
Прикро, та саме в процесі зберігання спостерігаються досить великі втрати через недосконалі технології, недостатню кількість сучасних зерносховищ, неналежний рівень їхнього оснащення.
Одна з причин, що призводить до значних втрат і зниження якості зерна в процесі зберігання, - це шкідники зернових запасів (комахи, кліщі, мишоподібні гризуни).
В Україні виявлено понад 100 видів шкідників зернових сільськогосподарських культур, у тому числі: кліщів - 34, комах - 60 (твердокрилі - 51, лускокрилі - 9), мишоподібних гризунів - 6.
За оптимальних умов комірні шкідники зерна, зернових культур мають високу плодючість і швидкий розвиток, досягають значної чисельності. Підраховано, що один жук комірного та рисового довгоносиків здатний за своє життя знищити 80 зернин.
Особливо небезпечний рисовий довгоносик (шкідник), який ушкоджує зерно пшениці, рису, вівса, ячменю, кукурудзи, гречки, сорго, крупу перлову й борошняні вироби, насіння проса, олійних і бобових культур. Зернини, з яких вийшли жуки, втрачають до 50% своєї ваги, стають непридатними для сівби і споживання.
Життєдіяльність комірних шкідників зерна значним чином залежить від температурного режиму, вологості зерна і повітря. Наприклад, для комірного шкідника довгоносика сприятливими є температура 20...28°С і відносна вологість повітря 75-90%. При температурі 5...10°С жуки припиняють живлення, за 3°С - впадають у заціпеніння, при 0°С і нижче - гинуть.
Рисовий довгоносик більше тепло- та вологолюбний: сприятливою для нього є температура 26...31°С, а при 13°С і вологості зерна 10% розвиток припиняється.
Питання, як боротися із довогоносиком в зерні, потребує ретельного вивчення. Для боротьби із комірними шкідниками зерна застосовують систему профілактичних (запобіжних) і знищувальних заходів. До запобіжних належать роботи з підготовки зерносховищ та операції, що виконують із зерном: очищення, сушіння, охолодження, вентилювання, переміщення. До знищувальних - біологічні, фізико-механічні й хімічні методи.
Запобіжні заходи
Запобіжні заходи можуть розпочинатися ще з поля: застосування хімічної обробки посівів, яка знищує та обмежує кількість шкідників зерна, зернових культур та запобігає розвитку хвороб зернових сільськогосподарських культур. Продовжуються вони й на стадії підготовки зерносховищ до зберігання хлібної маси. Зерносховища, що мають невелике заповнення, бажано повністю вивільнити та очистити. Проводячи очищення зерносховищ, особливо складського типу, слід особливу увагу звернути на важкодоступні місця, в яких першочергово розвиваються шкідники зернових культур: верхні та нижні галереї, приямки норій, завальні ями, вентиляційні канали. Очищенню підлягає також прилегла територія та техніка для обробки і переміщення зерна.
Різне зерно неоднаково ушкоджується комірними шкідниками. Навіть у межах однієї культури сильніше ушкоджується зерно дрібне, бите, травмоване. Тому перед засипанням у сховище зерно обов'язково очищують, вилучаючи смітну і зернову домішки та неповноцінні фракції як осередки потенційного ураження. В разі заселення зерна дрібними шкідниками зернових культур їх видаляють на решетах із довгастими вічками: 1,5-1,8 мм - для пшениці, 1,4-1,7 - для жита, 2,0-2,2 мм - для ячменю. Крупніших комах (шкідників зерна) видаляють на решетах із отворами, які добирають для кожного конкретного випадку. Деяких шкідників зернових культур, наприклад довгоносиків, можна видалити за допомогою аспіраційних сепараторів чи каналів. Загалом, будь-яке переміщення маси зерна діє негативно на стан комірних шкідників, обмежує їхній розвиток та чисельність. Однак роботи з очищення і переміщення зернової маси з метою боротьби з шкідниками зернових культур слід виконувати в холодну пору року, щоб запобігти їхній міграції.
Під час засипання в сховище та зберігання особливу увагу слід звернути на вологість зерна. Вологість у жодному разі не має перевищувати норм, установлених окремо для насіння та продовольчо-кормового зерна. У разі тривалого зберігання вологість краще зменшувати на 2-4% порівняно з нормами - це значно посилює стійкість зерна до ушкодження шкідниками, обмежує їхню життєдіяльність.
Охолодження зерна
Одним із ефективних запобіжних заходів боротьби з комірними шкідниками зернових культур є охолодження зерна. Його можна застосовувати як профілактично, так і з метою пригнічення життєдіяльності більшості шкідників. Для цього достатньо температуру зернової маси довести до 8...10°С. При температурі 5...6°С термін надійності зберігання збільшується втричі. Охолодження виконують в холодну суху погоду за допомогою провітрювання чи активного вентилювання.
У процесі охолодження обов'язково контролюють рівноважну вологість зерна: якщо вона буде нижчою за його фактичну вологість, охолодження можна виконувати, інакше зерно, внаслідок сорбції, зволожуватиметься.
Більш ефективним і надійним є охолодження за допомогою холодильних машин, але воно потребує додаткових коштів і спеціальних пристроїв. Тому цей захід, насамперед, рекомендовано для культур, які особливо нестійкі під час зберігання, швидко пошкоджуються шкідниками, уражуються хворобами: кукурудзи, зернових та олійних.
Як крайній захід боротьби з шкідниками зернових запасів застосовують їхнє термічне знезараження за максимально допустимих температур. Для вибору температурних режимів і тривалості знезараження слід послуговуватися спеціальною таблицею, яка враховує вид шкідника зерна і його теплову стійкість. Насіннєве зерно так знезаражувати не рекомендується, оскільки можливе зниження його схожості.
Дезінфекція зерна
Найрадикальнішим знищувальним заходом боротьби зі шкідниками зернових запасів продовжує залишатись хімічна дезінсекція зерна: волога, аерозольна, газова (фумігація). Хімічну обробку виконують за спеціальною інструкцією та проводять організації, які мають на те офіційний дозвіл. Особливо суворо контролюється фумігація: її заборонено застосовувати для партій зерна, призначених для відправлення і концентрації на портових елеваторах.
Волога та аерозольна дезінфекція
Вологий і аерозольний способи боротьби з комірними шкідниками ефективні для обробки вільних складських помешкань і прилеглих територій. Для цього використовують фосфорорганічні й піретроїдні інсектициди (Актеллік, Арріво, Карате, Фастак, Фуфанон та інші), норма застосування яких становить: за вологої обробки - 0,2 л/м2, за аерозольної - 20 мл/м3 складської площі. Для обробки території норму збільшують удвічі.
Обробку партій зерна проводять такими самими препаратами у процесі завантаження у зерносховище. Норма витрати препарату, наприклад Актелліку, становить для продовольчо-кормового зерна та насіння 16 мг/т. Препарат Фастак рекомендовано тільки для обробки насіння (з тією самою нормою). Перевагою аерозольної обробки є висока дія препарату навіть у негерметизованому сховищі, її недолік - досить тривалий проміжок часу до дозволеної реалізації зерна. Достовірно відомо, що після декількох місяців залишки препаратів не перевищують максимально дозволеного рівня (МДР) та досягається надійний захист зерна від шкідників у разі застосування препаратів у рекомендованих дозах.
Газова дезінфекція (фумігація)
З-поміж хімічних заходів проти шкідників зерна газова фумігація є найефективнішою. Для її проведення застосовують такі фуміганти: газ бромистий етил; таблетки на основі фосфіду алюмінію (Алфос, Фоском, Фостоксин); таблетки на основі фосфіду магнію (Дегеш Плейтс, Магтоксин). Перед фумігацією потрібно ретельно загерметизувати приміщення, а фумігацію проводити із залученням тільки спеціальних загонів, які мають дозвіл і відповідне обладнання. Дезактивація становить порівняно короткий період - до 10 діб із початку обробки.
Бромистий етил подають у склад чи безпосередньо в зернову масу з балонів у розрахунку 20-100 г/м3 (обробка одноразова). Проте слід відмітити, що застосування бромметилу останнім часом (з 2005 року) жорстко обмежене в зв'язку з негативним впливом на атмосферний озон. Також потрібно на час фумігації цим газом і дегазації звільнити приміщення від людей.
Фосфін. Як замінник бромметилу використовують фосфін у вигляді таблеток округлої форми або порошку. Таблетки вводять у потік зерна за допомогою спеціальних дозаторів. Норма - 2-6 таблеток на 1м3 чи на 1 т зерна. Активна речовина (фосфід алюмінію або магнію) введеного у зернову масу чи розкладеного у приміщенні препарату реагує з вологою, виділяючи таким чином токсичний для шкідників фосфористий водень. Натомість у зерні залишаються нейтральна речовина - гідроокис алюмінію або магнію - і частково не розкладений залишок фосфіду. Тривалість фумігації залежить від температури: за 5...10°С - десять діб; за 21...25°С - п'ять діб. Дегазація становить не менше десяти діб. Реалізація зерна допускається у разі залишку фосфіду не вище допустимого рівня (МДР).
Нейтральні речовини у вигляді сірого порошку видаляють із зерна за допомогою сепарування чи аспірації.
Режим фумігації фосфіном (дозування препарату і час експозиції), залежно від виду шкідників і температури, є обов'язковим. Недотримання режиму призводить до резистентності (несприйнятливості) шкідників до препарату. Види тих шкідників, які набули резистентності, стають особливо небезпечними, оскільки їхня чутливість до препарату може зменшуватись у 80-120 разів.
Режим фумігації також пов'язаний із постійним контролем за концентрацією і залишком препарату. Для контролю за фосфіном використовують індикаторні трубки різних фірм-виробників, а також газоаналізатори. В Україні здебільшого використовують індикаторні трубки, оскільки вартість газоаналізаторів досить висока. Проте індикаторні трубки мають помітно більшу похибку та призводять до неякісного знезараження продукції, тому все-таки надавати перевагу слід сучасним газоаналізаторам.
Доцільність фумігації потрібно визначати виходячи із ступеня ураження шкідниками зерна та економічної ефективності робіт, що плануються. На основі показника сумарної щільності зараженості комахами та кліщами партії зерна класифікують за п'ятьма ступенями, введеними в нормативні документи (табл. 2). Залежно від ступеня, визначають доцільність фумігації та цільовий напрям використання зерна. Підраховано, що витрати на фумігацію зерна відносно невеликі і дорівнюють вартості 3-5 кг зерна на кожній тонні.
Інтервал перевірки зараженого зерна
Ефективність і своєчасність усіх методів боротьби з шкідниками зернових запасів значною мірою залежить від контролю за рівнем зараження. Інтервал перевірки встановлюють виходячи з температури і вологості зерна, його призначення.
При зберіганні насіння в мішках перевірку на зараженість шкідниками виконують один раз у 30 днів узимку і через кожні 15 днів улітку. Аналіз на зараженість проводять згідно з нормативними методами і стандартами.
Як альтернативу хімічному методу боротьби з комірними шкідниками зернових культур можна рекомендувати також використання мікробіологічних препаратів і феромонних пасток проти твердокрилих та лускокрилих шкідників. Проте такий спосіб виправдовує себе лише в разі невисокої їхньої чисельності та невеликих обсягів зберігання.
Окрім шкідливих комах та кліщів, значного збитку під час зберігання зерна завдають гризуни, які розмножуються і шкодять в складських приміщеннях незалежно від погодних умов. Для боротьби з ними найефективнішим є застосування отруйних принад на основі фосфіду цинку (Роденфос), бродифакуму, флокумафену (Шторм) та інших. Принади розкладають на відстані 2-15 м одна від одної в місцях скупчення гризунів.
Таким чином, комплексне застосування всіх методів захисту із урахуванням видового складу шкідників, особливостей їхньої біології, чисельності і ступеня ураження, систематичне прогнозування розвитку і контроль рівня шкодочинності забезпечать надійний захист зерна під час його зберігання від ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідникам.
М. Кирпа, д-р с-г. наук, зав.лаб. післязбиральної обробки і зберігання зерна,
Інститут зернового господарства НААНУ, Дніпропетровськ