Адаптивний сортимент ягідних культур української селекції

В Україні донедавна перші позиції серед ягідних культур займала суниця, й лише останнім часом вона дещо поступилася перед чорною смородиною в зв’язку із зростанням популярності останньої як адсорбента радіоактивних речовин та завдяки розвитку переробної галузі.

На Півночі України потенційна продуктивність і зимостійкість сортів обумовлена рівнем низьких температур в осінньо-зимовий період і наявністю зимового покриву, який забезпечує нормальне протікання періодів спокою та етапів онтогенезу, що готують рослину до протистояння весняним приморозкам. У цілому ж, значущість будь-якого — чи нового, чи вже відомого сорту — визначається, передусім, достатньою адаптивністю до грунтово-кліматичних умов певного регіону, що й визначає найвищі показники економічної ефективності вирощування.
Інститут садівництва УААН, розміщений на південній околиці Києва, є провідною науково-селекційною установою України з кущових ягідних культур і суниці, що досить поширені в країнах помірного клімату.
До 1979 року практично єдиним раннім сортом суниці в усіх 25 областях України була Київська рання. Станом на 1987 рік основу сортименту тут становили вже вітчизняні сорти: із 20 районованих — тільки шість зарубіжної селекції. Основними сортами в більшості областей були Ясна та Коралова. На 2008 рік із 19 сортів суниці, зареєстрованих у “Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні”, 11 було виведено та запатентовано в Інституті садівництва УААН.
Основні напрями селекційних програм — створення ранніх високоврожайних сортів з високоякісними ягодами, високопродуктивних, середньо- і пізньостиглих, дружно дозріваючих, придатних для сучасних механізованих технологій вирощування та ручного збирання врожаю. Широке післяреєстраційне вивчення й виробниче випробування цих сортів за різних грунтово-кліматичних умов в Україні та за її межами підтвердило високий ступінь адаптивності багатьох із них. Про це свідчать приклади певних сортів.

Суниця
Фестивальна ромашка. В різних умовах вирощування як в Україні (Львівська та Сумська дослідні станції садівництва), так і в Росії сорт підтверджує високий адаптивний потенціал та стійкість до лімітуючих несприятливих біотичних і абіотичних чинників. За продуктивністю кущів (понад 50 кг ягід) та великоплідністю (35–40 г у перших ягід) сорт визнано кращим на Брянщині ( центральному Чорнозем’ї Росії

Суниця, сорт Присвята

), а за великоплідністю та комплексом інших показників — у Мічурінську. За зимостійкістю, стійкістю проти суничного кліща та за врожайністю, як і сорт Істочнік, Фестивальна ромашка є одним із кращих сортів навіть за умов Західного Сибіру, а за неперевершеною врожайністю (15,2 т/га за однорядного висаджування кущів) — під Черніговом.
У спекотних умовах Криму, як засвідчили порівняльні оцінки 2001–2005 рр., сорт виявився високопродуктивним — 20,7 т/га, на рівні з сортами Бархатна та Ельвіра (по 19,8 т/га), та таким, що потребує високого рівня агротехніки. З 1998 р. сорт занесено до “Державного реєстру…” Росії в Центральному, Східно- та Західно-Сибірському регіонах.
Істочнік. За вирощування як в Україні (Подільська та Львівська дослідні станції садівництва), так і в Росії (Москва, МСГА ім. Тимірязєва) сорт підтверджує високий адаптивний потенціал та стійкість до лімітуючих несприятливих біотичних та абіотичних факторів, а саме: до білої, бурої та кутастої плямистостей листя, дає стабільно високу врожайність з одиниці площі (13,7–15,7 т/га) навіть за однорядного висаджування кущів. У спекотних умовах Криму, як засвідчили порівняльні оцінки за 2001–2005 рр., сорт виявився адаптованим до несприятливих умов на рівні з сортами Корона та Ельвіра. За комплексом ознак цей сорт, як і Фестивальну ромашку, визнано одним із кращих навіть за умов Західного Сибіру. У маточниках Московської області вирізняється динамічним нарощуванням вусів та формуванням дочірніх

Смородина, сорт Ювілейна Копаня

розеток завдяки високому коефіцієнту розмноження. З 1991 року сорт занесено до “Державного реєстру Росії по Північно-Кавказькому та Західно-Сибірському (Алтайський край і Республіка Алтай) регіонах”.
Присвята. Як в Україні (Подільська та Львівська дослідні станції садівництва), так і в Краснодарському краї Росії підтверджує високий адаптивний потенціал та стійкість проти лімітуючих несприятливих біотичних та абіотичних чинників, вирізняється високою середньорічною врожайністю та якістю ягід на рівні з сортами Дукат, Теніра й Трубадур. Сорт рекомендовано для промислового та аматорського ягідництва в усіх регіонах України. Однак як на Київщині, так і за умов Московської області в маточниках характеризується слабким нарощуванням вусів та формуванням дочірніх розеток через невисокий коефіцієнт розмноження. З 1987 року сорт рекомендовано для державного сортовипробування в Росії.
Чорна смородина
Із загальної кількості (32 зареєстрованих в Україні в 2008 р.) сортів смородини чорної “путівку в життя” з Інституту садівництва отримали лише 13. Широке післяреєстраційне вивчення та виробниче випробування кращих сортів смородини чорної за різних грунтово-кліматичних умов України, Польщі та Швейцарії підтвердило високий ступінь багатьох із них.
Ювілейна Копаня. Крім різних регіонів України, сорт підтвердив високу адаптивність і продуктивність також і в Польщі. На дослідній станції Дабровіце сумарна врожайність сорту за 2002–2005 рр. була однією з найвищих серед 20 кращих сортів, що вивчалися (6,57 кг), а за великоплідністю ягід (1,44 г) він перевершив такі відомі сорти, як Титанія, Тізел, Тімен, Бен Ломонд та інші. При цьому стійкість проти основних хвороб була однією з найвищих.       
Софіївська. В умовах Польщі на дослідній станції Дабровіце сумарна врожайність цього сорту за 2002–2005 рр. була на рівні з сортами Ювілейна Копаня та Вернісаж серед 20 європейських сортів, які вивчали (7,27 кг), а за масою ягоди (1,59 г) сорт був неперевершеним на фоні Титанії, Тізелу, Бен Ломонду та елітних форм серії РС Інституту садівництва й квітникарства Польщі.   
Санюта й Сюїта київська. За умов помірного клімату Білорусі, внаслідок проведених у 1994–1997 рр. досліджень, виділились: врожайністю (82–85 ц/га); найбільшою масою ягід (1,5–1,6 г) — перевершили навіть відомий російський сорт Билінная (нині його вирощують під назвою Вєрность); стійкістю проти борошнистої роси й септоріозу; за біохімічним складом незначно поступалися сортам Велой та Єршиста.

Інші ягідні культури
Серед інших культур частка інститутських сортів становить: порічки — 5 з 11; агрус — 5 з 18; малина — 3 з 13 зареєстрованих та допущених до поширення в Україні.

Малина

Порічка, сорт Самбурзька

Новокитаївська. Сорт набув повсюдного поширення в Україні, а в 1974 р. його занесено до “Державного реєстру…” Росії для вирощування в чотирьох великих територіальних регіонах (Північно-Західний, Центральний, Центрально-Чорноземний та Північно-Кавказький). В умовах Литви, внаслідок порівняльної оцінки (за 2003–2006 рр.), 12 сортів малини російської, української, естонської, англійської, канадської та американської селекції виявилися одними з кращих. Тут сорт Новокитаївська був найбільш зимостійким (перевершив навіть новий російський сорт Бєглянка) та стабільно високоврожайним — 5,07 т/га на фоні вже відомих і нових сортів: Гусар (4,11 т/га), Спутніца (4,31), Зорінка (4,91) та Бєглянка (4,98 т/га). За аналогічних грунтово-кліматичних умов під час дегустаційної оцінки та біохімічного аналізу ягід сорт Новокитаївська виділився смаковими якостями (4,25 бали та 5,74%, відповідно).
Агрус Неслухівський (оригінатор — Львівська ДСС, підтримував сорт Інститут садівництва УААН). Окрім України, сорт з 1994 року включено також до “Державного реєстру Росії по Центрально-Чорноземному, Західно-Сибірському та Східно-Сибірському регіонах”. Цінність нового сорту визначається тим, наскільки він набув поширення і впровадження як у виробництві, так і в розсадницьких господарствах. 2003 року Інститут садівництва УААН уклав ліцензійні угоди на право виробництва садивного матеріалу сортів ягідних культур власної селекції з суб’єктами господарювання різних форм власності.
Згідно з узагальненими даними за 2003–2008 рр. (табл. 2), найбільше впроваджували в Україні сорти, які у виробництві підтвердили високі економічні показники за цінними біологічними та господарськими ознаками, та, крім цього, витримали тривалий адаптивний період вживання в розсадництво й виробництво (протягом не менше 7–8 років). Таким чином, найбільш адаптивними та рейтинговими сортами ягідних культур української селекції на сьогодні є: суниця — Ольвія, Фестивальна ромашка, Русанівка, Присвята; смородина чорна — Ювілейна Копаня, Софіївська, Санюта; порічки — Святомихайлівська; агрус — Неслухівський; малина — Новокитаївська. Впровадження найновіших сортів потребує певного часу на первинне елітне розмноження та налагодження виробництва достатньої кількості садивного матеріалу.

П. Кондратенко,
директор
В. Павлюк,
зав. селекційно-технічним відділом,
Інститут садівництва УААН