Спецможливості
Технології

Захист насаджень зерняткових культур у Лісостепу України від основних шкідників і хвороб до початку цвітіння

05.06.2008
257
Захист насаджень зерняткових культур у Лісостепу України від основних шкідників і хвороб до початку цвітіння фото, ілюстрація
Упродовж двадцяти років ми вивчали видовий склад домінуючих шкідників і збудників хвороб в агробіоценозах грушевих і яблуневих насаджень, їхні біологічні особливості й шкодочинність, а потім розробили нові заходи захисту багаторічних насаджень від цих шкідливих об’єктів.

Відомо, що плодовим насадженням Лісостепу України значних збитків завдають близько 300 видів шкідливих комах, кліщів, гризунів і 100 збудників грибних, бактеріальних та вірусних хвороб.
За невчасного чи неправильного підбору пестицидів для проведення захисних заходів проти шкідників урожайність плодових культур знижується на 30–45%, а товарність плодів — на 45–60% .
Значних збитків майбутньому врожаю в грушевих і яблуневих насадженнях завдають шкідники й збудники хвороб на початку вегетації (ранньовесняний період).
Встановлено, що найшкідливішими видами в цей період вегетації зерняткових культур є такі фітофаги: кліщ червоний плодовий (Panonychus ulmi Koch.); кліщ глодовий (Tetranychus viennensis Zacher.); кліщ звичайний павутинний (Tetranychus urticae Koch.); кліщ грушевий галовий (Eriophyes pyri Pgst.); цикадка зелена (Cicadella viridis L.); цикадка розанова Edwardsiana rosae L.); горбатка-буйвол (Stictocephala bubalus F.); листоблішки: грушева (Psylla pyri L.) і яблунева (Psylla mali Sehmdbg.); попелиці: зелена яблунева (Aphis pomi Deg.), яблунево-подорожникова (Dysaphis mali-Ferr. plantagiea Pass.), попелиця червоногалова, або сіра яблунева (Dysaphis devecta Walk.); щитівки: каліфорнійська (Qudraspidiotus perniciosus Comst.), устрицеподібна (Qudrsaspiotus ostreaformis Curt.), щитівка акацієва несправжня (Parthenolecanium corni Bouche), щитівка яблунева куляста несправжня (Eulecanium mali Cshr.), щитівка глодова несправжня (Palaeolecanium birubercularum Targ.); трубковерти: трубковерт багатоїдний, або грушевий (Byctiscus betulae L.), букарка (Coenorritinus pauxillus Germ.), казарка (Rhynchites bacchus L.); довгоносики: брунькоїд, або сірий бруньковий довгоносик (Sciaphobus sgualidus Gull.), квіткоїд яблуневий (Anthonomus pomorum L.), квіткоїд грушевий (Anthonomus pyri L.); листовійки: листовійка брунькова (Spilonota ocellana F.), листовійка розанова (Archips rosana L.), листовійка сітчаста (Adoxophyls orana F.R.), листовійка-товстушка строкато-золотиста (Archips xylosteana L.); п’ядуни: зимовий (Operophtera brumata L.), обдирало плодовий (Errannis defoliaria Cl.), міль яблунева горностаєва (Yponomeuta malinellus L.), міль глодова кружкова (Cemiostoma scitella L.), звійниця листкова (Recurvaria nanella Hb.).
До найпоширеніших інфекційних хвороб зерняткових культур належать: парша яблуні та груші (збудник — Fusicladium dendriticum (Wallr.) Fuch. — на яблуні і F. pirinum Fuck. — на груші), борошниста роса яблуні (Podosphaera leucotricha Salm.), моніліоз зерняткових (Monilia fructigena Pers.), бура плямистість, або філостиктоз (яблуні — Ph. mali Pr. et. Dell. i Ph. briardi Sacc., груші — Ph. pirina Sacc.), септоріоз, або біла плямистість листків груші (Septoria piricola Desm.).
Проводячи захисні заходи проти основних фітофагів і збудників хвороб у грушевих і яблуневих садах, слід враховувати особливості ситуації, яка створюється в цих агробіоценозах рано навесні: тільки-но бруньки починають розвиватися, формується листкова поверхня, а шкідливі об’єкти вже можуть їх повністю знищити, певною мірою впливаючи на майбутній врожай; самі об’єкти ще перебувають у найуразливіших для них стадіях розвитку (для хвороб — первинне ураження листкової поверхні, для шкідників — початок відродження з яєць личинок і гусениць чи відродження личинок із стану спокою, в якому вони зимували); в цей період вегетації роль корисних видів теж буде низькою, оскільки ентомофаги та акарифаги ще тільки відроджуються після зимівлі, і їх чисельність є незначною.
Обов’язковою умовою проведення обприскувань у багаторічних насадженнях для зниження чисельності, а відповідно, й шкодочинності домінантних фітофагів і збудників хвороб є фітосанітарний моніторинг у цих біоценозах. Уже нині в кожного господарника повинні бути результати пізньоосіннього та зимового обстежень садів щодо заселеності шкідниками з числа членистоногих.
За останні чверть століття сталися певні зміни у видовому складі основних фітофагів і збудників хвороб багаторічних насаджень. Збільшились заселеність площ і пошкодження дерев карантинним об’єктом — каліфорнійською щитівкою (виявлено в Україні на 1/6 площ плодових садів і на половині розсадників), іншими сисними комахами: грушевою листоблішкою (мідяницею), яблунево-подорожниковою і червоноголовою (сірою яблуневою) попелицями, горбаткою-буйволом, зеленою і розановою цикадками; зросла чисельність та шкідливість садових трубковертів і довгоносиків (що пов’язано, за теорією Є. М. Бєлецького, С. О. Трибеля, В. П. Федоренка, J. Bozai, з річними циклами природних умов, насамперед із потраплянням на поверхню землі енергії сонця); збільшилась чисельність рослиноїдних кліщів, що пояснюється тривалим використанням синтетичних піретроїдів (циперметринів, дельтаметринів), особливо до цвітіння плодових дерев; на зміну домінантному бурому плодовому кліщу прийшли червоний плодовий кліщ, глодовий кліщ, кліщ Шлехтендаля, збільшились заселеність садів та їх пошкодження казаркою та оленкою волохатою, новими видами листовійок і мінуючих молей, почастішали пошкодження рослин личинками західного й східного травневих хрущів, коваликів, гусеницями озимої совки, кравчиком-головачем, а також ураження насаджень моніліальним опіком і плодовою гниллю та небезпечною карантинною хворобою — бактеріальним опіком плодових; з’явилися нові штами збудників хвороб, зокрема парша яблуні, що пояснюється виникненням резистентності у певних груп фунгіцидів.
Нагальним питанням у стратегії захисту багаторічних насаджень від основних шкідників і збудників хвороб є використання пестицидів із довготривалою дією та можливістю контролювати широкий спектр шкідників і збудників хвороб, унеможливлення стійкості до препаратів. Для прикладу: тривале використання в господарствах здебільшого саме тріазолових фунгіцидів не дало бажаних результатів. Це пов’язано з тим, що у більшості господарств України, в різних кліматичних зонах, основними хворобами яблуні є парша (Venturia inaegualis) та борошниста роса (Podosphaera leucotricha), проти яких слід також застосовувати препарати системної дії, що мають лікувальну та захисну функції. Не зовсім правильно розроблена та невідпрацьована система захисту садів від хвороб звела нанівець зусилля й кошти виробників препаратів і господарств.
Упродовж 1994–2005 рр. у дослідному господарстві Мліївського інституту садівництва ім. Л. П. Симиренка УААН і навчально-дослідній станції УДАУ вчені проводили реєстраційні випробування багатьох інсектицидів і фунгіцидів (вивчаючи ефективність дії проти шкідливих комах і кліщів — збудників хвороб у багаторічних насадженнях) добре відомих фірм — виробників засобів захисту рослин: “Сингента”, “Байєр КропСаєнс”, “Мактешим Аган”, ФМС, БАСФ АГ, “Нуфарм”, “Мактешим Кемікал Воркс ЛТД”, “Ніппон Сода”.
Це дало змогу на основі наших численних досліджень подати базову модель захисту багаторічних насаджень від основних шкідників і хвороб у період вегетації, зокрема від фази набубнявіння бруньок до початку цвітіння залежно від сортового складу насаджень, погодних умов і з урахуванням механізмів дії фунгіцидів та інсектицидів, випробуваних і зареєстрованих у чинному “Переліку пестицидів і агрохімікатів ... “ (Київ, 2003, 2004 рр.).
У 2006 році в багаторічних насадженнях слід планувати проведення двох-трьох обприскувань робочими розчинами пестицидів у період вегетації рослин від фази набубнявіння бруньок до початку цвітіння плодових культур, про що буде сказано нижче.
Відомо, що на корі та стовбурі дерев зимують личинки каліфорнійської щитівки, щитівки акацієвої несправжньої, щитівки устрицеподібної або несправжньої каліфорнійської, щитівки яблуневої кулястої несправжньої, яйця щитівки яблуневої комоподібної, щитівки глодової несправжньої, яблуневої листоблішки (мідяниці), червоного плодового кліща, зеленої яблуневої та яблунево-подорожникової попелиць.
Результати наших досліджень свідчать, що личинки 1-го віку каліфорнійської щитівки виходять з діапаузи та линяють на другий вік за середньодобової температури повітря 7,3°С. Нижній поріг розвитку для червоного плодового кліща в середньому становить 7,8°С, яблуневої мідяниці — 7,2°С, зеленої яблуневої попелиці — 4,8°С, п’ядунів зимового й обдирало плодового — 5,6...5,9°С, а яблунево-подорожникової попелиці — 9,6° С.
Отже, обприскування-промивання насаджень препаратом ДНОК, р.п. (15,0 кг/га) і Препаратом 30В, к.е. (60 л/га) проти зимуючих стадій згаданих вище видів, а також проти несправжніх щитівок, молей, листовійок у фазі набубнявіння бруньок за температури повітря не вище 5°С (кінець березня — початок квітня) дає змогу покрити щитки та яйця шкідників тонкою плівкою, яка й спричинює їхню загибель. Норма витрати цього робочого розчину кожного з препаратів становить 1500–2000 л/га для старих промислових насаджень (200–400 дерев/га) та 800–1000 л/га для насаджень інтенсивного типу вирощування плодів (3000 дерев/га і більше). Ефективність дії цих препаратів проти згаданих шкідників — 95,3–99,9%. Крім того, ДНОК, р.п., є ефективним проти збудників хвороб (парша яблуні та груші).
Ще раз хочеться нагадати, що цей захід захисту насаджень від згаданих вище видів має бути обгрунтованим на підставі проведених обліків заселення насаджень цими фітофагами з урахуванням ЕПШ (економічного порогу шкодочинності), тобто фітосанітарного моніторингу як однієї із складових ІЗР (інтегрованого захисту рослин).
Уже у фазі набубнявіння бруньок за середньодобової температури повітря 6°С на деревах з’являються перші особини букарки та яблуневого квіткоїда. Масове заселення насаджень спостерігалося через 7–10 днів за середньодобової температури повітря 8°С у фазі зеленого конуса вегетуючих рослин. Жуки заселяють дерева з десятої години ранку до п’ятої години вечора. За нашими спостереженнями, на одній бруньці плодового дерева може перебувати від одного до п’яти жуків букарки, які роблять в ній багато проколів (прокусів). Таких уколів ми нарахували від 5 до 15 на одну бруньку. Бруньки потім буріли та опадали. Схожі пошкодження ми побачили на пуп’янках і молодому листі. Дослідження свідчать, що заселення насаджень квіткоїдом відбувається дуже швидко, особливо за температури повітря 10...12°С. Шкідник літає і характеризується надзвичайно високою ненажерливістю (упродовж п’яти годин світлового дня одна самка пошкоджує в середньому 55 бруньок). Згодом жуки паруються й відкладають яйця в пуп’янки.
Ми встановили також, що казарка заселяє сади за середньодобової температури повітря 8°С, що збігається з фазою зеленого конуса й закінчується перед цвітінням груші. Шкідник спочатку пошкоджує (вигризає) бруньки, а потім пуп’янки та молоде листя. Упродовж світлового дня жук може частково або повністю вигризти вміст 20–25 бруньок. Особливо сприятливими умовами для високої шкодочинності цього об’єкта є середньодобові температури повітря 12...14°С і висока вологість повітря (85–90,5%), що часто спостерігається після теплих та короткочасних весняних дощів. Сірий бруньковий довгоносик (брунькоїд) не літає, а забирається на дерево по стовбуру. Заселення відбувається з фази розпукування бруньок — зеленого конуса за середньодобової температури повітря 10°С. Живиться шкідник тільки вдень у сонячну теплу погоду, а на ніч він спускається на землю й ховається в потаємні місця. Фітофаг спочатку сильно вигризає або повністю з’їдає бруньки, передусім у нижній частині дерева, а потім вони розповзаються по всьому дереву. Проведеними дослідженнями встановлено, що за середньодобової температури повітря 10...12°С один жук брунькоїда може знищити за добу від 46 до 54 бруньок.
Особливо небезпечні згадані вище трубковерти й довгоносики для плодового розсадника, насамперед для підщеп, саджанців першого року вирощування та окулянтів.
Встановлено, що найефективнішими проти цих видів, а також проти інших фітофагів, які шкодять у фенофази розпукування бруньок — зелений конус (листовійки, мідяниці, молі, попелиці), з тривалим захисним ефектом (25–30 днів) є такі інсектициди: Каліпсо 480 SC, к.с. (0,25 л/га), Актара 25WG, в.г. (0,14 кг/га) і Маршал 25, к.е. (1,0–1,5 л/га). Високоефективним (із захисним ефектом 10–15 днів) у цей період вегетації є застосування фосфорорганічних препаратів (за температури повітря не нижче 15°С): Базудин 600 ЕW, в.е. (1,2 л/га), Бі-58 новий, к.е. (0,8–2,0 л/га) та робоча суміш препаратів Пірінекс, 40,8% к.е (1,5 л/га) і Альфагард 100, к.е. (0,15 л/га).
Варто нагадати, що дозрівання сумкоспор парші яблуні та груші збігається з фазою набубнявіння бруньок, а масове розповсюдження починається після намокання опалого листя під час дощів і збігається з фазою розпукування бруньок — зелений конус. На міцелії, що зимує в корі уражених пагонів, рано навесні формуються конідії, які паралельно із сумкоспорами зумовлюють первинну інфекцію. Потрапляючи на молоді органи дерев, сумкоспори й конідії проростають у краплинах води та викликають первинне ураження.
Слід пам’ятати, що застосування в системі захисту плодових насаджень фунгіцидів різних хімічних груп є обов’язковою вимогою Фунгіцидного антирезистентного комітету (FRAC) для запобігання появі резистентних штамів збудників хвороб. А тому в план фунгіцидних обробок на сезон слід вносити три блоки: контактні фунгіциди — системні фунгіциди — контактні фунгіциди.
Отже, на початку вегетаційного періоду проти парші (фаза зеленого конуса) слід планувати проведення обробки контактними препаратами, а потім, після проведення аналізу закладання квіткових бруньок і розміщення сортів у кварталах саду, проводять обробку системними фунгіцидами. До високоефективних контактних фунгіцидів належать такі:
Група міді: Чемпіон, з.п. (2,0 кг/га), Купроксат, к.с. (5,0 л/га).
Група фітокарбаматів: Полірам ДФ, в.г. (2,5 кг/га), Дітан М-45, з.п. (2,0–3,0 кг/га).
Група аналінпіримідинів: Хорус 75WG, в.г. (0,2кг/га).
На особливу увагу заслуговують препарати: Хорус 75WG, в.г., — справляє унікальну дію, має проникну системну й контактну здатність впливати на збудників парші (також борошнистої роси й моніліозу, надійно працює за низьких температур (5°С) і Чемпіон, з.п., — його можна використовувати навіть за 3–5 днів до розлітання аскоспор, справляє мінімальне навантаження на рослини, бо в ньому низький вміст міді та зовсім немає хлору; добре розчиняється у воді; стійкий проти змивання дощем; знищує бактерії Erwinia herbicola, Pseudomonas fluorоscens, Pseudomonas syringae і не дає можливості утворюватися кристалам льоду. Підвищує стійкість рослин до приморозків (-5°С). Перелічені фунгіциди слід змішувати з одним зі згаданих вище інсектицидів (чи їх робочих сумішей) і проводити обприскування у фазі зеленого конуса плодових дерев.
Відомо, що збудник борошнистої роси яблуні зимує в уражених ростових і плодових бруньках, а рано навесні (кінець фази зеленого конуса) з уражених бруньок розвиваються первинно уражені пагони або суцвіття. Конідії гриба, що масово утворюються на них, розносяться по саду і спричиняють так звану вторинну інфекцію, яка проявляється здебільшого на листках і молодих пагонах. Це відбувається у фенофазі рожевого пуп’янка.
Саме в цей період розвитку плодового дерева, крім борошнистої роси, листкова поверхня рослин масово уражується паршею (особливо в дощову погоду), відбувається відродження личинок (німф) плодових кліщів, заселення листків гусеницями листовійок і молей, личинками попелиць, листоблішок, масове пошкодження листкової поверхні та бутонів садовими довгоносиками й трубковертами. Важливо, що в цей період відроджуються личинки зеленої цикадки й заселяють трав’яну рослинність у міжряддях саду.
З огляду на це у фазі рожевого пуп’янка в багаторічних насадженнях проти названих шкідників (за їх чисельності, вищої за ЕПШ) ефективними є згадані інсектициди, які використовували у фазі зеленого конуса з додаванням проти кліщів акарицидів Аполло, к.с. (0,4–0,6 л/га) або Ніссоран, з.п. (0,3–0,6 кг/га), що мають тривалий захисний ефект (50–90 днів).
У масивах яблуні сортів, які уражує борошниста роса, слід використовувати системні фунгіциди: Байлетон, з.п. (0,15–0,2 кг/га), Сапроль, к.е. (1,0–1,5 л/га), Кумулюс ДФ, в.г. (6,0 кг/га), Сірка колоїдна, паста (16 кг/га), Топаз 100 ЕС, к.е. (0,3–0,4 л/га), Топсін М (2,0 кг/га).
Ті квартали насаджень, які уражує парша, доцільно обприскувати такими препаратами: Делан, в.г. (0,5–1,0 кг/га), Дітан М-45, з.п. (2,0–3,0 кг/га), Рубіган, к.е. (0,5–0,6 л/га), Мерпан 80, в.г. (1,9–2,5 кг/га).
Сорти яблуні, які уражують і парша, і борошниста роса, доцільно обприскувати препаратами Хорус 75WG, в.г.(0,2 кг/га) та стробілуринами Флінт (0,15 кг/га) і Стробі, в.г. (0,2 кг/га). Основну увагу потрібно звернути на останні препарати з групи стробілуринів. Це нові унікальні фунгіциди, що мають системну профілактичну, лікувальну, викорінюючу та трансміларну властивості (потрапляючи на верхній бік листкової пластинки, вони проникають і на нижній бік листка). Необхідною умовою використання цих препаратів є обов’язкове проведення повторних обробок насаджень саме ними.
Норма витрати робочого розчину суміші препаратів у фазі зеленого конуса та рожевого пуп’янка в інтенсивних насадженнях зерняткових культур становить 600 л/га, а в насадженнях зі схемою садіння 4х5 м — 4х6 м — 1200–1500 л/га.
Вартість засобів захисту рослин для проведення однієї хімічної обробки у фази зеленого конуса та рожевого пуп’янка становить 180–220 грн/га (залежно від видового складу шкідливих організмів і їх чисельності).
Слід нагадати про ефективний захід захисту саджанців плодових і ягідних, декоративних і лісових культур від грунтових шкідників (личинок травневого та східного хрущів, дротяників) під час весняного висаджування (розробка Мліївського інституту садівництва ім. Л. П. Симиренка УААН, Патент України, № 48271). За заселення поля личинками хрущів — 0,5–1,0 екз./м і більше, дротяників — 3–5 екз./м ефективним є замочування коріння саджанців у сметаноподібній масі, що складається з рудої глини, коров’яку й води (0,7:0,8:1), куди додають 1–1,5% робочого розчину Промету 400, мк.с., або Круїзеру 350, т.к.с. У разі використання цього способу захисту саджанців від грунтових шкідників загибель рослин не перевищує 1,0–1,5%, а в період вегетації (оскільки препарати рухаються рослиною тільки вгору апікально по ксилемі та мають тривалий захисний ефект) вилучається не менше двох обприскувань саджанців проти попелиць, мідяниць і листогризучих видів, що істотно поліпшує екологічну ситуацію агробіоценозів молодих насаджень.

Інтерв'ю
vitaliy skotsyk
20 вересня заплановано розпочати всеукраїнський страйк аграріїв. Про його причини та вимоги аграріїв  розповів один з ініціаторів, голова Аграрної партії України Віталій Скоцик.  
Загальновизнані стандарти безпеки якості харчових продуктів - це мова, якою розмовляють імпортери, міжнародні торговельні мережі і закупівельники. Україна поки що тільки на шляху формування культури

1
0