Спецможливості
Аналітика

Якою буде експортна стратегія України в аграрному секторі?

23.04.2018
504
Якою буде експортна стратегія України в аграрному секторі? фото, ілюстрація

20 квітня в Києво-Могилянській бізнес-школі пройшов черговий раунд обговорення експортної стратегії України в аграрній галузі. Представляючи стратегію, заступник міністра агрополітики Ольга Трофімцева переконувала не відноситись до цього документу як до символічного, а як до реального, запевняючи, що під нього виділятиметься фінансування відповідно до плану заходів, яким керуватимуться різноманітні центральні органи влади.

 

Сировинний експорт — не ганьба, а база для розвитку

 

Зараз багато хто критикує існуючу ситуацію, за якої 40% експорту забезпечує АПК: мовляв, Україна перетворюється на аграрний придаток розвинутих країн. Не секрет, що за багатьма критиками стоїть вугільно-металургійне лобі, яке останніми роками відсунули від адміністративного й бюджетного «корита». Зрештою, кому не хочеться, щоб Україна експортувала літаки, гаджети й мобільні телефони?

Однак завданням експортної стратегії держави — як у цілому, так і в окремих галузях — має бути не перелік побажань і мрій, а встановлення подальших орієнтирів виходячи з поточної ситуації та існуючих можливостей. До того ж великі обсяги експорту сільгосппродукції — ще не ознака відсталості країни. Наприклад, $17,8 млрд аграрного експорту України торік — це лише 1,2% світового експорту аграрної продукції, в той час як США забезпечують 10,4%, Нідерланди — 7,2%, а Німеччина 5,9%.

«Сировинний експорт — це не тільки вада української економіки. Це те, завдяки чому нас уже знають на світових аграрних ринках. Це наша сильна сторона, на базі якої ми розвиватимемо експорт продукції більш глибокої переробки в майбутньому», — сказала заступник міністра аграрної політики Ольга Трофімцева, представляючи стратегію учасникам ринку — фахівцям трейдерських фірм, сільгоспвиробникам (від невеликих до агрохолдингів), аналітикам — у приміщенні Києво-Могилянської бізнес-школи 20 квітня.

Зокрема, стратегією передбачено протягом 10 років довести структуру аграрного експорту до наступного: 39% (у грошовому виразі) — сировина, 40% — продукти первинної переробки і 21% — готова продукція. За результатами 2016 р. їхня частка в експорті становила відповідно 55, 34 і 11%, при цьому в обсязі продукції первинної переробки левову частку займала олія, на яку припадало 30% вартості аграрного експорту країни. Також поставлено мету досягти частки малого й середнього бізнесу не менше 30% вартості аграрного експорту.

 

Резерви зростання

 

За рахунок чого ж міністерство збирається змінити структуру експорту? Як розповіла Ольга Трофімцева, було проаналізовано структуру й динаміку світового аграрного експорту з метою виявлення товарних груп з великим попитом, потенціалом подальшого зростання і порівняно високою доданою вартістю. Провівши аналіз, міністерство визначило 55 пріоритетних товарних груп, обсяг світового експорту яких на сьогодні становить $500 млрд, а частка в аграрному експорті України — 90%. Зокрема, МінАП сподівається, що Україна осідлає світові тренди зростання попиту на зернові, в першу чергу пшеницю й кукурудзу. Наприклад, у наступні 10 років споживання зернових у світі має зрости на 294 млн т або на 11,4%, а світовий експорт — на 51 млн т або на 13,2%. Зокрема, споживання пшениці, як очікується, зросте на 72 млн т (на 9,7%), а світовий експорт — на 21 млн т або на 12,3%. В обох випадках драйверами зростання будуть країни Близького Сходу та Африки.

Зростання світового споживання кукурудзи в наступні 10 років, за розрахунками МінАП, складе 121 млн т або 11,6%, а світового експорту — 14 млн т або 10%, і відбуватиметься передусім за рахунок Близького й Далекого Сходу та Північної Африки.

Який же «шматок» цього «пирога» дістанеться нам? Мінагрополітики вважає, що за наступні 10 років зростання виробництва пшениці в Україні зросте на 5,3 млн т або на 20,2%, а експорт — на 2,7 млн т, або майже на 15%. Приріст виробництва кукурудзи міністерство очікує в обсязі 4,5 млн т, а ячменю — 1,3 млн т (відповідно на 16 і 13,2%). Крім того, прогнозується зростання виробництва соняшникової олії на 1,6 млн т (на 32%) і ріпаку на 900 тис. т (на 76%). І практично всі ці обсяги надійдуть на зовнішні ринки. Також очікується збільшення виробництва соєвих бобів на 2,4 млн т, або на 55%, і їх експорту на 1,1 млн т (на 37,5%).

Куди ж це все буде експортуватися? Ось тут має спрацювати задекларована міністерством стратегія «3Д»: диверсифікація товарної структури, диверсифікація напрямків і диверсифікація суб’єктів експорту. Що стосується напрямків, то обрано 50 найперспективніших країн, на які припадає 80% нашого аграрного експорту, котрі разом закуповують агропродукції на $320 млрд щорічно. Це найбільш динамічні країни в плані аграрного імпорту, в яких українська сільгосппродукція найбільш знана, і які, як очікується, будуть визначальними аграрними ринками в майбутньому. Мінагрополітики прогнозує, що в найближчі 10 років ці країни збільшать імпорт агропродукції на більш ніж $37 млрд, зокрема, країни Близького Сходу — на $10,5 млрд, країни NAFTA — на $5,3 млрд, Південно-Східної Азії — на $4,3 млрд, чорної Африки — більш ніж на $4 млрд, ЄС — на $3,7 млрд, Латинської Америки — на $2,3 млрд, Індія й сусідні з нею країни — на $2,1 млрд. При цьому Росія, на яку досі дехто ладен молитися, наростить аграрний імпорт лише на півмільярда доларів.

 

Багато залежить від самих експортерів

 

Отже, потенціал, як бачимо, великий. Яким же чином Мінагрополітики збирається його реалізовувати? «Промоція експорту — це дуже копітка робота. Експорт не наростиш одним візитом. Треба буквально «капати на мізки» іноземцям — і, дивись, і направлять сюди делегацію, якщо не цього року, то наступного», — говорить Ольга Трофімцева. Міністерство в цьому плані старається. Такої активності на зовнішніх ринках, як в останні рік-півтора, наше аграрне міністерство ще ніколи не проявляло. А в планах — її нарощування. Наприклад, планується в посольствах України за кордоном запровадити посади аграрних аташе за прикладом провідних аграрних країн світу (Нідерландів, Франції, Німеччини).

Разом з тим, як відзначила О. Трофімцева, багато залежить і від самого агробізнесу — його активності, правильності підходів, відношення до якості. Адже вирощувати щось, заздалегідь не подумавши, кому й за якою ціною будеш його продавати, — занадто велика розкіш у сучасному світі. Ще більш фатальним може стати недбале відношення до якості. Як наголосила О. Трофімцева, одна партія продовольства, заражена карантинним шкідником, перекреслює всі попередні зусилля з виходу на відповідний ринок. І місце, яке займала Україна, негайно займуть більш активні конкуренти. Наприклад, росіяни, які дуже впевнено почуваються на африканському ринку.

Агробізнес, зі свого боку, теж взяв активну участь в обговоренні. Наприклад, Анна Морозова, голова кооперативу «УкрАп», що вирощує часник, зауважила, що вихід малого й середнього бізнесу на зовнішні ринки може забезпечити робота під private label роздрібних мереж, але тоді кінцевий споживач не знатиме, що це продукт з України. Інші учасники запропонували будувати стратегію аграрного експорту за рахунок якості, смакових властивостей, натуральності української продукції. Дехто нагадував, що якщо копіювати США, Нідерланди чи Німеччину, то копіювати в усьому, розвиваючи сільськогосподарське машинобудування, як США чи Німеччина, та високі технології в сільському господарстві, як Нідерланди.

 

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

Інтерв'ю
Міжнародна фінансова корпорація (International Finance Corporation, англ. IFC) - міжнародний фінансовий інститут, що входить у структуру Світового банку. Штаб-квартира організації знаходиться у
Українська делегація на продовольчій виставці в Японії. Крайній праворуч - Юрій Луценко
Японія, як відомо, — одна з найзаможніших країн світу. При цьому за кількістю населення лише трохи поступається Росії. А ще дуже обмежена в земельних ресурсах, тож більшістю продуктів забезпечити себе не може. Це робить ринок «країни сонця... Подробнее

1
0