Спецможливості
Досвід господарств

Кращий господар в Україні: репортаж із Тернопільщини та Донетчини

18.03.2009
1339
Кращий господар в Україні: репортаж із Тернопільщини та Донетчини фото, ілюстрація
Поле пшеницы

Саме так названо  спільний проект журналу “Пропозиція”, телевізійної програми “Сільський час” та компанії АМАКО. Наші герої- агробізнесмени, сільські голови, керівники  господарств, агрономи й зоотехніки, фермери. Головний критерій вибору героїв — ефективне виробництво та цікавий досвід.

 

ТОВ “Бучачагрохлібпром” Тернопільської області

 

Шість років тому товариство “Бучачагрохлібпром” починало свою діяльність на тернопільських землях, маючи в обробітку 600 га землі. Нині тут господарюють на 25 тисячах. Від самого початку орієнтир було взято на впровадження сучасних агротехнологій, і результат у вигляді вагомих урожаїв не забарився. Навіть минулий рік керівник господарства згадує добрим словом.

— Ми мали досить успішні показники і в рослинництві, і в тваринництві, — каже президент ТОВ “Бучачагрохлібпром” Петро Гадз. — Спрацювали з хорошим прибутком, що дало нам змогу вчасно розрахуватися і з пайовиками, і з працюючими.

Увесь зібраний урожай господарство реалізує як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Неабиякі надії мають і на врожай майбутній. Озимі, якими тут засіяно 12 тис. га, нині перебувають у доброму стані. Щоб дотримуватися сівозміни, навесні сіятимуть пшеницю, ячмінь, горох, сою, соняшник. Є й насіння, і сучасна потужна техніка. Але щоб розвиватися далі, без кредитів не обійтися.

— Слава Богу, — каже Петро Іванович, — торік устигли виконати всі зобов’язання перед комерційними банками, повністю розрахувалися за кредити. Хоча, щоб розвиватися далі, без кредитів не обійтися. Це ж для сільськогосподарського виробництва – як кров у жилах. Ми могли вже планувати свій завтрашній день, дозволити собі купувати сучасну дорогу техніку, і нам було приємно, що з року в рік для нас кредитні ресурси ставали дешевшими. А тепер бачимо зворотний бік картини: особливо подорожчали внутрішні кредити наших комерційних банків.

Пріоритетний напрям господарювання товариства — вирощування й доведення до посівних кондицій високоякісного насіння озимих та ярих культур. Задля цього тут, у Бучачі, й було збудовано сучасний насіннєвий завод, на якому нині працює дві лінії: перша може виробляти за годину близько 10 т доброякісного насіння, друга — майже 20 т і більше.
Позаторік товариство взялося й за розвиток тваринництва. Починали із 174 голів великої рогатої худоби, за рік кількість ВРХ зросла більш як утричі. Займаються й свинарством. Керуючий підсобним господарством Іван Сенів каже, що люди роботою забезпечені, а зарплатою задоволені.

— Телятниця у нас одержує 1200–300 гривень за місяць, доярки — по 1300–1400.
Середня заробітна плата по господарству за минулий рік становила 2860 гривень. Окремі ж механізатори, працюючи на сучасній новій техніці, заробляли й по п’ять, і по вісім, навіть по десять-дванадцять тисяч гривень за місяць, а в жнива доходило й до 20 тисяч живих грошей. Загалом трудовий колектив товариства налічує понад шістсот працівників. З початком же сезонних робіт підприємство додатково забезпечує роботою ще триста мешканців Бучацького району.

 

Село Златоустівка, Волноваський район, Донецька область
 

Ми побували в Златоустівці, що у Волноваському районі Донецької області. Зустрів нас сільський голова Павло Петрович Лесконог. Почали з невеликої екскурсії.

— Чим примітне наше село? Всі будівлі соцкультпобуту зведено в 66–67 роках. І школа була побудована на 480 місць, садок — на 96 місць, і лікарня — на 50 ліжок, тепер це місцева амбулаторія, цього року її перевели на сімейну медицину. У школі сьогодні навчається… 200 учнів. Якщо брати статистику, за минулий рік у нас померло 78 людей, а народилося лише 24 дитини.
Така невесела статистика знайома багатьом українським селам, відома й причина: молодь намагається переїхати до міста. Колись і Павло Петрович із Златоустівки поїхав, обрав професію військового. Та згодом повернувся, бо любить рідні місця.
Свою любов Павло Петрович намагається довести практично: робить усе, щоб село стало ще кращим. Але через брак фінансування зробити це сьогодні не так легко. Головний помічник — місцеве сільгосппідприємство.

 — Зважаючи на те, що останні три роки бюджет формують за залишковим принципом, у раді є гроші тільки на зарплату й на 60% на закриті енергоносії: на інше коштів немає. Доводиться вирішувати щоденні проблеми: там потекло, там підфарбувати, там підмазати треба — до кого йти? До Олександра Анатолійовича Ерхова, директора ТОВ “Росія” . Спасибі, поки що не відмовляв, усім допомагає: і транспортом, і в проведенні ремонтних робіт. Із чим зверталися — в тому й підсобляв.

— Олександре Анатолійовичу, коли зняли з вашого балансу соціальну сферу, утримувати село ви припинили. Чому сьогодні цей клопіт знову на себе берете?

Олександр Єрхов, директор ТОВ “Росія”:

— Господарство градоутворююче, в бюджеті грошей немає, та й люди наші працюють тут, діти ходять у дитсадок — хто, якщо не ми? Тільки щось не так, — одразу Павлу Петровичу претензії виставляють, що нічого не робить. А що він може зробити, як у нього сама печатка. На ентузіазмі може організувати школу, вчителів, суботник зробити, а далі? Поки миримося з тим, що доводиться витрачатися. Намагаємося, за можливості, займатися цим питанням.
Поки ж спільними зусиллями керівник підприємства й голова сільської ради роблять усе можливе, щоб працювали школа, лікарня, дитячий садок. Допомагають і місцевому будинку народної творчості.
У центрі народної творчості займається понад 320 чоловік, із них — 222 учасники художньої самодіяльності — діти. Є три колективи: народний фольклорний колектив, зразковий духовий оркестр і танцювальний колектив.

 Павло Лесконог:

— У нас культуру, як водиться, забезпечують за залишковим принципом. Якщо брати цей похід по селах, то культура, зазвичай, скривджена. Тих грошей, які виділяють, навіть на зарплату працівникам не вистачає. Який вихід? Проводимо танцювальні вечори, надаємо послуги: концертні програми. Гроші за них перераховуємо на спецрахунок у раді, а потім за них купляємо матеріали, устаткування, апаратуру.
Тут намагаються зберегти все, що створено й збудовано раніше. Кожен із попередніх керівників і підприємства, й сільради багато зусиль докладав, щоб Златоустівка ставала кращою. Петро Андрійович Тарануха — один із них. Сільську раду він очолював на початку шістдесятих років. Стверджує, що й тоді працювати було нелегко. Петро Тарануха, колишній сільський голова:

— Наше післявоєнне село було дуже зруйноване: не було ні доріг, нічого. До 50-річчя радянської влади ми провели велику роботу з благоустрою: збудували школу, лікарню, дитячий комбінат.
Ті ж, хто мешкає тут сьогодні, продовжують справу своїх попередників. Не без проблем, проте з великим бажанням і своїм нащадкам залишити цю землю ще кращою.

Павло Лесконог :

— Ті проблеми, які є сьогодні в нашій раді, у нашому селі, вони не тільки в нас. І все ж, сподіваюся, що наш уряд і депутати одумаються й приймуть закони, керуючись якими, можна буде чесно працювати й змінити життя на краще. І села, нарешті, почнуть відроджуватися й розцвітати.

Інтерв'ю
В Україні традиційно нарікають на відірваність освіти від практики, яка виникла ще в радянські часи, коли на виробництві молодим спеціалістам прямим текстом казали: «Забудьте все, чому вас навчали в вузі». Однак деякі аграрні вузи вирішили... Подробнее
Керівник агрохімічної лабораторії з дослідження ґрунтів університету Міссурі-Дельта-Центр Девід Данн
Майбутня урожайність приблизно на 60% залежить саме від родючості ґрунту. Визначити, яких елементів бракує, а яких забагато, допоможе аналіз ґрунту. США як один із світових лідерів у вирощуванні зернових та бобових накопичили великий... Подробнее

1
0