Наукові дослідження НААН переважно збиткові для держави

Аграрна наука в країні, де левова частка експорту покладається на сільгосппродукцію, вважається стратегічною галуззю. Основна робота Національної академії аграрних наук – селекція нових сортів рослин, порід тварин, випробування розробок, збереження бібліотеки сортів і порід для майбутніх досліджень.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на epravda.

У приватному секторі це працює так, пояснює академік НААН, а нині – директор однієї з компаній на насіннєвому ринку: є фундаментальна розробка, яка аналізується для прикладного використання, а потім відбувається саме прикладне дослідження. У результаті з’являється певний продукт, наприклад, насіння, який можна капіталізувати і в такий спосіб повернути кошти на дослідження.

У випадку з НААН капіталізувати продукт, тобто продати насіння виведеного сорту в необхідних обсягах, неможливо. Потрібні потужності для виробництва насіння і робота з ринком. Однак бюджет академії ледь покриває зарплати працівників, а про обладнання та маркетинг взагалі не йдеться. Тож продають вони здебільшого сорти, а не насіння.

«Держава витрачає ресурс на збиткові наукові дослідження. Ще з 1990 року була закладена ця "міна" – гроші на дослідження не поверталися», – резюмує академік.

НААН не вистачає фахівців. Через низькі зарплати більшість науковців не вмотивовані. Ті, хто приходять в академію, отримують досвід і йдуть у приватні структури. Низку приватних компаній, які займаються селекцією та продажем насіння в Україні, очолюють вихідці з НААН.

Як наслідок у напрямку селекції в Україні переважають іноземні компанії. Для вирощування соняшнику, наприклад, майже повністю використовують сорти іноземних компаній. Схожа ситуація із соєю, кукурудзою, пшеницею. Хоча ця продукція є основою українського експорту, лише третина сортів на українському ринку є продуктом НААН. Ідеться здебільшого про сорти, стійкі в нестабільних та посушливих кліматах, передусім на півдні країни.

Значна частина розробок академії тримається здебільшого на ентузіазмі десятка науковців в Інститутах НААН.

Інші держкомпанії, які займаються бізнесом, корпоратизуються, у них з’являються наглядові ради та конкурси на провідні посади. Натомість НААН є структурою з невизначеним статусом, сама обирає керівництво і користується сотнями тисяч гектарів землі, які протягом останніх 10-20 років переважно генерували корупційну ренту для обраних.