Спецможливості
Технології

Види та причини вилягання соняшнику — як цьому запобігти

07.04.2017
1867
Види та причини вилягання соняшнику — як цьому запобігти фото, ілюстрація

Щорічне збільшен­ня со­няш­ни­ко­вих посівних площ, не­до­три­ман­ня прин­ци­пів сівозміни (розміщен­ня со­няш­ни­ку після со­няш­ни­ку), на­явність і на­ко­пи­чен­ня на по­лях рос­лин­них ре­ш­ток, за­сміченість посівів бур’яна­ми, які ре­зер­ву­ють збуд­ників хво­роб, при­зве­ли до кри­тич­ної си­ту­ації на посівах со­няш­ни­ку. За ос­танні кілька років рівень втрат від хво­роб под­воївся, зро­с­тає ге­о­графічне по­ши­рен­ня збуд­ників і їхня шко­до­чинність.

 

Під впли­вом надмірно­го зво­ло­жен­ня та азот­них до­б­рив рос­ли­ни за­зви­чай ма­ють до­сить ве­ли­ку ве­ге­та­тив­ну ма­су та знач­ну ви­со­ту, а то­му під дією вітру посіви мо­жуть ви­ля­га­ти. Стеб­ло­ве ви­ля­ган­ня че­рез зла­му­ван­ня рос­лин відбу­вається здебільшо­го внаслідок ура­жен­ня хво­ро­ба­ми. Це не­ба­жа­не яви­ще ство­рює ве­ликі не­зруч­ності під час ви­ро­щу­ван­ня рос­лин із ви­ко­ри­с­тан­ням про­мис­ло­вих тех­но­логій їхньої об­роб­ки та в період зби­ран­ня вро­жаю. Особ­ли­во ве­ликі збит­ки на посівах, де спо­с­теріга­ють і ви­ля­ган­ня рос­лин, і зла­му­ван­ня сте­бел со­няш­ни­ку від хво­роб. Ви­ля­ган­ня рос­лин при­зво­дить до знач­них (30–50%) втрат уро­жаю, до то­го ж знач­но ус­клад­нює зби­ран­ня і, відповідно, спри­чи­нює збіль­шен­ня за­сто­су­ван­ня за­собів хімізації.

То­му од­ним із на­прямів еко­номії ре­сурсів та змен­шен­ня пе­с­ти­цид­но­го на­ван­та­жен­ня є пра­виль­ний добір гібри­дів, які є стійки­ми та ви­со­ко­то­ле­рант­ни­ми до більшості хво­роб со­няш­ни­ку в різних ґрун­то­во-кліма­тич­них зо­нах Ук­раїни.

Ви­ля­ган­ня рос­лин — це втра­та стеб­лом або всією рос­ли­ною нор­маль­но­го пря­мо­сто­я­чо­го по­ло­жен­ня. Най­частіше це яви­ще спо­с­теріга­ють у ви­со­ко­рос­лих посівах із тон­ким стеб­лом під впли­вом вітру, злив, за надмірно­го жив­лен­ня рос­лин азо­том або в разі пе­ре­зво­ло­жен­ня ґрун­ту. Та­кож во­но мо­же бу­ти зу­мов­ле­не на­явністю знач­ної кількості збуд­ників хво­роб у посівах.

Стеблове та прикореневе вилягання рослин у посівах соняшникуРозрізня­ють два ти­пи ви­ля­ган­ня рос­лин: стеб­ло­вий (унаслідок пе­ре­ги­ну стеб­ла) і при­ко­ре­не­вий (падіння рос­лин без пе­ре­ги­ну сте­бел). При­чи­ною стеб­ло­во­го ви­ля­ган­ня cоняш­ни­ку є інтен­сив­ний роз­ви­ток ве­ге­та­тив­ної ма­си і пов’яза­не з цим не­до­статнє освітлен­ня рос­лин, а та­кож грибні за­­хво­рю­ван­ня, за­гу­щен­ня посіву і фор­­­му­ван­ня тон­ко­го стеб­ла та ко­ши­ка, що пе­ре­ви­щує се­редні розміри (фото 1).

При­ко­ре­не­ве ви­ля­ган­ня рос­лин пов’яза­не зі слаб­ким роз­вит­ком ко­ре­не­вої си­с­те­ми, втра­тою рос­ли­на­ми опо­ру в пе­ре­зво­ло­же­но­му (надмірні по­ли­ви чи за­тяжні дощі) або, на­впа­ки, в ущільне­но­му пе­ре­су­ше­но­му ґрунті. У ви­ляг­лих рос­лин по­ру­шується про­цес на­ли­ван­ня насіння, в ре­зуль­таті во­но стає плю­с­к­лим, із мен­шим вмістом олії, підви­ще­ною во­логістю та низь­кою схожістю.
От­же, важ­ли­вим фак­то­ром, що впли­ває на мож­ливість зби­ран­ня со­няш­ни­ку без втрат, тоб­то за­без­пе­чує стабільну вро­жайність то­го чи іншо­го гібри­да, є йо­го здатність про­ти­сто­я­ти ви­ля­ган­ню та зла­му­ван­ню.

У во­ло­гих умо­вах до зла­му­ван­ня рос­лин со­няш­ни­ку при­зво­дять: хво­ро­би, надмірне зво­ло­жен­ня, не­ви­прав­дані аг­ро­технічні за­хо­ди (за­гу­щен­ня посівів, надмірне азот­не жив­лен­ня, ранні стро­ки сівби). В умо­вах по­су­хи до зла­му­ван­ня при­зво­дять: хво­ро­би, зли­ви та не­пра­вильні аг­ро­технічні за­хо­ди (за­гу­щен­ня посівів, не­за­довільні по­пе­ред­ни­ки та по­верх­не­вий об­робіток ґрун­ту).

Се­лекція на оп­ти­маль­ний габітус рос­лин, стійкий до ви­ля­ган­ня

Ви­со­та стеб­ла є важ­ли­вим па­ра­ме­т­ром, на який орієнту­ють­ся під час се­лекції на от­ри­ман­ня ба­жа­но­го габіту­су рос­ли­ни. Особ­ли­во цінне знан­ня ти­пу насліду­ван­ня в по­колінні F1.

Miller та Fick (1997) ус­та­но­ви­ли, що насліду­ван­ня ви­со­ти рос­лин є кількіс­ним за своєю при­ро­дою. Ви­со­та рос­лин у по­колінні F1 за­ле­жить від ви­со­ти та по­хо­д­жен­ня батьківських ліній (сортів), ви­ко­ри­с­то­ву­ва­них для схре­щу­ван­ня.

Ве­ли­ку ро­бо­ту зі зни­жен­ня ви­со­ти рос­лин со­няш­ни­ку та збільшен­ня тов­щи­ни стеб­ла про­ве­ли су­часні дослідни­ки. Во­ни до­ве­ли, що мен­ша ви­со­та стеб­ла за більшо­го йо­го діаме­т­ра є важ­ли­ви­ми фак­то­ра­ми фор­му­ван­ня стабіль­но­го вро­жаю со­няш­ни­ку за­вдя­ки змен­шен­ню ко­ре­не­во­го та стеб­ло­во­го ви­ля­ган­ня.

Се­лекція со­няш­ни­ку та­кож має збільши­ти зби­раль­ний індекс (відно­шен­ня ма­си насіння до ма­си рос­ли­ни), оскільки він є до­сить низь­ким для су­час­них сортів і гібридів (0,20–0,30). Збільшен­ня зби­раль­но­го індек­су та­кож мо­же знач­но підви­щи­ти й стабільність уро­жай­ності. Йо­го мож­ли­во зміни­ти шля­хом уко­ро­чен­ня стеб­ла. Це підви­щує стійкість до ви­ля­ган­ня, що дає змо­гу куль­ти­ву­ва­ти со­няш­ник за ви­щої гу­с­то­ти рос­лин у посіві та ви­ко­ри­с­тан­ня ве­ли­кої кількості до­б­рив. Ре­зуль­та­том цьо­го бу­де підви­щен­ня вро­жай­ності. Водночас ті ж ав­то­ри ствер­д­жу­ють, що мож­на під­ви­щи­ти зби­раль­ний індекс до зна­чень 0,40–0,50.

Як­що зміна зби­раль­но­го індек­су су­про­во­д­жується змен­шен­ням до­вжи­ни че­решків ли­с­тя (ре­дукція), це дає змо­гу збільши­ти вро­жайність.  Ре­дукція че­реш­ків мо­же бу­ти до­сяг­ну­та шля­хом вне­сен­ня ге­на цієї оз­на­ки за до­по­мо­гою міжви­до­вої гібри­ди­зації або інду­ко­ва­них му­тацій.

Уже ство­ре­но су­часні гібри­ди со­няш­ни­ку (ви­роб­ництва ком­панії «Ліма­грейн»), які в своїх гру­пах стиг­лості ма­ють ви­сокі по­каз­ни­ки зби­раль­но­го індек­су та оп­ти­маль­ний габітус рос­ли­ни, що на­дає їм стійкості до ко­ре­не­во­го та стеб­ло­во­го ви­ля­ган­ня. У ран­нь­о­с­тиглій групі — це ЛГ5377; се­ред­нь­о­ранній — Ме­га­сан, Голд­сан; се­ред­нь­о­с­тиглій — ЛГ5662; се­ред­ньо­пізній — ЛГ5665М, ЛГ5663 КЛ, ЛГ5661 КЛ, ЛГ5671 КЛП.

Прояв стеблового вилягання (зламування) соняшнику, спричинене фомопсисом

Аг­ро­технічні за­хо­ди 

У регіонах із надмірним зво­ло­жен­ням, де ви­па­дає по­над 500 мм опадів, со­няш­ник по­чи­нає не­раціональ­но ви­­ко­ри­с­то­ву­ва­ти во­ло­гу й ви­су­шує ґрунт не мен­ше, ніж у по­су­ш­ли­вих рай­о­нах. Але опа­ди в Лісо­сте­пу та Пів­нічно­му Сте­пу ви­па­да­ють нерівномірно за пе­­ріо­да­ми й ча­с­то ма­ють зли­во­вий ха­рак­тер на фоні силь­них по­ривів вітру, що за надмірної ви­со­ти рослин соняшнику мо­же при­зве­с­ти до їхнього ви­ля­ган­ня (зла­му­ван­ня), особ­ли­во за на­яв­ності хво­роб. На ви­тя­гу­ван­ня рос­лин у во­логі ро­ки впли­ває за­гу­щен­ня посівів. Надмірна гу­с­то­та рос­лин та­кож погіршує про­ду­ван­ня посівів та зу­мов­лює на­ко­пи­чен­ня збуд­ників хво­роб.

Як при­клад на­во­ди­мо ре­зуль­та­ти досліджень, що бу­ли от­ри­мані в Кіро­во­градській об­ласті (табл. 1). У се­ред­нь­о­му за ро­ки їхньо­го про­ве­ден­ня у фазі цвітіння ко­шиків ви­со­та рос­лин дослід­жу­ва­них форм зро­с­та­ла ра­зом із збіль­шен­ням гу­с­то­ти стеб­ло­с­тою за ви­нят­ком ран­нь­о­го гібри­да, висіяно­го із ши­ри­ною міжрядь 45 см. У цьо­го гібри­да за сівби з та­ким міжряд­дям ви­со­та зро­с­та­ла на 6,1% за за­гу­щен­ня стеб­ло­с­тою від 40 до 55 тис./га та на 3,8% — від 70 до 85 тис./га. За збільшен­ня ши­ри­ни міжрядь від 45 до 70 см рос­ли­ни бу­ли більш ви­тяг­ну­ти­ми і їхня ви­со­та ко­ли­ва­лась від 142,0 до 156,3 см.

Про­сте­жу­ю­чи тен­денцію до збільшен­ня ви­со­ти рос­лин у се­ред­нь­о­ран­нь­о­го гібри­да, слід відзна­чи­ти, що за най­мен­шої гу­с­то­ти сто­ян­ня рос­лин цей по­каз­ник ста­но­вив 158,5–162,1 см, а за гу­с­то­ти 85 тис./га — 168,5–168,9 см і май­же не за­ле­жав від спо­со­бу сівби. У се­ред­нь­о­с­тиг­ло­го гібри­да за висіву з ши­ри­ною міжрядь 45 см та по­каз­ників гу­с­то­ти 40, 55 та 70 тис./га ви­со­та рос­лин бу­ла в ме­жах 153,7–156,3 см, а за за­гу­щен­ня до 85 тис./га во­на зро­с­та­ла до 162,3 см. У разі ж сівби цьо­го гібри­да з ши­ри­ною міжрядь 70 см ви­со­та рос­лин ко­ли­ва­лась від 158,5–160,0 см за гу­с­то­ти 40 та 55 тис./га до 169,9–171,4 см — за 70 та 85 тис./га (табл. 1).

По­каз­ни­ки ма­си рос­лин гібридів со­няш­ни­ку в си­ро­му стані змен­шу­ва­лись за за­гу­щен­ня посівів на всіх ета­пах роз­вит­ку (табл. 2). Збільшен­ня гу­с­то­ти сто­ян­ня рос­лин ско­ро­стиг­ло­го гібри­да від 40 до 85 тис./га при­зво­ди­ло до змен­шен­ня ма­си рос­ли­ни у фазі цвітіння на 188 г за ши­ри­ни міжрядь 45 см та 155 г — за 70 см відповідно. За­гу­щен­ня рос­лин се­ред­нь­о­ран­нь­о­го та се­ред­нь­о­с­тиг­ло­го гібридів до 85 тис./га зу­мов­лю­ва­ло ще більше зни­жен­ня ма­си ок­ре­мої рос­ли­ни. Більша ма­са рос­лин со­няш­ни­ку свідчить про по­тужнішу рос­ли­ну, а змен­шен­ня ма­си — про ви­тяг­нуті та тонкі рос­ли­ни.

Стійкість рос­лин до ви­ля­ган­ня бу­ла ви­со­кою у всіх досліджу­ва­них варіан­тах (табл. 3). У ско­ро­стиг­ло­го гібри­да во­на ста­но­ви­ла від 7 до 8 балів не­за­леж­но від ши­ри­ни міжрядь, у се­ред­нь­о­ран­нь­о­го та се­ред­нь­о­с­тиг­ло­го — ко­ли­ва­ла­ся від 7 до 9 балів. При­чо­му гіршою стійкістю до ви­ля­ган­ня відзна­ча­ли­ся варіан­ти з мак­си­маль­ною гу­с­то­тою сто­ян­ня як за ши­ри­ни міжрядь 70, так і 45 см, а най­ви­ща стійкість до ви­ля­ган­ня бу­ла у варіан­тах із гу­с­то­тою сто­ян­ня 55 тис./га та ши­ри­ною міжрядь 45 см і ста­но­ви­ла 9,0 балів.

В умо­вах регіону, де про­во­ди­ли досліджен­ня, ви­со­кий ступінь по­ши­рен­ня ма­ють фо­моп­сис та біла гниль со­­­­­­няш­­ни­ку. За ро­ки досліджень ура­жен­ня ци­ми хво­ро­ба­ми на по­чат­ко­вих ета­пах ор­га­но­ге­не­зу не спо­с­теріга­ли. Про­­­тя­гом ве­ге­таційно­го періоду стійкість рос­лин про­ти ос­нов­них хво­роб бу­­­ла на рівні 7,0–8,0 балів. Ли­ше за гу­с­то­ти посіву 55 тис./га та ши­ри­ни міжрядь 45 см у се­ред­нь­о­ран­нь­о­го та се­ред­нь­о­­­с­тиг­ло­го гібридів відзна­ча­ли найбільший бал стійкості про­ти хво­роб.

Суттєво на ви­со­ту рос­лин впли­ва­ють і стро­ки висіву со­няш­ни­ку. Так, по­сіви ско­ро­стиг­ло­го гібри­да за терміну сівби 30 квітня, ко­ли ґрунт на гли­бині за­гор­тан­ня насіння прогрівав­ся до 10…12°С, знач­но вирізня­ли­ся за ви­со­тою рос­лин. За ран­нь­о­го та пізньо­го висіву спо­с­теріга­ли суттєве зни­жен­ня інтен­сив­ності рос­ту рос­лин (табл. 4). Се­ред­нь­о­ранній та се­ред­нь­о­с­тиг­лий гібри­ди фор­му­ва­ли най­вищі рос­ли­ни за ранніх строків сівби, тоді як висів у пізніші терміни зу­мов­лю­вав змен­шен­ня цьо­го по­каз­ни­ка.

Стро­ки сівби суттєво впли­ва­ли на про­яв хво­роб стеб­ла та ко­ши­ка со­няш­ни­ку, що по­зна­чи­ло­ся на по­каз­ни­ку ма­си сім’янок з од­но­го ко­ши­ка, який знач­но варіював за­леж­но від умов ви­ро­щу­ван­ня. Про­сте­жу­ва­ла­ся тен­денція до збільшен­ня розміру цьо­го по­каз­ни­ка зі зміщен­ням ка­лен­дар­них строків сівби від ранніх до більш пізніх. У се­ред­нь­о­му за ро­ки досліджень ма­са сім’янок з од­но­го ко­ши­ка у ско­ро­стиг­ло­го гібри­да за дру­го­го та тре­ть­о­го строків сівби бу­ла на од­но­му рівні та ста­но­ви­ла 33,7–34,7 г. У ран­нь­о­с­тиг­ло­го та се­ред­нь­о­ран­нь­о­го гібридів більшо­го зна­чен­ня цей по­каз­ник ся­гав за пізньо­го терміну висіван­ня, а за сівби 30 квітня спо­с­теріга­ли зни­жен­ня ма­си сім’янок з од­но­го ко­ши­ка на 11,0 та 9,7% відповідно. Най­мен­шу ма­су всі досліджу­вані фор­ми сфор­му­ва­ли за ран­ньої сівби. Ці особ­ли­вості фор­му­ван­ня ма­си сім’янок в од­но­му ко­ши­ку ма­ли відповідний вплив і на вро­жайність гібридів со­няш­ни­ку.

У се­ред­нь­о­му за ро­ки досліджень ви­со­ку стійкість до по­су­хи про­де­мон­ст­ру­ва­ли се­ред­нь­о­ранні та се­ред­нь­о­стиглі гібри­ди за дру­го­го та тре­ть­о­го строків сівби. Ско­ро­стиг­лий гібрид ви­я­вив­ся менш стійким до не­спри­ят­ли­вих умов се­ре­до­ви­ща (табл. 5). По­ни­же­ну стійкість до ви­ля­ган­ня про­яви­ли досліджу­вані фор­ми — 7 балів за ранніх строків сівби про­тя­гом усіх років спо­с­те­ре­жень, а най­кра­щу стійкість до ви­ля­ган­ня відзна­чи­ли в се­ред­нь­о­ран­нь­о­го та се­ред­нь­о­с­тиг­ло­го гібридів за дру­го­го та тре­ть­о­го строків сівби.

Про­тя­гом років досліджень ура­жен­ня хво­ро­ба­ми ко­ши­ка май­же не спо­стеріга­ли, але відзна­ча­ли по­шко­д­жен­ня стеб­ла, особ­ли­во за ран­ньої сівби. 

Та­ким чи­ном, рос­ли­ни гібридів со­няш­ни­ку відрізня­ли­ся не­од­на­ко­ви­ми тем­па­ми роз­вит­ку, для них ха­рак­тер­ною бу­ла різна три­валість ве­ге­таційно­го періоду під упли­вом строків сівби та тем­пе­ра­тур­но­го ре­жи­му. Цей прий­ом мав пев­ний вплив і на рос­тові про­це­си рос­лин та їхню стійкість про­ти хво­роб і, як наслідок, до ви­ля­ган­ня.

Со­няш­ник має до­б­ре роз­ви­не­ну ко­ре­не­ву си­с­те­му, що про­ни­кає на гли­би­ну 3–4 м, а в го­ри­зон­таль­но­му на­­прям­­ку — на 0,8–1,2 м, то­му рос­ли­ни за­­сво­ю­ють во­ло­гу та еле­мен­ти жив­лен­ня з гли­бо­ких ґрун­то­вих шарів. Він до­б­ре ви­ко­ри­с­то­вує фо­с­фор і калій із ґрун­ту, а та­кож післядію раніше вне­се­них до­б­рив, зда­тен за­сво­ю­ва­ти фо­с­фор із важ­ко­роз­чин­них ґрун­то­вих спо­лук і до­б­рив, а калій — із важ­ко­роз­чин­них спо­лук ґрун­ту.
Ви­не­сен­ня со­няш­ни­ком по­жив­них ре­чо­вин виз­на­чається кон­крет­ни­ми ґрун­то­во-кліма­тич­ни­ми умо­ва­ми, про­дук­тивністю гібри­да, аг­ро­технічни­ми та ор­ганізаційни­ми умо­ва­ми. Але 
в се­ред­нь­о­му для фор­му­ван­ня 1 т насіння та відповідної кількості ве­ге­та­тив­них ор­ганів він ви­би­рає з ґрун­ту 40–55 кг N, 15–25 — Р2O5 та  100–150 кг К2O.

Тра­диційно вва­жа­ли, що со­няш­ник вис­на­жує ґрунт. Од­нак ці твер­д­жен­ня пе­ребільшені, бо ча­ст­ка по­вер­нен­ня еле­ментів жив­лен­ня з рос­лин­ни­ми решт­ка­ми що­до по­каз­ни­ка їхньо­го гос­по­дарсь­ко­го ви­не­сен­ня в со­няш­ни­ку ста­но­вить: N — 74%, Р2O5 — 52, К2O — 92%, а, на­при­клад, у ріпа­ку: N — 60%, Р2O5 — 36, К2O — 72%; ку­ку­руд­зи: N — 51%, Р2O5 — 34, К2O — 94%; сої: N — 27%, Р2O5 — 28, К2O — 32%; зер­но­вих ко­ло­со­вих: N — 24–32%, Р2O5 — 17–18, К2O — 68–72%.

Прикореневе вилягання зі спробою недостиглих рослин піднятися

Найліпше со­няш­ник рос­те на чор­но­зем­них ґрун­тах із pH 6,0–7,0. У про­цесі ве­ге­тації він за­своює еле­мен­ти жив­лен­ня нерівномірно. На по­чат­ку рос­ту по­тре­бує не­ба­га­то еле­ментів жив­лен­ня, але інтен­сивність їхньо­го за­своєння ви­пе­ре­д­жає тем­пи при­ро­с­ту су­хої ре­чо­ви­ни. Так, за пер­ший місяць ве­ге­тації со­няш­ник ви­ко­ри­с­то­вує 15% азо­ту, 10 — фо­с­фо­ру і 10% калію. По­при те, що на по­чат­ковій стадії (два-три ли­ст­ки) со­няш­ник рос­те повільно, в цей період за­кла­дається ко­шик. За на­ступні 1,5 міс., ко­ли фор­му­ють­ся ко­ши­ки, й до кінця цвітіння со­няш­ник інтен­сив­но спо­жи­ває еле­мен­ти жив­лен­ня, за­своює 80% азо­ту, 70 — фо­с­фо­ру і ли­ше 50% калію. Ре­ш­та (40%) калію над­хо­дить у рос­ли­ни у період від фа­зи на­ли­ван­ня насіння до по­чат­ку до­сти­ган­ня. За­своєний у цей час азот ак­тивізує ут­во­рен­ня тка­нин, які за­па­са­ють олію, а підви­ще­ний рівень жив­лен­ня фо­с­фо­ром сприяє на­ко­пи­чен­ню її в насінні.

Після за­вер­шен­ня фор­му­ван­ня ко­шиків за­своєння еле­ментів жив­лен­ня со­няш­ни­ком змен­шується. Вод­но­час азот, що над­хо­дить у рос­ли­ни у фазі на­ли­ван­ня насіння, при­швид­шує про­цес ут­во­рен­ня білків замість жирів, а фо­с­фор сприяє інтен­сивнішо­му син­те­зу нук­леїно­вих кис­лот і фо­с­фоліпідів, підви­щує вміст ліно­ле­вої кис­ло­ти і во­до­роз­чин­ної фракції білків в олії. Калій ак­тивізує обмінні про­це­си в рос­ли­нах, сприяє інтен­сивнішо­му на­ко­пи­чен­ню олії в насінні со­няш­ни­ку.

Со­няш­ник — ду­же калієфільна куль­ту­ра: як­що вміст ру­хо­мих спо­лук калію в ґрунті низь­кий, то рівень йо­го вро­жаю без­по­се­ред­ньо за­ле­жить від норм уне­сен­ня калійних до­б­рив. Калій є до­дат­ко­вим фак­то­ром ут­во­рен­ня міцної ко­ре­не­вої си­с­те­ми, чим за­без­пе­чує «якірну» функцію рос­ли­нам. За ви­ник­нен­ня дефіци­ту калію стеб­ла рос­лин со­няш­ни­ку ста­ють крих­ки­ми та тон­ки­ми, насіння втра­чає кількість та якість олії, зни­жується вро­жайність куль­ту­ри.

Тоб­то в тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня со­няш­ни­ку важ­ли­вим є зба­лан­со­ва­не жив­лен­ня ма­к­ро­еле­мен­та­ми. Фо­с­фор та калій для со­няш­ни­ку не бу­ва­ють у над­лиш­ку, а ось азот, як­що йо­го вне­се­но в ґрунт більш ніж Р2О5, мо­же спри­чи­ни­ти пе­ре­ро­с­тан­ня рос­лин, підви­щи­ти рівень по­шко­д­жен­ня хво­ро­ба­ми та при­зво­дить до зни­жен­ня вмісту олії в насінні.

Та­кож слід пам’ята­ти, що у тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня со­няш­ни­ку потрібно вра­хо­ву­ва­ти не­обхідність по­пов­нен­ня ґрун­ту еле­мен­та­ми жив­лен­ня та ор­ганічною ма­сою. Як по­ка­зу­ють досліджен­ня, побічна про­дукція по­пе­ред­ни­ка на фоні вне­сен­ня зба­лан­со­ва­них міне­раль­них до­б­рив у дозі N40P40K40 (ор­га­но-міне­раль­на си­с­те­ма удо­б­рен­ня) за си­с­те­ма­тич­но­го за­сто­су­ван­ня за­без­пе­чу­ва­ла підви­щен­ня вро­жай­ності порівня­но не ли­ше з варіан­та­ми без ви­ко­ри­с­тан­ня до­б­рив, а й з міне­раль­ною си­с­те­мою удо­б­рен­ня на полі, рос­линні решт­ки з яко­го ви­во­зи­ли (табл. 6).

Те­пер роз­г­ля­не­мо при­ко­ре­не­ве ви­ля­ган­ня рос­лин, спри­чи­не­не слаб­ким роз­вит­ком ко­ре­не­вої си­с­те­ми, втра­тою рос­ли­на­ми опо­ри в пе­ре­зво­ло­же­но­му ґрунті або ущільне­но­му пе­ре­су­ше­но­му ґрунті. Однією з при­чин при­ко­ре­не­во­го ви­ля­ган­ня та­кож мо­жуть ста­ти вже зга­дані ви­ще хво­ро­би.
Іноді рос­ли­ни з при­ко­ре­не­вим ви­­ля­ган­ням мо­жуть підніма­ти­ся внаслідок інтен­сив­но­го рос­ту та в бо­ротьбі за со­­­няч­не проміння. Ця здатність у різ­­них гібридів не­од­на­ко­ва, а пе­ред до­­зріван­ням втра­чається зовсім (фото 2). Щоб за­побігти ви­ля­ган­ню рос­лин, слід ви­ро­щу­ва­ти стійкі до цьо­го гібри­ди, уни­ка­ти за­гу­щен­ня посівів, надмірно­го азот­но­го жив­лен­ня, пе­ре­зво­ло­жен­ня ґрун­ту. Рос­ли­ни тре­ба піджив­лю­ва­ти мікро­до­б­ри­ва­ми, що містять фо­с­фор, калій та мар­га­нець.

Уплив якості обробітку ґрунту на розвиток кореневої системи

Слаб­кий роз­ви­ток ко­ре­не­вої си­с­те­ми спо­с­терігаємо на по­лях, де зем­ле­ко­ри­с­ту­вачі на­да­ють пе­ре­ва­гу мінімаль­но­му об­робітку ґрун­ту або ж пря­мо­му висіван­ню, не ма­ю­чи для цьо­го потрібних аг­ре­гатів. Їхнє по­мил­ко­ве ба­чен­ня мінімізації об­робітку та тех­но­логії ноу­-тілл при­зво­дить до знач­ної за­­бур­’яне­ності та пе­ре­ущільнен­ня ґрун­ту. Ос­таннє та­кож має місце в посівах со­няш­ни­ку за ран­нь­о­вес­ня­но­го об­робітку фізіологічно незріло­го ґрун­ту, особ­ли­во як­що він ви­ко­на­ний за до­по­мо­гою дис­ко­вих зна­рядь (фото 3, 4).

Уплив ущільнення ґрунту на розвиток кореневої системи соняшнику

Уро­жайність со­няш­ни­ку є ре­зуль­та­том взаємодії рос­лин із фак­то­ра­ми зовнішньо­го се­ре­до­ви­ща, які силь­но варіюють за­леж­но від ґрун­то­во-кліма­тич­них та по­год­них умов і обу­мов­лені аг­ро­технічни­ми за­хо­да­ми ви­ро­щу­ван­ня.

Ре­зуль­та­ти досліджень свідчать, що за­сто­су­ван­ня сої на зер­но як по­пе­ред­ни­ка в тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня со­няш­ни­ку чи­ни­ло по­зи­тив­ний вплив на фор­му­ван­ня йо­го вро­жай­ності, яка ста­но­ви­ла 2,89–2,71 т/га й істот­но пе­ре­ви­щу­ва­ла про­дук­тивність рос­лин після ози­мої пше­ниці (табл. 7). За ви­ро­щу­ван­ня со­няш­ни­ку після ку­ку­руд­зи на зер­но рівень уро­жай­ності, порівня­но з по­пе­ред­ни­ком соя, зни­жу­вав­ся, про­те не­знач­но. За тра­диційно­го й мінімаль­но­го об­робітків ґрун­ту вро­­­­­жайність ста­но­ви­ла 2,78 і 2,65 т/га від­­повідно. Ниж­чий, ніж після сої та ку­­­ку­руд­зи на зер­но, рівень уро­жай­ності фор­му­вав­ся після по­пе­ред­ни­ка ози­­­ма пше­ни­ця після тра­диційно­го та мі­­німаль­но­го об­робітків ґрун­ту і ста­но­вив 2,56 і 2,41 т/га відповідно. Низь­кий рівень про­дук­тив­ності фор­му­вав­ся в умо­вах ви­ко­ри­с­тан­ня пря­мої сівби — 1,12 т/га. Вод­но­час слід за­ува­жи­ти, що найбільша кількість уш­ко­д­же­них рос­лин фо­моп­си­сом та білою гнил­лю бу­ла са­ме після по­пе­ред­ни­ка соя, особ­ли­во за за­сто­су­ван­ня мінімаль­но­го об­робітку ґрун­ту та пря­мої сівби.

Та­ким чи­ном, за ро­ки досліджень ми не зафіксу­ва­ли різниці за про­дук­тивністю со­няш­ни­ку між варіан­та­ми з оран­кою і мілким об­робітком ґрун­ту, але виз­на­чи­ли істот­не зни­жен­ня вро­жай­ності за ви­ко­ри­с­тан­ня пря­мо­го висіву, яке після сої ста­но­ви­ло 0,18 т/га, після ку­ку­руд­зи на зер­но — 0,28 і після ози­мої пше­ниці — 1,01 т/га.

У ко­рот­ко­ро­таційних сівозмінах, ко­ли куль­ту­ра зай­має од­не-два по­ля, її ча­ст­ка в трипільній сівозміні зро­с­тає до 33,3 і 66,6% і до 25,0–50,0% — у чо­ти­рипільній. Як наслідок — різко ско­ро­чується термін по­вер­нен­ня куль­тур на по­пе­реднє місце ви­ро­щу­ван­ня, що ус­клад­нює їхнє розміщен­ня після кра­щих по­пе­ред­ників та при­зво­дить до на­ко­пи­чен­ня в ґрунті хво­ро­бо­твор­ної ос­но­ви більшості хво­роб.

Наші досліджен­ня по­ка­за­ли істот­ний уплив на про­дук­тивність со­няш­ни­ку не тільки та­ких чин­ників, як по­пе­ред­ни­ки та об­робіток ґрун­ту, а й пе­ред­по­пе­ред­ників та їхньо­го об­ро­бітку. От­же, за на­си­чен­ня лан­ки сіво­зміни со­няш­ни­ком на 33,3% соя-соя-со­няш­ник і ку­ку­руд­за-соя-со­няш­ник фор­му­ва­ла­ся найбільша йо­го вро­жайність, яка ста­но­ви­ла: за за­сто­су­ван­ня оран­ки — 2,90–2,99 т/га, а за розміщен­ня соя-ку­ку­руд­за-со­няш­ник і ку­ку­руд­за-ку­ку­руд­за-со­няш­ник — 2,82–2,85 т/га. Ви­ко­ри­с­тан­ня пря­мої сівби за­без­пе­чу­ва­ло вро­жайність со­­няш­ни­ку 2,5 т/га у ланці соя-соя-со­няш­ник і 2,29–2,34 т/га — за чер­гу­ван­ня ку­ку­руд­за-соя-со­няш­ник і соя-ку­ку­руд­за-со­няш­ник.

За на­си­чен­ня лан­ки сівозміни со­няш­ни­ком на 66,6% роз­гля­да­ли два варіан­ти чер­гу­ван­ня, тоб­то ко­ли куль­ту­ру висіва­ли по­втор­но — соя-со­няш­ник-со­няш­ник, ку­ку­руд­за-со­няш­ник-со­няш­ник — або ко­ли йо­го ви­ро­щу­ван­ня пе­ре­ри­ва­ли висівом іншої куль­ту­ри — со­няш­ник-соя-со­няш­ник і со­няш­ник-ку­ку­руд­за-со­няш­ник. Ре­зуль­та­ти ви­­про­­бу­вань до­ве­ли по­тре­бу обов’яз­ко­во­го пе­ре­ри­ван­ня ви­ро­щу­ван­ня со­­няш­­ни­ку й не­до­пу­щен­ня по­втор­но­го ви­ро­щу­ван­ня, оскільки це при­зво­дить до істот­но­го зни­жен­ня вро­жай­ності та знач­но­го на­ко­пи­чен­ня хво­роб.

За на­си­чен­ня лан­ки сівозміни на 100% со­няш­ни­ком рівень йо­го вро­жай­ності зни­жується до 1,36 т/га за тра­диційно­го об­робітку і до 0,94 т/га — за мінімізо­ва­но­го. Не­при­пу­с­ти­мо низь­кий рівень про­дук­тив­ності со­няш­ни­ку в беззмінних посівах фор­му­вав­ся за пря­мо­го висіву — 0,35 т/га. Низь­кий рівень про­дук­тив­ності зу­мов­люється на­сам­пе­ред суцільним по­шко­д­жен­ням рос­лин со­няш­ни­ку хво­ро­ба­ми та на­ко­пи­чен­ням на полі бур’янів.

Та­ким чи­ном, од­ним з ос­нов­них за­­­ходів за­побіган­ня роз­вит­ку не­га­тив­них про­цесів та кри­зо­вих явищ у рос­лин­ництві є на­уко­во обґрун­то­ва­не розмі­щен­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур у сівозмінах або лан­ках сівозміни, а та­кож за­сто­су­ван­ня но­вих гібридів, ге­не­тич­но стійких і то­ле­рант­них до па­то­генів. Са­ме в та­ких умо­вах гос­по­дар­ст­ва про­дук­тивніше ви­ко­ри­с­то­ву­ють угіддя, до­б­ри­ва, а рос­ли­ни гібридів кра­ще ре­алізу­ють свої по­тенційні мож­ли­вості. До то­го ж на по­лях зни­жується за­бур’яненість, змен­шується дія шкідників і хво­роб у посівах со­няш­ни­ку за мінімаль­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня хімічних пре­па­ратів. Усе це по­зи­тив­но впли­ває на стан на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща, відкри­ва­ю­чи до­дат­кові мож­ли­вості збільше­но­го от­ри­ман­ня сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції за змен­шен­ня ви­т­рат на її ви­роб­ництво.

От­же, вра­хо­ву­ю­чи спе­цифіку роз­вит­ку та по­ши­рен­ня хво­роб у посівах со­няш­ни­ку, то­ва­ро­ви­роб­ни­кам, що ви­­­ро­щу­ють цю куль­ту­ру, на­сам­пе­ред у Лісо­­­сте­пу та Північно­му Сте­пу, де на­звані ви­ще хво­ро­би мо­жуть ство­рю­ва­ти епіфітотійні си­ту­ації, слід звер­та­ти­ся до фахівців за кон­суль­тацією та прак­тич­ною до­по­мо­гою із про­ве­ден­ня об­­­сте­жень полів і за­хис­них за­ходів що­до куль­ту­ри. Як спеціалісти в цій сфері, во­ни, ма­ю­чи відповідні знан­ня, досвід та інфор­мацію про ри­нок пе­с­ти­цидів і насіння ви­со­ко­то­ле­рант­них гібридів, змо­­­жуть на­да­ти потрібну і своєчас­ну до­по­мо­гу, ко­рис­ну та дієву по­ра­ду.

Для пра­виль­но­го прий­нят­тя рішен­ня що­до не­до­пу­щен­ня за­ра­жен­ня або оз­до­ров­лен­ня рос­лин со­няш­ни­ку слід об­сте­жу­ва­ти посіви й ма­ти до­стовірну інфор­мацію про по­точ­ний фіто­санітар­ний стан посівів. Відповідно до на­яв­них ме­то­дик об­сте­жен­ня посівів куль­ту­ри для виз­на­чен­ня меж по­ши­рен­ня хво­роб та сту­пе­ня ура­жен­ня ни­ми рос­лин про­во­дять відбір і аналіз проб рос­лин або ок­ре­мих їхніх ор­ганів то­що.

Облік ура­жен­ня рос­лин хво­ро­ба­ми під час ве­ге­тації про­во­дять на відібра­них рос­лин­них зраз­ках у 10 місцях по 10 ро­­с­лин у двох суміжних ряд­ках (100 ро­­с­лин). Облікові ділян­ки, зраз­ки рос­лин, інші облікові дії роз­по­чи­на­ють на відстані 20–25 м від краю по­ля із на­ступ­ним рівномірним їхнім розміщен­ням.

Інтен­сивність ура­жен­ня хво­ро­ба­ми рос­лин со­няш­ни­ку виз­на­ча­ють за шка­ла­ми у відсот­ках:

І бал — 0,1–10; 
ІІ ба­ли — 11–25; ІІІ ба­ли — 26–50; 
ІV ба­ли — 51 і більше.

Виз­на­чен­ня сту­пе­ня ура­жен­ня (інтен­сив­ності) рос­лин хво­ро­ба­ми ґрун­тується на візу­аль­но­му оціню­ванні її по­ши­ре­ності на 100% площі ли­ст­ко­вої по­верхні або всієї рос­ли­ни. При цьо­му окомірно ли­с­ток прий­маємо за 100%, а відсо­ток ура­же­ної по­верхні — це і є відсо­ток роз­вит­ку хво­роб. Се­редній відсо­ток інтен­сив­ності ура­жен­ня хво­роб об­ра­хо­ву­ють се­ред­нь­о­а­риф­ме­тич­но.

На посівах со­няш­ни­ку про­во­дять п’ять обліків: пер­ший — на схо­дах посівів для виз­на­чен­ня відсот­ка ура­же­ності хво­ро­ба­ми; дру­гий — у фазі трьох-чо­ти­рь­ох пар справжніх листків — на ура­женість хво­ро­ба­ми (не­справж­ня бо­­рош­ни­с­та ро­са, фо­моп­сис, біла гниль та інші); третій — за фор­му­ван­ня ко­шиків (фо­моз, фо­моп­сис, біла гниль то­що); чет­вер­тий — під час цвітіння — на ура­женість хво­ро­ба­ми (в т. ч. вовчком со­няш­ни­ко­вим); п’ятий — пе­ред зби­ран­ням уро­жаю (особ­ли­во на насіннєвих посівах) обліко­ву­ють не­справжню бо­рош­ни­с­ту ро­су, фо­моп­сис, білу та вугільну гнилі стеб­ла, а та­кож білу, сіру та су­ху гнилі ко­шиків, іржу, во­вчок со­няш­ни­ко­вий то­що.

Низ­ка профілак­тич­них та за­хис­них за­ходів із у­пе­ре­д­жен­ня роз­вит­ку й по­ши­рен­ня хво­роб та оз­до­ров­лен­ня посівів со­няш­ни­ку:

  • до­три­ман­ня сівозміни з по­вер­нен­ням куль­ту­ри на по­пе­реднє місце ви­ро­щу­ван­ня не раніше ніж че­рез чотири–п’ять років, що оз­до­ров­лює ґрунт від інфекцій і усу­ває до­дат­кові ви­тра­ти на за­хист посівів со­няш­ни­ку;
  • уп­ро­ва­д­жен­ня у ви­роб­ництво стійких та ви­со­ко­то­ле­рант­них гібридів;
  • сівба в оп­ти­мальні терміни про­труєним насінням;
  • до­три­ман­ня оп­ти­маль­ної гу­с­то­ти рос­лин;
  • зни­щен­ня бур’янів хімічним та ме­ханічним спо­со­ба­ми;
  • си­с­те­ма­тич­ний на­гляд за фіто­санітар­ним ста­ном посівів та про­ве­ден­ня за­хис­них за­ходів ре­ко­мен­до­ва­ни­ми фунгіци­да­ми;
  • на по­чат­ку по­буріння ко­шиків за ви­со­ких по­каз­ників во­ло­го­за­без­пе­че­ності (ГТК>1,5) і во­ло­гості насіння 25–30% — про­ве­ден­ня де­си­кації;
  • подрібнен­ня та за­орю­ван­ня після­зби­раль­них рос­лин­них ре­ш­ток, ви­да­лен­ня і спа­лю­ван­ня за­лишків у місцях об­мо­ло­чу­ван­ня та до­роб­ки насіння;
  • вне­сен­ня зба­лан­со­ва­них відповідно до по­треб ґрун­ту норм ор­ганічних та міне­раль­них до­б­рив.

Висновки

Для про­ти­сто­ян­ня стеб­ло­во­му зла­му­ван­ню та при­ко­ре­не­во­му ви­ля­ган­ню, а та­кож от­ри­ман­ня ви­со­ко­го й стабільно­го вро­жаю куль­ту­ри з ви­со­ки­ми по­каз­ни­ка­ми йо­го якості слід ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти гібри­ди со­няш­ни­ку, які адап­то­вані для ви­ро­щу­ван­ня в кон­кретній ґрун­то­во-кліма­тичній зоні та ма­ють стійкість або ж ви­со­ку то­ле­рантність до більшості хво­роб. По­­трібно до­три­му­ва­ти­ся ос­нов­них ви­мог тех­но­логії йо­го ви­ро­щу­ван­ня, а са­ме висіва­ти со­няш­ник по кра­щих по­пе­ред­ни­ках, із ви­ко­ри­с­тан­ням гли­бо­ко­го ос­нов­но­го об­робітку ґрун­ту з якісним за­гор­тан­ням рос­лин­них ре­ш­ток.

Сівбу со­няш­ни­ку потрібно про­во­ди­ти в до­б­ре прогрітий (10…12°С на гли­бині за­гор­тан­ня насіння) фізіологічно стиг­лий ґрунт. Ши­ри­ну міжрядь оби­ра­ють за­леж­но від на­яв­них у гос­по­дарстві про­сап­них зна­рядь. Най­по­ши­ренішою є ши­ри­на 70 см, але ос­­тан­нім ча­сом на­бу­ває по­пу­ляр­ності й ши­­ри­на міжрядь 45 см. Це зу­мов­ле­но ство­рен­ням рівномірнішої (на­бли­же­ної до ге­о­ме­т­рич­но пра­виль­ної фор­ми) площі жив­лен­ня. Та­ка ши­ри­на між­рядь сприяє швид­шо­му про­ни­зу­ван­ню ко­ре­не­вою си­с­те­мою всьо­го об­­ся­­гу ґрун­ту в при­ко­ре­­­невій зоні, ак­­тив­­нішо­му пригнічен­ню бур’янів. Крім то­го, в та­ко­му разі, що ду­же важ­ли­во для сте­по­вих регіонів, ґрунт більшою мі­­рою за­хи­ще­ний від неефектив­но­го ви­па­ро­ву­ван­ня во­ло­ги.

Надмірна гу­с­то­та посіву при­зво­дить до ви­тя­гу­ван­ня рос­лин  — це мо­же ста­ти при­чи­ною їхньо­го ви­­­ля­ган­ня. Під уп­ли­вом надмірно­го зво­ло­жен­ня та азот­них до­б­рив рос­ли­ни за­зви­чай ма­ють до­сить ве­ли­ку ве­ге­та­тив­ну ма­су, пе­ре­ро­с­та­ють у ви­со­ту, а то­му за силь­­­них по­ривів вітру мо­жуть ви­ля­га­ти, то­му та­кож ду­же важ­ли­во до­три­му­ва­ти­ся зба­лан­со­ва­но­го вне­сен­ня ма­к­ро­еле­ментів.

 

О. Андрієнко, канд. с.-г. наук, доц. кафедри загального землеробства Кіровоградського НТУ,
А. Андрієнко, канд. с.-г. наук,
О. Жужа, канд. с.-г. наук, 
ТОВ «Лімагрейн Україна»

Інформація для цитування
Види та причини вилягання соняшнику — як цьому запобігти / О. Андрієнко, А. Андрієнко, О. Жужа// Спецвипуск ж. Пропозиція. Соняшник: прості рішення складних питань / — 2017. — С. 16-28

 

 

Інтерв'ю
Заріпов Андрій
Несприятливі погодні умови часто спричинюють втрату частини врожаю.  Але аграрії можуть зберегти фінансову стабільність  за допомогою агрострахування. 
Ів Піке, керівник підрозділу Crop Science ком­панії «Байєр» в Ук­раїні
З бе­рез­ня цьо­го ро­ку підрозділ Crop Science ком­панії «Байєр» в Ук­раїні очо­лив Ів Піке. За до­волі ко­рот­кий час він уже встиг відвіда­ти прак­тич­но всі регіо­ни Ук­раїни та оз­най­о­ми­ти­ся

1
0