Спецможливості
Статті

Організація ефективної годівлі великої рогатої худоби

05.06.2008
147
Організація ефективної годівлі великої рогатої худоби фото, ілюстрація
Організація ефективної годівлі великої рогатої худоби

Під час аналізу стану справ у тваринництві постають питання: чому в нас тваринництво, і зокрема скотарство, за нечисленними винятками, малорентабельне; чому низькі надої молока та прирости молодняку; великі витрати кормів та ресурсів (а звідси — неконкурентоспроможність нашої продукції порівняно з якістю молока та м’яса країн Європи)?.. Поряд з іншими об’єктивними та суб’єктивними причинами, на наш погляд, є одна основна. Ми не звикли скрупульозно рахувати витрати, берегти ресурси, максимально використовувати можливості самих тварин, організовувати кормовиробництво, оптимально враховуючи потреби тварин, недостатньо впроваджуємо досягнення науки і передового досвіду. Навіть розробляючи програми селекції для племінних господарств, у більшості випадків про основне підгрунтя (корми й годівлю) чомусь забувають. Лише між іншим згадується, що треба заготовити стільки-то центнерів кормових одиниць на корову. І все. Детальна, конкретна розшифровка відсутня. Якщо ми хочемо досягти вагоміших результатів, то такий стан речей конче потрібно міняти. На чому слід зосередити увагу? На тотальному енерго- і ресурсозбереженні по всьому ланцюзі виробництва продукції тваринництва.

Організація ефективної годівлі худоби залежить від вирішення двох основних проблем чи етапів технології: достатньої заготівлі якісних кормів і раціонального їх використання.

Корми — першооснова розвитку тваринництва, тому починати слід з реальної, об’єктивної оцінки кормовиробництва і кормових ресурсів. Слід кардинально змінити погляд на виробництво кормів, його ефективність. Тут ціла низка проблем. Усі корми треба класифікувати як товар з відповідним сертифікатом якості. Не можна оцінювати виробництво кормів передусім за урожайністю з одного гектара, а якість визначати потім, відокремлено від виробництва. При цьому основна сутність кормів, їхнє призначення, тобто вміст поживних речовин та доступність їх для тварин, чомусь віднесено на задній план і не є дійовим критерієм ефективності кормовиробництва. Звісно, якість кормів визначають, але пізніше, відносячи їх до того чи іншого класу (від 1-го до 3-го, або некласного) . І головне, ціна корму мало залежить від його якості чи класності або й зовсім не пов’язується з ними. У звітах фіксуються середня ціна й середня поживність.

Корми і кормовиробництво треба оцінювати за тими самими критеріями, що й потреби тварин. На жаль, поки що в багатьох господарствах мають місце непогані показники з урожайності кормових культур, у звітах наводиться солідна кількість центнерів кормових одиниць на умовну голову за рахунок соломи, малопоживних решток і взагалі з різних причин втрачених кормів, завищеної поживності, а продуктивність худоби образливо низька.

Вочевидь, нам усім треба усвідомити, що тварини споживають і переробляють на молоко та м’ясо не звітні центнери з гектара і кормові одиниці, а реально існуючі в кормах вуглеводи, жири, білки, мінерали, вітаміни, що визначають дійсну поживну цінність.

Якщо поживні речовини в кормах є — буде й віддача продукцією, а коли корми невідомої якості існують тільки на папері, то маємо, відповідно, й низьку, фізіологічно нічим не обгрунтовану, продуктивність.

Вважаємо, що такими узагальнюючими показниками якості кормів мають бути суха речовина, кількість енергії і протеїну. За цими трьома “китами” треба здійснювати і планування річних запасів кормів, і оперативний контроль за годівлею, про що детальніше мова йтиме далі.

Звісно, аби здійснити такий “переворот” у поглядах на кормовиробництво, у державних масштабах мають бути прийняті відповідні законодавчі акти, що регулюють ринок кормів, організовано сертифікацію кормів з присвоєнням коду, створено мережу доступних лабораторій, змінено форму обліку та звітів тощо. Все це потребує часу. Що ж нині робити?

У кожному господарстві має бути розроблена і втілена реальна програма (чи бізнес-план) виробництва і використання кормів, заснована на визначенні найсучасніших даних про потреби тварин у кормах (за сухою речовиною), енергії та сирому протеїні. Найважливіші прийоми чи підходи для реалізації таких програм ми наводимо далі.

По-перше, слід використовувати високоврожайні, адаптовані до конкретних умов, сорти і гібриди трав, які активно відростають при ранніх укосах.

По-друге, у кормових сівозмінах треба застосовувати переважно багатокомпонентні злаково-бобові сумішки і сумішки з капустяними культурами, а не монокультури. Це вкрай важливо для нормального забезпечення тварин різноманітними поживними речовинами. Відповідні рекомендації з цих питань для нашої зони досить широко й повно освітлені в науковій та популярній літературі протягом останніх двох років (журнали “Пропозиція”, “Тваринництво України”, “Кормопроизводство” та ін.).

По-третє, на підставі перших двох пунктів конче потрібно організувати безперебійний зелений конвеєр.

По-четверте, трави слід збирати на стадії ранньої стиглості, коли в них міститься максимум поживних речовин і перетравність їх висока. Хоча це тема і не нова, зупинимось на ній детальніше.

Чому треба збирати трави на ранній стадії стиглості? Це вкрай важливо для досягнення високої продуктивності тварин та її збереження. У міру старіння рослин споживання корму і перетравність його знижуються. Критерієм тут є вміст клітковини, який визначає поживну цінність корму. Що більший вміст клітковини (старіша рослина), то нижча його поживна цінність, і навпаки. Щоб не було нарікань щодо низької врожайності кормових культур при ранніх строках їх збирання, треба іти на розумний компроміс і збирати бобові трави не пізніше ніж у фазі бутонізації — початку цвітіння, злакові — не пізніше ніж у фазі виходу в трубку — початку колосіння.

Перейдемо тепер, власне, до годівлі тварин, тобто ефективного використання кормів.

Перша вимога: потрібно заготовляти достатню кількість різноманітних кормів відповідно до реального поголів’я і запланованої продуктивності. Отже, слід знати потреби тварин у поживних речовинах, властивості кормів та їхню поживну цінність. Завжди треба утримувати стільки тварин, скільки є змога нормально прогодувати.

Оскільки худоба від природи є жуйною, в основу її годівлі слід покласти принципи максимального використання дешевих трав’яних об’ємних кормів, а концентрати включати в раціон як доповнення до основного раціону, залежно від продуктивності, фізіологічного стану і стадії лактації. При цьому бажано якомога довше (протягом 180–200 днів) використовувати для годівлі худоби зелені корми за рахунок випасання на всіх придатних природних угіддях, спеціально організованих короткострокових та багаторічних пасовищах, а також кормів зеленого конвеєра. Адже добре відомо і перевірено, що за рахунок використання якісних зелених кормів у літній період можна отримувати до 18–20 кг молока на корову без концентратів, а в середньому — близько 15 кг. Молодняк доцільно протягом зазначеного терміну утримувати в таборах і випасати. При організації випасу худоби собівартість продукції різко зменшується. Тварини добре почуваються на свіжому повітрі, суттєво знижуються витрати на підтримку їхнього здоров’я.

Годувати тварин треба досхочу, тому використання пасовищ є економічно вигідним. Що більше корова з’їсть корму, то більше дасть молока. Важливо при цьому знати, скільки вона може з’їсти кормів (і взагалі її потреби в поживних речовинах). Споживання корму коровою залежить не від об’єму корму, а від кількості сухої речовини в ньому та концентрації енергії. Остання ж є інтегрованим показником, зумовленим співвідношенням об’ємних і концентрованих кормів в раціоні та їхньої якості, і являє собою ключовий фактор в ефективності використання кормів худобою. Певної продуктивності можна досягти тільки за відповідної концентрації енергії в сухій речовині (відповідного співвідношення об’ємних і концентрованих кормів та їхньої якості). Це біологічна закономірність, яку неможливо обминути бажанням згодувати неякісні корми і водночас отримати високу продуктивність.

Ще один основоположний показник потреб тварин — кількість сирого протеїну в кормах. Отже, існує три головних фактори в годівлі худоби: визначення кількості споживання корму (за сухою речовиною), концентрації енергії (у кормових одиницях, калоріях або джоулях) в сухій речовині раціону і кількості сирого протеїну. Сказане не означає, що можна знехтувати потребами тварин в мінералах та вітамінах. Але вищеназвані показники є вирішальними.

Наступний важливий момент в годівлі худоби: визначення і знання поживної цінності кормів. Найдоцільніше визначати поживність кормів у спеціалізованих лабораторіях, атестованих для виконання подібних робіт. Можна також використовувати зональні довідники поживності кормів, якщо вони повні, точні і не застарілі, не забуваючи про визначення вологості кормів. Це не так добре, як лабораторний аналіз, але краще, ніж нічого. Застарілі довідники поживності кормів використовувати не рекомендується. Корисно в господарствах мати найпростішу лабораторію для визначення вологості кормів, яка є найбільш мінливим їх показником. Це дасть можливість витримувати технологію як у процесі заготівлі кормів, так і під час годівлі тварин.

Велике значення в практичній годівлі має точний прогноз кількості об’ємних кормів, що їх може з’їсти тварина. На перший погляд, питання просте. На сьогодні вирішується інтуїтивно, емпірично, виходячи з практичного досвіду. Але вже розроблено й апробовано відповідні критерії, що дають змогу точно нормувати і передбачати кількість об’ємних кормів, яку тварини можуть спожити, залежно від якості останніх. Отже, є можливість втілювати на практиці принцип максимального використання дешевих об’ємних кормів.

І, нарешті, один з останніх важливих моментів. Скільки треба згодовувати концентратів? Теж непросте питання, від якого значною мірою залежить продуктивність тварин і собівартість продукції. Принцип тут один. Концентратів в раціоні худоби має бути стільки, скільки треба доповнити енергії та протеїну після використання об’ємних кормів. Тобто, враховуючи загальне можливе споживання корму (за сухою речовиною), кількість об’ємних кормів у раціоні й потреби тварин в енергії та протеїні, обчислюють необхідну кількість концентратів, у тому числі білкових. І тільки після зазначених маніпуляцій роблять аналіз раціону на вміст мінералів та вітамінів і, за потреби, додають ті, яких бракує. Іншими словами, слід неухильно дотримуватися збалансованості раціону відповідно до потреб тварин.

І ще кілька простих технологічних прийомів, що сприяють ресурсозбереженню. Підготовку кормів до згодовування слід проводити мінімально необхідну, як-от: подрібнення концентратів та інших кормів, змішування, плющіння зерна, термічну обробку зерна бобових та ін. У годівлі високопродуктивних корів застосовувати не просту суміш концентратів, а високоякісні збалансовані комбікорми. Частота роздачі кормів має відповідати продуктивності стада (приблизно по два-чотири рази на добу для худоби з річним надоєм до 5 тис. кг молока і 6–8 разів за вищої продуктивності).

Підсумовуючи сказане, слід відзначити, що поєднання відомих прийомів з новими і сучасними принципами чи критеріями як в кормовиробництві, так і в годівлі худоби, скрупульозне впровадження і виконання їх дасть змогу рентабельно вести галузь скотарства. Усім бажаючим Інститут тваринництва центральних районів УААН надасть методичну і практичну допомогу в організації ефективної та економічно вигідної годівлі ВРХ.

В. Петренко,
провід. наук. співробітник
Інституту тваринництва центральних районів УААН,
канд. біол. наук

Інтерв'ю
Валерій Давиденко, народний депутат України
Чутки про відставку Кутового, підтримка кооперативного руху і малих виробників ці та інші актуальні питання propozitsiya.com погодився висвітлити народний депутат України Валерій Давиденко. 
Во­ло­ди­мир Яков­чук, ге­не­раль­ний ди­рек­тор Євраліс Се­менс Ук­раї­на
Ге­не­раль­ний ди­рек­тор ТОВ «Євраліс Се­менс Ук­раї­на» Во­ло­ди­мир Яков­чук розповідає про новинки французького насінницького бренда сезону-2017 та «закулісне» життя компанії.

1
0