Жимолость – найновіший тренд у ягідництві

Жимолость вийшла на ринок останньою з-поміж усіх ягід, які користуються зараз більш-менш масовим попитом у Європі. Нещодавно про неї стало широко відомо і в Україні.

Ця ягода походженням з Далекого Сходу потрапила на наші терени перед самим розпадом СРСР. Із часом отримала визнання серед любителів, зокрема дачників-городників. А тепер і серед сільгоспвиробників, які побачили в ній нову, ще не зайняту ринкову нішу.

І споживачів, і виробників приваблює те, що це – перша ягода, яка найпершою за інші, максимально в ранні терміни виходить на ринок. У нашій кліматичній зоні жимолость достигає наприкінці травня – це раніше за суницю або одночасно в разі вирощування під плівковими укриттями та в теплицях. Багатьох прихильників здорового способу життя жимолость приваблює своїми надзвичайно корисними якостями. Та й ціни на цю поки що рідкісну у нас ягоду немаленькі – навіть у сезон 90-100 грн/кг.

Утвердитися в своїх намірах їм допомагає ягідний бум у сусідній Польщі, де значна частина плантацій закладається на місці розкорчованих посадок смородини. Площа під останньою свого часу досягла в Польщі 15 тис. га, що вивело країну в трійку найбільших виробників цієї ягоди в світі і спричинило перевиробництво. Додатковим аргументом на користь жимолості стало те, що цю культуру теж можна збирати тими ж самими комбайнами, що й смородину (звичайно на переробку, свіжий ринок розуміє ягоду винятково ручного збирання. – Ред.).

Як розповів заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААН України Олександр Ярещенко, вирощувати жимолость не так уже й складно. Щодо морозостійкості, то їй взагалі нема рівних серед інших культур: дерева витримують морози до 45 ˚С і навіть цвіт витримує зниження температури до -8 ˚С. Якихось небезпечних шкідників чи хвороб у жимолості немає: нею ласують тільки ті шкідливі організми, які не особливо перебірливі у своєму раціоні. Плодоносить плантація довго – 20 років і більше (чим інтенсивніша – тим коротше, але у Польщі ще жодну плантацію не викорчували через старіння).

Варто тільки не забувати про особливості ягоди. Оскільки жимолость рано дозріває, то рано й починає вегетацію. Тож висаджувати її фахівці настійно радять… восени.

«Культура вимагає перехресного запилення», – наголошує Олександр Ярещенко. Тож в межах однієї плантації має бути мінімум два, а бажано – три сорти, що цвітуть одночасно. Ще краще, коли обирані сорти, що є дуже хорошими запилювачами: від цього сильно залежить урожайність. Крім того, саме сучасні сорти. Річ у тім, що перші сорти жимолості мали низку проблем: то зацвітали під час зимових відлиг чи навіть осінніх потеплінь, то повільно росли, то ягоди обсипались. «З новими сортами жодних подібних проблем немає», – запевняє О. Ярещенко.

А от висока чутливість до гербіцидів залишилась. Тому науковці радять дуже зважено застосовувати гліфосати на міжряддях. Також вони радять не засівати міжряддя у перші 2-3 роки, щоб дати культурним рослинам набрати вегетативну масу. Чого ще боїться жимолость, так це посухи. «Посухостійкість у неї вища, ніж у смородини, але все одно я не радив би вирощувати жимолость у південних областях», – говорить О. Ярещенко. На легких грунтах слід влаштовувати систему зрошення в будь-якій місцевості України.

Найбільший недолік жимолості – повільний вихід на повне плодоношення. Перший урожай культура дає вже на 2-й рік після посадки, а це всього 1 ц/га, тобто якихось 20-30 ягід на кущі. На 3-й рік плантація дає 9 ц/га, на 4-й – 3 т/га, а на повне плодоношення (близько 8 т/га) ягода виходить тільки на 6–7-й рік після посадки. Відповідно, прибутки плантація починає приносити лише з 5-го року вирощування.

Окрім тривалого терміну окупності виробників стримує значний розмір необхідних стартових інвестицій. Одні лише саджанці коштують 25 грн/шт, а ще зрошення. Потім щороку потрібні значні кошти на оплату ручної праці.

Перші промислові плантації жимолості в Україні закладено всього 3-4 роки тому, а їх загальна площа, за оцінками Інституту садівництва (в офіційній статистиці ця культура відображатиметься тільки з нинішнього року), становить близько 80 га.

Але все одно перші напрацювання вже є – і в технології, і в селекції. Найкращими для посадки О. Ярещенко вважає саджанці 2-го року життя у контейнерах місткістю 0,8-1 л. Оптимальна схема посадки жимолості, що розрахована на ручне збирання, – 3х1 м, а на комбайнове – 3,6-4х0,6-0,8 м. Обов’язковими Олександр Ярещенко вважає мульчування плівкою завтовшки 40-50 мікрон і влаштування системи краплинного зрошення (адже остання забезпечує ще й можливість фертигації).

До уваги виробників на сьогодні на українському ринку – сорти різних термінів дозрівання:

– ранній – Німфа – дає врожай в середньому з 25 травня до 10 червня;

– середні – Спокуса і Дочь Великана – в першій-другій декадах червня;

– середньопізні – Алісія, Восторг, Войтек, Йоланта, Аврора та Бореаліс – у період з 5 по 25 червня,

пізні (канадські) Бореал Бліззард і Бореал Б’юті – з кінця червня до середини липня.

Щоправда, щодо запитаності пізніх сортів на українському ринку О. Ярещенко висловлює сумніви, адже в цей період масово з’являється низка інших, значно дешевших ягід.

Зверніть увагу, у рослин жимолості форма куща варіює від плоскої або розлогої до обернено конічної. Найпридатнішими для механізованого збору є сорти з обернено конічною, овальною, округлою та напівкулевидною формами.

Також непросто буде знайти збут, якщо хтось захоче закласти велику (понад 30 га) плантацію, адже ягода «не розкручена», і споживач, відповідно, до неї ще не привчений.

Чималий потенціал ринку і досить високі ціни (80-90 грн/кг на свіжий ринок і 40 грн/кг на переробку) дає змогу отримувати з кожного гектара плантації приблизно 400-500 тис. грн доходу після входження в повне плодоношення. І це з конвенційної ягоди. До речі, жимолость неважко вирощувати як органічну з огляду на відсутність специфічних шкідників і хвороб, а це однозначно підвищує ціну на продукцію.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

За матеріалами виступу заступника директора Інституту садівництва НААН України Олександра Ярещенка на 2-й національній аграрній конференції "Мільйон з гектару". При підготовці статті використано матеріали вітчизняного селекціонера жимолості Сергія Гризодуба (Краснокутська дослідна станція) та польського журналу "Ягоднік"