Спецможливості
Агробізнес

У НАС ДВІ БІДИ:неврожай та великий урожай

05.06.2008
192
У НАС ДВІ БІДИ:неврожай та великий урожай фото, ілюстрація
Торік, із деяким запізненням зреагувавши на “зернову кризу”, український уряд вирішив узяти управління ринком у свої руки і спробував адміністративним шляхом стримати підвищення цін на зерно, борошно і хлібобулочні вироби. Вийшло не дуже. З вересня 2003 р. ціни наполегливо повзли вгору, особливо на продовольче зерно. І всі обіцянки про великі постачання дешевої пшениці з Росії та Казахстану так і залишилися обіцянками. Виручили зернотрейдери. Імпорт пшениці (хоч і дорогої) вже у квітні стабілізував український ринок і привів до зниження внутрішніх цін на зерно. А з наближенням цьогорічних жнив цінове падіння ще більше посилилося. І знову уряд, начебто вставши на захист вітчизняного сільгоспвиробника, всіма адмінсилами намагається у новому сезоні стримати ціни від падіння “нижче плінтуса”. Аналітики поки стримано прогнозують можливі наслідки тривалого державного регулювання зерновим ринком.

Від неврожаю до перебору — кожні три роки


Уже навесні, коли стали відомі попередні прогнози нового врожаю, оператори та експерти ринку заговорили про істотне падіння цін на зерно порівняно з минулим сезоном. Нагадаємо, що торік виробництво зерна в Україні було найменшим за 50 років — 20,22 млн т, у тому числі пшениці — 3,6 млн т. Дефіцит зерна став причиною його подорожчання, і приблизно з грудня 2003 р. по квітень 2004 р. закупівельні ціни на продовольчу пшеницю (3 і 4 клас) перебували на дуже високому рівні: 1200–1300 грн/т (225–245 USD/т). Таких цін в Україні раніше ніколи не було. І тільки планомірне збільшення трейдерами постачань імпортного зерна привело до насичення внутрішнього ринку і, як наслідок, до зниження цін. Відповідно до інформації компанії “АПК-Інформ”, зернотрейдери імпортували минулого сезону близько 3,55 млн т зерна, у тому числі 3,31 млн т продовольчої пшениці і 128 тис. т жита.


З початком жнив зерно, надлишок якого (у даному разі імпортного) помітно відчувався на ринку, стрімко дешевшало. Експерти навіть відзначали незначний реекспорт. А з поліпшенням прогнозу нового врожаю до 35 млн т, у тому числі 15–16 млн т пшениці, про якийсь рівень нових закупівельних цін оператори взагалі перестали говорити. У регіонах сільгоспвиробники орієнтувалися на державні ціни, за якими закуповувалося зерно Держкомрезервом та бралоя у заставу ДАК “Хліб України”, і притримували свій товар, сподіваючись на також високі ціни з боку комерційних структур.
Чесно кажучи, повторюється ситуація трирічної давнини, коли після низького врожаю зерна в 2000 р. (24,4 млн т) в Україні було зібрано майже 40 млн т (у тому числі пшениці — 21,3 млн т). Тоді ринок просто обвалився: за продовольчу пшеницю в післязбиральний період пропонували не більше 400 грн/т, і тільки до середини сезону 2001/02 рр. ціни на неї підвищилися до 500 грн/т. А фураж узагалі продавався б за безцінь, якби не активізація експорту (тільки пшениці в сезоні 2001/02 рр. було експортовано 5,5 млн т). До речі, і оператори ринку, і спеціалісти в аграрному блоці уряду зазначали, що не потрібно було так різко збільшувати виробництво після неврожайного року, тому що ринок зі слаборозвиненою інфраструктурою і нестабільними зовнішніми ринками збуту “не переварить” такої кількості зерна. Однак хоч якось планувати зерновиробництво в країні (хоча б на рівні: споживання + експорт + перехідні запаси) ніхто не збирався і не має наміру це робити в майбутньому. Тому аграрії будуть змушені постійно наступати на ті самі граблі. І ще уточнимо, що тоді ситуацію вдалося врегулювати завдяки... значним неврожаям у країнах ЄС, які, знизивши до мінімуму імпортні тарифи, із задоволенням покривали дефіцит за рахунок постачань дешевого зерна з України.


Сьогодні розклади на світовому ринку не настільки сприятливі, хоча нам є що експортувати. А от куди? Вирішення цього питання буде залежати від обсягів виробництва зерна в країнах-експортерах і цін на світовому ринку.


Тільки за державними цінами


І все-таки, нинішній сезон відрізняється вже тим, що з Держбюджету було виділено кошти (фактично вперше) на проведення не тільки заставних операцій із зерном, але й на закладаннях його до державного та регіональних резервів. Уряд вирішив ще в період збирання викупити у сільгоспвиробників 3 млн т зерна за встановленими цінами, щоб перешкодити їхньому сезонному падінню і тим самим захистити вітчизняних сільгоспвиробників від збитків.
Але, як з’ясовується, такий обсяг закупівель при врожаї 33–35 млн т є занадто малий (менше 10%), щоб істотно вплинути на процес ціноутворення. До того ж, рівень державних цін виявився дуже високим для ведення активної торгівлі як усередині країни, так і на зовнішніх ринках. Приміром, Держрезерв, якому доручено закупити 1 млн т зерна, платить за пшеницю 3-го класу по 760–850 грн/т. ДАК “Хліб України”, що здійснює заставні закупівлі (в обсязі 500 тис. т), приймає його трішки дешевше, але купує в основному фуражне зерно. Регіони, яким рекомендовано сформувати тримісячні запаси продовольчого зерна (загальний обсяг — 1,6 млн т), платять селянам за пшеницю ті ж 700–800 грн/т. По суті активна торгівля в липні-серпні спостерігалася лише за цими трьома напрямками. Але дуже вузьким було коло продавців. Судіть самі: Держрезерв уже провів кілька зернових тендерів і навіть відзвітувався щодо них: закуплено стільки-то і такого-то зерна за такими-то цінами. Однак продавців-постачальників виявилося не більше семи десятків на кожному тендері (і де гарантія, що це були не одні й ті ж самі виробники). Але ж виробництвом зерна в Україні займається понад 10 тис. сільськогосподарських підприємств, не говорячи вже про багатотисячну армію фермерів. Тобто у кращому випадку за такими державними закупівлями можна буде “захистити від фінансових утрат” усього кілька сотень господарств, і то тільки у тому разі, якщо вони доведуть, що є справжніми сільгоспвиробниками і зерно, яке вони продають державі, вирощене саме ними.


А інші ж як? Кому і за якими цінами продавати своє зерно тисячам виробників, якщо уряд та місцеві органи влади вимагають “тримати ціну” і не віддавати товар заїжджим комерсантам за безцінь — інакше будуть застосовуватися суворі заходи. До того ж, у деяких регіонах місцева влада забороняє вивозити зерно за межі області, якщо воно куплене не через акредитовану Міністерством агрополітики агробіржу за прийнятними цінами... Про українські агробіржі взагалі краще не згадувати, оскільки до реальної торгівлі вони ніякого відношення не мають, хоча звіти про проведені торги можна побачити і навіть ойкнути: ти дивися — і на біржі ціни по 700–800 грн/т! Хоча обсяги реалізації дивують — це не товарні партії, а якийсь дрібний опт.
Отже торгівлі ніякої, хоча зернотрейдери змогли б її активізувати. Але вони не ризикують, оскільки ще не відомо, як складеться кон’юнктура на світовому ринку. Наразі всі провідні аналітичні агенції прогнозують збільшення виробництва зерна у світі, зокрема, у США та ЄС. Такі прогнози вже спричинили падіння ф’ючерсних цін на зерно на провідних світових біржах. І сьогодні зерно в Європі коштує дешевше за українське зерно, яке закуповується за державними цінами.
На початку серпня український уряд спробував активізувати внутрішню торгівлю, доручивши спиртозаводам закупити знову ж “безпосередньо у сільгоспвиробників” 300 тис. т фуражного зерна (пшениці, ячменю і жита групи “Б”) по 370 грн/т. Спиртовики дружно відповіли, що протягом місяця виконають доручення, хоча цей обсяг покриє потреби спиртозаводів у сировині лише до 1 січня 2005 р. Тутечки і виробники хлібобулочних виробів узяли на себе зобов’язання закупити 1 млн т продовольчого зерна по “державній” ціні — 800 грн/т. Напевно, зроблено це на подяку урядові за введення минулого сезону мінімального рівня рентабельності для хлібопекарських і борошномельних компаній, що фактично знищило більшість вітчизняних дрібних і навіть середніх підприємств даної галузі. Щоправда, всіх переплюнули депутати Полтавської обласної ради, які на своїй позачерговій сесії прийняли звернення до Кабінету Міністрів із проханням “упровадити державне регулювання цін на зерно врожаю 2004 року, яким затвердити їхній мінімальний рівень: пшениця 3 класу — 750 грн/т, ячмінь 1 класу — 500 грн/т”. От тобі і побудували ринкові відносини...
Але тепер уже виходить, що не тільки держава “нагинає” ринок, але і переробники погодилися із такими цінами, і начебто торгівля повинна оживитися... Однак не ворушиться. Про це, до речі, заявив і президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко, і пов’язує він це саме з політикою регулювання цін державою. “Реальної ціни зерна ніхто не знає. Непевність у вітчизняному ринку змушує компанії скорочувати свою діяльність в Україні і вивозити капітали за кордон. Мені точно відомо, що три найбільші українські зернотрейдери близько 50% своїх капіталів вивозять до Росії, оскільки там умови для них значно кращі. Якщо могутнім трансконтинентальним зернотрейдерам витримати такий диктат ще під силу, то вітчизняні компанії просто залишають ринок. Виникає реальна загроза того, що зерновий ринок буде в руках винятково іноземців”, — вважає Л. Козаченко.


Хто ж у підсумку залишиться ні з чим і чи захистить держава свого сільгоспвиробника — покаже час. Але уряд упевнений, що життя налагодиться, й у новому сезоні Україна експортує 7–9 млн т зерна, тому що ніяких обмежень експорту з боку держави не буде. За словами віце-прем’єр-міністра Івана Кириленка, вже в липні цього року з України було експортовано 375 тис. т зерна нового врожаю (в основному ячменю за ціною 474 грн/т), а в серпні буде вивезено понад 700 тис. т. “В Україну йдуть кораблі для експорту”, — процитували інформагентства віце-прем’єра, і відразу згадалися слова з пісні: “Заходили в гавань корабли”. Дай, Боже, щоб вони не пропливли повз наші порти!


Олег Музиченко

Інтерв'ю
Во­ло­ди­мир Яков­чук, ге­не­раль­ний ди­рек­тор Євраліс Се­менс Ук­раї­на
Ге­не­раль­ний ди­рек­тор ТОВ «Євраліс Се­менс Ук­раї­на» Во­ло­ди­мир Яков­чук розповідає про новинки французького насінницького бренда сезону-2017 та «закулісне» життя компанії.
Николай Орлов
До кінця 2016 року парламент повинен прийняти Закон про обіг земель сільськогосподарського призначення. Цей закон має відкрити ринок землі в Україні. 

1
0