Інтенсивне кормовиробництво

Автор знайомить читачів із дослідженнями оптимізації організаційно-економічних параметрів інтенсивного кормовиробництва для підприємств, що займаються скотарством на власній кормовій базі в зонах Полісся та Лісостепу України.

Аналіз розробок із оптимізації кормовиробництва в невеликих аграрних підприємствах з виробництва продукції тваринництва на власній кормовій базі Лісостепу України свідчить про високий рівень ефективності інтенсифікації виробництва кормів (табл. 1).
Визначено, що найефективніше використання 1 га кормової площі в невеликих господарствах з виробництва продукції скотарства (яловичина й молоко) забезпечують тоді, коли під посіви зернових і зернобобових культур відводять 48–50% площі ріллі, решту площі, тобто 50–52%, надають для розміщення кормових культур та виробництва кормів. Серед кормових культур провідне місце належить багаторічним травам та кукурудзі на силос з оптимальним поєднанням з посівами однорічних злаково-бобових сумішок. Наприклад, частка багаторічних трав на підприємствах такого виробничого напряму має становити 52–55% посівів кормових культур. При цьому практично вся система землеробства спрямована на забезпечення скотарства потрібною кількістю та співвідношенням кормів. У невеликих сільськогосподарських підприємствах з виробництва продукції свинарства, враховуючи особливості годівлі свиней, для виробництва зерна оптимально використовувати 65–75% площі.
Для організації інтенсивного кормовиробництва треба створити оптимальний рівень інтенсивності кормової бази. Наприклад, витрати засобів виробництва на 1 га ріллі становлять 1047–1854 грн, затрати праці — 22,3–28,7 люд.-год, енергозабезпеченість — 21,3–29,1 ГДж, енергоозброєність одного робітника, зайнятого на виробництві продукції рослинництва, в тому числі і в кормовиробництві, — 1303–2301 ГДж в перерахунку на сукупну енергію, а також визначено оптимальний рівень використання добрив, затрат механізованих робіт в еталонних гектарах тощо.
Установлений оптимальний рівень інтенсивності кормовиробництва гарантує досить високу ефективність інтенсифікації галузі. Так, виробництво зерна на 1 га ріллі забезпечується на рівні 16,4–26,7 ц, а на підприємствах з виробництва свинини цей показник значно вищий і становить, відповідно, 27,4–40,5 ц. Забезпечується також високий вихід з 1 га ріллі (кормової площі) кормових і кормопротеїнових одиниць, валової продукції у вартості (в порівняльних цінах 2000 р.) умовних одиниць, у валовій енергії, валового й чистого прибутку.
Наприклад, вихід кормових одиниць з 1 га ріллі в аграрних підприємствах зазначеного виробничого напряму забезпечується від 51,2 до 85,2 ц, кормопротеїнових одиниць — 51,0–78,4 центнера.
Цей рівень інтенсивності, відповідно, потребує невисоких витрат засобів виробництва та затрат праці на одиницю продукції рослинництва, в тому числі й кормів. Визначено й низьку енергоємність 1 ГДж валової енергії продукції.
Таким чином, оптимізація кормовиробництва сприяє значному підвищенню інтенсивності виробництва кормів, а цим самим забезпечує високу рентабельність та енерговіддачу кожної галузі рослинництва.
v v v
На сільськогосподарських підприємствах зони Полісся, де виробництво концентрованих кормів має базуватися на оптимальному поєднанні природних кормових угідь (пасовищ і сінокосів), для розміщення посівів зернових і зернобобових культур відводять 50–56% площі ріллі. Серед зернових і зернобобових культур провідне місце належить озимим (пшениця й жито) та яровим колосовим. Решту площ відведено під технічні культури (льон-довгунець та картопля — 10–15%) та кормові культури — 30–34%. Оптимальна структура посівних площ сільськогосподарських культур забезпечує розміщення культур по найкращих попередниках у сівозмінах прогресивних систем землеробства Полісся України.
Розроблено й обгрунтовано оптимальні показники рівня інтенсивності та інтенсифікації виробництва продукції рослинництва, в тому числі виробництва зерна й кормових культур та кормів. Встановлено, що для забезпечення інтенсивного розвитку кормовиробництва треба, щоб витрати виробництва на 1 га ріллі становили 1540–1949 грн (в сучасних цінах), затрати праці — 25,9–30,0 люд.-год, затрати механізованих робіт у перерахунку на умовні одиниці — 10,6–12,9 еталонних гектарів (табл. 2). Визначено інші показники, що характеризують рівень інтенсифікації галузей рослинництва, в тому числі й кормовиробництва. Наприклад, оптимальний рівень використання мінеральних добрив становить 190–292 кг діючої речовини, органічних — 13,2–25,2 т на 1 га ріллі.
Визначений оптимальний рівень основних показників інтенсивності рослинництва, в тому числі вирощування зернофуражних і кормових культур та виробництво кормів, забезпечує також і високі показники ефективності інтенсифікації. Так, наприклад, виробництво зерна на 1 га ріллі становить 14,720,4 ц, кормових і кормопротеїнових одиниць, відповідно, — 48,3–72,2 і 50,7–74,1 ц. Збільшується виробництво валової продукції як у натуральних, так і у вартісних показниках. Встановлено, що з підвищенням рівня інтенсивності галузей рослинництва, виробництво валової продукції у вартості (в порівняльних цінах 2000 р.) зростає з 1344 до 2096 грн, або майже в 1,6 раза. Відповідно, збільшується й валова продукція рослинництва, в тому числі кормовиробництва, в умовних одиницях та вихід валової енергії, а також її чистий приріст. Підвищення рівня інтенсивності та інтенсифікації рослинництва забезпечує з 1 га ріллі ще й подальше зростання суми доходу, а також валового й чистого прибутку. Значно зростають інші показники економічної й енергетичної ефективності інтенсифікації кормовиробництва. Наприклад, сума чистого доходу збільшується з 2864 до 4701 грн. Скорочується рівень витрат засобів виробництва й праці на одиницю продукції. Так, собівартість 1 ц зерна зменшується з 43,77 до 36,23 грн, або на 17,2%; 1 ц кормових одиниць, відповідно, з 31,07 до 26,99 грн. Значно скорочуються також витрати засобів виробництва на 1 ц валової продукції в умовних одиницях. Підвищення інтенсивності виробництва продукції рослинництва, своєю чергою, забезпечує підвищення продуктивності праці. Визначено, що затрати живої праці на виробництво 1 ц зерна скорочуються на 16,1%, кормових і кормопротеїнових одиниць, відповідно, на 22,2 і 21,6%. Скорочуються й витрати сукупної енергії на одиницю продукції, що сприяє значному зростанню енергетичної ефективності; коефіцієнт енергетичної ефективності підвищується з 200,0 до 272,9 відсотка.

Д. Глущенко,
канд. екон. наук,
Інститут тваринництва УААН