Чи потрібно вносити сірку під посіви щороку

Дослідження показують, що цей важливий поживний елемент зберігається у ґрунті набагато довше, ніж думають фермери.
Застосування добрив із сіркою вважається однією з найважливіших стратегій підвищення врожайності різних сільгоспкультур у середньому на 8,2 %.
Згідно з низкою досліджень, сірчані добрива для олійних можуть підняти врожайність на 9,9%, для овочів – на 9,1%, для зернових – на 7,4%. Чим більше дефіциту сірки у ґрунті, тим вища віддача. Та чи потрібно вносити добрива із сіркою щороку? 
Деніел Кайзер, доцент кафедри ґрунтів, води та клімату в Університеті Міннесоти, вивчав використання та ефективність сірки у своєму штаті протягом останніх двох десятиліть. «За цей час ми побачили чотириразове збільшення продажів сірки, і більше всього вони припадають на сульфат амонію», — говорить Кайзер. І хоча збільшення використання сірки можна пояснити зростанням виробництва культур, що активно споживають сірку, зокрема кукурудзи, Кайзер припускає, що частина збільшення попиту може бути викликана помилками на рівні фермерських господарств.
Оскільки дослідження показують, що негативні іони, такі як сульфат у сульфаті амонію, мають тенденцію вимиватися через ґрунти, які зазвичай мають позитивний заряд, багато фермерів вважають, що їм необхідно повторно вносити сірку щороку, мотивуючи це тим, що внесена торік сірка потрапила нижче за кореневу зону.
«Я не думаю, що це так. Що стосується реакцій з деякими іншими елементами ґрунту, особливо у ґрунтах з великим вмістом кальцію, сірка зберігається набагато довше, ніж ми думаємо», — каже Кайзер.
У відповідь на цю передбачувану проблему вилуговування деякі фермери переходять на внесення елементарної сірки, але Кайзер каже, що ця стратегія має потенційний недолік. Елементарна сірка повинна бути перетворена на доступний для рослин сульфат ґрунтовими мікробами — процес, який не запускається ефективно, поки температура ґрунту не досягне 32 °C.
«Це набагато вище, ніж той рівень, який спостерігатиметься у ґрунті більшу частину часу, особливо на початку вегетаційного періоду», — каже Кайзер.
Він описав кілька варіантів сірчаних добрив. Добрива на основі сульфату, такі як сульфат амонію, сульфат калію, сульфат кальцію (гіпс) і технологія мікронізованої сірки (Micronized Sulfur Technology, MST), забезпечують сірку у формі сульфату (SO₄), яка відразу стає доступною для рослин. Ці добрива, як правило, найефективніші для задоволення потреб у сірці протягом вегетаційного періоду. З погляду реакції врожаю на сірку всі добрива з урахуванням сульфату, зазвичай, діють однаково.
Як зазначалося вище, елементарна сірка повинна пройти повільний процес мікробного перетворення на сульфат, що робить її добривом з повільним вивільненням.
Тіосульфат (S₂O₃) — ще один варіант. Хоча, як й елементарна сірка, він також повинен бути перетворений ґрунтовими мікробами на сульфат, тіосульфат поводиться швидше як сульфатне добриво з точки зору реакції рослин. Він зазвичай діє швидше, ніж елементарна сірка, і може забезпечити рослини сіркою в терміни, аналогічні термінам сульфатних добрив.
Для цілей свого дослідження Кайзер використовував переважно сульфат калію для свого добрива на основі сульфату. Для елементарної сірки він використовував в основному Tiger 90, гранульований продукт, який на 90 % складається з елементарної сірки, змішаної з бентонітом.
Дослідження Кайзера щодо використання сірки в сівозмінах підтверджують його припущення, що вилуговування сірки може бути не такою великою проблемою, як вважають деякі фермери. Він відстежував реакцію сірки у різних сівозмінах.
 

Він виявив, що сірка, внесена в один рік, може переноситися на користь наступних культур, навіть якщо сірка не застосовується наступного сезону. Наприклад, у сівозміні кукурудза-соя врожайність була вищою на другий і третій рік, коли сірка була внесена в попередній урожай кукурудзи, навіть якщо додаткова сірка не була внесена під соєві боби. Кайзер каже, що він зібрав великі дані з ділянок по всій Міннесоті, всі з яких показують, що сірка не вимивається із ґрунтового профілю між сезонами.

«Це говорить про цей ефект перенесення, – пояснює Кайзер. - Хоча сірка - це іон і технічно схильна до вилуговування, ми не раз бачили, що вона залишається в ґрунті і доступна для врожаю в наступні роки. Тому я не турбуюся про вилуговування в цих системах».
Інше дослідження, проведене на кількох об'єктах у Міннесоті, дає уявлення про те, як різні джерела сірки поводяться у різних умовах. Наприклад, Tiger 90 постійно відставав від джерел сульфату, таких як MST та сульфат калію. На одній ділянці недалеко від південно-центральної частини Міннесоти Tiger 90 продемонстрував незначний або нульовий вміст сірки в перший рік — і навіть на другий рік вміст сірки в ньому становив лише близько половини від показника MST або сульфатних добрив.
Більш повільне вивільнення сірки з Tiger 90 наголошує на важливому моменті: хоча це може бути гарною довгостроковою інвестицією, виробники навряд чи побачать віддачу від інвестицій у рік його застосування. Для фермерів, яким потрібні швидші результати, у короткостроковій перспективі найкращим вибором можуть стати добрива на основі MST чи сульфатів. Серед типів добрив сульфат амонію мав більший ефект підвищення врожайності.
Дон Норман, Grainews