Увага — небезпека! Спалах масового розмноження лучного метелика

Лучний метелик - Margaritia (Loxostege) sticticalis L. - належить до родини лучних вогнівок (Pyraustidae), ряду Loxostege. Це найнебезпечніший шкідник сільгоспкультур, для якого характерна висока плодючість (до 600 яєць на самицю) у період спалаху масового розмноження, здатність розвиватись у трьох-чотирьох генераціях за вегетаційний період, поліфагія, періодичність масового розмноження, спроможність мігрувати як на незначні, так і великі відстані, що дає йому змогу швидко поширюватись і заселяти значні території.

За масового розмноження гусінь лучного метелика пошкоджує майже всі дводольні польові та овочеві культури, а також сходи й качани кукурудзи в молочно-восковій стиглості, сходи озимих, проса, сорго, а також деревні й кущові насадження в садах, плодових і лісових розсадниках, виноград, хміль і низку інших культур. У роки спалаху масового розмноження на боротьбу з цим шкідником витрачають величезні кошти, і все одно за неправильного вжиття заходів, строків використання засобів захисту не забезпечується належний рівень ефективності, що призводить до повторного застосування інсектицидів і відчутних втрат урожаю. Спостерігаються і такі випадки, коли після завданої шкоди гусеницями попередньої генерації починають застосовувати інсектициди за слабкого льоту метеликів та невеликої чисельності гусені.

Водночас можна на доволі високому рівні достовірності прогнозувати динаміку чисельності шкідника, оцінювати стан популяції, застосовувати систему раціональних заходів контролю його чисельності.

Лучний метелик поширений в Європі, Азії, Північній Америці. У країнах СНД масове його розмноження відмічалося на території, що обмежена липневою ізотермою 18°С. У сприятливі для шкідника роки осередки з масовим розмноженням шкідника можуть переміщуватися північніше цієї межі. Переважно спалахи масового розмноження реєструють у смузі між 45 і 55° п. ш.
Багаторічними спостереженнями встановлено, що основними стаціями зимуючих пронімф лучного метелика є багаторічні трави, неорні землі, в т. ч. придорожні смуги, лісосмуги, узбіччя зрошувальних каналів, схили балок тощо. Найбільша щільність зимуючих пронімф відзначається на підвищеннях.

Метелики, що перезимували в період додаткового живлення,  зосереджуються на багаторічних травах, узбіччях доріг, у лісосмугах, на пустирях, схилах балок, в інших місцях із нектароносами. Метелики другого покоління для додаткового живлення надають перевагу посівам соняшнику, гречки, люцерни, конюшини, еспарцету тощо.

В умовах, близьких до оптимальних, метелики покоління, що перезимувало, через три-п'ять днів після вильоту і додаткового живлення розселяються для відкладання яєць. Залежно від погодних умов, стану рослинності, рельєфу, вони відкладають яйця осередками чи рівномірно всім полем. За прохолодної, вітряної погоди шкідник заселяє південні схили, захищені від вітру лісосмугами, які добре аеруються, з розрідженою рослинністю, переважно це посіви буряків, соняшнику, кукурудзи, овочевих культур, сої тощо. За спекотної посушливої погоди метелики першого покоління надають перевагу для відкладання яєць більш зволоженим і затіненим місцям із густим травостоєм (соняшник, багаторічні трави, зрошувані землі). Метелики другого покоління заселяють переважно південні схили, захищені від вітру лісосмугами, які добре аеруються.

Переважну більшість яєць (80-90%) метелики відкладають на рослини, якими потім живляться гусениці. За вітру в період відкладання яєць метелики відкладають яйця на рослини біля поверхні грунту, на корінці, що стирчать із нього.
Гусінь лучного метелика є широким поліфагом і може живитися рослинами 35 родин, але найчастіше пошкоджує такі бур'яни та культурні рослини: лободу білу, курай, лободу садову, мальву, сухоребрик струминний, спориш, гірчак березкоподібний, щирицю білу, щирицю звичайну, лопух, березку польову, полин гіркий, буркун лікарський, гірчак, деревій лікарський, кропиву жалку, буряки (цукрові, кормові, столові), соняшник, льон, коноплі, рицину звичайну, бавовник, тютюн, люцерну, конюшину, еспарцет, моркву, цибулю, кавуни, дині, гірчицю, ріпак, сою, кукурудзу, гречку тощо.

 Шкідник охоче живиться лікарськими травами. У період спалаху масового розмноження в плодових і лісових розсадниках, у садах і лісосмугах гусениці об'їдають листки на сіянцях і саджанцях, деревах і кущах. Восени вони пошкоджують сходи озимих культур, навесні живляться злаками тільки у разі повного знищення бур'янів. Дещо менше пошкоджують пасльонові культури (помідори, перець, картоплю).

Гусениці живляться надземними частинами рослин. У молодших віках вони зіскрібають м'якоть листків, а в старших (L4-L5) грубо скелетують листки, залишаючи тільки жилки, обгризають стебла, вгризаються всередину листків цибулі, в кошики соняшнику, в головки коренеплодів буряків і моркви, на кукурудзі об'їдають обгортки та зерно в молочно-восковій стиглості.
Встановлено, що за чисельності гусениць першого покоління 22-24 екз./рослину цукрових буряків посіви культури можуть бути знищені. Надзвичайно великої шкоди гусениці завдають насінникам цукрових буряків, об'їдаючи квітки та зав'язь, унаслідок чого рослини або не утворюють узагалі, або формують неповноцінне насіння.

Одна гусениця першого покоління за період свого розвитку з'їдає 450 мг листя буряків, другого - 600 мг, при цьому 75% цієї маси з'їдають гусениці старших віків (L4 і L5). Окрім того, темпи споживання корму і розвитку гусені залежать від температурних умов. Так, за прохолодної погоди розвиток L3 і L5 триває 18-20 днів, і за цей період гусениця з'їдає 74-145 см2 листкової пластинки буряків, за помірно теплої погоди розвиток триває 11 днів, а гусениця за день з'їдає 5,7-6,6 см2 листків.

Масовій появі шкідника влітку 2011 р. на території України сприяла вікова 22- і 11-річна циклічність сонячної активності, з якою до певної міри корелює погода. Водночас із відчутним потеплінням клімату поштовхом для частих дощів із грозами на території Європи (у т. ч. України) послугувало виверження у березні 2010 р. в Ісландії вулканів Гекла і Катла, а в травні 2011 р. - Грімсвотн. Вулканічний пил в атмосфері сприяє хмароутворенню та частому випаданню дощів із грозами, що створює ідеальні умови для розвитку і розмноження низки шкідливих організмів.

Біологічні особливості. Зимує пронімфа в коконі. За умов, що забезпечують нормальний розвиток гусениць, пронімфи витримують морози до -30°С. Проте різкі перепади температур із частими коливаннями у зимовий період знижують морозостійкість пронімф. Особливо підвищується їхня чутливість після настання реактивації і перетворення на лялечку, тоді загибель настає і за температури -1...-3°С (табл. 1).

Весняна реактивація пронімф настає за температури 10°С (нижній поріг розвитку) в грунті на глибині 5 см. На Півдні України початок залялькування спостерігається наприкінці квітня - на початку травня. Початок льоту метеликів переважно настає в першій половині травня, інколи - на початку травня за середньодобової температури понад 15°С, за суми ефективних температур близько 80°С. Масовий літ відбувається за середньодобової температури 18...19°С і суми ефективних температур 150...200°С. За умов періодичного зниження температур, посухи сума ефективних температур може становити 350°С. Переважно літ метеликів перезимувалої генерації збігається з періодом цвітіння білої акації. Залежно від метеорологічних умов, він буває дружний, у стислі строки, або розтягнутий і довготривалий (тобто у межах 15-55 днів). Активність життєвих процесів метеликів (живлення, парування, міграції, відкладання яєць) залежить від температурних умов, освітленості, сили вітру, зволоженості. Температурні індекси розвитку лучного метелика наведено в таблиці 2. За оптимальних гідротермічних умов (СЕТ - 363...434°С) розвиток генерації триває 34-45 днів.

Розвиток гусениць триває 13-18, осіннього покоління - 21-24 дні. Період між линяннями гусениць L1-L3 коротший, ніж старших (L4-L5), що слід пам'ятати під час застосування заходів боротьби з ними.

Відхилення температурних умов від оптимальних у період розвитку всіх чи будь-якої стадії спричинює не лише зміни в темпах розвитку, а й зменшує плодючість самиць і призводить до зниження виживання популяції. Найкоротший період статевого дозрівання і висока плодючість метеликів забезпечуються за температури 24...25°С; за температури 34,5°С період їхнього розвитку збільшується вдвічі, а плодючість знижується у 10 і більше разів. Найбільша життєздатність яєць забезпечується за відносної вологості повітря понад 75%, а для гусениць оптимальною відносною вологістю є 73%, за якої забезпечується найменша смертність, а згодом найбільша плодючість від них метеликів.

З огляду на високу залежність життєздатності лучного метелика від екологічних умов вегетаційного періоду в річному циклі розвитку шкідника виділяють чотири періоди, що визначають фазовий стан популяції.
Œ

Період живлення гусениць. Оптимальними середньодобовими температурами є 19...25°С. За нижчих температур збільшується тривалість розвитку, паразитування - до 30-40%, частка діапаузуючих пронімф становить 20-30%, а їхня реактивація настає лише навесні наступного року. За середньодобової температури понад 25°С, що відповідає денній 30...35°С, живлення гусениць призупиняється, вони починають мігрувати в пошуках оптимальних умов. Усе це обмежує життєздатність й інтенсивність розмноження і, відповідно, - чисельність наступного покоління.

Період залялькування. Інтенсивність обмінних процесів у цей період залежить від спільної дії температури та зволоженості, що виражається гідротермічним коефіцієнтом за Г.Т. Селяніновим. Оптимальним ГТК у цей період є 1-2, екстремальний - <0,5.
ŽПеріод льоту метеликів і відкладання ними яєць. Літ перезимувалого покоління починається за переходу температури через 15°С, а масовий - 17...18°С. Дружний літ спостерігається за середньодобової температури понад 19°С і ГТК >0,9 в період розвитку лялечки. Нестійка погода з коливанням температури, поверненням похолодань гальмує розвиток лялечок, затягує тривалість льоту метеликів. За температури нижче 17°С активність льоту знижується, відкладання яєць призупиняється. Інтенсивність зменшується в дощову погоду і за ГТК >2. За відсутності нектару і роси плодючість метеликів масою менше 30 г знижується вдвічі й більше. За температури 30°С самиці виділяють статевий феромон через добу, 22...25°С - через чотирьох-п'яти днів. Статева принадність самиць зберігається впродовж семи-дев'яти днів.

За температури понад 28°С зменшується статева активність самців і їхня спроможність до запліднення. За 22...25°С і ГТК >0,9 у розмноженні бере  участь 70% самиць, за ГТК 0,7-0,8 - <40%. За ГТК 0,6-0,7 і 22...25°С деградація яєчників відзначається у 30-40% особин, за ГТК <0,5 і >25°С - у 60-80% самиць.

Період підготовки популяції до зимівлі. За стійкого переходу температури у бік зниження через 12°С розвиток шкідника призупиняється. За суми ефективних температур 240...380°С він закінчує свій розвиток й успішно перезимовує, за СЕТ 190...200°С гусениці утворюють кокон, проте їхня загибель за зимовий період збільшується, а за СЕТ <190°С популяція не встигає закінчити розвиток до зимостійкого стану, за СЕТ 420°С відбувається частковий виліт метеликів, що зменшує зимуючий запас шкідника.
Міграції. Унікальною особливістю біології лучного метелика є міграції метеликів на значні відстані у пошуку сприятливіших умов для задоволення життєвих потреб. При цьому міграції можуть бути місцеві, у межах адміністративного регіону (на 25-35 км), і на значні відстані (до 500 км і більше). Доказом міграцій метеликів на значні відстані є стадні міграції гусені в пошуках корму чи місць залялькування. Метелики з такої гусені вилітають дуже дружно, зосереджуються в масовій кількості на якійсь стації і у вечірні години піднімаються на висоту до 100 м, а з течіями теплого повітря пасивно мігрують упродовж ночі. На світанку з охолодженням повітря осідають на нову територію. При цьому за сприятливих умов можуть залишатися на ній, а за відсутності таких умов - знову підніматись і мігрувати далі.

Є ще одна з причин міграції - наближення грозових хмар і вітру, з яким метелики піднімаються у повітря і переносяться в зону випадання дощів, де для них одразу створюються оптимальні гідротермічні умови, які спонукають до дружного відкладання яєць і непередбаченої масової появи гусені. Міграції метеликів є тим явищем, яке слід враховувати в роки спалахів масового розмноження лучного метелика і стежити за ним, щоб уникнути непередбаченої масової появи гусені на будь-якій культурі та завдання нею великої шкоди.

Природними чинниками, що обмежують розмноження лучного метелика,  є такі:

• відхилення температури повітря від оптимальної нижче за 17°С і понад 30°С, відсутність нектароносів, посуха в період льоту метеликів, розвитку гусені, пронімф і лялечок;
•  відчутне похолодання в осінній період розвитку гусені;
• заморозки навесні, після тривалого потепління, в період заляльковування;
• надмірна зволоженість осінньо-весняного періоду і загибель пронімф у  пониженнях від затоплення;
• недостатня кількість тепла (СЕТ - <1200°C) за вегетаційний період;
• посуха в період розвитку лялечки і льоту метеликів;
• збільшення чисельності й активності ентомофагів;
• епізоотії, спричинені патогенами грибної, бактеріальної та вірусної природи;
• масовий відліт метеликів
• активна цілеспрямована діяльність людини, спрямована на систематичне обмеження чисельності фітофага.

Заходи боротьби. Основою інтегрованого контролю чисельності лучного метелика є система спостережень за його розвитком та обліки чисельності на кожному полі. Ці завдання покладаються як на обласні Державні інспекції захисту рослин та мережу пунктів сигналізації і прогнозів, так і на спеціалістів господарств і фермерів.
При цьому варто з'ясовувати:

•  чисельність пронімф, що перезимували, з урахуванням відсотка їхньої загибелі від паразитів і хвороб;
•  середню масу лялечок і відсоток із масою менше 30 мг, що є слабожиттєздатними;
•  фенологію кожного покоління, що є свідченням життєздатності популяції фітофага;
•  силу льоту метеликів кожного покоління на кожній культурі;
•  статевий індекс (співвідношення самиць до самців);
•  стаціальний розподіл метеликів, гусениць і лялечок упродовж розвитку кожного покоління;
•  плодючість самиць;
•  кількість (щільність) яєць на рослину, м2 та середню кількість яєць у кладці;
•  чисельність гусениць (середню, максимальну) на кожній із пошкоджуваних культур;
•  частку діапаузуючих пронімф;
•  стаціальний розподіл і чисельність пронімф, що залишилися на зимівлю.

Спостереження за фенологією лучного метелика, оцінювання його життєздатності починають вести рано навесні й закінчують восени після відходу гусениць на зимівлю.
 

Навесні на контрольних стаціях, де восени було виявлено підвищену чисельність коконів, проводять контрольні обстеження для визначення стану перезимівлі, а також для оцінювання ефективності агротехнічних заходів, що проводили восени-взимку.
Для цього на облікових майданчиках 1 х 1 м спершу оглядають поверхню грунту, а потім обережно дощечкою чи тупим боком ножа знімають верхній шар (1,5-2 см) грунту, підраховують кокони, що стирчать із нього, потім їх викопують і підраховують. На заборонованому полі пошарово відбирають грунт на глибину до 10 см і вибирають наявні кокони.
Усі виявлені на одному полі кокони занурюють у банку чи жорстку коробку і вкладають етикетку із зазначенням дати обліку, площі поля, вирощуваної культури, господарства. У лабораторії кокони обережно розтинають маленькими ножицями та підраховують кількість порожніх, зі здоровими, ураженими (окремо) збудниками хвороб і паразитами.
 

У наступний період через кожні п'ять днів в осередках із підвищеною чисельністю проводять обстеження до вильоту метеликів. У разі виявлення діапаузуючих пронімф обстеження проводять через кожні 10 днів. При цьому встановлюють відсоток діапаузуючих пронімф від загальної кількості знайдених коконів, а також щільність популяції, екз./м2.
У разі виявлення масової кількості метеликів на угіддях господарства, де не було виявлено зимуючі кокони, вважають, що це зальотні метелики.
Спостереженнями встановлюють початок льоту метеликів, період масового льоту та його призупинення. При цьому підраховують кількість метеликів, що злітають на певну кількість кроків. Під час масового льоту визначають його силу та ухвалюють рішення щодо доцільності застосування системи раціональних засобів захисту рослин.
Обліки метеликів проводять, проходячи по діагоналі поля, і підраховують кількість, що злітає в середньому на 50, 10 чи 1 крок (залежно від сили льоту). Мірою статевого дозрівання метеликів і за підрахунками їхньої потенційної продуктивності розраховують норму випуску трихограми.
Спостереження за відкладанням яєць ведуть у період льоту метеликів через кожні три дні, а за масового льоту - щодня. При цьому підраховують не лише кількість відкладених яєць на облікову одиницю, а і їхню кількість у кладках, оскільки це є свідченням життєздатності популяції шкідника. Рослинами, яким самиці надають перевагу для відкладання яєць, є: лобода біла, лутига списоподібна, лутига розлога, - на які метелики переважно відкладають яйця, які слід шукати на нижньому боці листків. Їх можна виявити за допомогою лупи.
 

Щільності відкладених на рослинах яєць обліковують на майданчиках 1 х 1 м - на просапних культурах із розрідженою рослинністю чи 50 х 50 см - на багаторічних травах та інших культурах зі щільним травостоєм. Установлюють середню кількість яєць на 1 м2 чи на 1 рослину (соняшник, цукрові буряки тощо).

Гусінь лучного метелика часто пошкоджує посіви льону. Втім, вчасно захистивши їх, можна одержати цілком пристойний урожай.

Хімічні засоби. За масового розмноження лучного метелика захист посівів від гусениць проводять переважно за допомогою хімічного методу, особливо за нинішнього господарювання, коли агротехнічний метод зменшив свої регуляторні можливості більш як удвічі.
Для підвищення ефективності та недопущення завдання шкоди фітофагом посіви слід обприскувати в період, коли гусениці перебувають в стадіях L1-L2 і не пізніше L3 - не більше 20%. Попередньо варто обстежити поле, виявити осередки з підвищеною чисельністю і ухвалити рішення про доцільність обробки окремих осередків, крайових смуг, якоїсь частини чи всього поля.
Через день після застосування інсектицидів слід перевірити ефективність. У разі недостатньої ефективності слід з'ясувати причину, яка може порушити технологію (норма витрати, час доби, висока температура тощо).

Практикою минулих років встановлено, що гусениці молодших віків (L1-L3) більше як удвічі чутливіші до інсектицидів порівняно з гусеницями старших (L4-L5). А тому обов'язково слід застосовувати інсектициди, коли гусінь перебуває в молодших віках, що дає змогу не лише зекономити кошти на інсектицидах, а й уникнути більшого пошкодження рослин.
Окрім того, доведено, що стабільнішу й вищу ефективність забезпечують суміші фосфорорганічних препаратів на основі діючих речовин диметоату, діазинону, фозалону і хлорпірифосу з піретроїдними інсектицидами на основі дельтаметрину, циперметрину та інших у половинних нормах витрати.
 

Досвід боротьби з лучним метеликом у період спалахів масового розмноження засвідчив, що вища ефективність забезпечується за використання наземної апаратури, обладнаної штангами з витратою робочої рідини не менше 200 л/га. Наземні штангові обприскувачі дають змогу проводити обприскування окремих осередків із гусеницями і економніше витрачати інсектициди. У разі використання обприскувачів бічного дуття, а також літальних апаратів витрата робочої рідини має бути менше 50 л/га.

Робота з хімічними інсектицидами потребує суворого дотримання технології і регламентів застосування.

Система заходів захисту рослин. Система заходів із захисту сільгоспкультур від гусениць лучного метелика має враховувати знищення як місцевої популяції, так і зальотної. За боротьби з лучним метеликом, розвиток якого відбувався в місцевих стаціях, надається перевага агротехнічним заходам, які доповнюються біологічними та хімічними засобами; із зальотною популяцією - переважно хімічними засобами, доповненими біологічними та агротехнічними заходами. Для прийняття правильного рішення щодо системи заходів і вибору оптимальних заходів, які б забезпечували надійний захист рослин від пошкоджень, надзвичайно важливим є завчасне оцінювання фітосанітарного стану як у період осіннього обстеження полів, так і в період льоту метеликів.
За результатами осінніх обстежень визначають очікуваний ступінь загрози від гусениць першої генерації за оптимальних погодних умов весняного періоду (табл. 4), що дає змогу завчасно підготуватись до боротьби із шкідником.
Не менш важливим є визначення ступеня загрози від гусениць у період льоту метеликів (табл. 5), що дає можливість також застосувати найраціональнішу систему заходів проти гусениць.
 

Отже, в період збільшення чисельності й масового розмноження лучного метелика слід систематично стежити за станом популяції та оцінювати екологічну ситуацію. Якщо в період льоту метеликів екологічні умови наближені до оптимальних (денна температура - в межах - 20-27°С, відносна вологість повітря - понад 60%, двічі-тричі за декаду випадають дощі, є достатня кількість нектароносів чи навіть роса), слід очікувати реалізації високої потенційної плодючості самиць, повного і дружного виплодження гусениць і високого рівня їхнього виживання.

Так, застосування трихограми найдоцільніше проводити за сили льоту метеликів до 3 екз./10 кроків. За вищої щільності популяції і ефективності до 70% не забезпечуватиметься зниження чисельності гусені нижче за рівень ЕПШ. Окрім того, цей захід доцільно доповнити скошуванням бур'янів навколо полів у період відкладання яєць метеликами та виплодження гусениць, розпушуванням міжрядь просапних культур для знищення кладок яєць і виплоджених гусениць. За сили льоту метеликів понад 5 особин/1 крок не обійтися без застосування інсектицидів.

У період виплодження гусениць враховують їхню чисельність і визначають реальний ступінь загрози. За щільності популяції, що перевищує вдвічі-втричі ЕПШ на овочевих і кормових культурах, екологічно безпечним і достатньо ефективним є застосування біологічних інсектицидів: Бітоксибациліну, сух.п. (титр < 45 млрд життєздатних спор/г, біол. акт. 1500 ЕА/г) - 2 кг/га; Дипелу, з.п. (біол. акт. 16000 МЕА/мг) - 0,5 кг/га; Дендробациліну, з.п. (титр > 60 млрд спор/г, біол. акт. 2000 ЕА/г) - 3 кг/га; Лепідоциду, к. (титр < 100 млрд спор/г, біол. акт. 3000 ЕА/га) - 0,6-1 кг/га; Ентобактерину,  сух. п. (> 30 млрд спор/г, біол. акт. 1000 ЕА/га) - 3 кг/га. Біологічні препарати найдоцільніше застосовувати в період виплодження гусениць, початку появи окремих особин у третьому віці (L3), коли гусінь найчутливіша, окрім того, біологічні препарати починають діяти на 3-4 день після застосування.
За щільності популяції гусені, яка перевищує ЕПШ понад утричі, має значення не лише вчасне застосування (проти гусениць L1-L3), а й доцільність застосування підвищених норм витрати препаратів (у межах вилки), а ще краще застосовувати суміші інсектицидів (фосфорорганічні + піретроїдні) в половинних нормах витрати, що дасть змогу одноразовим обприскуванням знищити 95-98% гусениць.

За сильного заселення гусеницями молодших віків багаторічних бобових трав та інших кормових культур їх краще скосити на зелений корм, сіно, сінаж до спричинення шкоди, оскільки за сильної заселеності цих культур гусеницями старших віків вони втрачають кормову цінність і навіть призводять до отруєння тварин.

Якщо на просапних культурах відзначено відхід гусені на залялькування, слід провести розпушування міжрядь плоскорізними лапами на глибину 4-5 см із присипанням захисних зон рядка. На полях із підвищеною щільністю популяції пронімф чи лялечок доцільно провести оранку плугами з передплужниками й коткувати важкими котками. За виявлення гусені молодших віків на пожнивних полях на них слід знищити бур'яни за допомогою лущильників, оранки та культивації. Восени варто ретельно провести обстеження всіх сільгоспугідь і земель несільськогосподарського призначення. На полях із підвищеною щільністю популяції фітофага (пронімф) провести оранку або лущіння в два сліди таких стацій.
 

Навесні значне зниження (до 60%) чисельності зимуючих пронімф забезпечує боронування багаторічних трав у два сліди: на легких суглинкових грунтах - зубовими боронами, на важких глинистих - ротаційними боронами БИГ-3.
Лучному метелику властиві підняття, спалах масового розмноження і спад чисельності. Отже, на спаді чисельності, за відхилення екологічних умов від оптимальних для розвитку фітофага обсяги застосування хімічних засобів захисту мають бути обмежені до обгрунтованого рівня. В такому разі доцільно посилити увагу до аналізу фізіологічного стану популяції фітофага, більше уваги приділяти природним регулювальним чинникам (ентомофагам, збудникам захворювань), застосуванню комплексів агротехнічних заходів з обмеження чисельності цього шкідника. Так, за щільності яйцекладок і гусениці стадій L1-L2, що вдвічі-втричі перевищує ЕПШ, але за співвідношення ентомофаг:шкідник = 1:60 застосовувати інсектициди недоцільно. Це слід робити, якщо щільність популяції гусениць перевищує ЕПШ утричі, а співвідношення ентомофаг: шкідник = 1:100.
Застосування системи заходів із захисту рослин від лучного метелика з використанням усіх наявних засобів і методів дає змогу не лише обмежити пошкодження посівів сільгоспкультур, а й на 90-95% обмежити розмноження шкідника.
Успіх контролю чисельності цього масового багатоїдного шкідника залежить від правильного тотального застосування ефективних заходів у цілісній системі господарств зони, де набув масового розмноження цей шкідник.

Висновки

• ŒЛучний метелик (Margaritia stisticalis L.) - найнебезпечніший масовий шкідник, характерною особливістю якого є зміна тривалого депресивного стану на періодичні спалахи масового розмноження на значних територіях Європи, Азії і Північної Америки.
•  У роки спалахів масового розмноження гусениці фітофага ушкоджують усі дводольні польові та овочеві культури, а також сходи озимих злаків, просо, сорго, рис, сходи та качани кукурудзи в молочно-восковій стиглості, деревні та кущові насадження, виноград, хміль і живляться багатьма бур'янами.
• Ž У період піку спалахів масового розмноження цього шкідника обсяги застосування інсектицидів в Україні можуть сягати 5-6 млн га (чого можна  очікувати в найближчі роки).
• Масовій появі шкідника на території нашої держави влітку 2011 р. сприяла вікова, 22- та 11-річна циклічність сонячної активності, з якою корелює погода та створюються оптимальні екологічні умови, що сприяють високій потенційній плодючості, життєздатності фітофага в Сумській, Полтавській, Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській, Донецькій, Кіровоградській і Черкаській областях.
• Для організації належного захисту сільгоспкультур слід підсилити увагу до осіннього обстеження сільгоспугідь і виявлення заселеної площі та з`ясування обсягів застосування засобів захисту рослин і коштів на їхнє придбання.
• За заселеності сільгоспугідь понад 5% і середньої щільності популяції шкідника 4,1-10 екз./м2 стає реальною сильна загроза, а понад 10% площ і понад 10 екз./м2 - катастрофічна.
• У роки спалаху масового розмноження лучного метелика радикальним заходом обмеження його чисельності є осіння оранка полів і ранньовесняне заорювання осередків із високою чисельністю зимуючих пронімф, боронування багаторічних трав.
• За масового льоту метеликів (понад 5 екз./крок) навесні проти гусениць слід застосовувати увесь комплекс заходів (організаційно-господарські, агротехнічні, біологічні та хімічні методи), стежити за станом розвитку шкідника, інсектициди варто використовувати в період появи гусениць молодших віків (L1-L3). Для підвищення ефективності краще застосовувати суміші фосфорорганічних препаратів із піретроїдами в половинних нормах витрати або сумішеві препарати.

С. Трибель, д-р с.-г. наук, професор, О. Стригун, канд. с.-г. наук, Інститут захисту рослин НААН