Основні аспекти ресурсоощадних технологій для озимих
Все більшої популярності набувають ресурсоощадні технології, які передбачають повніше та раціональніше використання біологічних, технічних, хімічних, матеріальних і трудових ресурсів на основі науково обґрунтованих норм. Їхня суть полягає в оптимізації умов вирощування, зокрема й озимих культур, на всіх етапах росту та розвитку. Основою є забезпечення елементами живлення з урахуванням їхнього вмісту в ґрунті, дозоване внесення добрив у період вегетації відповідно до вимог культури за етапами органогенезу та інтегрована система захисту.
Щороку вирощування озимих культур дуже нестабільне, а причиною цього явища є осінні посухи, які на сьогодні все частіше трапляються практично в усіх регіонах нашої держави. Саме такі умови склалися минулого року. Так, запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту на багатьох полях становили лише 25–40 мм, тобто орний шар був повністю сухий. Відповідно, отримати дружні сходи за таких умов практично неможливо.
Озимі культури — особливі, оскільки мають довший вегетаційний період, краще використовують поживні речовини, аніж ярі, та дають достатньо високі врожаї. За умови тривалої теплої осені вони здатні розвинути міцну кореневу систему та накопичити достатню кількість поживних елементів, що стане запорукою їхньої вдалої перезимівлі. У своєму розвитку озимі проходять досить тривалий період анабіозу (призупинення вегетації), який припадає на зимовий період.
Із урахуванням мінливого клімату України можливий такий збіг погодних умов, коли ризик загибелі суттєво зростає, рослини перебувають у пригніченому стані, що згодом призводить до значних втрат урожаю. Насамперед причиною може бути тривала відлига з наступним різким похолоданням і суттєвими морозами (особливо, якщо немає снігового покриву). Тому доцільно особливу увагу приділити осіннім заходам, спрямованим на підготовку рослин до зимівлі: профілактика та боротьба з хворобами, стимуляція розвитку кореневої системи та підвищення зимостійкості, забезпечення озимих необхідним комплексом поживних елементів і боротьба з бур’янами в посіві. Для цього виконують обробку насіння відповідними препаратами, а також обприскування вегетуючих рослин засобами захисту та мікродобривами.
Ми неодноразово приділяли увагу питанню важливості проведення передвисівної обробки насіння, тому тепер зупинимося докладніше на осінньому позакореневому підживленні озимих культур. Такі підживлення доцільно виконувати комплексними мікродобривами, що містять збалансовані композиції поживних речовин (макро- та мікроелементів) і біологічно активних речовин (амінокислот, гумінових речовин та ін.). Основна мета цих агрозаходів — стимуляція розвитку потужної кореневої системи, покращення накопичення пластичних речовин (цукрів, амінокислот, вітамінів), підвищення зимостійкості рослин.
На сьогодні спектр добрив і препаратів, що містять у своєму складі життєво необхідні для озимих культур елементи, доволі широкий. Але під час їхнього вибору слід керуватись досить простими аргументами, знання яких забезпечить підвищення ефективності їхнього використання, а саме:
звертати увагу на ступінь хелатизації — в ідеалі він має бути 94%;
вони повинні мати ефект прилипача, адже восени, як ніколи, потрібне швидке й безперешкодне проникнення елементів у рослину;
після відповідного аналізу під час проведення корекції дефіциту елементів варто їхній склад згрупувати таким чином, щоб один компонент доповнював і підсилював дію іншого;
високий рівень насичення мікроелементами (в ідеалі — 9–12%);
низька затратна частина та висока окупність урожаєм.
Останнім часом без позакореневого живлення не можна обійтися. Проте беззаперечним залишається той факт, що основну частину поживних елементів рослина має отримати через кореневу систему. Листкове підживлення доцільне й ефективне навіть у період посухи, коли коренева система не може впоратися з отриманням достатньої кількості поживних речовин. Доцільне воно також і в разі послабленого поглинання речовин через погодні умови, невідповідні значення рН ґрунту тощо. Завдяки позакореневому підживленню можна не лише знизити негативні прояви дефіциту поживних макро- чи мікроелементів, а й повністю забезпечити потреби рослин.
БЕЗЗАПЕРЕЧНО, КОЖЕН З ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ ВІДІГРАЄ СВОЮ НАДВАЖЛИВУ РОЛЬ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ЯКІСНИХ І КІЛЬКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ УРОЖАЮ. ПРОТЕ ЯКІ Ж САМЕ МІКРОЕЛЕМЕНТИ Є КЛЮЧОВИМИ ДЛЯ ОЗИМИХ КУЛЬТУР?
Для активізації окисно-відновних процесів і сприяння збільшенню вмісту цукрів, що забезпечують підвищення морозо- й зимостійкості рослин, восени дуже потрібен марганець. Цей елемент має значний вплив як на формування врожаю, так і на його якість. Нестача проявляється у вигляді блідожовтих смуг і коричневих плям на листках, рослини слабкі та в’ялі, а загальна картина поля неоднорідна й плямиста. Причиною її прояву є високе значення рН (нейтральні й лужні ґрунти), а також піщані й високогумусовані ґрунти. Наприклад, для нормального розвитку пшениці озимої вміст марганцю в рослинах у фазі кущіння має бути 50–150 мг/кг сухої речовини.
Значний вплив на фотосинтез і формування генеративних органів рослин має мідь. За участі цього елемента в синтезі лігніну в клітинних стінках підвищується стійкість рослин до хвороб і вилягання, підвищується посухо-, жаро- та зимостійкість і, що досить важливо, краще засвоюється азот. За нестачі міді верхівки молодих листків скручуються і засихають, однак старі листки залишаються зеленими, спостерігається відставання в рості. Зазвичай нестача міді характерна для провапнованих і лужних ґрунтів, із великим умістом гумусу, а також за високої температури, підвищених доз внесення азотних добрив (понад 100 кг/га д. р.). Показник умісту цього елемента зручніше відображати у співвідношенні Cu:N, яке має бути >1 (вміст міді виражають у міліграмах, а азоту — у відсотках).
В осінній період вегетації культури слід уникати дефіциту бору. Він виконує важливу роль у синтезі хлорофілу, впливає на формування генеративних органів, сприяє розвитку кореневої системи, особливо молодих коренів. Бор майже не переміщується з нижньої частини рослин до точок росту, тобто повторно не використовується. Зазвичай нестача бору в рослин проявляється на провапнованих ґрунтах і після перевищення норм унесення азотних і калійних добрив.
Багато фізіологічних процесів на будь-якому етапі органогенезу, зокрема і в осінній період, не відбувається без участі цинку. Він сприяє зростанню міжвузлів, підвищує жаро-, посухо- та морозостійкість рослин, збільшує вміст білка в зерні, посилює стійкість рослин до ураження хворобами. Дефіцит його в живленні рослин проявляється у вигляді блідо-жовтих смуг на листках, а сама рослина набуває жовтого або оранжевого забарвлення. За нестачі елемента в ранні фази онтогенезу рослини гальмуються в рості й розвитку. Особливу увагу на забезпеченість рослин цинком потрібно звертати за вирощування їх на ґрунтах із високим умістом гумусу й фосфору, в разі застосування високих доз азотних і фосфорних добрив, за вапнування, низьких температур.
Ще одним досить цікавим фактором ресурсозбереження технологій вирощування озимих культур є своєчасний контроль чисельності бур’янів. Протягом останніх років через нестабільні температури другої половини осені спостерігається значне подовження строків осінньої вегетації озимих культур, що сприяє водночас і активному засміченню посівів бур’янами, які створюють небезпечну конкуренцію культурним рослинам у початкові фази їхнього розвитку. До прикладу, до завершення осінньої вегетації озимої пшениці бур’яни формують до 1,5 т сирої біомаси на одному гектарі, виносячи з ґрунту до 12% поживних речовин, унесених під посів. Сумарна частина втрачених елементів живлення, а в подальшому недобір урожаю свідчать про доцільність застосування гербіцидів з осені.
Осіннє внесення гербіцидів істотно регламентується температурними показниками, а саме: зниження денної температури до 20°С і нижче значно зменшує ефективність їхньої дії через сповільнення обмінних процесів у рослинах бур’янів. За таких умов гербіцид забезпечить лише припинення росту наземної маси за досить слабкої токсикації їхньої кореневої системи, проте поглинання поживних елементів бур’янами повністю не припиниться. Важливо провести обробку посівів у першій вегетаційній фазі культури разом із позакореневим унесенням елементів живлення, що забезпечить довготривалий контроль бур’янів протягом осінньої, а в подальшому і весняно-літньої вегетації та підсилить посів.
Такі заходи допоможуть оптимізувати витрати в живленні рослин, підвищити їхню рентабельність і окупність. До того ж створять умови для ефективного використання мінерального живлення з ґрунту та добрив, що в результаті підвищить урожайність і якість продукції.
М. Августинович, канд. с.-г. наук, завідувач науково-дослідної лабораторії інноваційних технологій і їхнього впровадження, УНПЦ «Інститут живлення рослин»
Журнал «Пропозиція», №11, 2019 р.