Спецможливості
Статті

Козлятник східний: важко у першій рік, а далі...

05.06.2008
202
Козлятник східний: важко у першій рік, а далі... фото, ілюстрація
Козлятник східний: важко у першій рік, а далі...

Кілька років тому ми вже писали про козлятник. Проте досі до редакції звертаються читачі з проханням продовжити розповідь про цю надзвичайно цікаву та корисну культуру. Особливо багато питань виникло щодо технології вирощування козлятника та отримання насіння.Тож до уваги читачів пропонуємо матеріал, який детальніше розповідає про особливості вирощування цієї цінної культури.

КОЗЛЯТНИК СХІДНИЙ

(галена східна) — багаторічна, морозостійка, холодо- та посухостійка, високоврожайна й високопоживна трав’яниста рослина з родини бобових.
Як кормову культуру останні 20 років в СРСР козлятник випробовували на просторах від Камчатки до Карпат, а з півночі на південь — від Вологди до Криму, Казахстану, Узбекистану. І скрізь отримували позитивні результати. В Україні ця культура перевірена майже у всіх областях. Житомирський обласний бджолорозплідник порівняв її продуктивність з іншими. Встановлено, що це дуже швидкоросла багатоукісна культура, її врожай зеленої маси на початку травня становив 350 ц/га, тоді як озимого жита та люцерни було по 200, еспарцету — 180, конюшини — 120 ц/га. Протягом восьми років використання козлятнику врожай його зеленої маси зростав, але найвищим був у 4 та 5 роки. Після збирання насіння з першого укосу козлятник швидко відростає і, як виявлено в “Агросоюзі” Дніпропетровської області, врожай отави на початку вересня 2002 р. становив 370 ц/га.
Урожай насіння сягає 10 ц/га, проте у виробничих умовах, внаслідок втрат під час збирання, його одержують по 1,5–2,5 ц/га.
Найбільша поживність зеленої маси козлятнику припадає на період бутонізації — першої половини цвітіння. У цей час, внаслідок незначного вмісту алкалоїдів, він виявився найкращим кормом для багатьох видів тварин.
Вміст протешу на початку цвітіння рослин перевищує (на суху речовину) 32 %, білка — 20, жиру — 3, клітковини — 31, безазотних екстрактивних речовин — 42, попелу — 10%, каротину — 50–60 мг/100 г, аскорбінової кислоти — 500–900 мг/ 100 г.
Перетравність корму в зазначений період становить: протеїну до 76%, білка — 75, жиру — 55, клітковини — 51, безазотистих екстрактивних речовин — до 81%.
У 100 кг зеленої маси міститься до 28 кг кормових одиниць, а на одну кормову одиницю перетравного протеїну припадає до 158 г. Це свідчення вдалого поєднання в кормі компонентів поживних сполук та високої їх цінності.
Рослини козлятнику можна використовувати комплексно — на зелений корм, силос, сінаж, трав’яне борошно. Важливо, що вони не втрачають листя та зеленого забарвлення під час збирання насіння. Це дає змогу використовувати відходи (солому та полову) як цінний корм під час осінньої відгодівлі свиней та великої рогатої худоби, що здешевлює виробництво тваринницької продукції. Це медонос — забезпечує бджіл взятком у травні — червні з насінних площ протягом 25–30 днів, а на фуражних площах — по 10–20 днів з кожного укосу.
Перебуваючи тривалий час (до 8 років) на одному місці, козлятник більше за будь-яку іншу культуру накопичує в орному шарі коріння — що є носієм родючості грунту, фактором високих врожаїв (без застосування добрив) наступних культур, засобом ефективної боротьби (в наступних культурах) з бур’янами, у тому числі й особливо небезпечними коренепаростковими (осоти, гірчаки, берізка), боротьба з якими можлива при застосуванні дорогих гербіцидів. До того ж, вартість зеленого корму з козлятнику, порівняно з іншими культурами, буває дуже низькою, бо в роки повторного його вирощування виробничі витрати складаються лише з вартості добрив, їх внесення, скошування та перевезення врожаю. Перелічене свідчить, що козлятник спроможний брати участь в подальшому удосконаленні землеробства України, подоланні його економічних перепон. Проте в Україні він не поширюється й донині. Чому? Тому що немає відпрацьованої технології виробництва, відсутнє насіння, тому що працівники сільського господарства з ним не обізнані.
Особливістю біології козлятнику є слабка схожість насіння (50–60%), повільний ріст молодих рослин у перші дні після поява сходів. За цих умов в перший рік життя козлятник особливо пригнічується бур’янами, нерідко гине від них, а насінники значно уражуються шкідниками, особливо жуками-насіннєїдами. Проте, якщо молоді рослини вчасно захистити, то в продальші роки, внаслідок інтенсивного росту коріння та наземної маси, козлятник сам спроможний захистити себе від пригнічень, стає високоврожайним. Щоб швидко розмістити цю цінну культуру, насамперед треба організувати власне насінництво та належний догляд за посівами. Тому у всіх природних зонах України насінні площі козлятнику треба розміщувати на добре водопроникних, зв’язних, родючих, нейтральних, слабокислих або слаболужних незапливаючих грунтах.
Кращими попередниками є озимі зернові. В тривалий теплий, іноді добре зволожений, післяжнивний період, тут створюються умови для інтенсивного очищення грунту від бур’янів, тож при їх відсутності не будуть розвиватися шкідники. Досягти цього можна застосуванням поверхневих дискувань (не потребує оранки), проведених відразу після збирання попередника, в поєднанні з боронуванням та прикотковуванням поверхні легкими котками. Надійне очищення грунту від бур’янів досягається застосуванням в липні–вересні трьох таких обробітків.
Іншим, більш надійним, прийомом є удобрення цих площ сидеральними добривами: ярих — гірчиці білої, редьки олійної, ріпаку, суріпиці, а при відсутності насіння — озимих — ріпаку або суріпиці.
Якщо перелічені сидерати будуть висіяні в перші 3–5 днів після збирання попередника з внесенням під них по 1 — 2 ц/га аміачної селітри, то за 60–70 днів осінньої вегетації ярі сидерати матимуть зеленої маси по 250–400 ц/га, а озимі — 100–200 ц/га. Сидерати більш ефективно запобігатимуть розмноженню бур’янів, підвищать родючість грунту. В жовтні-листопаді (до заморозків) їх загортають в грунт двома проходами дисків, навесні проводять дискування з боронуванням, а на площі без сидерату — лише передпосівне боронування. В обох випадках площу прикотковують перед сівбою та після сівби козлятнику.
Козлятник має багато твердого насіння, що знижує його схожість. Цю ваду можна частково подолати шляхом його скарифікації, але найкраще — створенням збалансованого живлення рослин, що досягається застосуванням предпосівного удобрення. Достатніми дозами добрив у Поліссі та в Лісостепу (по поживних речовинах) є N60Р60К60 кг/га, а в Степу — N45Р45К45 кг/га
Добрива доцільно вносити у два сроки: перед сівбою, а на минулорічних посівах — під час весняного відростання рослин; під час бутонізації рослин. Ця порада особливо важлива для господарств, де грунти мають тонкий гумусовий шар (20–30 см). Для підвищення морозостійкості рослин доцільно їх удобрювати у вересні фосфорно-калійними добривами в дозах Р30 К45 кг/га.
Перед сівбою козлятнику, крім скарифікації, насіння обов’язково треба протруювати, обробляти бактеріальним добривом та регуляторами росту рослин (люцис, агростимулін, емістим). Висівати насіння треба по 14–16 кг/га, сівбу проводити широкорядно відразу після висіву зернових. Ширина міжрядь: в Степу — 60–70 см, в інших, більш зволожених регіонах, — 45 см. Загортати насіння на 1,5–2,0 см. Перед сівбою слід вносити гербіциди (ті, що застосовують для захисту люцерни), а в разі слабкої їх дії або відсутності — організувати 2–3-разове ручне прополювання рядків та 1–2-разову культивацію міжрядь.
Шкідників знищувати дозволеними для люцерни отруйними препаратами під час появи сходів (або весняного відростання) рослин та під час їх бутонізації.
У сучасних умовах, за відсутності інформації про козлятник, ми радимо господарям виробляти його насіння на невеликих площах — 2–3 га. За цих умов (особливо при слабкій дії гербіцидів) легко організувати ручне прополювання посівів, що дасть змогу виростити високий врожай, а успіх насінництва першого року стане стимулом на наступні роки.
Збирати насіння (при побурінні 70–80 % бобів) — роздільним способом, а обмолочувати його треба на токах. Це важливий захід для запобігання втратам, бо комбайни мало пристосовані до його збирання.
Перелічені прийоми технології придатні при вирощуванні козлятнику на корм. Але в цьому разі сівба повинна бути суцільною. Висівати насіння на гектар по 25–30 кг із застосуванням гербіцидів. Хімічна боротьба з шкідниками дозволеними препаратами припустима лише рано навесні — під час відростання рослин.
Радимо в перші роки висівати козлятник на позасівозмінних полях, користуватися насіннєвими площами по 5–6 років, а в міру накопичення насіння розширювати його виробництво в кормових сівозмінах з травами зі сроком використання до 8 років.
В. Артеменко,
канд. с.-г. наук

Автор готовий безкоштовно
дати насіння козлятнику всім зацікавленим. Звертатися за адресою:
03127 Київ, вул. Полковника Потєхіна, 8, кв. 53. Тел. (044) 261-36-85

Інтерв'ю
Родіон Рибчинський, голова асоціації «Борошномели України»
Український ринок борошна незважаючи на негативні тенденції розвивається, для продукції відриваються кордони нових країн, а підприємства будують та оновлюють свої потужності. Про життя борошномелам
Максим Мартинюк  Держгеокадастр
За посадою Максимові Мартинюку належить опікуватися усіма землями держави. Тому перше запитання до голови Держгеокадастру цілком зрозуміле...  

1
0